Ухвала суду № 109590439, 14.03.2023, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14799/22

УХВАЛА

14 березня 2023 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді Кучиної Н.Г,

секретар судового засідання Добровчан К.Ю.,

з участю:

представника заявника ОСОБА_1

представника позивача Курганської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 569/14799/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватон" про перегляд заочного рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітку,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2023 року до Рівненського міського суду Рівненської області звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» адвокат Рибачок Анатолій Олексійович із заявою про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2022 року по цивільній справі № 569/14799/22 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітку.

В обгрунтування якої просив переглянути заочне рішення суду від 22.12.2022 року, скасувати його та призначити справу до розгляду в загальному порядку, з посиланням на те, що у суду не було підстав ухвалювати заочне рішення по справі, оскільки відповідачу по справі не було відомо про час і місце розгляду справи, оскільки судом неналежно було сповіщено товариство, яке не могло скористатись своїми процесуальними правами.

Вказує,що вматеріалах системиЕлектронний судмістяться двіповістки,у якихне зазначенаадреса товаристваяк отримувача,і неможливовстановити кудинаправлялись повістки.Також зазначає,що товариство не було належним чином повідомлено про день та час судового розгляду, а лише сам факт відправлення повістки за місцезнаходженням юридичної особи не є безумовною підставою вважати таке повідомлення належним. Вважає, що при наявності постійних ракетних обстрілів та за відсутності в матеріалах справи доказів належного повідомлення товариства та доказів його відмови від отримання судових повісток, суд не мав права ухвалювати заочне рішення. Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальність «Акватон» не є належним відповідачем у справі, так як на момент звільнення позивачки із роботи та проведення із нею остаточного розрахунку Генеральним директором Товариства був ОСОБА_3 , який має бути належним відповідачем у справі. Відповідач також не погоджується із розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки вважає, що такий розрахунок має проводитись не із заробітку, визначеного за червень-липень 2018 року, а із окладу позивачки у розмірі 7700, грн, встановленого згідно із штатним розписом введеним в дію 24.10.2019 р., так як перед звільненням позивачка не працювала через перебування у відпустці без збереження заробітної плати і в розрахунковому періоді у неї не було заробітної плати. Також зазначає, що з урахуванням правових позицій Верховного Суду суд вправі зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, однак позов задовольнив у повному обсязі і не врахував жодних обставин для можливого зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зокрема, що за судовим рішення по справі № 569/20423/20 було сплачено протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили - 06.07.2022 р. Вважає, що оскільки на користь позивачки із 2018 року вже стягнуто компенсації на суму понад 2 мільйони, тому позивачка не зазнала жодних майнових втрат, а судом двічі стягнута компенсація яка вже була виплачена.

Також, товариство вважає безпідставним стягнення середнього заробітку за період дії воєнного стану, так як ця обставина є форс-мажором, однак суд цієї обставини не врахував, а також вважає, що позивачка зловживає своїми процесуальними правами, так як створює передумови для судового спору між Товариством та його колишнім Генеральним директором.

На основі викладеного, просить суд скасувати вказане заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

15.02.2023 року адвокат Курганська О.В. подала до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в яких зазначила, що у матеріалах справи наявні повернені без отримання відповідачем поштові відправлення повісток з повідомленнями про вручення (оскільки відповідач маючи інформацію про розгляд цієї справи судом усіляко намагався затягнути цей розгляд). Таким чином особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Вважає, що відповідач своєчасно та належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, тому вважається належним чином повідомленим. Також вважає посилання відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальність «Акватон» не є належним відповідачем у справі, не відповідає дійсності, оскільки трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, яким у цій справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон», тому спори, що випливають із трудових правовідносин вирішуються між працівником та роботодавцем. До того ж, 12.07.2021 р. ОСОБА_3 передав свою частку покупцю - ТОВ «ЕКОСПЛАВ», і з того часу припинив свої повноваження як Генеральний директор ТОВ «ВП «АКВАТОН», тому затримка у остаточному розрахунку із позивачкою від цієї дати і до 06.07.2022 р., тобто майже один рік, не проведена уже новим керівником відповідача. Заперечуючи проти посилань відповідача на те, що суд не зменшив розмір компенсації зазначила, що у суду не було правових підстав зменшувати розмір компенсації, оскільки позивачка як учасник товариства самостійно, зменшила його до мінімуму - до суми заборгованості, яку не виплатив відповідач у день її звільнення, врахувавши з цього питання правову позицію ВС від 29.06.2022 р. по справі № 756/9470/20, провадження 61- 20442св21. Просить відмовити у скасуванні заочного рішення.

Представник заявника в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав заяву про перегляд заочного рішення від 22.12.2022 року по справі № 569/14799/22, просив заяву про перегляд заочного рішення суду задоволити та в обґрунтування зіслався на обставини наведені в заяві.

Представник позивача адвокат Курганська О.В. в судовому засіданні заперечила проти скасування заочного рішення від 22.12.2022 року по справі № 569/14799/22, з підстав, викладених у запереченнях.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації втрати частини заробітку - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 385641 грн. 66 коп. (сума визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 91654 грн. 36 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору у розмірі 3856 грн. 42 коп.

У відповідності до ч. 3ст. 287 ЦПК Україниу результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно до ч. 1ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції коментованоїст. 288 ЦПК Українисполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Представник відповідача посилається на те, що не з`явився в судове засідання, оскільки товариство не було належним чином повідомлено про день та час розгляду справи, а лише сам факт відправлення повістки за місцезнаходженням юридичної особи не є безумовною підставою вважати таке повідомлення належним.

Також, в заяві представник відповідача вказує, в матеріалах системи Електронний суд містяться дві повістки, у яких не зазначена адреса товариства як отримувача, і неможливо встановити куди направлялись повістки.

Судзауважує,що вкомп`ютерій програмі"Д-3",розробленої адміністраторомавтоматизованої системидля загальнихсудів вбачається, що в обліково статистичній картці на дану цивільну справу (позовне провадження) в п. Учасники процесу зазначено відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» та в графі юридична адреса зазначено: м. Рівне, бульвар Б. Хмельницького, 50.

Разом із тим, як загальновідомо, що повістки не можуть надсилатися без зазначення поштової адреси одержувача, яка вказується на поштовому конверті та повідомленні про вручення.

Так, відповідно до п/п 1 п.42 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ 05.03.2009 р. №270 ( далі в тексті - Правила) на поштовому відправленні зазначається: для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також якщо відомо посада, ім`я та прізвище адресата.

Також, Правилами надання послуг поштового зв`язку встановлено порядок вручення судових повісток для фізичних та юридичних осіб, а саме:

«99і. Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

114. У разі відмови адресата (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) одержати рекомендований лист з позначкою «Судова повістка» працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відмовився» із проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду»

Відтак, виходячи із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що судом у повній мірі дотримано вимог положень цивільного процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача як учасника справи про дату та час судового засідання, а відтак суд вважає доводи скаржника необгрунтованими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, у матеріалах справи наявні повернені без отримання відповідачем поштові відправлення повісток з повідомленнями про вручення, а саме:

- на судове засідання, призначене 11.11.2022 року на адресу відповідача: м. Рівне, вул. Б.Хмельницького, 50 (ця ж адреса міститься у ЄДРПОУ та вказана представником відповідача у заяві про перегляд заочного рішення) 21.10.2022 р. судом надіслано ухвалу про відкриття провадження від 17.10.2022 р. та позовну заяву з додатками (рекомендоване відправлення № 33001 0629677 9), яке 29.11.2022 р. повернулось з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що стало підставою для відкладення розгляду справи на 30.11.2022 року.

- на судове засідання, призначене 30.11.2022 р. на адресу відповідача: м. Рівне, вул. Б.Хмельницького, 50, 11.11.2022 р. судом надіслано рекомендоване відправлення № 33001 0633791 2, яке 16.12.2022 р. повернулось з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Тобто, протягом місяця відповідач інформувався працівниками поштового зв`язку про необхідність отримання судової повістки, однак ігнорував це повідомлення. Вказане підтверджується Трекінгом поштового відправлення № 3300106337912.

Розгляд справи був відкладений на 22.12.2022 року.

- на судове засідання, призначене 22.12.2022 р. на адресу відповідача за цієюж адресою:м.Рівне,вул.Б. Хмельницького, 50, 02.12.2022 р. судом направлене рекомендоване відправлення №33001 0636932 6, від отримання якого відповідач відмовився, і яке повернулось на адресу суду 12.12.2022 р. із зазначенням - через відсутність адресата та відмову адресата.

Так, ст. 128 ЦПК України встановлено, що судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю ( 4.10).

Відповідно до ч.9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач своєчасно та належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, тому відповідач вважається належним чином повідомленим.

Також, аналіз положень цивільного процесуального законодавства передбачають, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, відповідач вважає, що судом не дотримано вимог правових позицій щодо належного повідомлення учасників справи, викладених у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 р. по справі № 201/6092/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду 12.02.20-19 р. по справі № 906/142/18.

Суд вважає, покликання заявника на недотримання судом вказаних правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2019 р. по справі № 201/6092/17 та від 12.02.20-19 р. по справі № 906/142/18 хибними, оскільки вони стосуються повернення за терміном зберігання єдиного повідомлення суду для фізичної особи.

У даній справі інші обставини, так як двічі повідомлялась юридична особа, яка відмовилась від отримання одного із викликів до суду.

Тому суд вважає доречною у подібних правовідносинах є застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.12.2022 р. по справі № 910/1730/22, де суд вказав: «6.19. Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165,258,263,290,295ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20)».

Відповідач наголосив у заяві про перегляд заочного рішення, що при наявності постійних ракетних обстрілів та за відсутності в матеріалах справи доказів належного повідомлення товариства та доказів його відмови від отримання судових повісток, суд не мав права ухвалювати заочне рішення.

При цьому, суд зауважує, що усі учасники судового спору та суд знаходяться в однакових умовах та в одному місті Рівне, і перешкод у направленні повісток та роботі суду не було, про що свідчить відомості Тренінгів поштових відправлень, судові повістки направлялися у паперовій формі, і незалежно від планових/аварійних відключень доставлялися адресатам, суд працював у штатному режимі, доступною також була та є уся інформація на сайті Судової влади.

Доказів наявності будь-яких перешкод в отриманні судових повісток відповідач не надав, до того ж, від отримання однієї із двох судових повісток відповідач відмовився, тому у суду були усі умови, визначені цивільним процесуальним законом для ухвалення заочного рішення.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 та ч. 7ст. 285 ЦПК Україниу заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальність «Акватон» не є належним відповідачем у справі, так як на момент звільнення позивачки із роботи та проведення із нею остаточного розрахунку Генеральним директор Товариства був ОСОБА_3 , який має бути належним відповідачем у справі.

Разом із тим, згідно із ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, яким у цій справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон», тому спори, що випливають із трудових правовідносин вирішуються між працівником та роботодавцем.

Частина 1 ст. 117 КЗпП України встановлює відповідальність саме роботодавця, а саме, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» є належним відповідачем у справі.

Відповідач також не погоджується із розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку, вказуючи, що такий розрахунок має проводитись не із заробітку, визначеного за червень-липень 2018 року, а із окладу позивачки у розмірі 7700, грн, встановленого згідно із штатним розписом введеним в дію 24.10.2019 р., так як перед звільненням позивачка не працювала через перебування у відпустці без збереження заробітної плати у і у розрахунковому періоді у неї не було заробітної плати.

Разом із тим, саме із довідки від 03.09.2018 р. № АК000000035 вбачається, що за умовами оплати праці у позивачки була стабільно високою заробітна плата, яка подекуди перевищувала у кілька разів розмір середнього заробітку, який визначений за червень- липень 2018 року, що вказує на те, що вона ніколи не отримувала заробітну плату у розмірі визначеному у штатному розписі після її поновлення, тобто після поновлення у позивачки мали зберігатися усі умови праці, у тому числі і оплата, які існували до її незаконного звільнення.

Також, до дати свого звільнення 10.09.2020 р. ( на підставі п.1 ст. 40 КЗпП) заробітна плата позивачки визначалась саме на підставі Довідки про доходи №АК000000035 від 03.09.2018 р., оскільки стягнення заробітної плати на користь позивачки із відповідача проводилось на підставі судових рішень із розрахунку середнього заробітку, визначеного у цій довідці.

Так, рішенням Рівненського міського суду від 23.10.2019 р. по справі № 569/17386/18 з відповідача на користь позивачки стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня 2018 року по 23 жовтня 2019 року у розмірі 1632792 (один мільйон шістсот тридцять дві тисячі сімсот дев`яносто дві) гривні 20 копійок.

Суд звертає увагу, що при розгляді Верховним Судом справи № 569/17386/18 у своїй постанові від 24.09.2020 р. суд зазначив, що наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу узгоджується з вимогами статті 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, відповідає розміру її заробітної плати, підтвердженому довідкою про доходи від 23.08.2018 року.

На виконання рішення суду №569/17386/18 Наказом №85-к від 24.10.2019 р. відповідач поновив позивачку на роботі, допустив її до виконання посадових обов`язків, і вона до відпусток за власним бажанням працювала та приносила прибуток товариству, однак заробітну плату відповідач їй жодного дня не виплачував.

Відтак, покликання відповідача на те, що наказом №85-к від 24.10.2019 р. було внесено зміни до Штатного розпису товариства та введено в штат посаду заступника генерального директора з посадовим окладом 7700, 00 грн., який позивачка не оспорювала, тому саме із цієї суми слід виходити при розрахунку середнього заробітку позивачки у трудових відносинах із товариством, не заслуговують на увагу суду, оскільки рівень заробітної плати позивачки, який встановлений рішенням та виплачений їй на виконання судових рішень становив її розмір, який визначений за червень-липень 2018 року.

При цьому, перебування позивачки у відпустці без збереження заробітної плати не впливає на визначення розміру середньої заробітної плати, а лише виключається із розрахункового періоду.

Так, відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.

У питанні співвідношення умов оплати праці із згодом встановленим роботодавцем окладом за посадою працівника слід врахувати правову позицію Верховного Суду від у справі № 756/9470/20, який встановив, що застосовуються ті умови праці, які були встановлені для працівника і підтверджуються проведеними йому виплатами, а не посадовий оклад, встановивши і вказавши таке: «У березні 2020 року позивачу виплачено заробітну плату за лютий 2020 року на загальну суму 124 545,82 грн, у квітні 2020 року - за березень 2020 року в розмірі 49 990,50 грн, за період з 15 по 31 січня 2020 року та за квітень 2020 року позивачу в повному обсязі не виплачено заробітну плату, а також не виплачено у зв`язку із звільненням компенсацію за вісім днів основної щорічної відпустки в розмірі 33 506,64 грн...

...суди обґрунтовано відхилили твердження відповідача про те, що посада виконавчого директора відсутня у штатному розкладі ТОВ «Перша електрична компанія», а наказом ТОВ «Перша електрична компанія» затверджені посадові оклади працівників на рівні 4 850,00 грн, оскільки з позивачем укладався трудовий договір (контракт), який в розумінні статті 21 КЗпП України є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, встановлені угодою сторін. Крім того штатний розклад вводився в дію з 01 березня 2020 року, а позивача було прийнято на роботу 15 січня 2020 року».

Таким чином, при вирішенні питання про розмір середнього заробітку слід виходити не із посадового, встановленого після поновлення позивачки, а із заробітної плати, яка виплачувалась позивачці за умовами праці до її звільнення та стверджується довідкою від 03.09.2018 р. № АК0000000, яка відображає розмір заробітної плати в період з 01.01.2014 р. по 23.08.2018 р. і вказує на встановлені та стабільні умови праці позивачки.

Враховуючи, що позивач була звільнена 10.09.2020 р. у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, і до 30.03.2020 року їй виплачувалася заробітна плата, виходячи із розміру її заробітної плати за час її роботи, який передував її звільненню, а саме: який визначений у довідці відповідача від 03.09.2018 р. № АК000000035, то до дати звільнення вона була працівником товариства, який стабільно та систематично отримував заробітну плату.

Тому розрахунок середнього заробітку слід проводити на підставі Довідки про доходи №АК000000035 від 03.09.2018 р. та постанови КМУ від 08.02.1995 р. №100.

Відповідач зазначає, що з урахуванням правових позицій Верховного Суду суд вправі зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, однак позов задовольнив у повному обсязі і не врахував жодних обставин для можливого зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зокрема, що за судовим рішення по справі № 569/20423/20 було сплачено протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили - 06.07.2022 р. Вважає, що оскільки на користь позивачки із 2018 року вже стягнуто компенсації на суму понад 2 мільйони, тому позивачка не зазнала жодних майнових втрат, а судом двічі стягнута компенсація яка вже була виплачена.

Товариство вважає безпідставним стягнення середнього заробітку за період дії воєнного стану, так як ця обставина є форс-мажором, однак суд цієї обставини також не врахував, а також вважає, що позивачка зловживає своїми процесуальними правами, так як створює передумови для судового спору між Товариством та його колишнім Генеральним директором.

Разом із тим, у суду не було правових підстав зменшувати розмір компенсації, оскільки позивачка як учасник товариства самостійно, зменшила його до мінімуму - до суми заборгованості, яку не виплатив відповідач у день її звільнення, врахувавши з цього питання правову позицію ВС від 29.06.2022 р. по справі № 756/9470/20, провадження 61- 20442св21.

Окрім того, не заслуговує на увагу покликання відповідача на введення в Україні воєнного стану, так як затримка у розрахунку виникла задовго до введенні воєнного стану, а подальше невиконання обов`язку відповідача не було пов`язане із дією чи наслідками для відповідача воєнного стану, а було викликане небажанням відповідача відновити порушені права позивачки, так як представники відповідача приймали участь у попередніх судових спорах, затягуючи їх розгляд

Таким чином відповідачем не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і які не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення від 22 грудня 2022 року.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що відсутні підстави для скасування заочного рішення суду та залишає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватон" без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258-260, 287, 288 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватон" про перегляд заочного рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Акватон» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітку залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Згідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали складений 16 березня 2023 року.

Суддя Н.Г. Кучина