Рішення № 109617286, 07.03.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023м. ДніпроСправа № 904/162/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Попової Я.В.

та представників:

від позивача: Білецький А.Л. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Філенка Ігоря Валерійовича, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгєр Стіл",

м. Дніпро

про стягнення 470 000,00 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Філенко Ігор Валерійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгєр Стіл" боргу в сумі 470000,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 7050,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо повернення наданої йому фінансової допомоги за договором поворотно-фінансової допомоги № 05/08-2021 від 05.08.2021.

При цьому позивач зазначає, що договір поворотної фінансової допомоги у формі єдиного письмового документу сторонами не укладався, оскільки відповідач відмовився його підписати.

Ухвалою суду від 10.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.02.2023 за наслідком якого ухвалою суду від 09.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2023 об 11:40 год.

14.02.2023 на адресу суду від представника позивача адвоката Білецького А.Л. надійшли докази надання правничої допомоги позивачу та заява про забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 16.02.2023 зазначену заяву представника позивача адвоката Білецького А.Л. задоволено.

Відповідач своїм правом на участь у засіданнях суду в межах як підготовчого провадження, так і розгляду справи по суті не скористався, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов у встановлений судом строк не надав.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Ухвали суду від 10.01.2023 та від 09.02.2023 були надіслані судом на електронну адресу відповідача - buhpervichka@tigersteel.com.ua, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до поданих відповідачем у порядку пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" контактних засобів зв`язку.

Викладене підтверджується звітом з електронної пошти про надсилання відповідачу сканованої копії ухвали суду від 10.01.2023 та довідкою про доставку електронного листа з копією ухвали суду від 09.02.2023, сформованою системою діловодства "ДСС", що свідчить про обізнаність відповідача із судовим провадженням у справі (а.с. 29, 43).

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.03.2023 представник позивача надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги.

За наслідком судового засідання 07.03.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до квитанцій від 05.08.2021 № Х75В-ХВ48-ЕВ38-67МВ на суму 405000,00 грн та № 7ЕММ-0МТ9-Х0ЕЕ-27В4 на суму 65000,00 грн Фізична особа-підприємець Філенко Ігор Валерійович (далі - позивач) перерахував на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" (далі - відповідач) 470000,00 грн з призначенням платежу "Надання поворотно-фінансової допомоги за договором № 05/08-2021 від 05/08/2021. Без ПДВ" (а.с. 6, 7).

06.10.2022 позивач надіслав на офіційну поштову адресу відповідача вимогу № 28/09/22-2 від 28.09.2022 про повернення грошових коштів у сумі 470000,00 грн упродовж 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 8 - 10).

Відповідно до офіційних відомостей з веб-сайту АТ "Укрпошта" зазначене поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 0214011810446 було повернуто за зворотною адресою 15.11.2022 за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 11-12).

Тож, неповернення відповідачем на вимогу позивача грошових коштів у сумі 470000,00 грн, наданих йому на умовах поворотної фінансової допомоги, і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю договірних відносин між сторонами та правових підстав для повернення відповідачем отриманих від позивача грошових коштів у загальній сумі 470000,00 грн.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

За частинами другою, третьою статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 207 цього Кодексу встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (ст. 643 Цивільного кодексу України).

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України).

У постанові від 02.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами. Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 "Договір позики" глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

Частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За частиною першою статті 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Перерахування позивачем грошових коштів відповідачу згідно з квитанціями від 05.08.2021 № Х75В-ХВ48-ЕВ38-67МВ на суму 405000,00 грн та № 7ЕММ-0МТ9-Х0ЕЕ-27В4 на суму 65000,00 з призначенням платежу "Надання поворотно-фінансової допомоги за договором №05/08-2021 від 05/08/2021. Без ПДВ" і неповернення відповідачем цих коштів як помилково отриманих дає підстави для висновку про укладення сторонами договору поворотної фінансової допомоги (позики) й виникнення між ними договірних зобов`язань.

За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Порівняння диспозицій норм статей 1046 Цивільного кодексу України та підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому, позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.

Відтак, договірні відносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою є характерними для договору позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють відповідні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Сторонами строк повернення коштів погоджено не було.

Вимогу позивача № 28/09/22-2 від 28.09.2022 із штрихкодовим ідентифікатором 0214011810446 про повернення спірних грошових коштів відповідач не отримав. Утім, отримання ним кореспонденції знаходиться поза межами контролю позивача як відправника й від нього не залежить.

Так, за змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи в Єдиному державному реєстрі зазначаються на підставі поданих нею документів.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Правила надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі - Правила).

Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п. 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.

Процедура вручення поштових відправлень з оголошеною цінністю, яким є лист-вимога позивача № 28/09/22-2 від 28.09.2022, вручається в об`єкті поштового зв`язку (п. 102 Правил).

У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення (п. 116 Правил).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).

Отже, з урахуваннях процедури вручення поштового відправлення перебіг встановленого у вимозі тридцятиденного строку для виконання відповідачем зобов`язання з повернення спірних грошових коштів у сумі 470000,00 грн слід відраховувати після повернення об`єктом поштового зв`язку на адресу позивача його листа-вимоги, тобто після завершення поштової процедури вручення, а саме з 15.11.2022. Відтак, з урахуванням статті 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строку, останнім днем строку виконання відповідачем такого зобов`язання є 15.12.2022.

Строк виконання відповідачем зобов`язання є таким, що настав. Докази повернення ним позивачу грошових коштів у сумі 470000,00 грн відсутні.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 470000,00 грн є законними й обґрунтованими.

Щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір про надання правової допомоги № 31/08/22-2 від 31.08.2022 із додатковою угодою № 1 від 31.08.2022 до нього; акт прийому наданих послуг від 06.02.2023 до договору про надання правової допомоги №31/08/22-2 від 31.08.2022 на суму 25000,00 грн; рахунок на оплату № 31/08/22-2 від 31.08.2022 на суму 25000,00 грн; квитанцію про оплату послуг № А8ТВ-0ТВ4-СК55-429М від 21.11.2022 на суму 25000,00 грн; свідоцтво про право на заняття Білецьким А.Л. адвокатською діяльністю № 3515 від 27.11.2008; ордер серії АА № 100737 від 30.12.2022, виданий Адвокатським об`єднанням "Захист бізнесу" на надання адвокатом Білецьким А.Л. правової (правничої) допомоги Фізичній особі-підприємцю Філоненку Ігорю Валерійовичу у Господарському суді Дніпропетровської області (а.с.13-18, 47).

При цьому за змістом пункту 1.1 договору про надання правової допомоги № 31/08/22-2 від 31.08.2022 (далі - договір) клієнт (позивач) доручає, а Адвокатське об`єднання "Захист бізнесу" (далі - Адвокатське об`єднання) зобов`язується надати правову допомогу щодо стягнення з ТОВ "Комерційне підприємство "Тайгер Стіл" 470000,00 грн в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що винагорода Адвокатського об`єднання за надані послуги і порядок компенсації витрат узгоджуються сторонами на підставі додаткової угоди № 1 до договору.

Договір укладений на строк, необхідний для виконання сторонами своїх обов`язків та набирає чинності з моменту його підписання (п. 5.1 договору).

Згідно з пунктом 1.1 додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до договору винагорода Адвокатського об`єднання за надані послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин, витрачених адвокатами Адвокатського об`єднання на надання таких послуг, та становить 25000,00 грн (без ПДВ) за ознайомлення з матеріалами та поясненнями, наданими клієнтом, дослідження законодавства та судової практики у подібних правовідносинах, надання клієнту правової допомоги у складанні позовної заяви та інших документів, необхідних для захисту інтересів клієнта, представлення інтересів клієнта у суді, які сплачуються клієнтом до 05.09.2022 (включно); додатково клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню 10% (без ПДВ) від суми фактично стягнутої (виплаченої, переданої) на користь клієнта.

Оплата за послуги здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України. Оплата відсотків здійснюється клієнтом протягом 3-х робочих днів після фактичного отримання клієнтом грошових коштів та/або іншого майна (майнових прав) (п. 1.2 додаткової угоди № 1 від 31.08.2022).

За умовами пункту 1.4 додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до договору факт надання відповідних послуг Адвокатським об`єднанням буде засвідчуватися актами прийому наданих послуг, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до акта прийому наданих послуг від 06.02.2023 до договору Адвокатським об`єднанням на користь позивача в межах укладеного ними договору була надана правова (правнича) допомога щодо представництва інтересів клієнта у справі № 904/162/23 за позовом клієнта до ТОВ "Комерційне підприємство "Тайгєр Стіл" фіксованою вартістю 25000,00 грн, що складається з наступних видів робіт (послуг):

- ознайомлення з матеріалами та поясненнями, наданими клієнтом;

- дослідження законодавства та судової практики у подібних правовідносинах;

- збір та аналіз документів, необхідних для стягнення в судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгєр Стіл" боргу в сумі 470000,00 грн;

- надання клієнту правової допомоги у складанні та поданні (надсиланні засобами поштового зв`язку) позовної заяви про стягнення в судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгєр Стіл" боргу в сумі 470000,00 грн, заяв та контроль за рухом справи № 904/162/23;

- надання консультації по казаним правовідносинам;

- вчинення інших дій, передбачених законодавством, необхідних для ефективного захисту інтересів клієнта (а.с. 47).

Позивач повністю сплатив вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг за договором, що підтверджується квитанцією № А8ТВ-0ТВ4-СК55-429М від 21.11.2022 від 21.11.2022 на суму 25000,00 грн.

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу Адвокатським об`єднанням правничої допомоги та її вартість (позовна заява, дві заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів надання правничої допомоги, участь в режимі відеоконференції в одному судовому засіданні), з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, суд доходить висновку про недостатню обґрунтованість та непропорційність розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн відносно предмета спору.

Відтак очевидно, що вартість наданої адвокатським об`єднанням правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю.

Прийнятною в аспекті обґрунтованості й пропорційності до предмета спору сумою за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі, яку можливо в порядку розподілу покласти на відповідача, суд вважає 5000,00 грн.

За таких обставин на відповідача покладаються заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу частково в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 7050,00 грн покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Філенка Ігоря Валерійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгєр Стіл" про стягнення боргу в сумі 470000,00 грн - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Тайгєр Стіл" (ідентифікаційний код: 42897793; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Вознесенська, буд. 50) на користь Фізичної особи-підприємця Філенка Ігоря Валерійовича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) основний борг у сумі 470000,00 грн, судовий збір у сумі 7050,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.03.2023.

Суддя І.І. Колісник