Ухвала суду № 109640467, 13.03.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5540/22

Провадження №1-кп/204/309/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022041680000386 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 червня 2022 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявила клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів обраних відносно обвинувачених: ОСОБА_3 у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, та ОСОБА_4 у виді цілодобового домашнього арешту строком на шістдесят днів. В обґрунтування клопотань зазначила, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України було встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк. У сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що, враховуючи вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення, обвинувачені, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення, з метою уникнення такої відповідальності, можуть переховуватись від суду. Слід зазначити, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають постійного місця проживання, офіційного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, що вказує на відсутність соціальних факторів, які могли б утримувати їх від переховування від суду. Обвинувачений ОСОБА_3 , який є неодноразово судимий і неодноразово перебував у місцях позбавлення волі, та обвинувачений ОСОБА_4 можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні шляхом погроз застосування насильства або обману з метою зміни наданих ними показань задля ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки вчинене ними кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень проти волі, честі та гідності особи, та безпосередньо пов`язано із застосуванням тиску на потерпілу особу. Окрім цього, обвинувачені можуть незаконно впливати один на одного з метою узгодження їх показань між собою задля уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, враховуючи те, що кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , було припинено правоохоронними органами, і таким чином не було досягнуто загальної мети злочинної діяльності, у сторони обвинувачення є обґрунтовані підстави вважати, що у разі застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, вони можуть вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти незаконні дії задля досягнення певної мети. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово судимий і має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, що свідчить про те, що останній не бажає ставати на шлях виправлення, і у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу може вчинити нове кримінальне правопорушення. Саме тому, виникає необхідність у продовженні строку застосування раніше обраних стосовно обвинувачених запобіжних заходів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Зазначила, що подане прокурором клопотання є необґрунтованим, оскільки у вказаному клопотанні зазначено, що наявний ризик можливого впливу її підзахисного на потерпілого, який на даний час вже є допитаним, а також на свідків, щодо яких судом було застосовано примусовий привід, однак який є невиконаним. У її підзахисного наявні міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання. Просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду зазначив, що ризик переховування його підзахисного від суду відсутній, оскільки ОСОБА_4 раніше є не судимим, та в разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення до нього можливо буде застосувати ст. 75 КК України. Щодо ризику тиску на свідків, то вказаний ризик також відсутній, оскільки допитані вже майже всі свідки, залишилось допитати лише двох свідків, однак явка вказаних свідків не була забезпечена.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані суду клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2023 року було продовжено строк дії запобіжних заходів обвинувачених: ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» строком до 16 березня 2023 року; ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 16 березня 2023 року.

Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку дії запобіжних заходів, відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінального правопорушення, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, репутацію обвинувачених, наявність судимостей.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що існування такого ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Так, санкцією ч. 2 ст. 146 КК України передбачено покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на строк до п`яти років, що у свою чергу з певною ймовірністю може свідчити про те, що обвинувачені, з метою уникнення покарання, можуть вдатися до відповідних дій.

Слід зазначити, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є не одруженими, не мають на утриманні малолітніх дітей, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, а тому факторів, які б могли стримувати обвинувачених від здійснення дій, спрямованих на уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, не має, що в свою чергу свідчить про наявність такого ризику.

Тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні вказаного кримінального правопорушення вже само по собі може бути причиною для переховування обвинувачених від суду.

Про актуальність вказаного ризику свідчать і умови, в яких на даний час перебуває України. Так, 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан.

На думку суду, з врахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину держаного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заході з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі застосування запобіжних заходів, які обумовлені існуванням ризику переховування.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від суду на даний час є актуальним та зменшився з плином часу.

Слід окремо зазначити, що на вказаній стадії дослідження доказів по справі, відповідно до встановленого порядку дослідження доказів, зазначений ризик є більш актуальним ніж на момент надходження кримінального провадження до суду.

Перевіряючи наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, в першу чергу, виходить із встановленої КПК процедури отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 КПК України, тобто внаслідок допиту на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків зберігає свою актуальність протягом усього строку досудового провадження, а також на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків.

На переконання суду, відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених, як на осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, так і на свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченим та не мають безпосереднього зв`язку із його особою.

Відповідно до встановленого порядку дослідження доказів по справі на даний час триває стадія допиту свідків, хоча майже всі свідки були допитані, однак залишаються двоє свідків, які ще не надавали суду свої показання, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинувачених на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, у контексті існування вказаного ризику суд також враховує обставини цього кримінального провадження та характер інкримінованого кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення проти волі, честі та гідності особи, а саме у викраденні людини з корисливих мотивів.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень чи можливість продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, суд повторно зазначає, що вказаний ризик не може бути врахований судом, оскільки згідно наданими прокурором відомостями про особу обвинуваченого такий ризик нічим не підтверджується. Не підтверджено документами, довідками про те, що обвинувачений вже притягувався до кримінальної відповідальності, був засудженим, має не зняту чи непогашену судимість, схильний до протиправної поведінки, притягувався до адміністративної відповідальності, також не було надано й інформації щодо зловживання обвинуваченим наркотичними засобами, або ж алкоголем.

Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень чи можливість продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, суд зазначає, що вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими було припинено завдяки правоохоронним органам.

Слід зазначити, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи звільненим з місць позбавлення волі, де відбував реальне покарання в травні 2022 року, вже менше ніж через місяць, з урахуванням обвинувачення, вчинив нове кримінальне правопорушення проти волі, честі та гідності особи, що може свідчити про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_3 намагання стати на шлях виправлення та вести правослухняне життя, про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Оцінюючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд у першу чергу враховує те, що за вчинення кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до п`яти років. Окрім цього, судом враховується те, що дане кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим менше ніж через місяць після звільнення з місць позбавлення волі, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

На думку суду, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від суду та/або впливу на свідків у провадженні, можливості продовження кримінального правопорушення в якому обвинувачується. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, як основного запобіжного заходу відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості ОСОБА_3 у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його поза процесуальних дій.

Суд вважає, що обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосовані до обвинувачених запобіжні заходи відповідають характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що дані заходи забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених суд на даному етапі не встановив.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту, не відпали, стан здоров`я обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджає застосуванню до них вказаних запобіжних заходів, а інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, тому наявна необхідність у збереженні таких мір запобіжних заходів із визначенням строку, а тому суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи є таким, що нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а необхідними та достатніми для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання встановлених судом ризиків, є лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та цілодобовий домашній арешт, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що строк дії запобіжних заходів у виді: тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів; цілодобовий домашній арешт обвинуваченого ОСОБА_4 належить продовжити строком на 60 днів.

Окрім цього, на час продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується ці види запобіжних заходів.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 травня 2023 року включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, строком до 11 травня 2023 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки: цілодобово не залишати без дозволу суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими підозрюваними.

Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1