Рішення № 109617880, 17.03.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2023 р. м. Київ Справа №911/1023/22

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/1023/22

За позовом Фізичної особи-підприємця Бровченко Ксенії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 )

до Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Гоголя, 62-а)

про стягнення 69428,05 грн

без повідомлення (виклику) сторін

обставини справи:

Фізична особа-підприємець Бровченко Ксенія Анатоліївна (далі позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Чайка» (далі відповідач) про стягнення 69428,05 грн заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди техніки з екіпажем від 25.08.2021 №25/08/2021, надалі договір. За цим договором позивач передав відповідачу в оренду техніку з екіпажем і надав таким чином послуги на загальну суму 130000,00 грн, але відповідач сплатив позивачу за договором грошові кошти в загальній сумі 80000,00 грн, через що основний борг відповідача перед позивачем становить 50000,00 грн.

У зв`язку з неповною оплатою відповідачем вартості послуг за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 50000,00 грн основного боргу, а також 7316,70 грн пені, 2500,00 грн штрафу, 7910,00 грн інфляційних втрат та 1701,35 грн 3% річних згідно з розрахунком позивача в позовній заяві, а всього разом 69428,05 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2022 у справі №911/1023/22 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач надав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви від 27.07.2022, якою усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.2022 відкрито провадження у справі №911/1023/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247 та ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу строк для подання відповіді на відзив та ін.

29.08.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог в частині стягнення 7316,70 грн пені, 2500,00 грн штрафу, 7910,00 грн інфляційних втрат та 1701,35 грн 3% річних заперечує, мотивуючи тим, що позивачем на надано доказів отримання відповідачем рахунків на оплату наданих послуг, які у відповідності до умов укладеного між сторонами договору є підставою для оплати вартості наданих послуг. Відповідач вважає, що позивачем не доведено, що строк виконання відповідачем його грошових зобов`язань настав, а відтак нарахування заявлених до стягнення сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним. Також у відзиві відповідач заперечує проти стягнення (покладення на нього) судових витрат позивача на надання професійної правової допомоги адвоката у розмірі 14000,00 грн, мотивуючи тим, що позивачем ні до позовної заяви, ні до заяви на усунення недоліків позовної заяви не надано доказів понесення таких витрат.

Користуючись своїм процесуальним правом, позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача, в якій проти доводів відповідача, викладених у відзиві заперечує, мотивуючи тим, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє контрагента від виконання обов`язку з оплати, визначеного договором. Крім того, позивач зазначає, що у актах наданих послуг, підписаних між сторонами у справі, наявне посилання на рахунки фактури. Тобто, на переконання позивача, твердження відповідача про ненадання рахунків на оплату є хибним, оскільки відповідач частково розрахувався за користування орендованим майном, а в призначенні платежів відповідач самостійно зазначав та посилався на рахунки на оплату, сформовані позивачем. Щодо заперечень відповідача про стягнення з нього (покладення на нього) судових витрат на надання професійної правової допомоги адвоката, позивач зауважує, що у прохальній частині позовної заяви ним зазначено лише попередній розрахунок суми судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу адвоката; при цьому заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката буде подана окремо.

05.09.2022 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 14000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі.

18.10.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14000,00 грн. Відповідач при цьому посилається на недоведеність позивачем обґрунтованості таких витрат та їх реальності, а також вважає витрати, понесені позивачем, неспівмірними із предметом позову, витраченим адвокатом часом та обсягом наданих адвокатом послуг.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечення відповідача на неї, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Між Державним підприємством Державним підприємством «Чайка» (орендар, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Бровченко Ксенією Анатоліївною (виконавець, позивач) укладено договір оренди техніки з екіпажем від 25.08.2021 №25/08/2021 (надалі договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендарю в строкове платне користування автоспецтехніку, яка зазначена в додатку (додатках) до цього договору, а орендар зобов`язується прийняти автоспецтехніку в оренду та сплачувати орендодавцеві орендну плату на умовах та в строки, передбачені цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 договору оренда автоспецтехніки також включає послуги супроводжуючого персоналу, що буде працювати на ній.

Згідно з приписами п.2.1 договору орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати орендарю в оренду автоспецтехніку, яка знаходиться в належному технічному стані та готова до експлуатації; передати автоспецтехніку за актом приймання-передачі у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до положень п.2.2 договору орендодавець має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату згідно з умовами цього договору.

Як передбачено положеннями п.2.3 договору орендар зобов`язаний, зокрема, використовувати техніку за призначенням; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю усі платежі, передбачені цим договором та своєчасно підписувати акти наданих послуг; у разі відсутності зауважень впродовж двох днів прийняти та підписати акт приймання-передачі, та другий екземпляр акту повернути орендодавцю; нести інші зобов`язання, передбачені цим договором та діючим законодавством.

Відповідно до п.3.1 договору вартість оренди визначається в додатках до цього договору, що є невід`ємними його частинами.

Згідно з п.3.3 договору вартість та умови оплати можуть змінюватись сторонами шляхом оформлення додаткової угоди до цього договору, підписаної уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 3.4 договору сторони додатково погодили, що орендар здійснює оплату за перевезення автоспецтехніки до місця надання послуг з оренди та зворотне перевезення автоспецтехніки до місця постійної дислокації у м.Бориспіль, впродовж 3-х днів згідно з виставленим рахунком орендодавця та/або перевізника.

Відповідно до п.3.5 договору сторони погодили, що оплата за надання послуг оренди може здійснюватись у формі передоплати (авансу) на підставі виставленого рахунку та/або по факту надання послуг оренди щонеділі на підставі виставленого рахунку.

Згідно з п.3.6 договору оплата рахунку орендарем здійснюється впродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання.

За результатами надання послуг оренди орендодавець щотижня та/або щомісячно складає та направляє орендарю акт наданих послуг, який орендар підписує протягом 2-х робочих днів з моменту його отримання від орендодавця або у разі незгоди з умовами акту впродовж 2-х днів надсилає свої вмотивовані заперечення орендодавцю. У разі відсутності заперечень до акту та/або у разі непідписання акту орендарем та/або у разі неотримання орендарем акту (конверту з актом) з будь-яких причин на пошті, послуги з оренди вважаються надані в обсязі, зазначеному в акті, та підлягають повній оплаті (п.3.7 договору).

Відповідно до п.4.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та законодавством України.

Згідно з п.4.3 договору за несвоєчасну сплату за надані послуги оренди орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення оплати більш ніж на 30 днів, додатково орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.4.4 договору сплата пені не звільняє сторони від виконання взятих по договору зобов`язань.

Згідно з п.4.7 договору у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині зобов`язань, до повного їх виконання (п.5.1 договору).

Додатком від 25.08.2021 №1 до договору сторони погодили, що послуги оренди згідно з договором надаються з використанням наступної автоспецтехніки: бульдозер, марки: LIEBHERR PR 731BM, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , строк оренди: 7 діб, вартість оренди за добу з ПДВ: 15000,00 грн, загальний розмір орендної плати: 105000,00 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі автоспецтехніки від 30.08.2021 до договору оренди техніки з екіпажем від 25.08.2021 №25/08/2021 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду визначену договором автоспецтехніку.

Факт надання позивачем відповідачу автоспецтехніки в оренду та надання позивачем супутніх послуг з доставки автоспецтехніки за договором та виникнення у зв`язку з цим у відповідача зобов`язання з оплати позивачу орендної плати в сумі 120000,00 грн та вартості наданих послуг з доставки в сумі 10000,00 грн, що разом становить 130000,00 грн, підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг на загальну суму 130000,00, а саме: актом надання послуг від 31.08.2021 №28 на суму 5000,00 грн (підписаний сторонами 31.08.2021), актом надання послуг від 09.09.2021 №29 на суму 105000,00 грн (підписаний сторонами 09.09.2021), актом надання послуг від 10.09.2021 №30 на суму 15000,00 грн (підписаний сторонами 10.09.2021), актом надання послуг від 10.09.2021 №31 на суму 5000,00 грн (підписаний сторонами 10.09.2021). Копії актів надання послуг містяться в матеріалах справи.

Для оплати вищевказаних орендних платежів та вартості наданих послуг з доставки автоспецтехніки позивач сформував відповідачу рахунки на оплату в загальній сумі 130000,00 грн., а саме рахунок від 27.08.2021 №30 на суму 10000,00 грн, рахунок від 03.09.2021 №31 на суму 105000,00 грн та рахунок від 13.09.2021 №33 на суму 15000,00 грн.

Відповідач частково оплатив вказані рахунки, а саме сплатив позивачу за договором грошові кошти в загальній сумі 80000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.08.2021 по 31.12.2021, а саме:

- відповідач здійснив позивачу оплату 28.08.2021 у розмірі 10000,00 грн, з призначенням платежу: «За доставку бульдозера зг. рах. №30 від 27.08.2021…»,

- відповідач здійснив позивачу оплату 24.11.2021 у розмірі 20000,00 грн, з призначенням платежу: «За оренду бульдозера зг. рах. №31 від 03.09.2021…»,

- відповідач здійснив позивачу оплату 01.12.2021 у розмірі 20000,00 грн з призначенням платежу: «За оренду бульдозера зг. рах. №31 від 03.09.2021…»,

- відповідач здійснив позивачу оплату 08.12.2021 у розмірі 20000,00 грн з призначенням платежу: «За оренду бульдозера зг. рах. №31 від 03.09.2021…»,

- відповідач здійснив позивачу оплату 30.12.2021 у розмірі 10000,00 грн з призначенням платежу: «За оренду бульдозера зг. рах. №31 від 03.09.2021…».

Отже, у відповідача перед позивачем за договором утворилась основна заборгованість в сумі 50000,00 грн по оплаті орендної плати (130000-10000-20000-20000-20000-10000=50000), а саме по оплаті рахунку від 03.09.2021 №31 (неоплачений залишок: 35000,00 грн) та по оплаті рахунку від 13.09.2021 №33 (неоплачений залишок: 15000,00 грн).

З огляду на те, що відповідач оплатив рахунки позивача за договором не в повному обсязі, позивач звернувся до нього з претензією від 25.05.2022 №25/05 про сплату відповідачем залишку заборгованості за договором в сумі 50000,00 грн, однак відповідач заборгованість в розмірі 50000,00 грн позивачу не оплатив.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за вищевказаним договором виконав не в повному обсязі, а саме заборгованість в розмірі 50000,00 грн позивачу не оплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, які сторонами не заперечуються та підтверджуються копіями договору оренди техніки з екіпажем від 25.08.2021 №25/08/2021, додатку №1 від 25.08.2021 до вказаного договору, акта приймання-передачі автоспецтехніки від 30.08.2021, актів надання послуг від 31.08.2021 №28, від 09.09.2021 №29, від 10.09.2021 №30 та від 10.09.2021 №31, рахунками позивача відповідачу від 27.08.2021 №30, від 03.09.2021 №31 та від 13.09.2021 №33 та банківськими виписками позивача, суд виходить з того, що пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як вказував Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19, ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у ст.6 та 627 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Також, відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд зазначає, що укладений сторонами договір оренди техніки з екіпажем від 25.08.2021 №25/08/2021 є відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України змішаним договором, який містить елементи договору найму (оренди) транспортного засобу (щодо зобов`язання орендодавця надати орендарю в строкове платне користування транспортний засіб) та договору про надання послуг (щодо зобов`язання орендодавця надати орендарю за плату супутні послуги).

Так, згідно зі ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Також відповідно до ст.798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодекс України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права «pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт виникнення у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем за договором оренди техніки з екіпажем від 25.08.2021 №25/08/2021 (основної заборгованості по сплаті орендної плати) в загальній сумі 50000,00 грн, з яких 35000,00 грн по оплаті рахунку від 03.09.2021 №31 та 15000,00 грн. по оплаті рахунку від 13.09.2021 №33, то суд дійшов висновку , що заборгованість відповідача (основний борг) в загальній сумі 50000,00 грн матеріалами справи підтверджена та підлягає стягненню з відповідача.

Посилання відповідача на неотримання ним від позивача рахунків як на підставу ненастання строку оплати основного боргу судом відхиляються, оскільки, по-перше, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (послугу). Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17.

По-друге, суд відмічає, що в актах наданих послуг, які підписані як позивачем, так і самим відповідачем, містяться посилання на рахунки від 27.08.2021 №30, від 03.09.2021 №31 та від 13.09.2021 №33, при цьому відповідачем здійснені часткові оплати таких рахунків позивачу, що вказує на обізнаність відповідача з цими рахунками з моменту підписання ним актів надання послуг.

За вказаних обставин, твердження відповідача про відсутність у нього та про ненадання позивачем рахунків на оплату, а відтак і відсутність у відповідача обов`язку здійснити оплату за користування орендованим майном є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки пункти 3.4, 3.5, 3.6 та 3.7 підписаного сторонами договору передбачали сплату орендарем орендної плати та вартості супутніх послуг як на умовах передоплати (авансу), так і по факту надання послуг (на умовах післяплати) протягом 3 робочих днів згідно з виставленим рахунком і не містили вказівки про обов`язковість сплати орендарем авансу, то суд приходить до висновку про те, що умови договору дозволяли орендарю сплатити орендодавцю платежі за договором по факту оренди та отримання супутніх послуг (на умовах післяплати), тобто не пізніше 3 наступних робочих днів.

Отже, враховуючи умови п.3.4, 3.5, 3.6 та 3.7 договору про можливість здійснення платежів орендарем орендодавцю на умова післяплати впродовж трьох робочих днів на підставі виставленого рахунку, а також враховуючи підписання сторонами актів надання послуг до договору, суд приходить до висновку про те, що відповідач був зобов`язаний здійснити позивачу сплату орендної плати та вартості супутніх послуг в строк не пізніше трьох робочих днів після підписання актів наданих послуг, а саме:

- за актом надання послуг від 31.08.2021 №28 на суму 5000,00 грн (підписаний сторонами 31.08.2021) в строк до 03.09.2021 (рахунок від 27.08.2021 №30),

- за актом надання послуг від 09.09.2021 №29 на суму 105000,00 грн (підписаний сторонами 09.09.2021) в строк до 14.09.2021 (рахунок від 03.09.2021 №31),

- за актом надання послуг від 10.09.2021 №30 на суму 15000,00 грн (підписаний сторонами 10.09.2021) в строк до 15.09.2021 (рахунок від 13.09.2021 №33),

- за актом надання послуг від 10.09.2021 №31 на суму 5000,00 грн (підписаний сторонами 10.09.2021) в строк до 15.09.2021 (рахунок від 27.08.2021 №31).

У зв`язку з неповним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача поряд з основним боргом в сумі 50000,00 грн також пеню в сумі 7316,70 грн (за період прострочення оплати з 10.09.2021 по 09.03.2022), штраф в сумі 2500,00 грн (у зв`язку з простроченням оплати більш ніж на 30 днів), 3% річних в сумі 1701,35 грн (за період прострочення оплати з 10.09.2021 по 28.06.2022), та інфляційні втрати в сумі 7910,00 грн (за періоди листопад 2021, січень-травень 2022).

Надаючи оцінку позовним вимогам в цій частині та запереченням відповідача, суд зазначає, що відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Також відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.3 укладеного сторонами договору за несвоєчасну сплату за надані послуги оренди орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення оплати більш ніж на 30 днів, додатково орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Доводи відповідача про відсутність у нього прострочення по сплати основного боргу за договором з посиланням на неотримання ним рахунків суд відхиляє з підстав, викладених вище в рішенні.

Відповідач не подавав суду контррозрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, які заявлені до стягнення позивачем.

Водночас, перевіряючи здійснений позивачем розрахунок, суд не може погодитись з доводами позивача, викладеними у заяві про усунення недоліків позовної заяви, про те, що нарахування пені повинно розпочатись з 10.09.2021 (з дати підписання останнього акта). Суд відмічає, що ця позиція позивача у справі не узгоджується із пунктами 3.4, 3.5, 3.6 та 3.7 підписаного сторонами договору, які дозволяли орендарю сплачувати платежі за договором по факту оренди та отримання супутніх послуг (на умовах післяплати), надаючи при цьому орендарю 3 робочі дні для здійснення платежів.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги здійснені відповідачем позивачу платежі за договором та підписані сторонами акти надання послуг до договору, суд приходить до висновку про те, що прострочена основна заборгованість відповідача перед позивачем змінювалась та становила:

-у періоді з 28.08.2021 по 02.09.2021 простроченої заборгованості не було, а був аванс в сумі 10000,00 грн (28.08.2021 позивачу надійшло авансом 10000,00 грн згідно з банківською випискою позивача за серпень 2021);

-у періоді з 03.09.2021 до 14.09.2021 простроченої заборгованості не було, однак сума авансу 10000,00 грн зменшилась на суму 5000,00 грн, належну до сплати позивачу за надані послуги згідно з підписаним актом надання послуг від 31.08.2021 №28 на суму 5000,00 грн (строк сплати до 03.09.2021). Таким чином, залишок авансу у цей період становив 5000,00 грн (10000-5000=5000);

-у періоді з 15.09.2021 по 15.09.2021 прострочена заборгованість становила 100000,00 грн: за актом надання послуг від 09.09.2021 №29 на суму 105000,00 грн відповідач повинен був сплати позивачу суму 105000,00 грн в строк до 14.09.2021, однак у цей строк її не сплатив. При цьому станом на 14.09.2021 був залишок авансу в сумі 5000,00 грн, що зменшує суму простроченої заборгованість відповідача (105000-5000=100000);

-у періоді з 16.09.2021 по 24.11.2021 прострочена заборгованість становила 120000,00 грн: за актом надання послуг від 10.09.2021 №30 на суму 15000,00 грн та актом надання послуг від 10.09.2021 №31 на суму 5000,00 грн відповідач повинен був сплати позивачу суму 20000,00 грн (15000+5000=20000) в строк до 15.09.2021, однак у цей строк її не сплатив. При цьому станом на 15.09.2021 у відповідача вже існувала прострочена заборгованість в сумі 100000,00 грн, що збільшує суму простроченої заборгованість відповідача (100000+20000=120000);

-як встановлено судом, в подальшому відповідач здійснив позивачу часткове погашення основної заборгованості за договором, а саме 24.11.2021 оплату у розмірі 20000,00 грн, 01.12.2021 оплату в розмірі 20000,00 грн, 08.12.2021 оплату у розмірі 20000,00 грн, 30.12.2021 оплату у розмірі 10000,00 грн. Отже, прострочена основна заборгованість становила: з 25.11.2021 по 01.12.2021 100000,00 грн (120000-20000=100000), з 02.12.2021 по 08.12.2021 80000,00 грн (100000-20000=80000), з 09.12.2021 по 30.12.2021 60000,00 грн (80000-20000=60000), з 31.12.2021 50000,00 грн (60000-10000=50000).

Перевіривши розрахунок пені у межах заявленого позивачем періоду (з 10.09.2021 по 09.03.2022) та з урахуванням встановлених розмірів простроченого основного боргу (його зміни) як зазначено вище, за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив розмір пені, а саме:

-за період з 10.09.2021 по 14.09.2021 розмір пені становить 0,00 грн (не виникало прострочення боржника),

-за період з 15.09.2021 по 15.09.2021 розмір пені становить 46,58 грн

-за період з 16.09.2021 по 24.11.2021 розмір пені становить 3912,33 грн

-за період з 25.11.2021 по 01.12.2021 розмір пені становить 326,03 грн

-за період з 02.12.2021 по 08.12.2021 розмір пені становить 260,82 грн

-за період з 09.12.2021 по 30.12.2021 розмір пені становить 649,32 грн

-за період з 31.12.2021 по 09.03.2022 розмір пені становить 1832,88 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних у межах заявленого позивачем періоду (з 10.09.2021 по 28.06.2022) та з урахуванням встановлених розмірів простроченого основного боргу (його зміни) як зазначено вище, за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив розмір 3% річних, а саме:

-за період з 10.09.2021 по 14.09.2021 розмір 3% річних становить 0,00 грн (не виникало прострочення боржника),

-за період з 15.09.2021 по 15.09.2021 розмір 3 % річних становить 8,22 грн

-за період з 16.09.2021 по 24.11.2021 розмір пені становить 690,41 грн

-за період з 25.11.2021 по 01.12.2021 розмір пені становить 57,53 грн

-за період з 02.12.2021 по 08.12.2021 розмір пені становить 46,03 грн

-за період з 09.12.2021 по 30.12.2021 розмір пені становить 108,49 грн

-за період з 31.12.2021 по 28.06.2022 розмір пені становить 739,73 грн.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу (5% 50000=2500,00 грн) відповідає умовам договору.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду (листопад 2021 та січень-травень 2022) та з урахуванням встановлених розмірів простроченого основного боргу (його зміни) як зазначено вище, за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив розмір інфляційних втрат, а саме

-за листопад 2021 (від суми основного боргу 120000,00 грн): 960,00 грн

-за січень-травень 2022 (від суми основного боргу 50000,00 грн): 6940,14 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення оплати основного боргу за договором оренди техніки з екіпажем від 25.08.2021 №25/08/2021 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 7027,96 грн пені (46,58 + 3912,33 + 326,03 + 260,82 + 649,32 + 1832,88 = 7027,96), 2500,00 грн штрафу, 1650,41 грн 3% річних (8,22 + 690,41 + 57,53 + 46,03 +108,49 + 739,73 = 1650,41) та 7900,14 грн інфляційних втрат (960+6940,14=7900,14).

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Всього таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в загальній сумі 69078,51 грн (50000,00 грн основного боргу + 7027,96 грн пені + 2500,00 грн штрафу + 1650,41 грн 3% річних + 7900,14 грн інфляційних втрат = 69078,51), оскільки такі вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідачем не спростовані. В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення 288,74 грн пені, 50,94 грн 3% річних та 9,86 грн інфляційних втрат суд відмовляє внаслідок їх необґрунтованості.

З огляду на задоволення позову витрати позивача зі сплати судового збору відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в розмірі 2468,51 грн (69078,51: 69428,05х 2481=2468,51).

Крім того, позивачем подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якій позивач просить стягнути на його користь з відповідача 14000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12, понесених у зв`язку зі зверненням до Господарського суду Київської області з даним позовом.

Від відповідач надійшли заперечення проти заяви про стягнення судових витрат, в тому числі на оплату професійної правової допомоги, в яких відповідач проти покладення на нього вказаних витрат заперечує, мотивуючи тим, що позивачем не доведено розміру понесених витрат на правничу допомогу адвоката. Також відповідач зазначає, що позивачем до додаткової угоди від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12 включено витрати на складання та направлення претензії на адресу відповідача (2 години), що на думку останнього не є судовими витратами позивача в розумінні ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач зазначає що позивачем включено 1 годину на вивчення судової практики Верховного суду щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, що на переконання відповідача є необґрунтованим, позаяк, сама специфіка роботи адвоката передбачає його обов`язок знати наявну судову практику зі спірних правовідносин.

Щодо судових витрат позивача на надання професійної правничої (правової) допомоги суд зазначає наступне.

Між Адвокатським бюро «Лев» в особі директора адвоката Лева Романа Васильовича (далі виконавець) та фізичною особою-підприємцем Бровченко Ксенією Анатоліївною (далі замовник) укладено договір про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12 (далі договір) відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити її вартість на умов та в строки що передбачено умовами цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору правова допомога, що надається пов`язана з правовідносинами, що виникли (та/або можуть виникнути) між замовником та третіми особами (юридичними чи фізичними, правоохоронними органами, органами прокуратури та іншими особами) щодо господарської діяльності замовника та включає в себе: консультації, як усні так і письмові, висновки, довідки з правових питань щодо захисту прав та інтересів замовника в процесі йог господарської діяльності; надання правової допомоги як представник (захисник) позивача, відповідача, третьої особи, заявника, скаржника, стягувача, боржника, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, а також в інших випадках передбачених законами, зі всіма правами та повноваженнями що надаються Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами України; складання, підписання, засвідчення, подання та отримання будь-яких документів та їх копій, що пов`язані з відстоюванням прав та інтересів замовника, в тому числі та не виключно: листів, звернень, відповідей на звернення, повідомлень, претензій, заяв, адвокатських запитів, позовів, скарг, клопотань, відзивів на позовну заяву, відповідей на відзив, заперечень, пояснень, апеляційних та касаційних скарг та інше; особисті зустрічі з боржниками замовника та/або їх представниками щодо врегулювання спорів в досудовому порядку; інша правова допомога за погодженням сторін.

Згідно з п.1.3 договору обсяг, вартість та предмет правової допомоги може бути окремо погоджений сторонами та викладений в додаткових угодах до цього договору, що є невід`ємними його частинами.

Згідно з п.3.1 договору здача-приймання правової допомоги за цим договором оформлюється актом здачі-прийняття правової допомоги.

Відповідно до п.4.1 договору винагорода за надання виконавцем правової допомоги замовнику здійснюється у формі гонорару. Загальний розмір гонорару за надання правової допомоги, що передбачена в п.1.2 цього договору, визначається в додатку №1 та/або в додаткових угодах до цього договору та/або в актах здачі-прийняття правової допомоги, що є невід`ємними частинами цього договору.

Даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині зобов`язань до повного їх виконання (п.8.1 договору).

У п.1 додатку №1 від 16.12.2021 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12 його сторони погодили, що вартість гонорару за надання правової допомоги, що передбачена в п.1.2 договору та/або додаткових угодах становить 700 грн за 1 годину роботи адвоката.

Загальна вартість гонорару, кількість годин роботи та обсяг надання правових послуг може зазначатися в додаткових угодах до договору та/або в акті здачі-прийняття правової допомоги, який погоджується сторонами (п.3 додатку №1 від 16.12.2021 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12).

Відповідно до п.4 додатку №1 від 16.12.2021 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12 оплата гонорару виконавцю за надані правові послуги здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця впродовж 5-ти днів з моменту підписання акту здачі-прийняття правової допомоги або в інший спосіб визначений угодою сторін.

Згідно з п.1 додаткової угоди від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12 у відповідності до умов договору виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику правову допомогу щодо стягнення заборгованості (коштів) з боржника замовника Державне підприємство «Чайка» в позасудовому та/або в судовому порядку, та в обсязі визначеному в п.1.2 договору та цією додатковою угодою.

Пунктом 2 додаткової угоди від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12 його сторони погодили, що загальна вартість правової допомоги, що передбачена в п.1 цієї додаткової угоди становить 14000 (чотирнадцять тисяч) грн, що є 20 год. надання правових послуг.

У п.3 додаткової угоди від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12 його сторони погодили наступний обсяг та час надання правової допомоги: аналіз документів (договору, рахунків, актів) щодо правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку 1 год.; усні консультації щодо стягнення заборгованості з боржника замовника в позасудовому та судовому порядку 1 год.; досудове врегулювання спору, шляхом складання та надсилання боржнику замовника претензії про сплату суми заборгованості 2 год.; аналіз судової практики Верховного Суду щодо стягнення заборгованості (коштів), пені, інфляційних втрат та 3% річних за аналогічних обставин 1 год.; складання позовної заяви щодо стягнення з боржника замовника на користь замовника заборгованості за договором, формування пакету документів 14 годин; складання інших заяв, клопотань, відповідей на відзив, пояснень тощо, що необхідні будуть для захисту прав та інтересів замовника 1 год.

Відповідно до п.5 додаткової угоди від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12 його сторони погодили, що вартість правової допомоги, що визначена в п.2 цієї додаткової угоди сплачується замовником на розрахунковий рахунок виконавця впродовж 30-ти днів з моменту подання (надсилання) виконавцем позову до суду.

На підтвердження оплати замовником виконавцю вартості наданих адвокатських послуг, до вказаної заяви додано належним чином засвідчену копію платіжного доручення від 31.08.2022 №368 на суму 14000,00 грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловила правову позицію щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 07.11.2019 у справі №905/1785/18 та від 18.11.2019 у справі №908/374/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат позивача на надання професійної правничої допомоги адвоката, суд враховує те, що відповідно до п.3 додаткової угоди від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12 до вартості та обсягу правової допомоги (14000 грн, 20 год) замовник та виконавець включили в т.ч. правову допомогу, пов`язану із досудовим врегулюванням спору та/або консультаціями виконавця замовнику, яка не стосується безпосередньо правової допомоги у справі №911/1023/22 (а саме послуги адвоката згідно з підпунктами а)-г) п.3 додаткової угоди від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12, загальний обсяг 5 годин).

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що документально підтвердженими та обґрунтованими витратами позивача на професійну правову допомогу у цій справі є послуги адвоката згідно з підпунктами д) та е) п.3 додаткової угоди від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2021 №16/12, загальний обсяг 15 годин, що відповідає сумі 10500 грн (15 годин х700 грн =10500).

На підставі ст.ст.126 та 129 Господарського процесуального кодексу України ці витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 10500 грн покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в розмірі 10447,14 грн (69078,51: 69428,05х 10500=10447,14).

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Бровченко Ксенії Анатоліївни до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 69428,05 грн, з яких 50000,00 грн основного боргу, 7316,70 грн пені, 2500,00 грн штрафу, 7910,00 грн інфляційних втрат та 1701,35 грн 3% річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Гоголя, 62-а, ідентифікаційний код 31245250) на користь Фізичної особи-підприємця Бровченко Ксенії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 7027 (сім тисяч двадцять сім) грн 96 коп. пені, 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. штрафу, 1650 (одну тисячу шістсот п`ятдесят) грн 41 коп. 3% річних, 7900 (сім тисяч дев`ятсот) грн 10 коп. інфляційних втрат, 2468 (дві тисячі чотириста шістдесят вісім) грн 51 коп. витрат по сплаті судового збору та 10447 (десять тисяч чотириста сорок сім) грн 14 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бровченко Ксенії Анатоліївни до Державного підприємства «Чайка» в частині стягнення 288,74 грн пені, 50,94 грн 3% річних та 9,86 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.03.2023.

Суддя О.О. Третьякова