Ухвала суду № 109623164, 14.03.2023, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2206/19

Провадження № 1-кп/935/33/23

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2023 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

перекладача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишеві кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.27, п.12,13 ч.2 ст.115 КК України ,-

встановив:

1. У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому вказав на існування ризиків ухилення обвинувачених від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовження вчинення кримінальних правопорушень, враховуючи особи обвинувачених. Клопотання долучені до матеріалів судового провадження, оголошені у судовому засіданні та вручені обвинуваченим завчасно.

Згідно положень п.20-5 Перехідних положень КПК України, оскільки один з членів колегії, а саме суддя ОСОБА_10 , перебуває у відпустці, розгляд клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу проводиться головуючим суддею одноособово.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_8 заперечили проти продовження запобіжного заходу, оскільки вважають, що підстави відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_11 заперечили проти клопотання прокурора, вважають, що наявність обґрунтованих підстав для продовження строку тримання під вартою не доведено, ризики не підтверджено.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_9 заперечили проти клопотання прокурора, вважають, що підстави для застосування тримання під вартою відсутні.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов такого висновку.

2. Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Цією ж нормою на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

У справі "Волосюк проти України" (рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що «національні судові органи мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою»

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» (рішення від 23 лютого 2012 року) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бакчиєв проти Молдови).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

3. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні ряду злочинів, у тому числі і особливо тяжкого, вчиненого проти життя та здоров`я людини, яке відповідно до ст.3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю. Міра покарання за вчинення злочину передбачає позбавлення на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 не працює, постійного джерела доходу не має, неодружений, утриманців не має, на території України не має родинних та інших міцних соціальних зв`язків.

Обвинувачений ОСОБА_6 не працює, постійного джерела доходу не має, неодружений, утриманців не має, на території України не має родинних та інших міцних соціальних зв`язків, раніше судимий за вчинення умисного тяжкого злочину проти власності, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, відбував покарання у місцях позбавлення волі, на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, не пов`язаних з даним кримінальним провадженням, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, у межах якого перебував у розшуку обвинувальний акт перебуває у провадженні Богунського районного суду м.Житомира.

Обвинувачений ОСОБА_5 не працює, постійного джерела доходів не має, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимий, разом з тим, намагався втекти від поліції під час затримання, згідно характеристики за місцем попереднього ув`язнення двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності, має одне заохочення.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є громадянами іншої держави, перебувають на території України без законних підстав.

Обвинувачений ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання в АР Крим, що є окупованою територією України.

4. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими, не є ризиком, передбаченим ст.177 КПК України, однак, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», що відповідає нормам національного законодавства, зокрема п.2 ч.1 ст.178 КПК України.

У разі обрання стосовно обвинувачених альтернативного запобіжного заходу існує висока ймовірність переховування останніх від суду, у першу чергу, можливість залишення території України.

При цьому, є важливим, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ ( із неодноразовими змінами внесеними відповідними Указами Президента України, останній раз Указом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженого Законом України від №2915-ІХ від 07 лютого 2023 року), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року, строком на 90 днів.

Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою агресією РФ проти України, в обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку останніх.

Крім того, судове слідство продовжується: матеріали кримінального провадження у повному обсязі не досліджено, свідки судом не допитані, а тому ризик впливу на них існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від учасників провадження та дослідження їх судом, що відповідає нормам ч.5 ст.95 КПК України. При цьому, незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених, як на осіб, що вчинили злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

5. Оцінюючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, з метою запобігання встановленим ризикам, суд враховуючи зазначене раніше, використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, зокрема домашній арешт, не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Застосування щодо обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання останніми покладених на них процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації встановлених ризиків переховування від суду та впливу на свідків у кримінальному провадженні. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особи обвинувачених.

Суд також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

За зазначених раніше обставин, необхідним є саме тримання обвинувачених під вартою, оскільки застосування інших запобіжних заходів відтермінує можливість виконання завдань кримінального провадження, що, з урахуванням особистої заінтересованості обвинувачених у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для їх позапроцесуальних дій.

Так, домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом обвинувачених до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.

6. Отже, суд визнає обґрунтованими доводи прокурора щодо подальшого існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених. Наразі, судом не встановлено обставин, які б свідчили про можливість та доцільність змінити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, позаяк ризики, на які вказує прокурор, а саме : висока ймовірність переховування від суду, незаконний вплив на учасників кримінального провадження, вчинення інших кримінальних правопорушень не зменшились та продовжують існувати. Наявність будь-яких застережень, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, суду не надано та стороною захисту не доведено.

При цьому суд не робить передчасних висновків щодо вини обвинувачених, однак, вважає, що пред`явлене обвинувачення останнім обґрунтовано зібраними доказами, які підлягатимуть оцінці під час судового розгляду. Питання встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості обвинувачених суд буде вирішувати у нарадчій кімнаті згідно вимог ст.368 КПК України.

Керуючись ст.331 КПК України суд,-

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12.05.2023 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12.05.2023 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12.05.2023 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1