Рішення № 109617557, 08.03.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.03.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 913/259/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області

про стягнення заборгованості в сумі 42304 грн 06 коп.

за участю:

від позивача: Орел Сергій Сергійович

від відповідача: не з"явилися

встановив: 06.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 148503 грн 10 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

09.12.2022 Господарський суд Луганської області постановив передати матеріали справи №913/259/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 148503 грн 10 коп. до Господарського суду Івано-Франківської області за територіальною підсудністю.

13.01.2023 Господарський суд Івано-Франківської області постановив позовну заяву від 06.01.2023 вх.№374/23 залишити без руху; позивачу в десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області докази направлення відповідачу Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області позовної заяви та додатків до неї, в тому числі опис вкладення до цінного листа.

На виконання вимог ухвали суду від 13.01.2023 позивач подав заяву про усунення недоліків (від 23.01.2023 вх.№1189/23), до якої додав фіскальний чек, поштову накладну та опис вкладення до цінного листа, які підтверджують направлення відповідачу - Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області копії позовної заяви і доданих до неї документів.

26.01.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначити на 20.02.2023, який суд відклав на 08.03.2023.

07.02.2023 відповідач подав відзив на позов вх.№2077/23, який суд прийняв до розгляду.

20.02.2023 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог вх.№2090/23, яку суд визнав такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду. За таких обставин, позовними вимогами є стягнення 20995 грн 86 коп. - пені, 1982 грн 84 коп. -3% річних, та 19325 грн 36 коп. інфляційних втрат.

Також, 20.02.2023 позивач подав відповідь на відзив вх.№2749/23 від 20.02.2023, яку суд прийняв до розгляду.

08.03.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ. Позовні вимоги обґрунтував положеннями ст. 526, 549, 612, 625, 655 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України. За прострочення виконання грошового зобов"язання позивач, керуючись п.4.5. договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню в сумі 20995 грн 86 коп., 1982 грн 84 коп. - 3% річних, 19325 грн 36 коп. - інфляційних втрат.

У відповіді на відзив вх.№2749/23 від 20.02.2023 позивач зазначив, що несвоєчасність направлення рахунків позивачем не має значення для справи, оскільки своєчасна оплата за поставлений природний газ не ставиться в залежність від отримання рахунків на оплату; в момент отримання природного газу з ресурсу позивача та акцептування умов типового договору, відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов Типового договору на нього буде покладена відповідальність відповідно до умов цього договору. Вказав, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, на який посилається відповідач, Сєвєродонецька міська територіальна громада, на території якої був зареєстрований відповідач протягом січня-лютого 2022 року, тимчасово окупована з 25.06.2022, відтак посилання відповідача на те, що він не може нести господарсько-правову відповідальність за порушення зобов"язання внаслідок військової агресії є безпідставними. Крім того, зобов"язання щодо оплати вартості поставленого природного газу виникло до настання вказаних обставин. Також зазначив, що лист Торгово-промислової палати України №20224/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є сертифікатом про форс-мажорні обставини, тому не може бути доказом дії обставин непероборної сили.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№2077/23 від 07.02.2023. Зазначив, що вини Головного управління Держгеокадастру у Луганській області в порушенні договірних зобов"язань немає; порушення зобов`язання сталось внаслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №20224/02.0-7.1 від 28.02.2022, згідно якого військову агресію російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили); Головне управління Держгеокадастру у Луганській області вживало всіх можливих заходів для погашення заборгованості; всі справи за період до 24.02.2022 знаходяться у відповідних структурних підрозділах установи на тимчасово окупованій території у зв"язку з чим відсутній доступ до архівів і документів; 06.06.2022 відповідач змінив місцезнаходження та 21.06.2022 отримав рахунки на оплату; одразу після надходження коштів на його рахунки оплатив основну суму заборгованості. В підтвердження своїх заперечень подав: наказ Держгеокадастру №82 від 24.02.2022 "Про встановлення простою у роботі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органах"; наказ Держгеокадастру №86 від 04.04.2022, відповідно до якого з 06.04.2022 запроваджено дистанційний та/або гнучкий режим роботи для працівників апарату Держгеокадастру; наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №2 від 07.04.2022, відповідно до якого з 07.04.2022 в Управлінні запроваджено дистанційну роботу; Виписку з ЄДРЮОФОП та ГФ відповідно до якої відповідач змінив місцезнаходження 06.06.2022; платіжні доручення №186 від 21 червня 2022 року, № 260 та №261 від 06.10.2022, якими підтверджується сплата основної заборгованості; виписки про рух коштів з системи дистанційного обслуговування клієнтів за період січень - жовтень 2022 року. Просив суд в позові відмовити.

Обставини встановлені судом.

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (споживач) уклали договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

За цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 4.4 договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У п. 4.5 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору, позивач в період 01.01.2022 - 28.02.2022 поставив відповідачу природний газ в обсязі 2866,5 м куб. та надав послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) на суму 122329 грн 89 коп., що підтверджується листом оператора ГТС від 28.09.2022 №ТОВВИХ-22-10438 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00013LF6S00Z, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальників "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10), відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00013LF6S00Z, рахунками на оплату №6078 та №9809, докази направлення яких приєднані до матеріалів справи.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору за переданий природний газ та послуги транспортування природного газу розраховувався з порушенням строків, передбачених п.4.4. договору, що підтверджується випискою з рахунку відповідача.

За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 20995 грн 86 коп., згідно з п.4.5. договору, а також керуючись ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1982 грн 84 коп. та 19325 грн 36 коп. - інфляційних втрат та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Отже, сторони уклали договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України.

В ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України.

ЦК України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Отже, в контексті цієї статті, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню негативних економічних наслідків для позивача.

Також суд зазначає, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указів Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, 12 серпня 2022 року, № 573/2022 від 7 листопада 2022 року № 757/2022, від 6 лютого 2023 року №58/2023. Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 20 травня 2023 року.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України відповідно до листа №2024/02.0-7.1, засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є бюджетною установою, отримує фінансування з державного бюджету, можливість виконання зобов"язання в повному обсязі залежить виключно від наявності коштів на відповідних рахунках, місцезнаходженням якого в період січень-лютий 2022 року було Луганська область, м.Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд.17, корп.2.

Відповідно до наказів Держгеокадастру №82 від 24.02.2022 "Про встановлення простою у роботі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органах", №86 від 04.04.2022 про запровадження з 06.04.2022 дистанційного та/або гнучкого режиму роботи для працівників апарату Держгеокадастру та наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №2 від 07.04.2022 про запровадження з 07.04.2022 в Управлінні дистанційної роботи, у зв"язку з введенням воєнного стану та з метою збереження життя і здоров"я працівників Держгеокадастру та його територіальних органів, державним службовцям Головного Управління дозволили виконувати свої посадові обов"язки за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій та за наявності технічних засобів.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області 06.06.2022 змінило місцезнаходження на м.Івано-Франківськ, вул.Ак.Сарахова, буд.34А та почало вживати всіх заходів для відновлення ведення фінансово- господарської діяльності, зокрема і щодо питання оформлення договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" з позивачем, поступово отримувати кошти з Державного бюджету та проводити розрахунки з контрагентами, в тому числі із з позивачем. Вказане підтверджується скріншотом переписки з електронної пошти, виписками з системи дистанційного обслуговування клієнтів та платіжними дорученнями №186 від 21 червня 2022 року, № 260 та №261 від 06.10.2022, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Отже, за встановлених судом обставин, суд зазначає, що військова агресія та введення воєнного стану вплинули на спроможність забезпечити своєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого газу та послуг транспортування.

Щодо твердження відповідача, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території де знаходився відповідач, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", суд керуючись ч.3 ст. 75 ГПК України, зазначає, що визнає обставини щодо ведення з 24.02.2022 активних бойових дій на території де знаходився відповідач - м.Сєвєродонецьк, загальновідомими та такими, що не потребують доказування. А також зауважує, що лист ТПП, зокрема, але не виключно, також є доказом відсутності вини відповідача у порушенні строків оплати спожитого природного газу та послуг транспортування, який у сукупності з іншими доказами, доводить, що порушення взятих на себе зобов`язань сталося з незалежних від відповідача обставин.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Висновки суду.

Суд оцінивши в сукупності подані сторонами докази та пояснення, беручи до уваги вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язання, враховуючи добросовісну поведінку відповідача (сплату основної заборгованості), встановив, що відповідач з об`єктивних причин, не мав можливості своєчасно виконати зобов"язання, наявність істотної зміни обставин у договірних зобов`язаннях, об`єктивно вплинула та унеможливила своєчасне виконання зобов`язання, тобто стала перешкодою для своєчасного його виконання та відбулась поза контролем сторін.

Відтак суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №7730 від 18 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в позові, судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп. належить покласти на позивача.

Щодо клопотання позивача про повернення судового збору в сумі 1774 грн 24 коп., як надмірно сплаченого у зв"язку із зменшенням позовних вимог згідно заяви вх.№ 2090/23 від 20.02.2023, суд зазначає, що при зверненні з позовом позивач сплатив мінімальний розмір судового збору, відтак у випадку звернення до суду із сумою позову, яка залишилась предметом розгляду після зменшення, позивач також сплатив би мінімальний розмір судового збору, а тому у суду відсутні підстави для повернення судового збору.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про стягнення заборгованості в сумі 42304 грн 06 коп. відмовити.

Судовий збір в сумі 2 481 грн 00 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.03.2023

Суддя Т. В. Максимів