Рішення № 109604523, 13.03.2023, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4135/22

Номер провадження 2/570/292/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2023 року

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті вособі:

судді Красовського О.О.

з участю: секретаря судових засідань Гречки О.В.

позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Рівнецивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя; визнання права на частку у майні, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу ними був збудований будинок. Після розірвання шлюбу сторони не досягли між собою згоди щодо поділу зазначеного майна, а тому позивачка звернулася до суду та просить визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; та визнати 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки на праві власності за нею. Судові витрати стягнути з відповідача.

06.12.2022 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, згідно якого вказує, що за період перебування в шлюбі його батьки за свої кошти почали будівництво житлового будинку. Земельна ділянка під будівництво йому була надана згідно договору дарування від 03 серпня 2007 року. Тому вважає, що немає підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав, що у ньому викладені. Додала, що оскільки майно було набуте ними під час шлюбу, то воно належить їй та відповідачеві як майно подружжя. Позов просить задоволити. У подальшому просить справу розглядати без її участі.

Відповідач позов не визнав. Зазначив, що земля йому була подарована братом, і його батьки за свої кошти почали будівництво житлового будинку. Тому цей будинок належить йому та дітям, позивачка не має права на це майно. У задоволенні позову просить відмовити. В останнє судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Як встановлено в судовому засіданні, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 30.10.2005 р. Заборольською сільською радою Рівненського району Рівненської області, актовий запис № 8, розірваний на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2021 року. Рішення суду набрало законної сили, сторонами не оскаржувалося.

Після розірвання шлюбу сторони не досягли згоди щодо правового статусу майна.

За наведених обставин позивачка звернулась до суду, та просить визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; та визнати 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки на праві власності за нею.

Суд зважає на норми діючого законодавства.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 368 ЦК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Відповідно положень ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно положень статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За положеннями статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення, однак така позовна вимога заявлена не була.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Отже, у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини:

- час придбання майна;

- кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання);

- мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Щодо обсягу спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, суд зазначає наступне.

Позивачка зазначає, що за час шлюбу було набуто: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (опис: А-1 - житловий будинок, а - прибудова, а1 - вхідний ганок, Б - вбиральня, В-1 - льох).

Відповідач не заперечував щодо наявності такого майна, однак вважає, що це майно має належати йому та дітям, а позивачка не має відношення до цього майна.

Проте з доводами відповідача суд не може погодитися.

Відповідач не заперечував, що будинок був набутий сторонами під час шлюбу, і в той же час не надав суду доказів того, що це майно було збудоване не за рахунок коштів подружжя.

Тому, враховуючи вищенаведені норми законодавства, у суду наявні підстави для прийняття рішення про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частинку цього майна, як на частку у майні подружжя (опис: А-1 - житловий будинок, а - прибудова, а1 - вхідний ганок, Б - вбиральня, В-1 - льох). Позивачка не просила суд прийняти рішення про поділ майна чи про виділ її частки.

В частині позовних вимог щодо визнання земельної ділянки кадастровий номер 5624684700:04:007:0162 по АДРЕСА_1 , спільним майном подружжя та визнання права власності на 1/2 частину цього майна, то суд вважає що у їх задоволенні слід відмовити, оскільки згідно частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Зазначена земельна ділянка була подарована відповідачеві, а тому вона є його особистою приватною власністю.

З огляду на це, безпідставними є доводи позивачки про те, що дана земельна ділянка є спільною сумісною власністю.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Позивачкою було заявлено три позовні вимоги, суд прийшов до висновку про задоволення двох. Судовий збір був сплачений позивачкою за дві заявлені позовні вимоги, але не у повному розмірі. Тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати у розмірі 1943 грн. 68 коп., а з позивачки на користь держави слід стягнути 1037 грн. 12 коп. (992 грн. 40 коп.+44 грн. 72 коп.).

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнаннямайна спільноюсумісною власністюподружжя;визнання правана часткуу майні,що єспільною сумісноювласністю подружжя - задоволити частково.

Визнати житловий будинок загальною площею 78,9 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Опис: А-1 - житловий будинок, а - прибудова, а1 - вхідний ганок, Б - вбиральня, В-1 - льох.

Визнати а ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку загальною площею 78,9 кв.м. (опис: А-1 - житловий будинок, а - прибудова, а1 - вхідний ганок, Б - вбиральня, В-1 - льох), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку у майні, що є спільною сумісною власністю подружжя

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1943 грн. 68 коп. судових витрат (судовий збір).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області / Рівненський район / 22030101, Код отримувача(ЄДПРОУ): 38012494 Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998,Номер рахунку(IBAN): UA728999980313151206000017295, Код класифікаціїдоходів бюджету: 22030101 Призначення платежу: *;101;_(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України), судовий збір,Рівненський районний суд Рівненської області, сума 1037 грн. 12 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка: АДРЕСА_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець: АДРЕСА_1 )

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 16.03.2023 року.