Вирок № 109627420, 16.03.2023, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/478/23

Номер провадження 1-кп/383/163/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до н ього матеріали у кримінальному провадженні №22023150000000081від 09.02.2023року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Снігурівка Миколаївської області, тимчасово безробітної, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вчинила добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.111-1 КК України, при наступних обставинах.

Громадянка України ОСОБА_3 , будучи достеменно проінформованою та розуміючи факт захоплення м. Снігурівка Баштанського району Миколаївської області Збройними Силами Російської Федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою, будучи обізнаною про те, що Миколаївська область є невід`ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, діючи умисно та в інтересах і на користь російської федерації, добровільно займаючи, у період з вересня по жовтень 2022 року (точного періоду не встановлено, однак не раніше ніж з 01.09.2022 року та не довше ніж до 11.11.2022 року), посаду у незаконному органі влади, створеному окупаційною адміністрацією держави-агресора на тимчасово окупованій території м.Снігурівка Баштанського району Миколаївської області т.зв. «головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку військово-цивільної адміністрації Снігурівського району Херсонської області», здійснювала наступні функції, а саме: прийом та реєстрація документів (ордерів) для призначення і виплат соціальної допомоги, пенсій, інших грошових виплат в російських рублях; виплата (видачу) соціальної допомоги, пенсій, інших грошових виплат в російських рублях; ведення звітності щодо виплат соціальної допомоги, пенсій, інших грошових виплат в російських рублях.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора.

В обвинувальному акті прокурор заявив клопотання, в якому зазначено, що у зв`язку з тим, що підозрювана ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини, згодна на розгляд обвинувального акта за її відсутності, просить суд відповідно до ч.1 ст.302 КПК України розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додано письмову заяву ОСОБА_3 , складену за участю захисника адвоката ОСОБА_4 , в якій беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за її відсутності.

Добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваною, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за її відсутності підтверджена захисником підозрюваної адвокатом ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, заяву обвинуваченої ОСОБА_3 , в якій вона зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, беручи до уваги відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, визначеному статтями 381, 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає доведеним обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта, оскільки воно ніким не оспорюється.

Дослідивши матеріали обвинувального акта та матеріали кримінального провадження, враховуючи те, що встановлені досудовим розслідуванням обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються, що підтверджується наявними у справі їх заявами, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, а саме добровільному зайнятті громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_3 покарання суд керуючись вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111-1 КК України, є кримінальним проступком. Також судом враховано особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тимчасово безробітна, раніше не судима.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої є її щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 в межах санкції ч.2 ст.111-1 КК України покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років без конфіскації майна, для можливого перевиховання обвинуваченої, профілактики та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, так і особи обвинуваченої.

Прийшовши до висновку про можливість не визначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Оскільки вказане покарання у виді конфіскації майна санкцією ч. 2 ст.111-1 КК України встановлене як додаткове факультативне, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати його відносно ОСОБА_3 , враховуючи обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст.69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

Процесуальні витрати та речовідокази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373-374, 381-382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років без конфіскації майна.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирались.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1