Рішення № 109633981, 16.03.2023, Вишгородський районний суд Київської області

16.03.23 363/769/23

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2023 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Снаговської В.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАР № 6468658 від 28.01.2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Зазначену постанову ОСОБА_1 вважає протиправною та необґрунтованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї закриттю. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 зазначила, що вона відносно нещодавно отримала водійське посвідчення, внаслідок чого має невеликий практичний досвід керування автомобілем. У зв`язку з цим її колега ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на праві власності належить транспортний засіб марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , погодився давати свій транспортний засіб ОСОБА_1 для покращення водійських навичок та вмінь.

При цьому вранці, 28 січня 2023 року ОСОБА_2 , оскільки закінчився строк дії Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, зв`язався зі страховою компанією «Гардіан» для вирішення питання укладення нового договору та отримання страхового полісу. Після проведення онлайн оплати представники страхової компанії повідомили ОСОБА_2 про успішне укладення договору страхування та отримання ним страхового полісу.

У зв`язку з цим ОСОБА_2 після отримання інформації про наявність у нього нового страхового полісу у відповідності до досягнутих домовленостей з ОСОБА_1 приїхав до її місця проживання для передачі свого транспортного засобу для здійснення спільної поїздки в учбово-практичних цілях.

28.01.2023 року під час поїздки на автомобілі марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 сидів поруч, працівниками поліції було зупинено зазначений транспортний засіб, та під час перевірки документів на вимогу працівників поліції, ОСОБА_2 не зміг надати страховий поліс. При перевірці поліцейським наявності в базі страхового полісу виявилося, що дані про проведене в цей день страхування ОСЦПВ ще не було завантажено до відповідної бази. Внаслідок цього працівниками поліції було винесено постанову ЕАР № 6468658 від 28.01.2023 року за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Після винесення цієї постанови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зв`язалися з представником страхової компанії «Гардіан», яка надіслала страховий поліс та пояснила, що інформація про цей страховий поліс до єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була внесена із декілька годинною затримкою через відсутність електроживлення в офісі.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила вищезазначену постанову скасувати та закрити відносно неї провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2023 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.02.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

У встановлений судом строк ОСОБА_1 усунула зазначені недоліки шляхом направлення уточненої редакції адміністративного позову, внаслідок чого ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року провадження у справі було відкрито, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до вищезазначеної ухвали відповідачу було надано строк для реалізації його процесуального права на висловлення заперечень проти позовної заяви шляхом подачі відзиву. Однак, будучи належним чином повідомленими про подання адміністративного позову, отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією адміністративного позову та додатками до нього, відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву. Будь-яких інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки учасники судового провадження у встановлений судом строк та порядку не подали заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про проведення спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, то суд доходить до висновку про необхідність розгляду адміністративного позову без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи )у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС місцем загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб`єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.

Судом встановлено, що 28 січня 2023 року о 12 год. 36 хв. капралом поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Кацаран Н.М. було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6468658 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00коп.

Оскільки із зазначеною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її протиправною, то остання звернулася до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, Суд доходить до висновку, що між сторонами виникли спірні публічні правовідносини щодо оскарження особою індивідуального акта суб`єкта владних повноважень у вигляді постанови про накладання адміністративного стягнення.

Положення щодо розгляду справ відповідних категорій містяться у ст. 286 КАС, відповідно до ч. 1 якої адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У цей же час відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, зазначені категорії справ стосуються перевірки судом рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6468658 від 28.01.2023 року була винесена капралом поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департамента патрульної поліції Кацаран Н.М. як результат розгляду і вирішення справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 126 КУпАП та відповідно до ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції органів Національної поліції.

Порядок розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, які віднесені до компетенції Національної поліції, визначається положеннями КУпАП, а також Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, від 07.11.2015 року № 1395 (далі Інструкція № 1395).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відповідно до ст. 284 КУпАП є одним з рішень суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийнято за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення і одночасно з цим яке становить найбільше втручання в особисті права, свободи особи, оскільки передбачає створення для особи негативних наслідків особистого, майнового характеру у вигляді адміністративного стягнення.

Внаслідок цього Суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення можливо лише за умови, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому законодавством порядку, а факт вчинення адміністративного правопорушення і вина особи у його вчиненні доведені у встановленому порядку належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Отже, визначальним для такого рішення суб`єкта владних повноважень є доведення факту вчинення адміністративного правопорушення та вини особи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суб`єкт владних повноважень, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виконання вищезазначеного обов`язку є визначальним для прийняття правомірного рішення суб`єктом владних повноважень, яке буде становити пропорційне та законне втручання у права та свободи особи, а також підтверджувати належне виконання владних (управлінських) функцій самим суб`єктом владних повноважень.

Виконання цього обов`язку здійснюється у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів, вирішення клопотань, про що зазначено у ст. 279 КУпАП.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Зазначені докази відповідно до ст. 252 КУпАП оцінюються суб`єктом владних повноважень за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, після чого та на основі чого виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, дотримання вимог законодавства у процесі розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення сприяє правомірності рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а отже, сприяє правомірному та пропорційному втручанню у сферу особистих прав і свобод особи, яка зазнає негативних наслідків особистого та майнового характеру внаслідок накладення на неї адміністративного стягнення.

Одночасно з цим з приводу правомірності оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення суд вважає за необхідним вказати на наступні обставини.

Спірна постанова про адміністративне правопорушення була винесена у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, передбачає наявність спеціального суб`єкта правопорушення, оскільки ним може бути лише особа, яка є водієм транспортного засобу та здійснює керування ним.

Крім того, об`єктивна сторона зазначеного правопорушення складається з альтернативно-кумулятивного діяння, яке полягає: 1) керуванні транспортним засобом та 2) відсутність при собі посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, інших документів, передбачених законодавством; або 3) не пред`явлення у спосіб, який дає можливість прочитати та зафіксувати дані, вказаних документів.

Отже, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, полягає не тільки у тому, що особа здійснює керування транспортним засобом, але і ця особа не має при собі безпосередньо відповідного документу або не пред`явила його поліцейському, у тому числі в такий спосіб, що дають можливість ознайомитися та зафіксувати відомості відповідного документа.

Інкримінований ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, полягає у тому, що в неї, як водія, був відсутній поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд звертає увагу, що в адміністративному позові ОСОБА_1 неодноразово підтвердила той факт, що саме вона 28 січня 2023 року здійснювала керування транспортним засобом марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 . Зазначений факт підтверджується і письмовими поясненнями власника цього транспортного засобу ОСОБА_2 , який під час керування ОСОБА_1 зазначеним автомобілем, сидів поруч та був присутній під час винесення спірної постанови про адміністративне правопорушення.

Оскільки позивачем не заперечується факт керування транспортним засобом марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , який встановлений спірною постановою про адміністративне правопорушення, враховуючи, що цей факт підтверджується також доказами, які надала ОСОБА_1 , то суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є встановленим та доведеним. Відповідно встановлено першу частину діяння, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом).

Щодо відсутності у ОСОБА_1 полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

У ПДР України закріплюється перелік обов`язків такого учасника дорожнього руху як водія, за порушення (невиконання чи неналежне виконання) яких настає передбачена чинним законодавством відповідальність.

Одним з таких обов`язків водіїв відповідно до п. 2.1 ПДР України є обов`язок мати при собі відповідні документи, наявність яких вимагається законодавством, у тому числі як умова допуску до керування транспортними засобами.

Відповідно до пп. г п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, такий документ як чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Необхідність наявності при водії чинного страхового полісу обумовлено в першу чергу специфікою правовідносин, що виникають внаслідок використання транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки та використання корисних властивостей та функцій якого створює потенційну загрозу для життя, здоров`я оточуючих членів суспільства.

Внаслідок цього на законодавчому рівні запроваджено обов`язковий вид страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, правову основу якого становить Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі по тексту Закон № 1961).

У п. 21.1 ст. 21 Закону № 1961 встановлюється, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

На основі аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, що законодавцем закріплено імперативну законодавчу конструкцію, відповідно до якої керування транспортним засобом може здійснюватися лише за умови наявності страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу. Керування транспортним засобом без наявності такого страхування не допускається.

Таким чином, оскільки наявність страхування цивільно-правової відповідальності є обов`язковою умовою допуску особи до керування транспортним засобом, то вищезазначені нормативні приписи Закону № 1961 логічно та розумно узгоджуються з положеннями п. 2.1 ПДР України, відповідно до яких водій зобов`язаний мати при собі поліс (договір) страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.

Аналогічний обов`язок закріплений і положеннями п. 21.3 ст. 21 Закону № 1961 - при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Оскільки судом встановлено, що 28 січня 2023 року ОСОБА_1 , здійснюючи керування транспортним засобом, виконувала правову роль водія (особи, яка керувала транспортним засобом та мала посвідчення водія НОМЕР_2 ), то на неї, як і на інших учасників дорожнього руху, поширюються обов`язки, передбачені ПДР України, зокрема, п. 2.1 ПДР України. Тобто, ОСОБА_1 як водій транспортного засобу зобов`язана мати безпосередньо при собі страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.

При цьому з урахуванням специфіки страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суд звертає увагу на наступні положення.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, виникнення обов`язку зі здійснення страхового відшкодування обумовлюється наявністю страхового випадку.

Відповідно ст. 6 Закону № 1961 - страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже, дорожньо-транспортна подія визнається страховим випадком, який є підставою для виникнення страхового зобов`язання, лише у разі, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1961 - забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4 - якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Отже, у випадку настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 з дозволу власника ОСОБА_2 , буде виникати цивільно-правова відповідальність саме ОСОБА_1 , що буде обумовлювати виникнення у страхової компанії обов`язку з відшкодування завданої шкоди, оскільки у такому випадку буде мати місце дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу та особи, чия відповідальність застрахована (на підставі правомірного володіння ОСОБА_1 транспортним засобом ОСОБА_2 ).

Таким чином суд приходить до висновку, що обов`язок ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, обумовлений та існує в силу того, що: 1) допуск до керування транспортним засобом здійснюється лише у випадку наявності чинного полісу (договору) страхування цивільно-правової відповідальності; 2) виникненням у страхової компанії зобов`язання зі здійснення страхового відшкодування, оскільки у такому разі буде мати місце дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу (Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , який застрахований ОСОБА_2 як власником) та особи, чия відповідальність застрахована ( ОСОБА_1 як особи, що правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом).

Відсутність при собі страхового полісу або відсутність чинного страхового полісу взагалі за умови здійснення керування транспортним засобом утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У той же час відповідно до пп. а п. 2.4 ПДР України - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Аналогічне положення міститься і в п. 21.3 ст. 21 Закону № 1961 - страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Таким чином, з метою перевірки на вимогу працівників поліції водії зобов`язані надати, зокрема, страховий поліс. Отже, праву працівників поліції вимагати надання для перевірки страхового полісу кореспондує обов`язків водіїв надати зазначений документ, який повинен бути наявний при них безпосередньо.

Аналогічні висновки були зроблені у Постанові КАС ВС від 21.11.2018 року у справі № 465/6677/16-а, у Постанові КАС ВС від 25.09.2019 року у справі № 127/19283/17.

Невиконання або неналежне виконання обов`язку пред`явити для перевірки страховий поліс за умови керування транспортним засобом утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

На основі вищевикладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, на якого поширюються обов`язки, передбачені ПДР України, зобов`язана не тільки при собі мати чинний страховий поліс, але і на вимогу працівників поліції пред`явити зазначений документ у спосіб, що дає можливість ознайомитися з ним та зафіксувати інформацію.

Судом встановлено, що 28 січня 2023 року ОСОБА_1 була зупинена працівниками поліції і в ході перевірки документів ані вона, ані власник зазначеного автомобіля ОСОБА_2 не надали страховий поліс на вимогу працівників поліції. Крім того, про чинний страховий поліс були відсутні відомості у відповідній реєстраційній системі баз даних.

Отже, судом встановлено, що мала місце законна вимога працівника поліції, яка була звернута до ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, пред`явити для перевірки поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу. При цьому ані законність зупинки транспортного засобу, ані законність вимоги про пред`явлення документів для перевірки не входять до предмету позову, внаслідок чого суд, будучи позбавленим можливості виходити за межі позовних вимог, не досліджує це питання.

При цьому суд звертає увагу, що на основі вищевикладених положень чинного законодавства, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, зобов`язана мати при собі безпосередньо чинний страховий поліс. Вимога безпосередності передбачає, що страховий поліс у паперовій або електронній формі повинен бути присутній у ОСОБА_1 так, щоб вона мала можливість його пред`явити на вимогу працівників поліції та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, що передбачають необхідність його використання.

Внаслідок цього суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на обставини, що стосуються внесення відомостей про страховий поліс до єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Це обумовлено тим, що чинне законодавство, зокрема, п. 2.1 ПДР України, вимагає від водія мати при собі саме чинний страховий поліс, відомості про який винесено до відповідної реєстраційної системи, а не мати при собі докази на підтвердження внесення чи невнесення відомостей про страховий поліс до реєстраційної системи.

Єдина централізована база даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів утворена, зокрема, з метою фіксації чинних страхових полісів власників наземних транспортних засобів та допомагає у здійсненні уповноваженими особами контролю за дотриманням законодавства у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. З метою здійснення контролю, зокрема, працівники поліції можуть отримувати відомості з цієї системи та перевіряти чинність страхових полісів, їх наявність або відсутність.

Однак наявність такої можливості у працівників поліції не звільняє водіїв від обов`язку безпосередньо мати при собі страховий поліс, відомості про який можуть бути перевірені у базі даних у разі потреби працівником поліції.

Тому оскільки мала місце законна вимога працівника поліції пред`явити для перевірки страховий поліс, який ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу зобов`язана мати при собі та надати на вимогу працівників поліції, а ОСОБА_1 не надала страховий поліс, то у її діях наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом, не маючи при собі страхового полісу.

Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що 28 січня 2023 року ОСОБА_2 було здійснено страхування ОСЦПВ суд зазначає наступне.

Згідно копії наданого страхового полісу № ЕР-213130413, який виданий ТДВ «СК» ГАРДІАН» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на транспортний засіб марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , вбачається, що строк дії договору становить з 13 год. 45 хв. 28.01.2023 року по 27.01.2024 року включно. При цьому у самому Полісі, у графі «Строк дії Договору» зазначається, що «Договір набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у цьому страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У той же час у страховому полісі зазначається, що датою реєстрації Договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів є 13 год. 41 хв. 28 січня 2023 року.

У свою чергу спірна постанова серії ЕАР № 6468658 від 28.01.2023 року була винесена о 12 год. 36 хв. 22 сек. 28 січня 2023 року.

Отже, копія наданого страхового полісу підтверджує обставини, встановлені у спірній постанові, оскільки до 13 год. 41 хв. 28 січня 2023 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом, що у подальшому був забезпечений, не була застрахована, оскільки страховий поліс почав діяти лише з 13 год. 41 хв. 28 січня 2023 року. Отже, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом без страхування цивільно-правової відповідальності, а відповідно за відсутності страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, як вбачається з викладу обставин ОСОБА_1 , лише після винесення спірної постанови ОСОБА_2 , як власник транспортного засобу та страхувальник, звернувся до страхової компанії про направлення примірника страхового полісу, не зважаючи на те, що керування транспортним засобом як ним, так і у подальшому ОСОБА_1 могло здійснюватися лише за наявності при них безпосередньо страхового полісу.

Посилання на включення відомостей про страховий поліс із запізненням, не знайшли свого об`єктивного та належного підтвердження, оскільки позивачем не було надано на підтвердження цих обставин будь-яких доказів.

Суд звертає увагу, що навіть внесення відомостей про страховий поліс із запізненням до бази даних не позбавляє страхувальника вимагати надання копії страхового полісу, оскільки він є стороною договору страхування, та не звільняє водія від обов`язку мати при собі страховий поліс. Однак, ОСОБА_1 при собі чинного страхового полісу не мала, внаслідок чого не пред`явила його на вимогу працівників поліції.

Отже, суд вважає встановленим той факт, що у діях ОСОБА_1 є ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

На підставі вкладеного суд приходить до висновку, що постанова серії ЕАР № 6468658 від 28.01.2023 року є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, тому адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки судові витрати по справі складаються лише зі сплати судового збору, зважаючи, що у задоволенні позову необхідно відмовити, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 121, 245, 280, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Постанову серії ЕАР № 6468658 від 28.01.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП залишити без змін.

Судові витрати по справі, що складаються зі сплати судового збору, відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 )

Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646).

Головуючий суддя О.В. Рукас