Рішення № 109629351, 16.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року Справа № 160/106/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

-визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт щодо необхідності направлення на військово-лікарняну експертну комісію для встановлення придатності до військової служби солдата ОСОБА_1 , які складені від 28 жовтня 2022 року, та 07 грудня 2022 року;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорти від 28 жовтня 2022 року, та 07 грудня 2022 року; та прийняти рішення про направлення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на проходження військово-лікарняної експертної комісії, про що надати письмову відповідь у відповідності до пунктів 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і змісту статті 20 Закону України «Про звернення громадян»».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є солдатом військової частини НОМЕР_1 .

У зв`язку з неможливістю виконання військових обов`язків за станом здоров`я ним було направлено до відповідача рапорт від 28 жовтня 2022 року та рапорт-2 (досудову вимогу) від 07 грудня 2022 року, де на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, просив направити його на проходження Військово-лікарняної експертної комісії для встановлення придатності до служби або призначення належного лікування, оскільки хвороба не відступила і проходження служби є неможливим. До рапортів він додавав всі відповідні медичні документи для підтвердження свого стану здоров`я.

Однак, в порушення вимог пунктів 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та статті 20 Закону України «Про звернення громадян» рапорти позивача відповідачем не розглянуті, відповіді не надано, наказів і розпоряджень позивач не отримував.

Таким чином, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності дій з розгляду його рапортів про направлення на ВЛК, порушує як його права на розгляд та отримання відповіді на звернення, що встановлені пунктами 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і змістом статті 20 Закону України «Про звернення громадян», так і його права на звільнення з військової служби, що встановлено абз.4 п/п «Г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Зазначеною ухвалою також встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу суду разом з позовною заявою та доданими до неї документами отримано представником відповідача 25.01.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 4930020631009). Проте, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до довідки форми 5 від 03.03.2022 року № 116/234, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , кулеметник 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, ВОС - 100915А, солдат є таким, що з 03.03.2022 справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 03.09.2022 року № 1880 солдат за призовом ОСОБА_1 , 1987 р.н., в/ч НОМЕР_1 , призваний у ЗСУ Дніпровським РТЦК та СП Дніпропетровської області у березні 2022 року.

Проведено медичний огляд ВЛК в/ч НОМЕР_2 03 вересня 2022 року.

Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми, поранення, контузії, каліцтва: Стан після операції (31.08.2022) - гемороїдектомія з приводу хронічного геморою, хронічної анальної тріщини ускладненою кровотечею.

Захворювання. ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі статті 44 графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно з виписним епікризом військово-медичного клінічного центру СР (в/ч НОМЕР_2 ) № 9985 від 03.09.2022 року позивачу встановлено діагноз «Хронічний геморой, хронічна анальна тріщина».

Згідно первинної медичної картки форми 100 від 24.08.2022 року солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз "Хронічний геморой ІІ-ІІІ ст. гостра анальна тріщина".

Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 28 жовтня 2022 року, у якому просив, зокрема, направити його на ВЛК комісію згідно вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, для обстеження і встановлення необхідного лікування або взагалі придатності до служби. Разом з рапортом також надавалися відповідні медичні документи.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 07 грудня 2022 року, у якому також просив, зокрема, направити його на ВЛК комісію згідно вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, для обстеження і встановлення необхідного лікування або взагалі придатності до служби. Разом з рапортом також надавалися відповідні медичні документи.

Проте, як зазначає позивач, вказані рапорти по суті розглянуті не були, відповіді на них не надано. них не надано.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у розгляді рапортів та не направлення його для огляду військово-лікарською комісією, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі Закон України №3543-XII) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України Про оборону України передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Згідно ч.9 ст.1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до частини 12 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно п.2.3.4 Розділу І Положення №402 ЦВЛК має право, серед іншого, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи.

Відповідно до підпункту б пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

Згідно пункту 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення №402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.

В свою чергу, відповідно до пункту 20.4 глави 20 розділу ІІ Положення №402 у воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову придатний до військової служби, за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

Позивач у позовній заяві фактично стверджує про наявність у нього захворювань, що перешкоджають подальшому проходженню військової служби, проте підтвердити чи спростувати зазначені доводи можливо лише за результатами проведення ВЛК компетентним органом.

Відповідно до пункту 113 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

Суд зазначає, що позивач звертався до відповідача з рапортами про направлення його на ВЛК, проте відповідні на зазначені звернення не отримав.

При цьому, суд зазначає, що спеціальне законодавство, яке регулює порядок проходження військової служби, не містить спеціальних положень щодо порядку та строку розгляду рапортів військовослужбовців, у зв`язку з чим підлягають застосуванню загальні норми, зокрема положення Закону України Про звернення громадян.

Так, відповідно до статті 20 Закону України Про звернення громадян, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не розгляду рапортів позивача, у зв`язку з чим вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути відповідні рапорти.

В свою чергу, позовні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 направити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на проходження військово-лікарської експертної комісії є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що направлення військовослужбовця на ВЛК відноситься до компетенції командирів, а оскільки відповідачем зазначене питання не вирішувалось, рапорти позивача не розглядалися, то відповідно направлення позивача на ВЛК в судовому порядку є передчасним.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), від 28 жовтня 2022 року та від 07 грудня 2022 року щодо направлення його до військово-лікарської комісії на проведення військово-лікарської експертизи стану здоров`я з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути та прийняти рішення по рапортах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), від 28 жовтня 2022 року та від 07 грудня 2022 року щодо направлення його до військово-лікарської комісії на проведення військово-лікарської експертизи стану здоров`я з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник