Рішення № 109594991, 16.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року Справа № 160/142/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у переході ОСОБА_1 на інший вид пенсії, а саме: на пенсію згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що становить - 10956,41 грн., з дня подання заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачу виповнилось 62 роки та він має 28 років 06 місяців 11 днів стажу державної служби. Позивачем отримано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані станом на вересень 2021 року. 07.10.2022 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про переведення на пенсію державних службовців. 12.10.2022 року листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу в переведенні на інший вид пенсії без обгрунтування підстав відмови. У зв`язку чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

05.01.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

30.01.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обгрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що спірне рішення відповідачем-1 не приймалось, а отже відсутні підстави для зобов`язання відповідача-1 вчинити певні дії щодо переведення позивача на інший вид пенсії. У зв`язку з чим відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

31.01.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про залучення співвідповідача у справі №160/142/23 задоволено.

Залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в адміністративній справі №160/142/23.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області отримало копію ухвали від 31.01.2023 року та копію позовної заяви з додатками 01.02.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідач-2 у встановлений судом строк відзиву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18.07.2022 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/27555/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі у наданні ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, викладену у формі листа вих. №7.28-1/22/10/2647 від 26.11.2021.

Зобов`язано Державну митну службу України надати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, відповідно до форми затвердженоїПостановою Пенсійний фонд України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» №1-3 від 17.01.2017.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 року по справі №160/27555/21 Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі надано ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, в яких визначено складові заробітної плати за вересень 2021 року та яка в сумарному розмірі складає 18260,69 грн.

07.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.

12.10.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07.10.2022 року та прийнято рішення №912180134229, яким відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.

Дане рішення обґрунтоване тим, що в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державному службовцю зазначено суми виплат станом на вересень 2021 року, тобто не на місяць звернення за призначенням пенсії, що суперечить вимогам постанови КМУ №622 від 14.09.2016 року, та відсутністю документа про стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII від10.12.2015 року «Про державну службу» (далі Закону №889) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначенихстаттею 25Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року (далі Закону №3723) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.2, 3, 3-1, 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року, (далі Порядок №622) згідно зпунктами 10і12розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначенихстаттею 25Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Право на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченогоабзацом першимчастини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченогопунктом 2цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р.№889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р.№889-VIII»Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених впункті 2цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Суд зазначає, що дійсно в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, які видані ОСОБА_1 , визначено складові заробітної плати станом на вересень 2021 року, тобто не на дату звернення за призначенням пенсії.

В свою чергу, суд звертає увагу, пункт 4 Порядку №622 передбачає, що особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, призначення пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тобто пунктом 4 вказаного порядку не передбачено обов`язкового визначення заробітної плати працюючого державного службовця для особи, яка на час звернення за призначенням пенсії не є державним службовцем.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідач-2 в оскаржуваному рішенні робить посилання на абз.6 п.4 Порядку №622, яким передбачено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Суд зазначає, що абз.6 п.4 Порядку №622 не містить імперативної норми щодо визначення заробітної плати в розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії. Таким чином, положення вказаного абзацу не може застосовуватись в обов`язковому порядку до всіх осіб, які звертаються за призначенням пенсії п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII від10.12.2015 року «Про державну службу», а повинно застосовуватись лише до тих осіб, які виявили відповідне бажання на застосування вказаної норми.

В свою чергу, суд звертає увагу, що матеріали справи не місять будь-яких доказів волевиявлення позивача щодо застосування абз.6 п.4 Порядку №622 при видачі йому довідок про складові заробітної плати державного службовця.

Таким чином, відповідач-2 відмовляючи позивачу в призначенні пенсії державного службовця із посиланням на невідповідність довідок про складові заробітної плати державного службовця діяв в супереч законодавству.

Крім цього, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення також обґрунтоване відсутністю документа про стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби.

Вказаний аргумент відповідача-2 також не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах пенсійної справи позивача, копії яких надані відповідачем-1 до суду, наявна довідка Кримської митниці №06-17/1369 від 25.02.2013 року, відповідно до якої стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 21.02.2013 року складав 28 років 06 місяців 11 днів.

Суд звертає увагу, що наявний стаж державної служби позивача є достатнім для призначення пенсії відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що відповідач-2 відмовляючи позивачу в призначенні пенсії державного службовця із посиланням на відсутність документа про стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, діяв не у встановленому законом спосіб.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини напрацьована практика, за якою пенсія включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).

Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява № 28342/95). У пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява № 45701/99).

Отже, неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04.06.2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012).

За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011.

У справі «Трегубенко проти України» (заява №61333/00, пункт 53) суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування».

Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).

Отже, принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912180134229 від 12.10.2022 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд доходить висновку, що права позивача порушені саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912180134229 від 12.10.2022 року, в свою чергу, вимоги позивача, пред`явлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в частині скасування відмови в переході на інший виде пенсії не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи суд вважає за необхідне зазначити, що Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі надано ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, в яких визначено складові заробітної плати за вересень 2021 року та яка в сумарному розмірі складає 18260,69 грн.

З огляду на той факт, що позивач набув право на пенсію відповідно п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», суд дійшов висновку, що 60 відсотків заробітної плати, яка зазначена в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, в яких визначено складові заробітної плати за вересень 2021 року, складає 10956,41 грн.

Враховуючи вищевикладене, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про задоволення похідної позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити позивачу пенсію державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме 10956,41 грн., з 07.10.2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням зазначеного, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню є похідними, судовий збір у розмірі 793,92 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912180134229 від 12.10.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити позивачу пенсію державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме 10956,41 грн., з 07.10.2022 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 793,92 грн. (сімсот дев`яносто три гривні 92 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський