Рішення № 109630193, 17.03.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 березня 2023 року Справа № 280/7169/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач (з урахуванням уточнень від 10.01.2023) просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплатити недоотриману позивачем пенсію, як УБД, яка відповідно до наданих позивачем суду розрахунків складає: за період з 01.01.2007 по 01.01.2016 102626 грн.; з 01.01.2016 по 01.01.2023 161796 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2001 ОСОБА_1 установлено статус ветерана війни з 01.01.1994. В подальшому, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2002 позов ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату задоволено частково та стягнуто на користь позивача 11378,99 грн. недоотриманих пенсійних виплат. При цьому, при ухваленні рішення суд керувався Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, що діяла до 01.07.2006, відповідно до якої учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на норми Конституції України позивач зазначає, що має право і надалі отримувати пенсію, обчислену в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком. На підставі викладеного позивачем зроблено самостійні розрахунки сум недоотриманої пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.12.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №280/7169/22; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 25.01.2023 №4107), в якому посилається на те, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій пенсії підвищуються в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (дана редакція Закону чинна з 01.07.2006 та не визнавалась неконституційною). Відповідачем дана виплата здійснюється в передбачених законодавством розмірах. Жодних законодавчих підстав здійснювати виплату в розмірі 150% мінімальної пенсії немає. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

27.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №4320), в якій він заперечує проти доводів відповідача.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-IV.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2001 ОСОБА_1 установлено статус ветерана війни з 01.01.1994.

В подальшому, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2002 позов ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату задоволено частково та стягнуто на користь позивача 11378,99 грн. недоотриманих пенсійних виплат.

Вважаючи, що має право на отримання пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції, чинній до моменту прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 05.10.2005 №2939-IV, учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Саме відповідно до зазначеної редакції наведеного закону позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії.

У той же час Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 05.10.2005 №2939-IV внесено зміни в статтю 12 та викладено її в новій редакції, яка передбачає, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вказані зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вступили в законну силу 01.07.2006 та є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Тобто, на цей час законодавство не містить норми, яка б давала право особам на отримання підвищення до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 04.03.2021 у справі №628/2021/16-а, від 07.10.2021 у справі № 2540/2458/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а закріплений у статті 58 Конституції України принцип треба розуміти так, що дія нормативно-правового акту починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце.

Посилання позивача на порушення статей 22, 58 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки закон, яким внесено відповідні зміни до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, не визнаний неконституційним, до того ж Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.20214 у справі "Великода проти України" суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури.

Посилання позивача на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2002 в контексті спірних правовідносин суд відхиляє, оскільки зазначеним рішенням вирішено спір між позивачем і Запорізьким обласним військовим комісаріатом та визначено розмір недоотриманої пенсії, яка підлягала стягненню на користь позивача. Разом із тим, вказане рішення ухвалено із застосуванням законодавчих приписів, чинних на момент розгляду справи, і його дія не розповсюджується на правовідносини, що виникли після такого розгляду.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами цієї справи і наявними у ній доказами, суд дійшов висновку про те, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 17.03.2023.

Суддя Ю.П. Бойченко