Ухвала суду № 109618117, 16.03.2023, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1737/23

провадження № 1-кс/361/389/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2023 м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської областi ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Броварської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальномупровадженню №12023111130000681від 03.03.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно.

В обґрунтування клопотання зазначив, що Слідчим відділом Броварського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111130000681 від 03.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до Броварського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 03.03.2023 о 16 годин 36 хв. за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 221 ЕМД 438 Бригада госпіталізувала у травматологію Броварської ЦРЛ громадянина ОСОБА_5 , який отримав тілесні ушкодження під час виконання ним робіт на столярному підприємстві за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 221 де відбулося порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що призвело до тяжких наслідків у вигляді ампутації кінцівок рук.

03.03.2023 слідчим слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 проведено невідкладний обшук у виробничому приміщенні (цеху), що за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 221, де вилучено фрезерний станок з наявним маркуванням на ньому «ЗАП ШУ-1», «АВТ № 6», ІНВ № 00034, в середині якого розміщена деревина, при огляді якої на середині зрізу наявні нашарування бурого кольору.

Постановами слідчого від 03.03.2023, вилучені під час проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом виробниче приміщення, яке здійснює обробку деревини для виготовлення дверей, за адресою: АДРЕСА_1 , та фрезерний станок за наявним маркуванням на ньому

«ЗАП ШУ-1», «АВТ № 6», ІНВ № 00034, в середині якого розміщена деревина, при огляді якої на середині зрізу наявні нашарування бурого кольору.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 324848647 від 06.03.2023 об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля площею 487,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 .

Посилаючись на те, що в ході обшуку в рамках кримінальногопровадження №12023111130000681від 03.03.2023за ч. 2 ст. 272 КК України вилучене майно є предметом вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою збереження речового доказу, з метою проведення судової експертизи з питань безпеки життєдіяльності та охорони праці, недопущення його приховування, пошкодження, псування та знищення, настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, просить суд накласти арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на нежитлову будівлю, площею 487,2 кв.м., який здійснює обробку деревини для виготовлення дверей, яке згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 324848647 від 06.03.2023. об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля площею 487,2 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу, ВАС 982699, 18.02.2003, ПН ОСОБА_8 , який орендує земельну ділянку за вказаною адресою у Броварської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ:26376375, та на фрезерний станок з наявним маркуванням на ньому «ЗАП ШУ-1», «АВТ № 6», ІНВ № 00034, в середині якого розміщена деревина, при огляді якої на середині зрізу наявні нашарування бурого кольору.

Прокурор в судовому засіданні просить клопотання задовольнити посилаючись на підстави, зазначені в ньому.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що клопотання подано до суду з порушенням визначених процесуальним законодавством строків. Крім того посилається на безпідставність заявленого клопотання, так як прокурором не доведено необхідність арешту вказаного нежитлового приміщення, до того ж згідно договору оренди ФОП ОСОБА_9 орендує лише частину нежитлового приміщення площею 210,0 кв.м. Із клопотання не зрозуміло, які підстави було визнавати нежитлове приміщення речовим доказом і які сліди воно містить. Зазначає, що власник нежитлового приміщення наразі проходить службу в ЗСУ, його дружина не працює і єдиним джерелом її доходу являється орендна плата за вказане нежитлове приміщення, тому накладення на нього арешту є дуже обтяжливим заходом. Власник майна в даному кримінальному провадженні не являється ні підозрюваним, ні потерпілим. Зазначає, що з того часу, коли відбулася подія, пройшло вже два тижні, однак жодних слідчих дій чи експертних досліджень не проведено.

Заслухавши в судовому засіданні доводи прокурора, заперечення представника власника майна, дослідивши копії матеріалів, доданих сторонами до клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Щодо посилань адвоката ОСОБА_4 на порушення визначених процесуальним законодавством строків на звернення до суду слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно положень ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що обшук за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено в п`ятницю 03.03.2023, з 21 год. 36 хв. до 22 год. 05 хв., субота та неділя - вихідні дні, а 06.03.2023 клопотання про арешт майна направлено поштовим зв`язком до Броварського міськрайонного суду клопотання про накладення арешту на майно, яке одержано та зареєстровано канцелярією суду 08.03.2023.

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.03.2023, вказане клопотання повернуто прокурору для усунення визначених в ухвалі суду недоліків та встановлено строк в сімдесят дві години з дня отримання ухвали.

Після усунення зазначених в ухвалі слідчого судді від 09.03.2023 недоліків, 10.03.2023 клопотання було повторно направлено до Броварського міськрайонного суду Київської області поштовим зв`язком, отримано та зареєстровано канцелярією суду 14.03.2023 та в цей же день передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, після чого клопотання призначено до розгляду на 15.03.2023.

Враховуючи викладене порушень визначених процесуальним законодавством строків подання клопотання про арешт майна не встановлено.

Щодо розгляду клопотання по суті заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно з ч. 2 ст.170КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З урахуванням положень ст.2,7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядкуст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були предметом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення).

Разом з тим, прокурором в судовому засіданні не доведено необхідності арешту нежитлової будівлі площею 487,2 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, вулиця Київська, будинок 221 належить ОСОБА_7 , а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. Дане клопотання не містить вказівку на підстави і конкретну мету відповідно до положень статті 170 КПК України, а також відповідного обґрунтування необхідності арешту вказаного нерухомого майна.

У клопотанні не зазначені обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування чи розпорядження вказаним в клопотанні нерухомим майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі майна. Не приєднано таких доказів і до матеріалів клопотання та не надано в судовому засіданні.

Крім того,слідчий суддязвертає увагуна кваліфікаціюкримінального правопорушення,щодо якоготриває досудоверозслідування,враховує змістоб`єктивної сторонивказаного кримінальногоправопорушення таприходить довисновку,що вказанав клопотаннінежитлова будівля площею487,2кв.м. не може бути речовим доказом під час здійснення досудового розслідування за ч. 2 ст. 272 КК України. В розумінні вимог ст. 98 КПК України вищевказана нежитлова будівля у даному випадку не є об`єктом злочинних посягань, не була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а відтак не зберегла сліди чи інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не було доведено необхідність накладення арешту на нежитлову будівлю площею 487,2 кв.м. з метою збереження речових доказів, не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе її використання.

За положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Слічий суддя вважає, що накладення арешту нанежитлову будівлю, площею 487,2 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_7 (який не являється підозрюваним у даному кримінальному провадженні) та частина якої площею 210,0 кв.м. перебуває в оренді ФО-П ОСОБА_9 , без доведення органом досудового розслідування процесуальної необхідності у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, хоча в клопотанні прокурор вказує на необхідність накласти арешт на нежитлову будівлю, як на речові докази у кримінальному провадженні, але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного і мети накладення арешту на майно. Тому слідчий суддя вважає, що існування правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України всупереч вимогам кримінального процесуального закону, є недоведеною.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на нежитлову будівлю,площею 487,2кв.м. з метою збереження речових доказів, на які посилається прокурор в клопотанні, оскільки суду не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Стосовно накладенняарешту на фрезерний станок з наявним маркуванням на ньому «ЗАП ШУ-1», «АВТ № 6», ІНВ № 00034, в середині якого розміщена деревина, при огляді якої на середині зрізу наявні нашарування бурого кольору слідчий суддя зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Відомості клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна - фрезерного станка, ознакам речового доказу, оскільки він може містити на собі сліди скоєння злочину або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування в тому числі для проведення експертних досліджень. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість приховати, відчужити, змінити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, слідчий суддя вбачає наявність правових підстав щодо арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя звертає увагу, що на даному етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для накладення арешту на фрезерний станок з наявним маркуванням на ньому «ЗАП ШУ-1», «АВТ № 6», ІНВ № 00034, в середині якого розміщена деревина, при огляді якої на середині зрізу наявні нашарування бурого кольору.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12023111130000681 від 03.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арештна фрезернийстанок знаявним маркуваннямна ньому«ЗАП ШУ-1»,«АВТ №6»,ІНВ №00034,в серединіякого розміщенадеревина,при оглядіякої насередині зрізунаявні нашаруваннябурого кольору шляхом заборони відчуження, користування, розпорядження вказаним майном.

В іншій частині клопотання задоволенню не підлягає.

Ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1