Рішення № 109605161, 10.03.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3800/21

Провадження № 2/711/331/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та неустойки у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 60629,53 грн., що спричинені неналежним виконанням зобов`язань за договором на виконання робіт з розробки, впровадження та обслуговування програмного забезпечення від 08.07.2020р., а також неустойку в розмірі 16748,49 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови, укладеного між сторонами договору на виконання робіт з розробки, впровадження та обслуговування програмного забезпечення від 08.07.2020р., оскільки відповідач, як виконавець робіт, допустив недоліки у виконанні поставлених перед ним завдань та не надав замовнику супровідної документації на програмне забезпечення (вихідний програмний код не містить будь-яких детальних коментарів до нього, відсутні правила експлуатації та інструкції для користувача і адміністратора). 13.03.2021р. позивач направив відповідачу лист-претензію з переліком всіх недоліків та з вимогами негайно виправити виявлені недоліки за власний рахунок, з доробкою відповідної кількості годин та реалізацією роботи повністю у відповідності до технічного завдання, або з вимогою щодо повернення отриманого авансу в частині вартості робіт, що необхідні для виправлення недоліків, повернути аванси, які були сплачені за роботу, яку відповідач взагалі не виконував в сумі 33 488 грн., виплатити договірні санкції згідно п. 7.2, 7.3 договору від 08.07.2020р. Натомість відповідач проігнорував всі вимоги позивача, внаслідок чого той звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач заперечив проти позовних вимог в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що оплати за виконану роботу здійснювались із затримкою, а суми виплат визначалися замовником без урахування сформованих відповідачем актів виконаних робіт, а також без врахування гарантійної суми середньої оплати із розрахунку 140 годин за календарний місяць (за періоди простою). Зазначає, що він заперечує наявність будь-яких недоліків у виконаних ним на користь замовника або позивача робіт, а замовником не заявлялось жодних заперечень щодо прийняття чи підписання актів виконаних робіт, складених відповідачем. Всі виконані відповідачем роботи були прийняті та повністю оплачені замовником і вже лише після фактичного припинення співпраці з ініціативи замовника у лютому 2021 року від позивача надійшла вимога про виправлення недоліків. Зазначає, що заперечує наявність у позивача будь-яких збитків та права на стягнення неустойки, оскільки відповідачем не порушувалось умов виконання робіт згідно технічних завдань.

17.09.2021р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26.10.2021р. на адресу суду надійшов письмовий відзив відповідача проти позову.

08.11.2021р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не надсилав актів виконаних робіт на електронну адресу замовника, визначену у договорі. Також вказується, що недоліки (технічні, логічні помилки, відсутність супровідних документів) виконаних відповідачем завдань були виявлені під час їх тестування та перегляду, а тому і вимога про їх усунення була направлена відповідачу лише 22.02.2021р.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Пояснив, що відповідачу надавались технічні завдання в цифровій формі, але акти про виконання завдань сторонами не складались, а всі платежі на користь відповідача здійснювались в якості попередньої оплати (авансу). Претензію з вимогою про усунення недоліків направили відповідачу тоді, коли він припинив робити на компанію-замовника. Зауважив, що сума збитків обчислювалась, як різниця між виплаченою відповідачу сумою коштів та сумою, що необхідно сплатити іншим спеціалістам для виправлення недоліків роботи відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Починок О.І. в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в позові в повному обсязі. При цьому, зауважив, що позивачем не доведено наявності збитків та їх розміру. Всі розрахунки здійснювались з відповідачем не як авансові платежі, а як розрахунки за фактично виконану роботу і замовник не заявляв ніяких претензій щодо якості виконаних відповідачем завдань. Зазначив, що відповідач не повідомлявся належним чином про відступлення прав вимоги замовника до позивача, внаслідок чого заперечує наявність у позивача права вимоги до відповідача. Також пояснив, що спочатку відповідач направляв акти виконаних завдань на адресу замовника, а потім вони погодили формат роботи без актів, а лише в телефонному режимі. Відповідач не порушував умов договору, а відтак не міг завдати ніяких збитків компанії-замовнику.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач є керуючим партнером компанії «Продуктофф еКомпані ОУ», що зареєстрована у Республіці Естонія, реєстраційний код 14383393, юридична адреса: Естонія, Харьюмаа, Таллінн, Кескліна район, Пярну мнт 158/2-88, 11317 /а.с. 51-53/.

Діючи від імені компанії «Продуктофф еКомпані ОУ», на підставі договору-доручення від 17.06.2020р. /а.с. 19-21/, позивач уклав з відповідачем договір на виконання робіт з розробки, впровадження та обслуговування програмного забезпечення від 08.07.2020р. (далі Договір), за умовами якого відповідач (виконавець) на підставі замовлень компанії «Продуктофф еКомпані ОУ» (замовник) або її представника розробляє програмне забезпечення під умовною назвою «Продуктофф» і надає замовнику повні безумовні виключні авторські та інші права на використання цього програмного забезпечення в будь-якій формі і будь-яким способом, а замовник зобов`язується оплачувати розробку програмного забезпечення в порядку та на умовах, передбаченим таким договором /а.с. 11-18/.

Умовами Договору передбачено, що виконавець гарантує замовнику роботи над програмним забезпеченням «Продуктофф» (далі ПЗ) в обсязі не менш ніж 140 годин роботи на календарний місяць, починаючи з 13.07.2020р., а замовник гарантує виконавцю обсяги робіт не менш ніж 140 годин на календарний місяць і в разі незабезпечення виконавця роботою замовник виплачує виконавцю середню оплату із розрахунку 140 годин на календарний місяць за відповідний період простою (п. 2.2, 2.3 Договору).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що обсяг роботи виконавця фіксується спеціальною моніторинговою програмою (он-лайн сервісом), що визначена замовником, та є обов`язковою для використання під час роботи над ПЗ, а в деяких випадках сторони можуть узгодити обсяг робіт, які не підлягають моніторингу відповідною програмою. Сторони не заперечували, що відповідною програмою моніторингу була система обліку часу «tmetric.com», згідно даних якої відповідач витратив 667 год. 37 хв. на виконання наданих йому завдань.

Умовами Договору передбачені наступні обов`язки виконавця:

- якісно, своєчасно та в строки, зазначені у технічному завданні, виконувати роботи відповідно до загальновизнаних стандартів та правил (п. 3.1.1);

- виконувати гарантійне виправлення недоліків виключно у роботі виконавця, які можуть бути виявлені у майбутньому, за власний рахунок, на протязі шести календарних місяців з місяця, в якому відповідні роботи були виконані, прийняті замовником та оплачені в повному обсязі відповідно до умов Договору (п. 3.1.4);

- передати, разом із супровідною документацією, вихідний програмний код ПЗ на електронному носії (лазерний диск, флеш-накопичувач) у вигляді робочих файлів ПЗ, або шляхом надання замовнику відповідних виключних прав у хмарному сховищі файлів (п. 3.1.5);

- протягом трьох робочих днів з першого робочого дня наступного календарного місяця надати у електронній формі шляхом надсилання на електронну пошту замовника акт виконання робіт за місяць, в якому проводилися роботи. В акті зазначаються фактично виконані та здані виконавцем задачі відповідно до технічного завдання та кількість затрачених годин (п. 3.1.6).

Згідно п. 4.1 Договору ціна договору включає в себе ціну робіт, які визначаються із розрахунку 4,34 доларів США за одну годину робіт на період двох календарних місяців з дня початку робіт по цьому Договору та 5,52 доларів США за одну годину робіт - починаючи з третього календарного місяця.

На виконання договірних зобов`язань позивачем надсилались відповідачу технічні завдання, а останній надсилав акти виконаних робіт.

За період з серпня 2020 року по січень 2021 року позивачем було здійснено на користь відповідача дев`ять платежів на загальну суму 115918 грн., що підтверджується відповідними банківськими квитанціями /а.с. 24-32/. У свою чергу відповідачем надсилались на адресу позивача акти виконаних робіт: від 03.08.2020р. 188 годин; від 04.08.2020р. 110 годин; від 02.10.2020р. 179 годин; від 06.11.2020р. 160 годин /а.с. 54-59/.

14 та 29 січня 2021 року відповідач надсилав на електронну адресу позивача листи з проханням видати йому в якості авансу 10000 грн. у зв`язку з сімейними обставинами /а.с. 67, 68/.

15.02.2021р. між компанією «Продуктофф еКомпані ОУ», в інтересах якої діяла ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , як фізичною особою, укладено угоду про передачу прав та обов`язків за Договором, внаслідок чого позивач набув всіх прав та обов`язків замовника за таким Договором /а.с. 23/, про що відповідачу 19.02.2021р. було направлене позивачем відповідне повідомлення на електронну пошту /а.с. 60/.

22.02.2021р. на електронну адресу відповідача було направлено вимогу позивача про виправлення на протязі трьох робочих днів з дня отримання такої вимоги недоліків (зазначених у таблиці), які були виявлені у роботі відповідача /а.с. 61-66/.

04.03.2021р. позивачем на адресу відповідача направлено засобами поштового зв`язку повідомлення про розірвання Договору, яке отримане відповідачем 06.03.2021р. /а.с. 39, 41/.

13.03.2021р. позивачем на адресу відповідача направлено засобами поштового зв`язку лист-претензію, в якому викладено наступні вимоги: 1) негайно виправити виявлені недоліки за власний рахунок або повернути суму оплати в частині вартості роботи, як за 181,5 годин по 5,52 долари США за одну годину, що становить 27800,77 грн. за курсом НБУ станом на 12.03.2021р.; 2) повернути аванси, які були сплачені відповідачу за роботу, яку він не виконав в сумі 33488 грн.; 3) виплатити договірну санкцію згідно п. 7.2 Договору в розмірі 30% від суми, що є еквівалентною вартості 140 годин виконаних робіт із розрахунку 5,52 долари США за одну годину, що становить 6433,24 грн. за діючим курсом НБУ станом на 12.03.2021р.; 4) виплатити договірну санкцію згідно п. 7.3 Договору в розмірі 50% від суми, що є еквівалентною вартості 140 годин виконаних робіт із розрахунку 5,52 долари США за одну годину, що становить 10722,06 грн. за діючим курсом НБУ станом на 12.03.2021р. /а.с. 33-38, 40/.

Відповідач заперечує наявність будь-яких недоліків у виконаних ним завданнях за Договором, а також наявність в нього будь-яких невиконаних зобов`язань перед позивачем.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо виконання зобов`язань, які виникають з договору підряду, що регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та положеннями укладеного між сторонами договору на виконання робіт з розробки, впровадження та обслуговування програмного забезпечення від 08.07.2020р.

Надаючи оцінку доводам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч.1, 2 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Порядок оплати робіт визначений статтею 854 ЦК, якою встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст. 852 ЦК якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 853 ЦК передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Згідно ч. 4 ст. 853 ЦК у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками.

Відповідно до ст. 857 ЦК робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Статтею 858 ЦК передбачено, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ч. 1 ст. 858 ЦК). Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 858 ЦК).

Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

По обставинах спірних правовідносин судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу якості виконаної відповідачем роботи, оскільки за твердженням позивача результат виконаного завдання не відповідає загальним умовам технічного завдання до програмного забезпечення. При цьому на підтвердження своєї позиції позивач посилається на те, що виконане відповідачем завдання не містить наступних необхідних елементів: детальні коментарі до вихідного програмного коду; інструкція для користувача (опису); інструкція для адміністратора програмного забезпечення (опису); правила експлуатації; таблиці бази даних; файли міграції даних; перенесені дані в нову таблицю баз даних (з урахуванням нової структури) тощо. У свою чергу відповідач заперечує неналежну якість виконаної ним роботи. Отже підставою позову в даному випадку є факт порушення відповідачем умов Договору щодо якості виконаної роботи та її відповідності умовам технічного завдання, тобто юридичний факт, який підлягає встановленню шляхом його доказування сторонами. При цьому позивач, як новий кредитор на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.02.2021р., є правонаступником замовника за Договором і несе відповідальність по запереченням відповідача у спірному зобов`язанні на підставі ст. 518 ЦК.

Згідно з п. 1, 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України, всі учасники судового процесу рівні перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

В контексті обставин спірних правовідносин слід звернути увагу, що аналіз змісту ст. 545 ЦК свідчить, що за загальним правилом обов`язок доказування належності виконання зобов`язання покладається на боржника у зобов`язальних відносинах. Натомість такому обов`язку боржника (підрядника) у відносинах за договором підряду передує обов`язок кредитора (замовника) довести зміст умов завдання, що висувалось замовником виконавцю, оскільки невідповідність якості результату роботи виконавця можливо встановити лише шляхом порівняльної оцінки такого результату з умовами завдання, що в контексті положень ч. 2 ст. 78, ч. 2 ст. 102 ЦПК України та ч. 4 ст. 853 ЦК в даному випадку можливе лише шляхом проведення відповідної експертизи, яку суд може призначити виключно за клопотанням учасників справи та на підставі доказів, поданих суду. Разом з тим, позивач не заявляв відповідного клопотання про призначення експертизи, внаслідок чого суд позбавлений можливості надати об`єктивну оцінку доводам позивача щодо неналежної якості розробленого відповідачем за завданням позивача програмного забезпечення.

В той же час надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем його обов`язку у складанні актів виконаних робіт, а також завданні збитків позивачу діями відповідача на суму 60629,53 грн., які полягають у компенсації витрат на виправлення недоліків роботи в сумі 27141,53 грн. та поверненні авансових платежів в сумі 33 488 грн. (за невиконану роботу) суд виходить з наступного.

Умовами Договору передбачено порядок складання актів виконаних робіт, відповідно до якого обов`язок зі складання таких актів покладається на виконавця (п. 3.1.6 Договору), а замовник зобов`язується підписувати або акцептувати відповідним електронним повідомленням акти виконаних робіт в триденний строк, якщо у нього немає зауважень до виконаних робіт, або надати свої аргументовані зауваження (п. 3.2.4 Договору). По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем складалось кілька актів виконаних робіт, а позивачем здійснювались платежі на користь відповідача. Порівняльний аналіз змісту відповідних актів виконаних робіт та здійснених платежів на користь відповідача свідчить, що для обчислення розміру платежів позивачем враховувались відомості відповідних актів в період часу до 06.11.2020р., оскільки:

- актом виконаних робіт від 04.08.2020р. визначено, що на виконання технічного завдання відповідачем використано 110 годин робочого часу, а 04.08.2020р. позивачем здійснено платіж на користь відповідача на суму 13 220 грн., що еквівалентно 477,41 долару США за офіційним курсом долара, встановленим НБУ на перше число місяця, що слідує за місяцем в якому виконувались роботи у відповідності до п. 4.3 Договору (курс долара на 01.08.2020р. 27,6913 грн.). Отже із розрахунку 4,34 долари США за одну годину робіт (п. 4.1 Договору) відповідний платіж був за 110 годин робочого часу (477,41 дол. / 4,34 дол/год);

- актом виконаних робіт від 02.10.2020р. визначено, що на виконання технічного завдання відповідачем використано 179 годин робочого часу, а 05.10.2020р. позивачем здійснено платіж на користь відповідача на суму 26 577 грн., що еквівалентно 938,77 долару США за офіційним курсом долара, встановленим НБУ на 01.10.2020р. (28,3105 грн.). Отже із розрахунку 5,52 долари США за одну годину робіт (п. 4.1 Договору) відповідний платіж був за 170 годин робочого часу (938,77дол. / 5,52 дол/год);

- актом виконаних робіт від 06.11.2020р. визначено, що на виконання технічного завдання відповідачем використано 160 годин робочого часу, а 06.11.2020р. позивачем здійснено платіж на користь відповідача на суму 25109 грн., що еквівалентно 882,93 долару США за офіційним курсом долара, встановленим НБУ на 01.11.2020р. (28,4383 грн.). Отже із розрахунку 5,52 долари США за одну годину робіт (п. 4.1 Договору) відповідний платіж був за 160 годин робочого часу (882,93 дол. / 5,52 дол/год).

Доказів наявності зауважень з боку первинного кредитора щодо якості виконаної роботи на підставі таких актів суду не надано, а відтак такі акти вважаються акцептованими замовником.

Після 06.11.2020р. відповідних актів не складалось. Разом з тим, п. 2.2, 2.3 Договору сторони передбачили, що з 13.07.2020р. замовник гарантує виконавцю обсяги робіт не менш ніж 140 годин на календарний місяць і в разі незабезпечення виконавця роботою замовник виплачує виконавцю середню оплату із розрахунку 140 годин на календарний місяць за відповідний період простою. При цьому договір не містить положень щодо порядку підтвердження періоду простою, а також норми про обов`язок відповідача складати акти виконаних робіт в період простою.

Як встановлено судом, договірні відносини між сторонами охоплювались періодом часу з 13.07.2020р. (п. 2.2 Договору) до 04.03.2021р. (дата розірвання договору з ініціативи позивача), тобто період часу не менше 7 місяців 19 днів. Враховуючи положення п. 2.2, 2.3, 4.1, 4.3 Договору позивач гарантував виплату відповідачу середньої оплати за такий період, незалежно від надання виконавцю завдань, на загальну суму еквівалентну 5542,88 доларів США (з 13.07.2020р. по 12.09.2020р. 280 годин роботи по 4,34 дол. США / год. = 1215,20 дол. США; з 13.09.2020р. до 28.02.2021р. 784 години роботи по 5,52 дол. США/ год. = 4327,68 дол. США), що у гривневому еквіваленті складає 156035,95 грн. та обчислюється наступним чином:

- з 13.07.2020р. по 12.09.2020р. 280 годин роботи по 4,34 дол. США / год., що складає 33722,27 грн., з яких: за період з 13.07.2020 по 31.07.2020р. 84 години, що відповідає 364,56 дол. США і за курсом НБУ на 01.08.2020р. (27,6913 грн.) еквівалентно 10095,14 грн.; за період з 01.08.2020р. по 31.08.2020р. 140 годин, що відповідає 607,60 дол. США і за курсом НБУ на 01.09.2020р. (27,5618 грн.) еквівалентно 16746,55 грн.; за період з 01.09.2020р. по 12.09.2020р. 56 годин, що відповідає 243,04 дол. США і за курсом НБУ на 01.10.2020р. (28,3105 грн.) еквівалентно 6880,58 грн.;

- з 13.09.2020р. до 28.02.2021р. 784 години роботи по 5,52 дол. США / год., що складає 122313,68 грн., з яких: за період з 13.09.2020р. по 31.09.2020р. 84 години, що відповідає 463,68 дол. США і за курсом НБУ на 01.10.2020р. (28,3105 грн.) еквівалентно 13127,01 грн.; за жовтень 2020 року 140 годин, що відповідає 772,80 дол. США і за курсом НБУ на 01.11.2020р. (28,4383 грн.) еквівалентно 21977,12 грн.; за листопад 2020 року 140 годин, що відповідає 772,80 дол. США і за курсом НБУ на 01.12.2020р. (28,4962 грн.) еквівалентно 22021,86 грн.; за грудень 2020 року 140 годин., що відповідає 772,80 дол. США і за курсом НБУ на 01.01.2021р. (28,2746 грн.) еквівалентно 21850,61 грн.; за січень 2021 року 140 годин, що відповідає 772,80 дол. США і за курсом НБУ на 01.02.2020р. (28,1324 грн.) еквівалентно 21740,72 грн.; за лютий 2021 року 140 годин, що відповідає 772,80 дол. США і за курсом НБУ на 01.03.2020р. (27,9456 грн.) еквівалентно 21596,36 грн.

Таким чином, за умовами Договору за період часу з 13.07.2020р. по 04.03.2021р. позивач гарантував виплату відповідачеві середньої оплати на суму 156035,95 грн., а фактично позивачем сплачено відповідачу грошові кошти на загальну суму 115918 грн. При цьому у всіх квитанціях про здійснення таких платежів не міститься відомостей про зміст призначення платежу, оскільки у відповідній графі зазначено лише «Переказ на карту ПриватБанку. Пл-ник: ОСОБА_1 » /а.с. 24-32/.

За таких обставин суд не сприймає доводи позивача щодо порушення відповідачем його обов`язку у складанні актів виконаних робіт, а також про здійснення позивачем авансових платежів на користь відповідача на суму 33488 грн., оскільки позивачем не надано суду доказів надання відповідачу відповідних технічних завдань (із зазначенням їх обсягу та змісту), що мали виконуватись відповідачем в період часу, починаючи з листопада 2020 року, а вчинені позивачем платежі на користь відповідача суд сприймає як здійснення середньої оплати за період простою.

Не надано суду й доказів щодо понесення позивачем витрат на усунення недоліків у виконаному відповідачем завданні.

Таким чином, з системного аналізу діючого законодавства та обставин спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що відповідач ухилився від виконання зобов`язань за Договором, не виконав або неналежно виконав умов Договори, не доведено наявність недоліків у виконанні відповідачем технічних завдань за Договором, а також не доведений факт завдання відповідачем збитків позивачу, а тому позовні вимоги про відшкодування збитків не підлягають до задоволення. У свою чергу позовні вимоги про стягнення неустойки є похідними від первинних, а тому також підлягають відхиленню.

При цьому при вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

З урахуванням наведеного у сукупності суд доходить висновку, що позивачем не доведено факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки позов не підлягає до задоволення, то понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та неустойки у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде складений 10 березня 2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко