Рішення № 109617822, 25.01.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1599/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Л.С., дослідивши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Виконавчого комітету Пісківської селищної ради

про стягнення 866 679,91 грн.

Учасники судового процесу;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Виконавчого комітету Пісківської селищної ради про стягнення 866 679,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, всупереч положенням норм чинного законодавства, не виконав свої зобов`язання щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян та не провів розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян за 2021 рік. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 866 679,91 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1599/22 від 12.09.2022 позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без руху.

19.09.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 12.09.2022.

22.09.2022 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 12.09.2022

Ухвалою суду від 26.09.2022 відкрито провадження по справі № 911/1599/22. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; підготовче засідання призначено на 26.10.2022.

14.10.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2022 у справі № 911/1599/22 заяву позивача задоволено; призначено розгляд справи в судовому засіданні 26.10.2022 в режимі відеоконференції; доручено забезпечення проведення відеоконференції Козятинському міськрайонному суду Вінницької області.

18.10.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.10.2022 від позивача на електронну адресу суду було направлено клопотання про продовження строку, встановленого судом.

26.10.2022 в судове засідання прибув представник відповідача та надав усні пояснення по справі; представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2022 вирішено відкласти судове засідання у справі № 911/1599/22 на 23.11.2022 та зобов`язано сторін провести звірку взаєморозрахунків по документам, які підтверджують існування договірних зобов`язань та надати до суду акт звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2022 у справі № 911/1599/22 клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про продовження строку для надання оригіналів документів витребуваних ухвалою суду від 26.09.2022 задоволено; продовжено позивачу процесуальний строк для надання оригіналів документів, витребуваних ухвалою суду від 26.09.2022.

10.11.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022 у справі № 911/1599/22 відмовлено у задоволенні заяви позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

22.11.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.09.2022.

22.11.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.11.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2022.

23.11.2022 в судове засідання прибув представник відповідача та надав усні пояснення по справі; представник позивача повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 23.11.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 14.12.2022.

З метою повідомлення позивача про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 23.11.2022 та направлено останню на електронну адресу позивача.

25.11.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли оригінали документів.

03.12.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.12.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2022 у справі № 911/1599/22 відмовлено у задоволенні заяви позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13.12.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов акт звірки взаєморозрахунків між сторонами на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2022.

14.12.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

14.12.2022 в судове засідання прибув представник відповідача та надав усні пояснення по справі; представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 14.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження у справі № 911/1599/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.01.2023.

З метою повідомлення позивача про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 14.12.2022 та направлено останню на електронну адресу позивача.

26.12.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2023 у справі № 911/1599/22 відмовлено у задоволенні заяви позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.01.2023 в судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Щодо неявки представників сторін в судове засідання, суд зазначає наступне.

Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 вказаного Кодексу, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 25.01.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» є національним перевізником вантажів та пасажирів. Метою діяльності товариства є задоволення потреб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності галузі тощо.

Статтею 7 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Поряд з тим приписами ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» унормовано, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Враховуючи вимоги законодавства України та попередні відносини між сторонами у сфері перевезень залізничним транспортом пільгових категорій громадян, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі позивач) зверталось до відповідача з листом № ДН-1-16/1577 від 24.09.2020 з інформацією щодо плану перевезень на 2021 рік та з проханням врахувати дані, передбачити міським бюджетом на 2021 рік кошти по відшкодуванню збитків за перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні в розмірі 1 823,0 тис. грн (копія листа наявна в матеріалах справи).

Листом № ДН-1-16/2113 від 16.12.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з інформацією щодо плану перевезень на 2021 рік та з проханням врахувати дані, передбачити міським бюджетом на 2021 рік кошти по відшкодуванню збитків за перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні в розмірі 1 700,00 тис. грн (копія листа наявна в матеріалах справи).

22.12.2022 Пісківською селищною радою Бородянського району Київської області II скликання четвертої сесії прийнято Рішення № 5.5/4-ІІ від 22.12.2020 «Про місцевий бюджет Пісківської селищної ОТГ на 2021 рік 10502000000 (код бюджету)». В пункті 2 вказаного рішення вирішено затвердити бюджетні призначення головними розпорядниками коштів місцевого бюджету на 2021 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами згідно з додатками 3, 4 до цього рішення (копія рішення наявна в матеріалах справи).

Відповідно до Додатку 3 до Рішення № 5.5/4-ІІ від 22.12.2020, що має назву «Розподіл видатків місцевого бюджету на 201 рік», найменування головного розпорядника коштів місцевого бюджету/відповідального виконавця орган місцевого самоврядування виконавчий комітет ради Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади; найменування бюджетної програми згідно з Типовою програмною класифікацією видатків та кредитування місцевого бюджету Компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті; видатки усього 350 000,00 грн (копія додатку наявна в матеріалах справи).

22.12.2022 Пісківською селищною радою Бородянського району Київської області II скликання четвертої сесії прийнято Рішення № 5.1-4/4-ІІ від 22.12.2020 «Про затвердження Програми компенсації за перевезення пільгової категорії населення залізничним транспортом на 2021 рік» (копія рішення наявна в матеріалах справи).

Відповідно до змісту паспорту Програми, відповідальний виконавець програми Виконавчий комітет Пісківської селищної ради, фінансовий відділ, соціального захисту населення та захисту прав дітей; термін реалізації програми 2021 рік; загальний обсяг фінансування, необхідного для реалізації програми 350 000,00 грн; контроль за виконанням Виконавчий комітет Пісківської селищної ради (копія паспорту програми наявна в матеріалах справи).

29.01.2021 між органом місцевого самоврядування виконавчий комітет Пісківської селищної об`єднаної територіальної громади (далі замовник, відповідач) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі виконавець, позивач) укладено договір № ПЗ/ДН-1-215102/НЮ (договір договір) за умовами п. 1.1 якого перевізник зобов`язується надавати послуги з перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд у приміському сполученні (надалі пільгові категорії громадян), а платник здійснює компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи, в повному обсязі.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що при здійсненні компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян сторони керуються чинним законодавством України та постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян».

Відповідно до п. 2.1 договору перевізник зобов`язується:

Забезпечити перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні з застосуванням пільгових тарифів за умови належним чином оформлених пільгових проїзних документів (підпункт 2.1.1 договору).

Забезпечити видачу квитків пільговій категорії громадян для проїзду в залізничному транспорті у приміському сполученні на підставі документів, що підтверджують право на пільговий проїзд залізничним транспортом (підпункт 2.1.2 договору).

Інформувати населення про порядок і умови надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян, дотримуватися встановленого розкладу руху поїздів та видавати громадянам, які пред`явили документи, що підтверджують їх право на пільговий проїзд залізничним транспортом відповідні проїзні документи (підпункт 2.1.3 договору).

Подавати щомісячно, не пізніше 15 числа місяця наступного звітного періоду замовнику рахунок на суму, що підлягає компенсації за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, облікові форми, відповідно до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 та акти звіряння розрахунків (підпункт 2.1.4 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, перевізник має право на отримання компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян в повному обсязі.

Згідно з підп. 2.3.1 договору, замовник зобов`язується щомісячно в повному обсязі здійснювати компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні згідно з поданими перевізником рахунками на суму, яка підлягає компенсації, та обліковими формами.

Підпунктом 2.3.2 договору сторонами узгоджено, що замовник зобов`язується передбачити у своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на компенсаційні перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян в повному обсязі з урахуванням заборгованості за попередній період.

Згідно з підпунктом 2.3.3 договору, замовник зобов`язується здійснювати реєстрацію додаткових зобов`язань, які виникли за надані послуги з перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, понад передбачені у відповідних бюджетах суми, відповідно до порядку встановленого чинним законодавством.

За умовами п. 2.3.4 договору, замовних зобов`язаний забезпечити протягом 3 (трьох) робочих днів перевірку поданого перевізником розрахунку суми компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, підписання актів звіряння розрахунків (за надані послуги) та направлення одного примірника перевізнику. В разі наявності зауважень замовник протягом 3 (трьох) робочих днів повертає зазначені документи на доопрацювання разом з мотивувальною відмовою від їх прийняття.

Замовний зобов`язаний здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна сума договору складається з усіх щомісячних сум, що підлягають компенсації за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян згідно із обліковими формами.

Замовник протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня надходження коштів для компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян перераховує їх на рахунок перевізника на підставі отриманих від нього рахунків на суму, яка підлягає компенсації та облікових форм.

Згідно з п. 3.3 договору, вид розрахунків безготівковий, форма розрахунків платіжне доручення, валюта українська гривня.

Відповідно до п. 3.4 договору, загальна сума договору становить 350 000,00 (триста п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.).

Згідно з пп. 7.1-7.3 договору, термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року та вважається пролонгованим до проведення остаточних розрахунків. Умови цього договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом писання додаткових письмових угод, які є його невід`ємною частиною. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що між сторонами був укладений зовсім інший договір за № 9 від 11.02.2021, проте копію договору № 9 від 11.02.2021 до матеріалів справи не надав.

Судом належним чином досліджені надані до матеріалів позовної заяви документи та, враховуючи зазначене, суд відхиляє твердження відповідача, що позивачем на підтвердження заявлених вимог до позову додано копію договору без назви та номеру від 29.01.2021, у той час як між сторонами, за ствердженням відповідача, був укладений інший договір № 9 від 11.02.2021.

В матеріалах справи міститься договір № ПЗ/ДН-1-215102/НЮ від 29.01.2021, що підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Відповідно до письмових пояснень позивача, що викладені у відповіді на відзив, договір реєстраційний номер № ПЗ/ДН-1-215102/НЮ від 29.01.2021 є внутрішнім реєстраційним номером договору, який присвоєний при реєстрації відповідного правочину у юридичній службі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця», а відповідачем проводилася реєстрація договору за іншим номером. Отже, на переконання позивача, висновок відповідача щодо укладення різних договорів є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Вказані відомості відповідачем не спростовані.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір № ПЗ/ДН-1-215102/НЮ від 29.01.2021.

Як зазначає позивач, Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», на виконання умов договору та на виконання імперативних законодавчих приписів, протягом 2021 надавалися послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні по залізничній станції Тетерів (смт. Пісківка, Бучанський район, Київська обл.).

Так позивач стверджує, що протягом 2021 позивачем за власний рахунок здійснено перевезення пільгових категорій громадян на загальну суму 1 216 679,91 грн.

На підтвердження вказаних відомостей позивачем долучено до матеріалів справи облікові форми за січень-грудень 2021 року та рахунки-фактури № 3341 від 11.02.2021 на суму 90 410,77 грн, № 3425 від 11.03.2021 на суму 73 396,01 грн, № 3501 від 07.04.2021 на суму 107 715,31 грн, № 3588 від 12.05.2021 на суму 117 943,07 грн, № 3686 від 07.06.2021 на суму 159 834,05 грн, № 3774 від 08.07.2021 на суму 119 740,76 грн, № 3861 на суму 05.08.2021 на суму 107 388,58 грн, № 3945 від 08.09.2021 на суму 101 991,76 грн, № 4027 від 08.09.2021 на суму 103 728,05 грн, № 4112/353 від 08.11.2021 на суму 82 002,82 грн, № 4188 від 08.12.2021 на суму 72 495,27 грн та № 4256 від 06.01.2022 на суму 80 033,46 грн та акти звіряння взаємних розрахунків на відповідні суми.

Відповідно до облікових форм загальна сума за фактичну кількість перевезених пільговиків за період січень-грудень 2021 року склала 1 216 679,91 грн, а саме: за січень 2021 року 90 410,77 грн, за лютий 2021 року 73 396,01 грн, за березень 2021 року 107 715,31 грн, за квітень 2021 року 117 943,07 грн, за травень 2021 року 159 834,05 грн, за червень 2021 року 119 740,76 грн, за липень 2021 року 107 388,58 грн, за серпень 2021 року 101 991,76 грн, за вересень 2021 року 103 728,05 грн, за жовтень 2021 року 82 002,82 грн, за листопад 2021 72 495,27 грн та за грудень 2021 року 80 033,46 грн.

Позивач зазначає, що Залізницею щомісячно протягом 2021 надсилались на адресу відповідача листи разом з обліковими формами, актами звіряння розрахунків та рахунками-фактурами, а саме: лист № ДН-1-16/503 від 11.02.2021, № ДН-1-16/913 від 12.03.2021, № ДН-1-16/123 від 08.04.2021, № ДН-1-14/129 від 12.05.2021, № ДН-1-14/406 від 09.06.2021, № ДН-1-16/1796 від 07.07.2021, № ДН-1-14/974 від 10.08.2021, № ДН-1-14/1160 від 09.09.2021, № ДН-1-14/1279 від 08.10.2021, № ДН-1-14/1518 від 09.11.2021, № ДН-1-14/1884 від 09.12.2021 та № ДН-1-14/48 від 13.01.2022 (копії наявні в матеріалах справи).

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом № ДН-1-14/1185 від 09.09.2021 в якому зазначив, що в 2021 між сторонами укладено договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та відшкодування витрат за надані послуги на суму 350,0 тис. грн. В листі позивач зазначив, що даних коштів не достатньо для повного покриття збитків за перевезення пасажирів пільгових категорій в поточному році, у зв`язку із чим просив відповідача внести на розгляд сесії питання додаткового виділення коштів на компенсацію пільгових перевезень в приміському сполученні.

У відповідь на вказаний лист позивача, відповідач направив позивачу лист вих. № 934 від 19.10.2021 в якому зазначено, що наразі відшкодування витрат па перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами ст. 7 Закону України від 04.07.96 р. № 273/96-BP «Про залізничний транспорт». Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовують за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг (ст. 9 Закону № 273). Так відповідач в листі зазначає, що Пісківською селищною радою було прийнято рішення № 5.1-4/4-ІІ від 22.12.2020 «Про затвердження Програми компенсації за перевезення пільгової категорії населення залізничним транспортом на 2021 рік», якою передбачено компенсацію вартості пільгового перевезення лише жителів Пісківської об`єднаної територіальної громади. З наведених причин Пісківською селищною радою прийнято програму щодо компенсації Залізниці та виділено з місцевого бюджету 350 тис. грн компенсації. В листі відповідач зазначив, що оскільки видатки з місцевих бюджетів можуть здійснюватись виключно за цільовим призначенням, тому податки та збори, зібрані в громаді, повинні витрачатись саме на її мешканців, а не мешканців інших територіальних громад. В листі відповідач зазначив, що через станцію Тетерів здійснює проїзд багато пільгових категорій громадян суміжних громад Іванівської селищної ради, Вишевицької селищної ради, Радомишлянської селищної ради, Городоцької селищної ради та частини Макарівської селищної ради. Дія Програми Пісківської селищної ради не розповсюджується на жителів інших громад та не може компенсуватися із місцевого бюджету. Нажаль, у ПАТ «Укрзалізниця» у приміському сполученні відсутня система поіменного обліку пільговиків. ПАТ «Укрзалізниця» (й регіональні відділення) веде облік за умовним критерієм «залізнична станція, на який куплено квиток». Такий критерій є визначним при зверненні перевізника для отримання компенсації за пільговиків до ОМС, де така станція розташована. Відповідач в листі зазначив, що в перспективі ПАТ «Укрзалізниця», як господарюючому суб`єкту, який зацікавлений в отриманні реальної та достатньої компенсації за пільговиків від ОМС, доцільно запровадили систему електронного обліку пільговиків саме за місцем реєстрації та отримувати відшкодування з місцевих бюджетів за фактично перевезених пільговиків (копія листа наявна в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, відповідач, всупереч приписам чинного законодавства та положенням укладеного між сторонами договору, протягом 2021 року лише частково здійснив компенсаційні виплати позивачу за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 350 000,00 грн. У зв`язку із цим, на думку позивача, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 866 679,91 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю відповідача, позивач звернувся до селищного голови Пісківської селищної ради з вимогою № ДН-1-16/117 від 20.01.2022 про сплату заборгованості в сумі 866 679,91 грн, в якій позивач зазначив, що протягом 2021 року Залізницею перевезено 28 086 пасажирів пільгових категорій громадян Пісківської селищної ради на загальну суму 1 216 679,91 грн, про що щомісячно надсилалися необхідні документи, проте компенсовано лише 350 000,00 грн, а сума заборгованості складає 866 679,91 грн. Вимогою позивач, з метою уникнення соціальної напруги, зазначив про необхідність погашення вказаної суми заборгованості до 20.02.2022 (копія вимоги наявна в матеріалах справи).

У відповідь на вищезазначену вимогу позивача, відповідачем було направлено лист вих. № 338 від 03.05.2022 в якому відповідач зазначив, що за умовами договору № 9 від 11.02.2021 позивач взяв на себе зобов`язання надавати послуги з перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд у приміському сполученні (надалі пільгові категорії громадян), а платник здійснює компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи, в повному обсязі; загальна сума договору становить 350 000,00 грн; в п. 2.2.1 договору перевізник має право на отримання компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян в повному обсязі; пунктом 2.3.1 договору замовник зобов`язується вчасно в повному обсязі здійснювати компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні згідно з поданими перевізником рахунками на суму, яка підлягає компенсації, та обліковими формами. В листі відповідач повідомив позивача про те, що заборгованість на суму 866 679,91 грн відповідачем не визнається, з огляду на те, що в облікових формах кількість оформлених пільгових проїзних документів (квитків) і суми недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість (грн) вдвічі завищені та не співпадають з кількістю оформлених пільгових проїзних документів (квитків) і сумами, вказаними в отриманих від нього формах № 2-пільга. Крім того в листі відповідач зазначив, що при проведенні звірянь та оформленні актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за рахунок місцевого бюджету, ним зазначались суми, які визнаються та на які було проведено оплату. Листом відповідач просив надати інформацію про оформлені та видані пасажирам безоплатні проїзні документи (квитки), які були включені до місячної станційної звітності за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, оскільки облік пільгових перевезень та визначення сум недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатних проїзних документів (квитків), на підтвердження достовірності облікових форм та підтвердження загальної суми заборгованості (копія наявна в матеріалах справи).

У відповідь на лист відповідача, позивач направив відповідачу лист ДН-1-14/449 від 25.05.2022 в якому зазначив, що механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян встановлено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359. Так позивач в листі зазначив, що вказаним Порядком не передбачено надання рахунків форми 2-пільга з врахуванням місця проживання пільговика (копія наявна в матеріалах справи).

У зв`язку із тим, що Виконавчим комітетом Пісківської селищної ради не в повному обсязі відшкодовано понесені залізницею збитки за пільгове перевезення окремих категорій громадян за 2021 рік в приміському сполученні в загальній сумі 866 679,91 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № ПЗ/ДН-1-215102/НЮ від 29.01.2021 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до приписів статей 173, 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Згідно з статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно пункту 5.1. розділу 5 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 № 1196, до пільгових перевезень належить безплатний проїзд та проїзд зі знижкою вартості проїзду, що надаються відповідно до міжнародних угод, законів України, постанов Кабінету Міністрів України тощо.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2021 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», на виконання умов договору та на виконання імперативних законодавчих приписів, надавалися послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні по залізничній станції Тетерів (смт. Пісківка, Бучанський район, Київська обл.).

Статтею 7 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

Частиною шостою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Поряд з тим приписами ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» унормовано, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України (в редакції, яка була чинною протягом періоду виникнення спірних правовідносин), місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України (в редакції, яка була чинною протягом періоду виникнення спірних правовідносин) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Як було встановлено судом вище, рішенням Пісківської селищної ради № 5.5/4-ІІ від 22.12.2020 визначено відповідача як головного розпорядника коштів місцевого бюджету/відповідального виконавця зі здійснення бюджетної програми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 3 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків, що можуть здійснюватися з усіх бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 № 252, суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

З системного аналізу вказаних вище законодавчих приписів слідує, що визначеному законодавчо імперативному обов`язку залізничного перевізника надавати послуги з пільгового перевезення тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує обов`язок відповідного розпорядника коштів місцевого бюджету компенсувати вартість пільгових перевезень залізниці.

Як було встановлено судом вище, з метою виконання вимог зазначених вище законодавчих актів між позивачем та відповідачем був укладений договір про компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян № ПЗ/ДН-1-215102/НЮ від 29.01.2021 за змістом п. 1.1 якого зобов`язується надавати послуги з перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд у приміському сполученні (надалі пільгові категорії громадян), а платник здійснює компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи, в повному обсязі.

В пункті 1.2 договору сторонами передбачено, що при здійсненні компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян сторони керуються чинним законодавством України та постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян».

Так механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, визначено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 (далі Порядок № 1359).

В п. 2 Порядку № 1359 передбачено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Відповідно до п. 3-4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (п. 7 Порядку № 1359).

Згідно з п. 9-10 Порядку № 1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки, у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку № 1359).

Як було встановлено судом раніше, позивачем, на підтвердження надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян протягом 2021 року, долучено до матеріалів справи копії облікових форм за змістом яких сума за фактичну кількість перевезених пільговиків за період січень-грудень 2021 року склала 1 216 679,91 грн, а саме: за січень 2021 року 90 410,77 грн, за лютий 2021 року 73 396,01 грн, за березень 2021 року 107 715,31 грн, за квітень 2021 року 117 943,07 грн, за травень 2021 року 159 834,05 грн, за червень 2021 року 119 740,76 грн, за липень 2021 року 107 388,58 грн, за серпень 2021 року 101 991,76 грн, за вересень 2021 року 103 728,05 грн, за жовтень 2021 року 82 002,82 грн, за листопад 2021 72 495,27 грн та за грудень 2021 року 80 033,46 грн.

Судом досліджені надані копії облікових форм та встановлено, що облікові форми складені позивачем за спірний період, повністю відповідають положенням п. 9, 10 та Додатку до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян № 1359, а тому такі облікові форми є належними доказами сум недоотриманих позивачем коштів за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій осіб та відповідно повинні бути оплачені розпорядником бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач щомісячно протягом 2021 надсилав на адресу відповідача листи разом з обліковими формами, актами звіряння розрахунків та рахунками-фактурами, а саме: лист № ДН-1-16/503 від 11.02.2021, № ДН-1-16/913 від 12.03.2021, № ДН-1-16/123 від 08.04.2021, № ДН-1-14/129 від 12.05.2021, № ДН-1-14/406 від 09.06.2021, № ДН-1-16/1796 від 07.07.2021, № ДН-1-14/974 від 10.08.2021, № ДН-1-14/1160 від 09.09.2021, № ДН-1-14/1279 від 08.10.2021, № ДН-1-14/1518 від 09.11.2021, № ДН-1-14/1884 від 09.12.2021 та № ДН-1-14/48 від 13.01.2022. Заперечення відповідача щодо отримання вказаних супровідних листів з документами матеріали справи не містять.

Відповідно до підп. 2.3.4 договору, замовних зобов`язаний забезпечити протягом 3 (трьох) робочих днів перевірку поданого перевізником розрахунку суми компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, підписання актів звіряння розрахунків (за надані послуги) та направлення одного примірника перевізнику. В разі наявності зауважень замовник протягом 3 (трьох) робочих днів повертає зазначені документи на доопрацювання разом з мотивувальною відмовою від їх прийняття.

Водночас, матеріали справи не містять жодної відповіді відповідача на вищевказані супровідні листи з мотивувальною відмовою від їх прийняття. Протилежного суду не доведено, доказів відмови від прийняття надісланих відповідачу документів до суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач як відповідний структурний підрозділ органу місцевого самоврядування та головний розпорядник коштів місцевого бюджету зі здійснення бюджетної програми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті, зобов`язаний відповідно до вимог чинного законодавства виконати обов`язок з виплати позивачу суму компенсації вартості пільгових перевезень у січні-грудні 2021 року згідно складених та наданих позивачем облікових форм на загальну суму 1 216 679,91 грн.

Судом встановлено, що у спірний період відповідач лише частково здійснив компенсаційні виплати позивачу за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 350 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 23.02.2021 на суму 90 410,77 грн, № 2 від 23.03.2021 на суму 73 396,01 грн, № 4 від 27.07.2021 на суму 54 516,22 грн, № 5 від 25.08.2021 на суму 53 034,00 грн, № 6 від 27.09.2021 на суму 31 818,00 грн, № 7 від 20.10.2021 на суму 31 818,00 грн, № 8 від 15.11.2021 на суму 11 818,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідачем не компенсовано позивачу витрати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян на загальну суму 866 679,91 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 866 679,91 грн.

При цьому судом досліджені заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач стверджує, що заявлені позивачем вимоги на підставі облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів за 12 місяців 2021 року, не узгоджуються з розрахунками витрат на відшкодування збитків, пов`язаних з наданням пільг по Пісківській селищній раді (форма № 2-пільга) за ті ж 12 місяців 1021 року, а помісячні суми коштів значно відрізняються. Так відповідач зазначає, що різниця за 12 місяців 2021 року становить 696 906,01 грн, а кількість оформлених пільгових проїзних документів (квитків), вказаних в облікових формах (28 086 шт.), не співпадає з кількістю оформлених пільгових проїзних документів (квитків) вказаних в формах № 2-пільга (9 662 шт.).

Як зазначає відповідач, відносини між сторонами будувалися на договірній основі, а матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладений договір на компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян на суму 350 000,00 грн. Однак, за ствердженням відповідача, матеріали справи не містять доказів прийняття Пісківською селищною радою відповідного рішення щодо введення будь-яких пільг. Таким чином, оскільки бюджетом Пісківської селищної територіальної громади кошти на компенсацію перевезень окремих категорій громадян на залізничному транспорті на 2021 рік були передбачені в розмірі 350 000,00 грн, саме на цю суму і було укладено договір між позивачем та відповідачем.

На переконання відповідача, органи місцевого самоврядування на законодавчому рівні не зобов`язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Оскільки видатки з місцевих бюджетів можуть здійснюватися виключно за цільовим призначенням, то дія Програми Пісківської селищної ради не розповсюджується на жителів інших громад та їх пільгове перевезення, відповідно і не можуть компенсуватися із місцевого бюджету.

Таким чином відповідач, з посиланням на ст. 9 Закону України про залізничний транспорт» стверджує, з огляду на те, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевого бюджету залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг та враховуючи, що Пісківська селищна рада рішення щодо введення відповідних пільг не приймала, відповідно, на думку відповідач, збитки залізничного транспорту повинні відшкодовуватися за рахунок державного бюджету, оскільки саме держава прийняла рішення щодо введення відповідних пільг.

Дослідивши аргументи та заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив, судом встановлено та зазначається наступне.

Судом відхиляються посилання відповідача на приписи ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» та відсутність рішень відповідача і Пісківської міської ради щодо встановлення пільг по безплатному користуванню приміським транспортом окремих категорій громадян, оскільки законодавчі приписи, якими встановлено для окремих категорій громадян пільги з перевезень на залізничному транспорті, є чинними та обов`язковими до виконання, а тому перевезення пасажирів на пільгових умовах позивачем здійснено не за власною ініціативою, а на виконання відповідних імперативних законодавчих вказівок, відтак залізниця не має права відмовляти у пільговому перевезенні з підстав відсутності рішень відповідних органів щодо фінансування та подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Пільги для окремих категорій громадян з перевезень на залізничному транспорті встановлено на законодавчому рівні, а реалізація громадянами права на такі пільги не ставиться в залежність від прийняття, зокрема, органами місцевого самоврядування певних рішень щодо таких пільг, а зміни законодавства, у тому числі бюджетного, не скасовують обов`язок відповідача, як розпорядника бюджетних коштів на відповідні цілі, компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг з перевезень на пільгових умовах.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що закони, якими встановлено право певних категорій громадян на отримання пільг щодо перевезення залізничним транспортом, не передбачають жодного обмеження щодо надання таких послуг у разі відсутності коштів (бюджетних асигнувань) на зазначені цілі, а тому відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

При цьому судом враховано, що укладений між сторонами договір про відшкодування витрат на перевезення громадян пільгової категорії залізничним транспортом у приміському сполученні на суму 350 000,00 грн не звільняє сторони від виконання відповідного зобов`язання, яке виникає безпосередньо із законів України і не залежить від волевиявлення сторін.

Перевезення пасажирів на пільгових умовах АТ «Українська залізниця» виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, тому як наслідок, уповноважений на те державою орган відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені позивачем витрати в повному обсязі.

Крім того, як було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в п. 1.1 договору, перевізник зобов`язується надавати послуги з перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд у приміському сполученні (надалі пільгові категорії громадян), а платник здійснює компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи, в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.1 договору перевізник зобов`язується забезпечити перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні з застосуванням пільгових тарифів за умови належним чином оформлених пільгових проїзних документів (підпункт 2.1.1 договору).

За змістом п. 2.2 договору, перевізник має право на отримання компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян в повному обсязі.

Згідно з підп. 2.3.1 договору, замовник зобов`язується щомісячно в повному обсязі здійснювати компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні згідно з поданими перевізником рахунками на суму, яка підлягає компенсації, та обліковими формами.

Підпунктом 2.3.2 договору сторонами узгоджено, що замовник зобов`язується передбачити у своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на компенсаційні перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян в повному обсязі з урахуванням заборгованості за попередній період.

Згідно з підпунктом 2.3.3 договору, замовник зобов`язується здійснювати реєстрацію додаткових зобов`язань, які виникли за надані послуги з перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, понад передбачені у відповідних бюджетах суми, відповідно до порядку встановленого чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна сума договору складається з усіх щомісячних сум, що підлягають компенсації за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян згідно із обліковими формами.

Як було встановлено судом раніше, позивач неодноразово звертався до відповідача із листами № ДН-1-16/1577 від 24.09.2020 та № ДН-1-16/2113 від 16.12.2020 з інформацією щодо плану перевезень на 2021 рік та з проханням враховуючі дані, передбачити міським бюджетом на 2021 рік кошти по відшкодуванню збитків за перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні у відповідному розмірі (1 823,0 тис. грн за листом від 24.09.2020 та 1 700,0 тис. грн за листом від 16.12.2020). Відповіді на листи відповідач не направив. Заперечень щодо отримання відповідачем вказаних листів матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що вказані листи були направлені відповідачу до прийняття Пісківською селищною радою рішення № 5.5/4-ІІ від 22.12.2020 «Про місцевий бюджет Пісківської селищної ОТГ на 2021 рік» та до прийняття Пісківською селищною радою рішення №5.1-4/4-ІІ від 22.12.2020 «Про затвердження Програми компенсації за перевезення пільгової категорії населення залізничним транспортом на 2021 рік».

Суд вважає за доцільне звернути увагу на підпункт 2.3.2 договору, за умовами якого сторонами узгоджено, що замовник зобов`язується передбачити у своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на компенсаційні перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян в повному обсязі з урахуванням заборгованості за попередній період.

Однак, всупереч неодноразовим зверненням позивача з проханням передбачити у бюджеті на 2021 рік кошти на компенсаційні виплати та положенням підп. 2.3.2 договору, відповідачем не передбачено у своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на компенсаційні перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян в повному обсязі з урахуванням заборгованості за попередній період.

При цьому з аналізу положень пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 2.3.1, 2.3.3 та 3.1 вбачається, що на позивача, як виконавця, покладений обов`язок забезпечити перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні з застосуванням пільгових тарифів за умови належним чином оформлених пільгових проїзних документів, у свою чергу на відповідача, як замовника, покладений обов`язок в повному обсязі здійснювати компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян у приміському сполученні згідно з поданими перевізником рахунками на суму, яка підлягає компенсації, та обліковими формами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору не вбачається залежність компенсаційних виплат від передбачених кошторисних призначень та прийнятих відповідачем відповідних Програм, оскільки умовами договору чітко передбачено, що замовник зобов`язується здійснити компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи, в повному обсязі.

Посилання відповідача на той факт, що вимоги позивача на підставі облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів за 12 місяців 2021 року, не узгоджуються з розрахунками витрат на відшкодування збитків, пов`язаних з наданням пільг по Пісківській селищній раді (форма № 2-пільга) за ті ж 12 місяців 1021 року, а помісячні суми коштів значно відрізняються, судом відхиляються, оскільки пунктом 1.2 договору сторони дійшли згоди, що при здійсненні компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян сторони керуються чинним законодавством України та постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян».

Відповідно до підпункту 2.1.4 договору, позивач зобов`язаний подавати щомісячно, не пізніше 15 числа місяця наступного звітного періоду замовнику рахунок на суму, що підлягає компенсації за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, облікові форми, відповідно до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 та акти звіряння розрахунків.

Як було встановлено судом раніше, облікові форми, складені позивачем за спірний період повністю відповідають положенням п. 9, 10 та Додатку до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян № 1359, а тому такі облікові форми є належними доказами сум недоотриманих позивачем коштів за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій осіб та відповідно повинні бути оплачені розпорядником бюджетних коштів.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Порядок № 1359 покладає на розпорядника бюджетних коштів обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти залізницею за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що у повністю заповнених та підписаних облікових формах вказано кількість оформлених проїзних документів та суми недоотриманих коштів, які відповідають сумам, зазначеним у виставлених позивачем рахунках на відшкодування таких коштів за спірні місяці, тоді як відповідачем доказово не підтверджено подання позивачу заперечень та/або непогодження щодо форми та змісту таких документів або мотивувальної відмови від наданих документів.

Отже, відповідач як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов`язаний належно, відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного між сторонами договору виконати обов`язок з відшкодування позивачу витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у розмірі 866 679,91 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом в матеріалах справи відсутні докази відшкодування позивачу витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 на загальну суму 866 679,91 грн. Протилежного суду не доведено, доказів відшкодування понесених залізницею витрат до суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Господарський суд також зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Закон України «Про залізничний транспорт» та «Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 27.12.2006 № 1196) не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 866 679,91 грн.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи до уваги висновку суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 13 000,20 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Пісківської селищної ради (місцезнаходження: вул. Дачна, буд. 66, смт. Пісківка, Бучанський район, Київська обл., 07820; код ЄДРПОУ 41177899) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150 код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: вул. Лисенка, буд. 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 40081221) 866 679,91 грн витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, та 13 000,20 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко