Ухвала суду № 109641763, 15.03.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2023 Справа №607/17643/22

Провадження №2/607/406/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.,

з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Пасічника А.З.

представника відповідача адвоката Бочана І.П.

представника третьої особи Коваль М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради, третя особа Профспілковий комітет Комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради особі голови Коваль Мар`яни Ігорівни про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2022 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради, третя особа Профспілковий комітет Комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради особі голови Коваль М.І. в якому просить: 1. Визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 із посади лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради; 2. Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради з 29.11.2022; 3. Стягнути з КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 29.11.2022 по дату винесення рішення.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2022 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11 год. 30 хв. 03.01.2023.

26.12.2022 судом зареєстровано заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сампари Н.М. про збільшення позовних вимог у порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, в якому представник позивача просила збільшити позовні вимоги, шляхом доповнення позовної заяви ще однією позовною вимогою, а саме: стягнути з КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 150000 грн.

28.12.2022 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради адвокатом Бочано м І.П. у якому викладено заперечення з приводу позову та зазначено, що наказ про звільнення ОСОБА_1 із посади лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради №137 від 28.11.2022 скасований, тому відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до ч.1 п.2 ст.255 ЦПК України.

03.01.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сампара Н.М. подала суду клопотання про витребування доказів, у якому просить суд витребувати із КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради оригінал особової карти працівника ОСОБА_1 та оригінал трудової книжки працівника ОСОБА_1 .

03.01.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сампара Н.М. подала суду заяву про збільшення позовних вимог у порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, в якій представник позивача просила збільшити позовні вимоги, шляхом доповнення позовної заяви ще двома позовними вимогами, а саме: 1. Визнати протиправним та скасувати наказ № 149 від 22.12.2022 про скасування наказу №137 від 28.11.2022; 2. Визнати протиправним та скасувати наказ №152 від 28.12.2022 «Про звільненні лікаря - стоматолога ОСОБА_1 ».

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.01.2023 року відмовлено у прийнятті заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сампари Надії Миронівни про збільшення позовних вимог від 26.12.2022. Відмовлено у прийнятті заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сампари Надії Миронівни про збільшення позовних вимог від 03.01.2023. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради адвоката Бочана Івана Павловича про закриття провадження у справі. Задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сампари Надії Миронівни про витребування доказів. Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради (адреса місця знаходження: вул. Містечко, 58, с. Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48115) надати суду в термін до30 січня 2023 рокудля огляду в судовому засіданні оригінал особової карти працівника ОСОБА_1 та оригінал трудової книжки працівника ОСОБА_1 . Розгляд справи відкладено на 14 год. 00 хв. 31.03.2023.

10.01.2023 судом зареєстровано відповідь на відзив подану представником позивача адвокатом Сампарою Н.М., в якому представником позивача викладено заперечення щодо поданого представником відповідача відзиву.

26.01.2023 судом зареєстровано клопотання представника відповідача адвоката Бочана І.П. про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що наказом №137 від 28.11.2022 КНП «Золотниківська районна лікарня» ОСОБА_1 було звільнено з посади лікаря стоматолога у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Від ознайомлення та підпису про ознайомлення з даним наказом ОСОБА_1 відмовилася. У зв`язку з недотриманням підприємством двохмісячного строку попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення, наказ №137 від 28.11.2022 року було скасовано наступним наказом директора №149 від 22.12.2022 року, який цього ж дня було відправлено на дві електронні адреси ОСОБА_1 та на її телефон. Таким чином, даним наказом останню було поновлено на роботі, про що свідчить табель обліку відпрацьованого робочого часу за грудень 2022 року. Крім цього, наказ №149 від 22.12.2022 року наступного дня 23.12.2022 року було відправлено рекомендованим листом на домашню адресу ОСОБА_1 . Однак, після неодноразових повідомлень ОСОБА_1 про скасування наказу №137 від 28.11.2022 року щодо її звільнення з посади, вона на роботу так і не прибула. Таким чином, вважає, що між сторонами не залишилось неврегульованих питань, оскільки ОСОБА_1 було поновлено на роботі та проведено всі належні їй виплати. Посилаючись на наведене, просив закрити провадження у справі на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. До вказаного клопотання відповідач долучив копію табеля обліку відпрацьованого робочого часу за грудень 2022 року та відомості про виплату заробітної плати, а також оригінал особової карти працівника ОСОБА_1 та оригінал трудової книжки працівника ОСОБА_1 .

Судове засідання призначене на 31.01.2023 було відкладене на 15 год. 30 хв. 28.02.2023 за заявою представника позивача адвоката Пасічника А.З. поданої суду 31.03.2023 електронною поштою та обґрунтованої перебуванням на лікарняному.

28.02.2023 представник позивача адвокат Пасічник А.З. подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його на лікарняному на підтвердження чого долучив копію довідки Бучацької районної лікарні від 27.02.2023.

Судове засідання призначене на 28.02.2023 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді в іншому судовому засідання, а саме у справі №607/3234/23. Розгляд справи призначено на 15 год. 30 хв. 15.03.2023.

В судовому засіданні 15.03.2023 представник позивача адвокат Пасічник А.З. подав суду заяву про зміну предмета позову підписану 14.03.2023 позивачем ОСОБА_1 , в якій позивач просила прийняти заяву про зміну предмету позову та надалі розглядати справу за такими матеріально-правовими вимогами:

1. визнати протиправним та скасувати наказ №137 від 28.11.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 із посади лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України»;

2. визнати протиправним та скасувати наказ №152 від 28.12.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 із посади лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України»;

3. поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради з 29.11.2022 року;

4. стягнути з КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.11.2022 року по дату винесення судом рішення.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначила, що ефективним способом захисту її прав у цій справі є ухвалення судом рішення про скасування наказів про її звільнення від 28.11.2022 року та від 28.12.2022 року, оскільки оскарження нею виключно наказу від 28.11.2022 року без оскарження наказу від 28.12.2022 року не буде ефективним у світлі заявленої нею позовної вимоги про поновлення її на роботі. Наказ №152 від 28.12.2022 року їй вручений не був, його було надіслано їй та вона отримала останній 02.01.2023 року. 03.01.2023 року відбулося перше судове засідання у справі, де вирішувалися процесуальні питання, розглядались клопотання про прийняття заяв, клопотання представника позивача та відповідача, з`ясування обставин справи та дослідження доказів не розпочиналося. Відтак, в силу вимог ст. 49 ЦПК України, зважаючи на недобросовісну поведінку відповідача, який не тільки вчасно не повідомив її про скасування наказу про звільнення від 28.11.2022 року, а й винесення наказу про звільнення від 28.12.2022 року, в неї не було процесуальної та фізичної можливості реалізувати свої право на зміну предмету позову вчасно. При цьому, прийняття цієї заяви буде ефективним рішенням з метою повноти та об`єктивного встановлення обставин справи та забезпечення її права на доступ до суду. Наказ про звільнення її з роботи №152 від 28.12.2022 року виданий відповідачем в парі з наказом №149 від 22.12.2022 року, яким формально скасовано наказ про її первинне звільнення від 28.11.2022 року. Вказані рішення були прийняті відповідачем з метою узаконення її звільнення в силу вимог ст. 49-2 КЗпП України. 22.12.2022 року відповідач скасував наказ про її звільнення, однак на роботі її не поновив та жодних дій направлених на те, щоб її поновити не вчинив. Їй ніхто не повідомив про поновлення її трудових відносин з роботодавцем, відповідач лише 28.12.2022 року подав суду відзив із копією наказу про скасування наказу від 28.11.2022 року. Вказала, що хоча роботодавець і скасував свій наказ про звільнення від 22.12.2022 року, водночас жодною нормою чинного законодавства не передбачена можливість обрахунку строку, визначеного ст. 49-2 КЗпП України, у період часу коли трудові відносини з роботодавцем не існували (28.11.2022 22.12.2022). Відповідач помиляється щодо того, що поновивши її на роботі заднім числом нівелює дефект свого рішення про її звільнення від 28.11.2022 року, всупереч вимогам ст. 49-2 КЗпП України. З цих же підстав відповідач помиляється з приводу того, що не мав обов`язку після поновлення трудових відносин попередити про наступне вивільнення не пізніше двох місяців до такого. Крім цього, наказ відносно неї є сфальсифікованим та винесений неуповноваженою особою.

Представник позивача адвокат Пасічник А.З. в судовому засіданні подав клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до справи. В обґрунтування клопотання зазначив, що позивач на момент звернення до суду у своєму розпорядженні жодних доказів не мала, причин свого звільнення не знала, а відповідно і обсягу предмету доказування у справі не могла розуміти. У період з 29.11.2022 року по 09.12.2022 позивач перебувала на амбулаторному лікуванні. Значну частину доказів у справі позивач та її представник отримали у відповідях на адвокатські запити уже після звернення до суду. З цих підстав, просив поновити позивачу строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Пасічник А.З. просили заяви про долучення доказів та про зміну предмета позову задовольнити з підстав, викладених у них.

Позивач ОСОБА_1 також зазначила, що відповідачем було перераховано їй кошти, однак вона вважає, що вказані кошти не є заробітною платою, оскільки вона жодного дня на роботу не виходила, а відтак з розміром виплачених коштів вона не погоджується.

Представник позивача адвокат Пасічник А.З. заперечив, щодо задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки та обставина, що відповідачем 22.12.2022 року скасовано наказ про звільнення позивача не є свідчить про відсутність предмета спору. Крім цього, вони мають намір звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою, оскільки наданий представником відповідача табель обліку робочого часу містить ознаки підроблення, містить недостовірні данні, так як фактично позивач жодного дня за вказаний період на роботу не виходила. Відтак, кошти згідно табелю складеного відповідачем виплачені позивачу в той час, коли вона фактично не перебувала на роботі.

Представник відповідача адвокат Бочан І.П. в судовому засіданні заперечив з приводу прийняття заяв про долучення доказів та про зміну предмета позову, оскільки вони подані з пропуском строку встановленого ЦПК України, зокрема на четвертому судовому засіданні та жодного обґрунтування поважності пропуску такого строку позивач не навела та не просила його поновити. Крім того, просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Просив врахувати, що наказ від 28.11.2022, який просить визнати незаконним та скасувати позивач, на даний час скасований наказом самого відповідача від 22.12.2022 та позивачу було виплачено заробітну плату та інші виплати за вказаний період.

У судовому засіданні представник третьої особи Коваль М.І. відносно вирішення поданих сторонами заяв і клопотань поклалася на думку суду.

Вирішуючи заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмета спору, суд виходить із наступного:

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше, ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання, або не пізніше, ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43ЦПКУкраїни встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Одночасна зміна підстав і предмету позову не допускається.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Вимогами позовної заяви, що зареєстрована судом 06.12.2022 в даній справі є:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 із посади лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради № 137 від 28.11.2022;

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради з 29.11.2022;

3. Стягнути з КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 29.11.2022 по дату винесення рішення.

Відповідно до змісту заяви про зміну предмета позову від 14.03.2023 позивач заявила одну нову вимоги, зокрема: визнати протиправним та скасувати наказ №152 від 28.12.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 із посади лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України».

Вказана заява подана позивачем в судовому засіданні 15.03.2022 року.

При цьому, перше судове засідання у справі було призначене на 03.01.2023 року, в яке з`явилися усі сторони, в тому числі позивач та її представник адвокат Сампара Н.М.

Разом з тим, за п`ять днів до судового засідання, яке відбулося 03.01.2023 року, позивач та її представник не подавали суду відповідної заяви про зміну предмета позову.

При цьому, обставини, на які посилається позивач у своїй заяві про зміну предмета спору, зокрема щодо отримання 02.01.2023 року копії наказу від 22.12.2022 року скасування наказу про її звільнення від 28.11.2022 року, не свідчать про пропуск позивачем процесуального строку, передбаченого ч. 3 ст. 49 ЦПК України з поважних причин.

Суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач та її представник, які були присутні у судовому засіданні 03.01.2023 року, мали можливість заявити суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про зміну предмета спору, однак своїм правом не скористалися.

Більше того, 03.01.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сампара Н.М. подала суду заяву про збільшення позовних вимог у порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, в якій, окрім іншого, просила збільшити позовні вимоги, шляхом доповнення позовної заяви позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу №152 від 28.12.2022 «Про звільненні лікаря - стоматолога ОСОБА_1 ».

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.01.2023 року відмовлено у прийнятті заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сампари Надії Миронівни про збільшення позовних вимог від 26.12.2022. Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що суд дійшов висновку про те, що у поданій представником позивача заяві про збільшення позовних вимог від 26.12.2022 позовні вимоги не збільшено, а заявлено нові позовні вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. При цьому, заяви про зміну предмету позову, позивачем у встановлений ст. 49 ЦПК України строк подано не було.

Окрім цього слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Як вбачається з долучених представником позивача до заяви про зміну предмета позову від 14.03.2023 квитанцій АТ «Укрпошта» про направлення рекомендованих листів із копіями вказаної заяви, такі копії заяви була надіслані відповідачу та третій особі 15.03.2023 року близько 13 год., тобто безпосередньо перед судовим засіданням, яке було призначено судом на 15 год. 30 хв. 15.03.2023 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подаючи заяву про зміну предмету позову безпосередньо у судовому засіданні 15.03.2023 позивачем не обґрунтовано причин пропуску строку встановленого ч. 3 ст. 49 ЦПК України та не заявлено клопотання про поновлення такого строку.

Вказані обставини свідчать про порушення вимог ч. 3 ст. 49 ЦПК України позивачем, оскільки останньою пропущено строк, встановлений на подання заяви про зміну предмета спору.

Вказані обставини в сукупності свідчать про неправильне користування позивачем та її представником своїми процесуальними правами, зокрема щодо подання заяв про суті справи.

Суд,зберігаючи об`єктивністьі неупередженість: 1)керує ходомсудового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3)роз`яснює увипадку необхідностіучасникам судовогопроцесу їхніпроцесуальні правата обов`язки,наслідки вчиненняабо невчиненняпроцесуальних дій (ч.5 ст. 12 ЦПК України).

Аналізуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що у прийняті заяви позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову слід відмовити, у зв`язку з пропуском позивачем строку на її подання, встановленого вимогами ч. 3 ст. 49 ЦПК України.

Разом з тим суд зауважує, що відмова у прийнятті заяви про зміну предмета позову не порушує право позивача на доступ до правосуддя, оскільки позивач не позбавлена можливості звернутися до суду із цими позовними вимогами подавши новий позов.

Щодо клопотання представника позивача про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно звимогами ст.83ЦПК України,сторони таінші учасникисправи подаютьдокази усправі безпосередньодо суду. Позивач,особи,яким закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншихосіб,повинні податидокази разомз поданнямпозовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В силу вимог ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, беручи до уваги неможливість подання позивачем та її представником доказів, які долучені до клопотання, суд вважає, що клопотання представника позивача адвоката Пасічника А.З. слід задовольнити, поновити строк на подання доказів та долучити вказані докази до матеріалів справи.

Щодо клопотання представника відповідача КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради адвоката Бочана І.П. про закриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 із посади лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради № 137 від 28.11.2022;

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради з 29.11.2022;

3. Стягнути з КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 29.11.2022 по дату винесення рішення.

Як вбачається з копії наказу директора КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради №149 від 22.12.2022 року, ним скасовано наказ №137 від 28.11.2022 року щодо звільнення лікаря-стоматолога ОСОБА_1 з 22.12.2022 року з оплатою згідно штатного розпису.

Згідно обліку відпрацьованого робочого часу КНП «Золотниківського РЛ» за грудень 2022 року, ОСОБА_1 у період з 01 по 09 грудня перебувала на лікарняному, кількість відпрацьованих останньою днів становить 10 робочих днів.

Як слідує з відомості КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради за листопад 2022 року, ОСОБА_1 за листопад 2022 року виплачено 22289,81 грн, в тому числі: вихідну допомогу, індексацію заробітної плати, компенсацію відпустки, надбавку за вислугу років, оклад по годинам, доплату за складність і напруженість лікарям.

З архівної відомості КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради за грудень 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 за грудень 2022 року виплачено 6341,07 грн, в тому числі: індексацію заробітної плати, компенсацію відпустки, надбавку за вислугу років, оклад по годинам, оплату лікарняних за рахунок роботодавця, доплату за складність і напруженість лікарям, оплату лікарняних за рахунок ФСС.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.11.2003 року вбачається, що 28.11.2022 року відповідачем внесено запис №18 про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ №137 від 28.11.2022). 22.12.2022 року відповідачем внесено запис №19, згідно з яким запис за №18 є недійсним (наказ №149 від 22.12.2022).

На підставі наведених обставин, судом встановлено, що відповідачем 22.12.2022 року самостійно скасовано наказ від 28.11.2022 року, яким позивача звільнено із займаної посади та про скасування якого позивач звернулася до суду. Крім цього, відповідачем проведено з позивачем розрахунок за вказаний період шляхом перерахунку грошових коштів, що підтверджується відповіднимиархівними відомостями за листопад і грудень 2022. Факт одержання коштів від відповідача підтвердила сама позивач у судовому засіданні.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до

статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження

№ 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 відступив (конкретизував) правовий висновок щодо застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, судом встановлено, що у зв`язку із скасуванням наказу про звільнення позивача, відсутні правові підстави для визнання його протиправним, скасування та поновлення позивача на роботі, оскільки наказ про звільнення останньої скасований самим суб`єктом, який його виносив.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, беручи до уваги, що наказом КНП «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради №149 від 22.12.2022 скасовано наказ №137 від 28.11.2022 про звільнення лікаря-стоматолога ОСОБА_1 , суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача від 28.11.2022 року та поновлення її на роботі.

Суд відхиляє доводи позивача та її представника про відсутність підстав для закриття провадження у справі, оскільки відповідач не поновив її на роботі та жодних дій направлених на те, щоб її поновити не вчинив, їй ніхто не повідомив про поновлення її трудових відносин з роботодавцем, з огляду на наступне:

На підставі, наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що відповідачем 22.12.2022 року було скасовано наказ №137 від 28.11.2022 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та внесено відповідний запис у трудову книжку останньої.

Вищевказаний наказ надсилався відповідачем позивачу засобами електронного, мобільного та поштового зв`язку, що підтверджується долученими відповідачем копіями повідомлень та квитанцій про відправку поштової кореспонденції.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач повідомляв позивача про скасування свого наказу про її звільнення та поновлення останньої на роботі.

Суд відхиляє посилання представника позивача на відсутність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з наміром позивача звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою, щодо внесення недостовірних даних у табель обліку робочого часу ОСОБА_1 в той час, коли вона фактично не перебувала на роботі.

Так, вказані доводи представника позивача, зокрема щодо бажання звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою, оскільки наданий представником відповідача табель обліку робочого часу містить ознаки підроблення, не стосуються предмету доказування у даній справі.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 року у справі №753/5516/20 (провадження № 61-2874св21) зазначено, що роботодавець не обмежений у праві самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося з ініціативи власника або уповноваження ним органу (роботодавця), тому скасування наказу про звільнення позивача самим відповідачем безумовно має наслідком поновлення позивача на роботі з дати звільнення та виплату йому заробітної плати за весь період вимушеного прогулу.

Відтак, той факт, що відповідач виплатив позивачу кошти в той, час коли вона фактично не перебувала на роботі, свідчить саме про дотримання відповідачем вимог законодавства про працю, зокрема виконання обов`язку щодо виплати працівнику заробітної плати за весь період вимушеного прогулу, у зв`язку із скасуванням роботодавцем наказу про звільнення працівника.

Відтак, оскільки позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від позовних вимог позивача про поновлення на роботі, та в судовому засіданні встановлено, що позивач фактично була поновлена на роботі та їй була виплачена заробітна плата за весь період вимушеного прогулу, тому відсутні підстави вважати, що між сторонами існує спір, щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а відтак провадженні у цій частині позовних теж слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради, третя особа Профспілковий комітет Комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради особі голови Коваль Мар`яни Ігорівни про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 43, 49, 76, 77, 83,84, 95, 255, 263, 354,355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пасічника Андрія Зіновійовича поновлення стоку на подання доказів та про долучення доказів задовольнити.

У прийнятті заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову - відмовити.

Клопотання представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради адвоката Бочана Івана Павловича про закриття провадження у справі, задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі №607/17643/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційногопідприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради третя особа Профспілковий комітет Комунального некомерційного підприємства «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради особі голови Коваль Мар`яни Ігорівни про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Оригінал особової карти працівника ОСОБА_1 та оригінал трудової книжки працівника ОСОБА_1 повернути Комунальному некомерційному підприємству «Золотниківська районна лікарня» Золотниківської сільської ради.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду, в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 20.03.2023.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець