Рішення № 109602042, 06.03.2023, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/2414/22

2-а/195/1/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

06.03.2023 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С., за участю представника позивача - Івахненка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті державної служби України з безпеки на транспорті Тимощук Андрія Миколайовича, головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Василенко Ірини Володимирівни, Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 , головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_3 , Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 ,серія АА № 00002176 від 30.11.2022 року, власника автомобіля МАN МЕ 18.220, ДНЗ НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот гривень) за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за те, що він 04.11..2022 року о 19 год. 33 хв., за адресою М-04, км 186+337, Дніпропетровська обл., нібито допустив рух транспортного засобуіз перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на (9,7% (1.755 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон.

Постановою головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_3 ,серія АА № 00002177 від 30.11.2022 року, власника автомобіля МАN МЕ 18.220, ДНЗ НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за те, що він 04.11.2022 року о 20 год. 57 хв., за адресою М-30, км 862+259, Дніпропетровська обл. нібито допустив рух транспортного засобуіз перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 17,3% (3.131 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон.

З вказаними постановами позивач не погоджується та вказує на те, що викладені обставини в постановах не відповідають дійсності, постанови складені з порушенням вимог, встановлених КУпАП та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18.01.2023 року після усунення недоліків було відкрито провадження по справі.

06.02.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Державної служби України з безпеки на транспорті, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення щодо протиправності оскаржуваних постанов, вказав на те, що постанови не містять жодних допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (а.с.123-127).

Відповідачі в судове засідання не з`явилися.

Представник Відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, подав відзив на позов та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є водієм, який здійснював перевезення під час якого відповідно до оскаржуваних постанов стосовно позивача ОСОБА_1 зафіксоване в автоматичному режимі рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу. Він пояснив, що 04.11.2023 він керував автомобілем МАN МЕ 18.220, ДНЗ НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Цього дня він завантажився в м.Запоріжжя майонезом, вантажопідйомність була до 10 тон., більша вага не могла бути. Після чого завантажений поїхав до м.Києва. Свідок також додав, що автомобіль облаштований електронною системою контролю і підняти більшу вагу не може, тому що при перевантаженні автоматика відразу блокує рух автомобіля. Тобто встановлене комп`ютерне обладнання контролює перевантаження і обмежує рух автомобіля. Під час руху до м.Києва у нього зупинок не було, зупинився лише один раз перед м.П`ятихатки, на санітарну зупинку, у нього було повне завантаження. Водій пояснив , що він зацікавлений в тому, щоб не було перевантаження.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та свідка, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 , серія АА № 00002176 від 30.11.2022 року, власника автомобіля МАN МЕ 18.220, ДНЗ НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот гривень) за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за те, що він 04.11..2022 року о 19 год. 33 хв., за адресою М-04, км 186+337, Дніпропетровська обл., допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на (9,7% (1.755 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон (а.с.21).

Крім того, постановою головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_3 , серія АА № 00002177 від 30.11.2022 року, власника автомобіля МАN МЕ 18.220, ДНЗ НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за те, що він 04.11.2022 року о 20 год. 57 хв., за адресою М-30, км 862+259, Дніпропетровська обл. допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 17,3% (3.131 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон (а.с.22).

Належність автомобіля МАN модель МЕ 18.220, реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.20).

Оскарженими постановами зафіксовано транспортний засіб, який був вищезазначений, із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р року № 1306, із зазначенням маси перевантаження.

Також, крім оскаржуваних постанов, постановою старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченком Владиславом Олеговичем, серія АА № 00003170 від 26.12.2022 року, власника автомобіля МАN МЕ 18.220, ДНЗ НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч гривень) за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за те, що він 05.11.2022 року о 0 год. 49 хв., за адресою Н-01 Київ Знам`янка, км 206+200 нібито допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,6% (1,917 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон. Копію вказаної постанови представником позивача додано до матеріалів справи (а.с.130)

Тобто по вказаній постанові зафіксовано порушення в той самий період руху (після проїзду систем автоматичної фіксації порушень по оскаржуваним постановам) та по тому самому маршруту, що і в оскаржуваних постановах при цьому, як вбачається зі змісту постанов в них є суттєві розбіжності в показниках вимірювання ваги транспортного засобу.

Разом з тим, дані постанови, не містять відомостей про категорії транспортного засобу, його типу, повної маси, ширини, висоти, довжини, даних про розподіл навантаження за осі, тобто зазначені постанови не містять відомостей, на підставі яких встановлено перевищення маси вантажу.

Оскаржувані постанови містять лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак вказаної інформації оскаржувані постанови та доказів на підтвердження перевищення встановлених законодавством вагової норми не містять.

Вказані недоліки ставлять під сумнів дані постанов про врахування вказаних критеріїв при встановлення факту перевищення встановлених законодавством вагових норм.

Також, як вбачається із змісту постанов, у них міститься «посилання в інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі».

При переході за електронною адресою вказаною в постановах здійснюється вхід до системи «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі», де міститься три фотографії транспортного засобу, інформація про номер постанови, інформація про дату порушення, дату винесення постанови, тип порушення (перевантаження здвоєних осей), зафіксовані порушення, інформація про транспортний засіб та відповідальну особу, що склала постанову.

Однак, на вищезгаданому веб-сайті за посиланнями наведеними у постановах відсутні постанови в електронній формі, а також відеозаписи руху транспортного засобу.

Із інформації, що міститься на «Сервісі перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі», не можливо встановити тип транспортного засобу, повну масу транспортного засобу, фактичне навантаження на здвоєну вісь, застосовані при розрахунку перевищення похибки.

Таким чином, відповідачем не наведено будь-яких доказів щодо вимірювання фактичного навантаження на здвоєну вісь транспортних засобів позивача, та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів.

Постанови не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаних в постановах транспортного засобу, ні інформації про фактичне навантаження на строєну вісь транспортного засобу, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.

При цьому, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Так, частиною 2 статті 132-1 КУпАП визначена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - штраф в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Таким чином, вказаними положеннями ПДР визначено максимальні допустимі значення маси транспортних засобів з навантаженням, які допускаються до руху по автомобільним дорогам, зокрема, заборонено рух транспортних засобів фактичною масою понад 40 т., а для контейнеровозів - 44т.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіля марки МАN, модель МЕ 18.220, реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачається, що в графі «Тип» транспортного засобу визначено як «спеціалізований вантажний фургон рефрижератор», в графі «Повна маса» «21100» кг, в графі «Маса без завантаження» «9700» кг.

Таким чином, гранично допустимим значенням фактичної маси вказаного транспортного засобу із навантаженням є 21 тонна 100 кілограм.

Згідно даних товарно-транспортних накладних за № 78 , № 79 від 04 листопада 2022 року, відповідно до яких 05 листопада 2022 року здійснювалося перевезення вантажу, повна маса автомобіля МАN МЕ 18.220 спеціалізований вантажний фургон рефрижератор, реєстраційний номер НОМЕР_1 після завантаження складала 19 759 (10059 (вага вантажу) + 9700 (маса автомобіля без завантаження)) кг (а.с.26-29).

Тобто, при завантаженні автомобіля, для подальшого транспортування вантажу, замовником враховувалися максимально допустимі характеристики транспортного засобу щодо його фактичної повної маси визначені в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і відповідно фактична маса автомобіля із вантажем не перевищували гранично встановлену «Повну масу» «21100» кг.

Отже, відповідачем не враховано тип транспортного засобу та неправомірно, при визначенні перевищення навантаження, прийнято до уваги визначенні ПДР максимум фактичної маси, який встановлено для транспортних засобів, а не для транспортних засобів за типом спеціалізований вантажний фургон рефрижератор.

Таким чином, зроблений відповідачем розрахунок перевищення фактичної маси у спірному випадку є необґрунтованим, що є підставою для висновку і про неправомірність спірної постанови, оскільки її прийнято на підставі необґрунтованих розрахунків.

Аналогічні висновки в подібних правовідносинах, щодо застосування пункту 22.5 Правил дорожнього руху, викладено у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 404/9842/21(2-а/404/182/21) (а.с.128-129), Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 761/797/22 (A/855/19639/22).

Як вбачається із роздруківки gps відслідковування контролю руху автомобіля замовленого 10.11.2022 року, рух автомобіля, з урахування проїзду через автоматичні пункти фіксації адміністративних правопорушень, здійснювався без зупинок, що вказує на стабільність та незмінність фактичної маси автомобіля. Проте, як вбачається із оскаржуваних постанов та постанови серії АА № 00003170, в трьох різних пунктах фіксації адміністративних правопорушень зафіксована різна вага фактичної маси автомобіля, а саме: по постанові серія АА № 00002176 19755 кг; по постанові серія АА № 00002177 21131,1 кг; постанові серія АА № 00003170 19917 кг, що ставить під сумніви правильності роботи технічних засобів, якими в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення і відповідно неможливо визначитись який із них має правильні показники. Також, як слідує із змісту самих постанов, в графі «Серія номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії», строк дії технічного засобу: «до 16-05-2022 року», що може вказувати про можливі технічні несправності вимірювального обладнання, пов`язані із перевищенням строків його експлуатації.

З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій, одним із принципів застосування адміністративних стягнень є покладення обов`язку забезпечення доказів на адміністративний орган влади (принцип 7).

Таким чином, постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідност.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно дост.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно ст.ст.245,252,280,283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.1ст.247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимогст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною другоюстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в порушення вимог вказаної статті відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачемПравил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і порядку встановленим законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, визначених статтею 247 КУпАП.

Відповідно до ст.288 КУпАП України особа яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення звільняється від сплати державного мита (судового збору). При цьому Великою Палатою Верховного Суду в постанові № 543/775/17 від 18 березня 2020 року викладено відповідний правовий висновок про застосування норм права щодо сплати судового збору. Тому за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача, який сплатив судовий збір в сумі 496,20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно з ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001310 9а.с.43), ордер серії АР № 1107739 від 16.12.2022 (а.с.42), копія договору про надання правової допомоги від 12.12.2022 (а.с.37-39); акт прийому-передачі виконаних робіт за вказаним договором від 12.12.2022 (а.с.40); детальний опис робіт (надання правової допомоги) виконаних адвокатом (а.с.41).

Згідно ч.6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, у відзиві на позовну заяву щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідачем зазначено, що позивачем не надано доказів та аргументів щодо доцільності стягнення судових витрат.

Відтак, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9,72-77,90,205, 241-246, 271, 286 КАС України, ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті державної служби України з безпеки на транспорті Тимощук Андрія Миколайовича, головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Василенко Ірини Володимирівни, Державної служби України з безпеки на транспорті, про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України - задовольнити.

Скасувати постанову головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаментуреалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Тимощука Андрія Миколайовича серія АА № 00002176 від 30.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, за ч. 2 ст.132-1КУпАП на ОСОБА_1 , у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн. (вісім тисяч п`ятсот гривень).

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаментуреалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Ірини Володимирівни серія АА № 00002177 від 30.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, за ч. 2 ст.132-1КУпАП на ОСОБА_1 , у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень).

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір в сумі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість грн. 20 коп.) та судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Апеляційна скаргана рішеннясуду першоїінстанції подаєтьсядо Третьогоапеляційного адміністративногосуду через Томаківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 10.03.2023 р.

Суддя: Л. А. Кондус