Рішення № 109596005, 28.02.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року (о 16 год. 15 хв.)Справа № 280/5167/22 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Демченка А.Е.,

представника позивачаМоскаленка Д.Ф.,

представника відповідача Дубіцької Т.В.,

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Дінас» (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 1, код ЄДРПОУ 25216474)

до Головного управління ДПС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул.. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма «Дінас» (далі ПП «Фірма «Дінас», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 26.08.2022 №0054130703, виданого відповідачем, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку у загальному розмірі 489809,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що фактичною підставою для проведення позивачу спірних нарахувань з податку на додану вартість став висновок відповідача щодо ненадання на запит контролюючого органу документів, необхідних для перевірки (із посиланням на запит №14229/6/02-32-07-01-14 від 28.06.2022). Наголошує, що лист з таким номером повивач отримував, але це супровідний лист-повідомлення про те, що буде проводитись перевірка, до якого в якості додатків надано наказ про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки. Звертає увагу, що у зазначеному листі немає жодної іншої інформації, зокрема немає жодних вимог, прохань тощо щодо надання будь-яких документів, при цьому, будь-яких інших запитів стосовно перевірки відповідач жодного разу не звертався. Окремо вказує, що у акті перевірки по суті перевірка проведена, і всі цифри перевіряючими підтверджені і не викликали жодних сумнівів. На думку позивача, податковою інспекцією не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій і як наслідок підстав відмови у його законних вимогах. До того ж, акт перевірки не містить жодного умотивованого посилання про фактичне порушення позивачем вимог законодавства, яке позбавляло його права на формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Ухвалою судді від 05.09.2022 відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 22 вересня 2022 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

22 вересня 2022 року підготовче засідання по справі відкладено на 18 жовтня 2022року.

Відповідач позов не визнав, 04 жовтня 2022 року надіслав до суду відзив (вх №38001), у якому наголошує, що отримане позивачем повідомлення від 21.06.2022 за №355/02-32-07-03 містить інформацію. яка зобов`язує платника забезпечити надання посадовим (службовим) особам ГУ ДПС у Вінницькій області, у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки з посиланням на п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України. Стверджує, що перевіркою встановлено, що в графі 2 Таблиці 1 Додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» підприємством відображено ПДВ фактично сплаченого постачальникам в сумі 900000,00 грн. За даними перевірки неможливо підтвердити фактично сплачені суми ПДВ постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України в зв`язку з відсутністю банківських виписок, платіжних доручень тощо (ненадання до перевірки будь-яких документів, які підтверджують сплату даної суми, про що складено Акт «Про ненадання ПП «Фірма «Дінас» до перевірки первинних бухгалтерських документів» від 15.07.2022 №539/02-32-07-03/25216474. Ураховуючи вищезазначене, вважає винесене податкове повідомлення-рішення законним, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.10.2022 підготовче засідання відкладене на 24 січня 2023 року.

24 січня 2023 року судом відкладено підготовче засідання на 09 лютого 2023 року.

У підготовчому засідання, призначеному на 09 лютого 2023 року, судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для розгляду по суті на 23 лютого 2023року.

23 лютого 2023 року судом оголошена перерва у розгляді справи до 28 лютого 2023року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткові усні пояснення. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні у режимі відеоконференції проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «Фірма «Дінас» (код ЄДРПОУ 25216474) зареєстровано юридичною особою 12.09.1997. Видами діяльності позивача є: 17.21 Виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари (основний); 17.23 Виробництво паперових канцелярських виробів; 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 58.11 Видання книг; 58.19 Інші види видавничої діяльності; 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Наказом ГУ ДПС у Вінницькій області від 16.06.2022 №1247к вирішено на підставі пп. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78, ст. 79, п. 200.11 ст. 200 та пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Фірма «Дінас» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення податку на податну вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Листом від 28.06.2022 №14229/6/02-32-07-01-14 ГУ ДПС у Вінницькій області повідомлено позивача про прийняття рішення про проведення з 11.07.2022 документальної невиїзної перевірки відповідно до наказу №1247к від 16.06.2022 та надано повідомлення від 21.06.2022 №355 про проведення перевірки.

Станом на 15.07.2022 підприємством не надано до перевірки жодних первинних бухгалтерських документів, що пов`язані з декларуванням за січень 2022 року від`ємного значення податку на податну вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке зазначене з урахуванням від`ємного значення податку на податну вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, про що складено Акт «Про ненадання ПП «Фірма «Дінас» до перевірки первинних бухгалтерських документів» від 15.07.2022 №539/02-32-07-03/25216474.

У період з 11.07.2022 по 15.07.2022 контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Фірма «Дінас» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення податку на податну вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 22.07.2022 №4150/02-32-07-03/25216474.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, зокрема:

1. п. 44.1 ст. 44, абзацу б) п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого позивачем:

завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2 (20.2.1) Декларації) за січень 2022 року на суму 489809,00 грн.;

занижена сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за січень 2022 року на суму 489809,00 грн.;

2. п. 16.1.5, п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, ст. 79, п. 83.1 ст. 83, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України підприємством не надано до перевірки первинні документи.

На підставі Акту та вказаного порушення відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.08.2022 №0054130703 форми «В3» про виявлену відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації №9037027350 від 21.02.2022 за січень 2022 року на суму 489809,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення перевірки, яка стала підставою для винесення оскарженого рішення, між сторонами відсутній.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У силу п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У силу норм пунктів 44.1 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Статтею 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пункті 1.2, пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункті 2.4 Положення №88, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що висновки ГУ ДПС у Вінницькій області про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на тому, що в графі 2 Таблиці 1 Додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» підприємством відображено ПДВ фактично сплаченого постачальникам в сумі 900000,00 грн. За даними перевірки неможливо підтвердити фактично сплачені суми ПДВ постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України в зв`язку з відсутністю банківських виписок, платіжних доручень тощо (ненадання до перевірки будь-яких документів, які підтверджують сплату даної суми.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У відповідності до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Перелік підстав для проведення позапланової перевірки передбачено нормами пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України контролюючий орган проводить позапланову документальну перевірку в разі, якщо платником податку подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та\або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Розділом V Податкового кодексу, а саме пунктом 200.11 статті 200, встановлено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

- з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 85.2, 85.6 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу прирівнюється до їх відсутності.

У той же час, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі №806/434/16 (ЄДРСРУ №78329873), від 24.01.2019 у справі №820/12113/15 (ЄДРСРУ №79409332), від 12.02.2019 у справі №820/6512/16 (ЄДРСРУ №79791393).

Позиція Верховного Суду у питанні застосування норми пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України є усталеною і послідовною.

У постановах від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Судом ураховано, що посадові особи ГУ ДПС у Вінницькій області не направляли лист-вимогу на адресу ПП «Фірма «Дінас» щодо надання первинних документів, які підтверджують суми декларовані за січень 2022 року від`ємного значення податку на податну вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, доказів протилежного судом не встановлено та матеріали справи не містять.

Так, фактичною підставою для проведення позивачу спірних нарахувань з податку на додану вартість став висновок відповідача щодо ненадання на запит контролюючого органу документів, необхідних для перевірки (із посиланням на запит №14229/6/02-32-07-01-14 від 28.06.2022). Однак, як з`ясовано судом, це супровідний лист-повідомлення про те, що буде проводитись перевірка, до якого в якості додатків надано наказ про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки. При цьому, у зазначеному листі немає жодної іншої інформації, зокрема немає жодних вимог, прохань тощо щодо надання будь-яких документів, при цьому, будь-яких інших запитів стосовно перевірки відповідач жодного разу не звертався.

Суд вказує, що за змістом статті 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а відтак акт документальної перевірки, яким встановлені податкові правопорушення, без дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податків, не може бути належним та допустимим доказом складу таких порушень в розумінні статті 74 КАС України.

Аналогічне правозастосування приведене в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №820/15224/14.

Суд також зазначає, що дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами, про що безпосередньо зазначено в нормах згідно яких прийняті акти індивідуальної дії, що є предметом позову у цій справі.

При цьому, отриманий в результаті перевірки акт не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі 826/442/13-а, від 20.03.2018 року у справі №810/1438/17.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, а спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені платіжним дорученням №6978 від 29.08.2022 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7347,14 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення ГУ ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Фірма «Дінас» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області від 26.08.2022 №0054130703, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2022 та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку у загальному розмірі 489809,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Фірма «Дінас» суму судового збору у розмірі 7347,14 грн. (сім тисяч триста сорок сім гривень чотирнадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16.03.2023.

Суддя І.В. Батрак