Рішення № 109592336, 16.03.2023, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4218/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

третя особа: Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

про

зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2022 року позивач звернулась до суду із зазначеною вище позовною заявою, в якій просить суд зняти арешт з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , накладений Постановою Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна боржника від 07.10.2020 у виконавчому провадженні №63252928.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 16.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Тетяною Андріївною, серія та номер: 1226.

07.10.2020 року постановою Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено арешт на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 33556876, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , в рамках виконавчого провадження № 63252928. Разом з тим, позивач як власник майна, на яке накладено арешт, зазначає, що не є стороною наведеного виконавчого провадження.

Позивач та представник позивача, адвокат Губська Х.Ю. в судове засідання не з`явилися, але надали до суду заяву про підтримання позову та розгляд справи за їх відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно зіст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст.4 ЦПК України)

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 27.08.2022, ОСОБА_3 , відчужила житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу за р.№327 від 06.05.2011, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Соломічевим Г.В.

16.07.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено Договір дарування від 16.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Тетяною Андріївною, серія та номер: 1226 за умовами якого, ОСОБА_4 передав у дар ОСОБА_1 житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 28.07.2022 підтверджено факт реєстрації 16.07.2013 права власності позивача на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «АКТУАЛЬНА інформація про об`єкт нерухомого майна», реєстраційний номер майна 33556876.

Постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 07.10.2020 накладено арешт на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 33556876. З даної постанови вбачається, що на момент її винесення власником майна є ОСОБА_3 .

28.09.2022 року представник позивача звернулась до Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою від 13.09.2022 про зняття арешту, накладеного Постановою від 07.10.2020 у виконавчому провадженні №63252928, з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

28.09.2022 року головним виконавцем Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовлено у знятті арешту зі спірного майна з підстав наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про право власності на нього у ОСОБА_3 , яка є боржником у виконавчому провадженні №63252928. Тоді як правовстановлюючі документи позивача на вказане нерухоме майно не є підставою для зняття арешту в розумінні ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім цього, позивачка звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про внесення змін до запису про право власності за номером 1668957 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 74985051237.

12.09.2022 року рішенням державного реєстратору №64772548 відмовлено позивачу у внесення змін до запису про право власності за номером 1668957 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 74985051237.

Згідно із положеннями ст.391 ЦК України, власник майна може вимагати усунення будь-яких порушень (обмежень) в здійсненні ним права користування розпорядження майном, яке фактично її належить, в тому числі може звернутися з позовом про зняття арешту з майна відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 03.06.2012 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном

Відповідно до рекомендацій п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Положеннями ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено випадки зняття арешту з майна боржника державним виконавцем, а у всіх інших випадках відповідно до ч.5 ст.59 цього ж Закону арешт може бути знятий з усього майна боржника або його частини за рішенням суду.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» усі дії в рамках виконавчого провадження здійснюються виключно стосовно майна, яке належить боржнику.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Приписами ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв`язку з вищевикладеним, судом встановлено, що ОСОБА_3 з 06.05.2011 не є власником житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 33556876, тобто постановою про арешт майна боржника №63252928 від 07.10.2020, Другим Київським ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), накладено арешт на майно не сторони виконавчого провадження, чим порушено право власності позивача.

Накладений у такий спосіб арешт порушує право позивача на мирне володіння та вільне розпорядження на своїм майном.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернулась із позовом за захистом свого порушеного права, її право підлягає захисту відповідно до ст.16 ЦК України, тому суд задовольняє позов в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст.258, 259, 263 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 328, 386, 391 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , який накладено Постановою Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна боржника від 07.10.2020 року у виконавчому провадженні № 63252928.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , солідарно на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , суму сплаченого судового збору у розмірі 992 гривень 40 копійок

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.І. Бочаров