Ухвала суду № 109642880, 15.03.2023, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа №710/1675/22

Номер провадження 2/710/2/23

УХВАЛА

про передачу справи

15.03.2023 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Гадіон К.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання представника відповідача про передачу справи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Швейна фабрика Лібовнера" про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2022 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов даний позов, в якому позивач просить зобов`язати відповідача виготовити проєкт електричних мереж приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та укласти з позивачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж, розташованих в головному адміністративному корпусі, літера А, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 29.12.2022 було відкрито провадження по справі.

Позивач та його представник позивача в судове засідання з`явилися, проти передачі справи до Господарського суду Черкаської області заперечували, вказуючи що даний спір не є майновим.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання, в якому повідомив, що Господарським судом Черкаської області була винесена ухвала від 18.10.2021 про відкриття провадження в справі про банкрутство ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» та просив передати справу на розгляд Господарского суду Черкаської області згідно зі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).

З огляду на наведені приписи процесуальних законів, правильне визначення юрисдикції суду у цій справі залежить від змісту правовідносин та її учасників.

Предметом позову в указаній справі є зобов`язання відповідача виготовити проєкт електричних мереж приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та укласти з позивачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж, розташованих в головному адміністративному корпусі, літера А, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлення проєкту не є безкоштовним та тягне за собою певні грошові зобов`язання відповідача.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Господарським судом Черкаської області була винесена ухвала від 10.09.2021 про відкриття провадження у справі №925/1198/21 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Швейна фабрика Лібовнера" (вул. Пролетарська, 56, м. Шпола, Черкаська область, 20603, код ЄДРПОУ 05468015).

За змістом статті 7 Кодексу України з питань банкрутства (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №641/7345/20, Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкротства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, зазначена норма Кодексу містить вказівку на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ та процесуальне правило про передачу справ, стороною в яких є боржник, незалежно від юрисдикції цього спору.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, провадження № 14-404цс19.

До того ж в постанові Верховного Суду від 22.11.2021 у справі №428/7722/20 Суд зробив такий висновок: «апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки щодо ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» порушено справу про банкрутство та триває ліквідаційна процедура, отже, розгляд будь-яких вимог до ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» повинно вирішуватися господарським судом у межах справи про банкрутство без порушення нових справ, відповідно до вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності з 21 жовтня 2019 року.

Верховний Суд погоджується з висновкам апеляційного суду, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, аджез моменту порушення щодо відповідача справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосуваннястатті 7 Кодексу України з процедур банкрутствау правовідносинах, де предметом спору є оскарження рішення електропередавальної організації, сторонами в якому є фізична особа та юридична особа (щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство), а також регулювання відносин між цими суб`єктами Правилами роздрібного ринку електричної енергії, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки якВелика Палата Верховного Суду, так і Верховний Суд уже неодноразово висловлювала правову позицію про необхідність розгляду усіх спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає. Розглядаючи такі спори господарські суди виходять не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положеньстатті 162 ГПК України, а також надають оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано, оскільки наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 904/1693/19, від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/2210/17, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19».

Також в постанові від 11.05.2021 у справі №759/9008/19 Верховний Суд зробив висновок, що у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України та частині другій і третій статті 7 КУПБ законодавчо закріплено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі спори, стороною в яких є боржник, що є цілком логічним, унеможливлює будь-який вплив у процедурі банкрутства та забезпечує реалізацію основоположних принципів судочинства. Тобто такі спори належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та їх розгляд здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, без порушення нових справ.

Системний аналіз положень чинного процесуального законодавства України та Кодексу Україниз процедурбанкрутства дає підстави для висновку, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Кодексу про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ щодо інших законодавчих актів України.

Зі змісту, вказаних норм також вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за участю сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство сторони у справі.

Вказане урегулювання процедури розгляду спорів до сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до особи, щодо якої відкрито процедуру банкрутства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Швейна фабрика Лібовнера» про зобов`язаннявчинити певнідії необхідно передати у порядку статті 7Кодексу Україниз процедурбанкрутства до Господарського суду Черкаської області, в провадженні якого перебуває справа № 925/1198/21 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Швейна фабрика Лібовнера».

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст.ст. 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доПублічного акціонерноготовариства "Швейнафабрика Лібовнера"про зобов`язаннявчинити певнідії передати упорядку статті 7Кодексу Україниз процедурбанкрутства до Господарського суду Черкаської області, у провадженні якого перебуває справа № 925/1198/21 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Швейна фабрика Лібовнера».

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції у справі подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Ухвала в повному обсязі складена 20.03.2023.

Суддя Н. ППобережна