Ухвала суду № 109589122, 15.03.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

15 березня 2023 року м. ХарківСправа № 922/2263/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про збільшення розміру позовних вимог у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри,25) до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149) про стягнення 102'983'920,58 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Харківобленерго", в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг за період з 18 серпень 2022 року до 25 жовтня 2022 року включно у сумі 102'210'226,85 грн, 585'257,31 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 188'436,42 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 08.05.2019 № 0524-01041. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 868'350 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2263/22, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

03.03.2023 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача:

- основний борг у сумі 102'210'226,85 грн, 585'257,31 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 188'436,42 грн за період з 18 серпень 2022 року до 25 жовтня 2022 року включно;

- основний борг у сумі 1'132'480'411,39 грн, 11'323'935,50 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 5'536'035,06 грн за період 2-3 декада жовтня 2022 року по січень 2023 року.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 3 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою. Аналогічні вимоги закріплені у абзаці 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду.

Відповідно до ч.1, пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5% ціни позову, але менше ПМДПО та не більше 350 розмірів ПМДПО.

Відповідно до положень ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2022 рік (рік звернення з позовом до суду) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року складав 2481 гривень.

Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" при зверненні до Господарського суду Харківської області у 2022 році було сплачено максимальну суму судового збору в розмірі 868'350 грн.

Водночас, звертаючись у 2023 році із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за новий період, тобто фактично заявив до стягнення штрафні санкції за новий період прострочення.

Частиною третьою статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік", у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684 грн.

З таких підстав, звертаючись до суду із заявою про збільшення позовних вимог у 2023 році та заявляючи до стягнення нові суми за нові періоди, з урахуванням предмета та нової ціни позову, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у максимальному розмірі станом на 2023 рік, який складає 939'400 грн, за вирахуванням суми попередньо сплаченого судового збору у розмірі 868'350 грн.

Таким чином, при подачі заяви про збільшення позовних вимог, позивач мав доплати судовий збір в розмірі 71'050 грн.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.10.2022 у справі 910/18639/21 та від 25.10.2019 у справі № 916/4692/15.

Проте позивачем при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог доказів доплати судового збору у встановлено розмірі надано не було.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання заяви певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.

Водночас доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд зазначає, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 року у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01, п. 57).

У ст. 129 Конституції України та ст. 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єктів господарювання та громадян, поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Правові наслідки неподання доказів сплати судового збору закріплені у частині 10 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги чинного законодавства щодо сплати судового збору у визначеному розмірі, що є підставою для залишення заяви про збільшення розміру позовних вимог без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ЗУ "Про судовий збір", статтями 46, 174, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про збільшення розміру позовних вимог залишити без руху.

2. Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" усунути встановлені при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог недоліки в п`ятиденний термін з дня отримання даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання оскарженню не підлягає.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.

СуддяІ.В. Трофімов