Рішення № 109638727, 16.03.2023, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1261/22

Провадження № 2/177/83/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 березня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Лященко В.В.

за участю:

секретарів Кантилович К.А., Ференц Я.З.,

представника позивача Макєєва В.М.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 21.01.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №1481673 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та надано кредит в розмірі 2 000,00 грн строком на 30 днів. 20.10.2021 між ТОВ «УМ Факторинг» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «УМ Факторинг» набуло право вимоги за кредитним договором №1481673 від 21.01.2021. З огляду, що позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором, представник позивача просив стягнути із відповідача заборгованість у вказаному розмірі та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 11.11.2022 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.01.2023 року продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.01.2023 року надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву відповідно до якого відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі Зазначила, що позивач в порушення п. 5.2.3 Договору Факторингу не повідомив її про відступлення права вимоги. Крім того, позивачем не надано виписки з рахунку, яка б підтвердила наявність та розмір заборгованості. Також, наданий позивачем витяг з реєстру права вимоги не містить підписів сторін, будь яких інших відміток, не містить вказівки на те, що він є додатком саме до договору факторингу №1 від 21.10.2021 року.

В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав, просив стягнути з відповідача суму заборгованість у розмірі 6 789,00 грн, з них: 2 000, 00 грн заборгованість за тілом кредиту;4 560, 00 грн заборгованість за відсотками у межах строку надання кредиту;229, 08 грн упущена вигода та судові витрати, які становлять судовий збір в сумі 2481 грн, витрати на проведення оцінки грошового збитку в сумі 15000 грн.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.01.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1481673 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала позику у розмірі 2 000,00 грн строком на 30 днів, шляхом переказу коштів на її платіжну карткуНОМЕР_1 (а.39-41).

За графіком платежів до договору про надання споживчого кредиту №1481673 визначено наступне: кількість платежів/періодичність внесення один/одноразово; дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 20.02.2021; сума кредиту 2 000,00 грн; сума нарахованих процентів 6,00 грн; разом до сплати 2 006,00 грн (а. 41 зворот).

З копії квитанції №78226071 вбачається, що 21.01.2021 відбулося зарахування переказу на картку НОМЕР_1 у розмірі 2 000,00 грн (а. 7).

Отже, між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, тому при вирішенні вказаного спору суд керувався умовами кредитного договору та ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором факторингу №1 від 20.10.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право вимоги ТОВ «УМ Факторинг» за кредитними договорами та підписано реєстр прав вимог №3 від 17.12.2021, за яким відбулося відступлення права вимоги щодо кредитного договору 1481673 від 21.01.2021, де боржник ОСОБА_1 , де заборгованість по основному боргу 2 000,00 грн, заборгованість за відсотками 4 560,00 грн, загальна заборгованість 6 560,00 грн (а. 7 зворот, 36,37).

Відповідно до реєстру прав вимог №3 від 17.12.2021 року, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором складає 6 560, 00 грн. з яких 2 000, 00 грн. тіло кредиту, 4 560, 00 грн. заборгованість по відсоткам (а.с.90-92).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, враховуючи, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право вимоги ТОВ «УМ Факторинг» за кредитним договором щодо боржника ОСОБА_1 , у позивача наявне право на пред`явлення позову про стягнення заборгованості.

З інформації, наданої ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 28.02.2023 року, згідно додатку до Договору факторингу по кредитному договору №1481673 від 21.01.2021 року станом на дату відступлення заборгованість за договором складає 6 560, 00 грн.

З наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 на день подання позову становить 6 789, 08 грн, з яких:

- 2 000,00 грн тіло кредиту;

- 4 560,00 грн заборгованість за відсотками у межах строку надання кредиту;

- 229, 08 грн упущена вигода.

Доказів щодо сплати коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надала, тому вимоги в частині стягнення 2 000,00 грн тіла кредиту; 4 560,00 грн заборгованості за відсотками у межах строку надання кредиту підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на неповідомлення про відступлення права грошової вимоги не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір факторингу №1 від 20.10.2021, укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УМ Факторинг» судом недійсним не визнаний, а отже діє презумпція правомірності правочину.

Так, відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позичальник за договором №1481673 від 21.01.2021 належним чином не сплачувала заборгованість ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, на що посилається відповідач, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Щодо стягнення 229, 08 грн. упущеної вигоди, яку позивач обґрунтовував звітом про грошову оцінку грошового збитку, суд звертає увагу на те, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором на підставі договору факторингу №1 від 20.10.2021. При цьому, за п. 2.1 договору факторингу ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується відступити ТОВ «УМ Факторинг» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Як слідує з реєстру прав вимог №3 від 20.10.2021, позивачу не відступалося право вимоги про відшкодування упущеної вигоди, а лише відступлено право вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 000, 00 грн та за відсотками в сумі 6 560, 000 грн (а.с. 90).

На підставі викладеного суд вважає, що заявлений ТОВ «УМ Факторинг» позов до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, і підлягає стягненню з відповідача заборгованість за кредитним договором кредитним договором №1481673 від 21.01.2021 року в розмірі 6 560, 00 грн.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (96,6%) в сумі 2 396, 65 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість за кредитним договором №1481673 від 21.01.2021 року у розмірі 6 560, 00 грн. (шість тисяч п`ятсот шістдесят грн.), а також судові витрати у розмірі 2 396, 85 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.03.2023 року.

Суддя В.В.Лященко