Рішення № 109594140, 16.03.2023, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/233/23

Провадження № 2-а/448/11/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.03.2023 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Юрій БІЛОУС,

за участі секретаря судового засідання Ірини РОМАНЧЕНКО,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа - інспектор СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Козак Марта Євгенівна, про: скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , - не з`явився (клопотання),

представник відповідача - ГУНП у Львівській області, не з`явився,

третя особа - інспектор СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, Марта КОЗАК, не з`явилась,

в с т а н о в и в:

Описова частина

І. Стислий виклад позовних вимог:

Громадянин ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 05.01.2023 року відносно нього інспектором СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Козак М.Є. було винесено постанову серії ЕАР №6371733 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Стверджує, що відповідно до вказаної постанови на нього (Позивача) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за те, що ніби то останній 05.01.2023 року об 14:10 год. у м.Мостиська, вул.Грушевського, 10, Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Opel Zafira», реєстр.номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на пішохідному переході, чим порушив вимоги п.15.9 «г» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Вважає, що спірна постанова відносно нього (Позивача) не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення.

Зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема показання свідків, показання технічних приладів і засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких інспектором поліції зроблено висновок про вчинення ним (Позивачем) адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

З огляду на наведене, просив суд спірну постанову скасувати.

ІІ. Позиція учасників справи:

В судове засідання Позивач не з`явився, однак надіслав клопотання в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує. Просив розгляд справи проводити у його відсутності. Окрім цього долучив письмове клопотання про обставини, що мали місце події 05.01.2023 року близько 14:10 год. за його участі у м.Мостиська, вул.Грушевського, 10, Яворівського району Львівської області .

Відповідач - представник ГУНП у Львівській області, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Третя особа - інспектор СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, Козак М.Є., в судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

У відповідності до вимог частини 1 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 13.02.2023 року відкрито провадження по даній адміністративній справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного провадження, у порядку визначеному ст.286 КАС України. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву, який повинен відповідати вимогам ст.162 КАС України. Однак, відзиву на позов від відповідача ГУНП у Львівській області не надходило.

Мотивувальна частина

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

У відповідності з статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 05.01.2023 року об 14:10 год. у м.Мостиська, вул.Грушевського, 10, Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Opel Zafira», реєстр.номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на пішохідному переході, чим порушив вимоги п.15.9 «г» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Постановою серії ЕАР №6371733 від 05.01.2023 року на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є протиправними, постанову складено незаконно.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1-126) тощо.

Відповідно до частини 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.15.9 Правил дорожнього руху України зупинка забороняється:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил;

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;

и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти.

У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Слід зазначити те, що на підтвердження вказаних обставин третьою особою по справі - поліцейською Козак М.Є., надано фото таблиці на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Додатком 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (пункт 5 розділу IV), затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395, передбачено заповнення п.7 «до постанови додаються».

Дослідивши в судовому засіданні постанову серії ЕАР №6371733 від 05.01.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , судом встановлено, що така не містить жодних посилань на докази, які були зібрані поліцейською Козак М.Є. , і досліджені такою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відео чи фото фіксацію, такий відеозапис чи фотофіксація згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

В оскаржуваній постанові від 05.01.2023 року серії ЕАР №6371733 відсутні посилання на назву технічного засобу, за допомогою якого здійснено фотофіксація, яка, як було вище зазначено, надана до суду.

За таких підстав, надані третьою особою Козак М.Є. дві копії фото із зображенням автомобіля позивача ОСОБА_1 , суд не може визнати допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення, оскільки ці докази до постанови не додавалися і у процесі розгляду справи не досліджувалися, що підтверджується відсутністю у п.7 постанови запису про долучення будь-яких доказів до справи.

Враховуючи, що надані третьою особою по справі Козак М.Є. до суду докази не зазначені в пункті 7 спірної постанови, у зв`язку з чим остання не може бути визнана такою, що складена у відповідності до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395.

При цьому, судом враховано правову позицію Верховного Суду в постанові від 23.12.2019 року у справі № 524/253/17.

Суд також погоджується з доводами сторони позивача зазначені таким у письмових поясненнях, про те, що інспектором поліції Козак М.Є. не було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка визначена статтею 279 КУпАП, не роз`яснено прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не запропоновано подати пояснення.

Враховуючи презумпцію невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, саме на поліцейського покладений тягар доведеності наявності складу правопорушення належними та допустимими доказами, що у даному випадку не здійснено.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 жовтня 2019 року в справі №161/7041/17, адміністративне провадження №К/9901/23913/18.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів правопорушення з боку позивача ОСОБА_1 , який, у свою чергу, будь-які порушення зі свого боку заперечує, а можливість зібрання таких доказів втрачена.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у даній адміністративній справі не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано до суду належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, та, зокрема, доказів вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, №рішення 73700340).

Згідно зі статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, у межах позовних вимог, вважає, що позовні вимоги належить задовольнити.

Також суд вважає, що задоволення позову буде відповідати такому, передбаченому ст.2 КАС України, завданню адміністративного судочинства, як справедливе вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав фізичної особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та такій засаді цього судочинства, передбаченій ст.2 КАС України, як верховенство права.

V. Висновок суду:

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, - суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України, обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову серії ЕАР №6371733 про накладення адміністративного стягнення від 05 січня 2023 року, слід скасувати, з наведених вище мотивів та підстав.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам адміністративного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

VI. Вирішення долі судових витрат:

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції від 11 січня 2023 року Позивачем було сплачено 536,80 грн. судового збору.

Позивач ОСОБА_1 не заявляв (ні в прохальній частині позову, ні в заяві про розгляд справи у відсутності сторони позивача) вимоги про стягнення, у разі задоволення позову, судового збору, а відтак такий необхідно залишити за останнім.

Керуючись статтями 6, 9, 12, 132, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, третя особа - інспектор СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Козак Марта Євгенівна, про: скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР№6371733 від 05 січня 2023 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, - скасувати.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду виготовлено та підписано суддею в нарадчій кімнаті 16 березня 2023 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області; місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Генерала Григоренка, 3, Львівської області, код ЄДРПОУ: 40108833;

Третя особа: інспектор СРПП ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, старший лейтенант Козак Марта Євгенівна; місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Будзиновського, 6, Яворівського району Львівської області.

Суддя Юрій БІЛОУС