Рішення № 109630213, 17.03.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 року Справа № 280/269/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3160,64 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 128 090,57 грн.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про судовий збір».

Позов подано та підписано адвокатом Вертелецькою Т.В., повноваження підтверджені ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1109639 від 05.01.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження служби відповідачем не в повному обсязі здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення позивача, а саме відповідачем ні під час несення служби, ні при звільнені зі служби в поліції не було виплачено позивачу доплату за службу в нічний час за період з 01.04.2016 по 31.12.2017, та індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2022 по справі № 280/11454/21 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 . На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2022 по справі № 280/11454/21 Департаментом патрульної поліції зараховані кошти на банківську картку позивача 20 травня 2022 року у сумі 4960,13 грн. та 05 грудня 2022 року у сумі 3324,54 грн. Відповідачем не дотримано визначених Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) строків виплати позивачу грошової індексації та доплати за службу в нічний час. У зв`язку із чим він і змушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16 січня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач 03.02.2023 подав відзив на позовну заяву, в якому Департамент патрульної поліції повністю з позовом не згоден, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню судом з огляду на наступне. З позивачем проведено остаточний розрахунок 05 грудня 2022 року, а позовну заяву підписано 05 січня 2023 року, тобто на 31 день. Позивачем в порушення вимог ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) пропущено місячний термін звернення до суду. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити в повному обсязі.

09.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначає, що не погоджується з думкою відповідача щодо пропуску строків звернення до суду, оскільки вона не тільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а і прямо їм суперечить. Відповідач не розрізняє поняття строків, визначених у днях та строків, визначених у місяцях. Позовна заява у даній справі була направлена на адресу суду через відділення поштового зв`язку 05 січня 2023 року, тобто в межах місячного строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України, а тому порушення строку немає. Відповідач посилається на співмірність розміру відшкодувань та залежність від розміру недоплаченої суми. Розрахунок, наведений у позовній заяві, як раз і зроблений з урахуванням співмірності та залежності від розміру недоплаченої суми, саме тому і застосовано показник у 28,60%, а не у 100% при визначенні середнього заробітку за час затримки розрахунку. Відповідач розрахувався з позивачем тільки 05.12.2022, у зв`язку із чим і повинен нести відповідальність, визначену чинним законодавством.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.2013, з 08.02.2016 по 18.11.2019 проходив службу в поліції.

Відповідно до довідки Департаменту патрульної поліції про доходи від 01.12.2022 №2253, середньоденна заробітна плата позивача за вересень - жовтень 2019 року становить 402,76 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі № 280/11454/21 визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017; зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017; визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 01.04.2016 по 31.12.2017; зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.04.2016 по 31.12.2017; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати на правничу допомогу у сумі 1250,00 грн.

На виконання рішення суду від 28 січня 2022 року у справі № 280/11454/21, відповідно до виписки з рахунку, яка міститься у матеріалах справи, відповідачем 20.05.2022 виплачено позивачу 4960,13 грн., 05.12.2022 виплачено 3324,54 грн.

Позивач на даний час просить суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3160,64 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 128 090,57 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача про порушення строку звернення до суду у цій справі, суд вказує наступне.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За приписами частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд не приймає доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки фактичний розрахунок з позивачем відбувся 05.12.2022, позовна заява направлена до суду 05.01.2023, тобто позивачем дотриманий місячний строк звернення до суду встановлений ч.5 ст. 122 КАС України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України (у попередній редакції) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Приписами частини 1 статті 117 КЗпП України (у попередній редакції) визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зі змісту зазначених законодавчих норм слідує, що умовами застосування частини 1 статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України (у попередній редакції) при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 (провадження №11-1329апп18) зроблено висновок, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.".

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ) внесено зміни, зокрема до статті 116, 117 КЗпП України.

Закон № 2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022.

У новій редакції строки розрахунку при звільненні та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні врегульовані наступним чином.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Закріплені у цих статтях норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.

Правовідносини щодо розрахунку при звільненні закінчились виплатою відповідачем 05.12.2022 всіх належних сум при звільненні. Тобто такий розрахунок відбувся в період дії поточної редакції ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи, що позивачеві у день звільнення не виплачені всі належні йому суми, відповідач повинен компенсувати позивачу майнові втрати, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП, але не більш як за шість місяців.

Середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом третім пункту 3 Порядку №100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

За приписами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про доходи, середньоденна заробітна плата позивача за вересень - жовтень 2019 року становить 402,76 грн.

Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку із звільненням проведено 05.12.2022, позивач звільнений з служби в поліції 18.11.2019, то із відповідача належить стягнути середній заробіток за час затримки виплати позивачу при звільненні зі служби компенсації, за період із 19.11.2019 (наступний день після звільнення) по 19.05.2020 (шість місяців відповідно до вимог ст. 117 КЗпП) за затримку терміном 183 календарних дні.

Середній заробіток за час затримки виплати позивачу при звільненні зі служби компенсації, складає: 402,76 грн. х 183 = 73705,08 грн.

Суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 по справі №711/4010/13-ц, згідно яких встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17.

У п.77-78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц також зазначено, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

У пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Суд зазначає, що в порівнянні із грошовим забезпеченням в розмірі 7034,67 грн., яке було виплачено позивачу із затримкою, вищевказану розрахункову суму 73705,08 грн. (середній заробіток за шість місяців) не можна вважати співмірною, оскільки така перевищує суму грошового забезпечення виплаченого несвоєчасно.

Отже, з врахуванням принципу співмірності та порядку визначення істотності частки заборгованості при звільненні, який викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, істотність частки складає: 7034,67 грн. (сума, яку виплачено позивачу несвоєчасно) / 73705,08 грн (середній заробіток за заробіток за шість місяців затримки розрахунку при звільненні) *100 = 9,54 %.

Таким чином, із врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за шість місяців затримки з ним розрахунку при звільненні в розмірі 7031,46 гривень (402,76 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 183 календарних днів (шість місяців відповідно до вимог ст. 117 КЗпП) х 9,54% (істотність частки заборгованості при звільненні), при цьому суму позивачем визначено невірно.

Щодо вимог позову про нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Законом № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку №159.

Водночас, зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2,3 Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

У пункті 4 цього Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Так, використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/3 79/16 та від 30.09.2020 у справі № 280/676/19, що враховується судом відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України.

Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі № 280/11454/21 зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати доплати за службу в нічний час за період з 01.04.2016 по 31.12.2017 та індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017.

На виконання рішення суду відповідач 20.05.2022 та 05.12.2022 виплатив позивачу заборгованість з виплати доплати за службу в нічний час за період з 01.04.2016 по 31.12.2017 та індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених правових норм, суд вважає, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку виплати доплати за службу в нічний час за період з 01.04.2016 по 31.12.2017 та індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 30.10.2017 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку № 159.

Позивачем у позові визначена сума компенсації втрати частини доходів з 19.11.2019 по 05.12.2022 у розмірі 3160,64 грн.

Однак, враховуючи, що нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку виплати є обов`язком відповідача та Департамент патрульної поліції має виключну компетенцію в цьому питанні, відтак необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на несвоєчасно виплачені суми за весь час затримки виплати.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи наведене, суд вважає, що належним, співмірним та ефективним способом захисту порушеного права за встановленими обставинами у даній справі необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.11.2019 по 19.05.2020 та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку виплати, позовну вимогу про стягнення середнього заробітку слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7031,46 грн., зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на несвоєчасно виплачені суми за весь час затримки виплати.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3160,64 грн., слід відмовити.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положеньстатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору не вирішується.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.11.2019 по 19.05.2020 та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку виплати.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення за період з 19.11.2019 до 19.05.2020 у розмірі 7031,46 грн.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на несвоєчасно виплачені суми за весь час затримки виплати по день фактичної виплати, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

Відповідач Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ 40108646).

Повне судове рішення складено 17.03.2023.

Суддя Б.В. Богатинський