Рішення № 109589035, 06.03.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.03.2023м. СумиСправа № 920/867/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/867/22

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2),

про стягнення 21663 грн 69 коп. та зобов`язання повернути державне майно

за участю представників:

від позивача - Бояринова А.А.;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - Гончаров Є.Ю.

1. Стислий виклад позицій сторін у справі.

1.1. 19.10.2022 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд: 1) стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 21663 грн 69 коп., в тому числі: 2381 грн 41 коп. борг зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 2048 від 07.03.2014, 625 грн 72 коп. пеня, 18656 грн 56 коп. неустойка; 2) зобов`язати відповідача повернути державне нерухоме майно - будівлю гаражів-майстерні, площею 55,2 кв. м (в технічному паспорті на плані поз. літ. «З-І»: гараж № І площею 15,4 кв. м; гараж № ІІ площею 13,2 кв. м; майстерня № ІІІ площею 14,0 кв. м; майстерня № IV площею 12,6 кв. м), що становить 9/1000 часток ідеальної долі нерухомого майна, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2 балансоутримувачу - Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000) за актом приймання-передавання майна.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за період жовтень 2021 року - лютий 2022 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 2381 грн. 41 коп.; за прострочення сплати орендної плати відповідачу нарахована пеня в сумі 625 грн 72 коп.; договір оренди припинив свою дію 04.03.2022 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, однак відповідач орендоване майно за актом приймання-передавання не повернув, у зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути балансоутримувачу державне нерухоме майно за актом приймання-передавання та стягнути з відповідача 18656 грн 56 коп. неустойки відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 10.12 договору.

1.3. Станом на 06.03.2023 відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав. Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

2. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

2.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

2.2. У позовній заяві позивач просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 39263522, 40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2), оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки балансоутримувача орендованого державного майна.

2.3. Ухвалою від 21.10.2022 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 920/867/22, призначив підготовче засідання на 23.11.2022, 11:30; відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації. Позивачу направити копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи, докази такого направлення надати суду. Відповідачу надав п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Позивачу надав семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України. Відповідачу надав семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення до ст. 167 ГПК України. Встановив третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду пояснення щодо позову відповідно до ст. 168 ГПК України.

2.4. 28.10.2022 на виконання ухвали Господарського суду Сумської області від 21.10.2022 позивач листом № 10-214-01227 від 28.10.2022 (вх. № 5161 від 28.10.2022) подав до суду докази направлення позовної заяви з додатками на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

2.5. Через відключення електричної енергії у приміщенні Господарського суду Сумської області з 10:00 до 12:00, друга черга відключень, згідно Графіку погодинного відключення електричної енергії, визначеного АТ «Сумиобленерго» (https://www.soe.com.ua), судове засідання у справі 23.11.2022 об 11:30 не відбулось.

Крім того, з 12:28 до 15:12 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу «Тривога. Сумська область»).

З огляду на викладене, господарський суд визначив іншу дату судового засідання та ухвалою від 23.11.2022 призначив підготовче засідання на 19.12.2022, 12:30.

2.6. Від третьої особи надійшло клопотання № 01-25/530 від 08.12.2022 про поновлення строку для подання пояснень щодо позову (вх. № 3169 від 15.12.2022) та пояснення щодо позову № 01-25/531 від 08.12.2022, відповідно до яких просить суд поновити третій особі, Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, процесуальний строк для надання пояснення щодо позову, долучити до матеріалів справи надані представником третьої особи пояснення, та документи додані до клопотання.

2.7. У поданих поясненнях Департамент зазначає наступне.

Орендодавець свої зобов`язання за договором в частині передачі майна, визначеного п. 1.1 договору, виконав належним чином і в строк, а саме передав в оренду майно, що підтверджується актом приймання-передавання в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.03.2014, який є невід`ємною частиною договору.

З урахування укладених договорів про внесення змін до договору, строк дії останнього встановлено до 04.03.2022.

Департаментом отримано листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях:

- від 23.10.2021 № 18-212-02391 з повідомленням, що договір оренди № 2048 від 07.03.2014 припиняється 04.03.2022 у зв`язку з закінченням строку договору, на який його було укладено;

- від 13.12.2021 № 02-212-02909, з повідомленням, що орендар звернувся із заявою про продовження вказаного договору та необхідність надати орендодавцю довідку щодо виконання умов договору орендарем.

На вказаний лист Сумська обласна державна адміністрація, як орган уповноважений управляти державним майном, розглянула питання щодо продовження дії договору оренди від 07.03.2014 № 2048 та листом від 16.12.2021 № 01-45/16111 повідомила Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, що не надає згоди на продовження дії вищезазначеного договору, у зв`язку з необхідністю використання державного майна для власних (державних) потреб та у зв`язку із тим, що орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців (повідомлення про наявність двох підстав для непродовження договору оренди нерухомого державного майна).

Балансоутримувач також повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про ненадання згоди на продовження дії договору оренди листом від 23.12.2021 № 01-26/1506.

Враховуючи вказане, третя особа зазначає, що договір оренди від 07.03.2014 № 2048 припинено на законних підставах 04.03.2022, у зв`язку з закінченням строку, на який його укладено. Положеннями пункту 10.10 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Пунктом 10.11 договору визначено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря. На даний час орендоване державне майно відповідачем згідно умов договору оренди не повернуто, акт приймання-передавання не підписаний.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів та повернення державного майна балансоутримувачу за договором оренди від 07.03.2014 № 2048, третя особа підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

2.8. 15.12.2022 позивач подав до суду клопотання № 10-125-01573 від 15.12.2022 про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 6030 від 15.12.2022), зокрема, копії знімку екрану монітора щодо надсилання листа від 02.06.2022 № 18-212-0542 на електронну адресу відповідача.

2.9. Через відключення електричної енергії у приміщенні Господарського суду Сумської області з 12:00 до 16:00, друга черга відключень, згідно Графіку погодинного відключення електричної енергії, визначеного АТ «Сумиобленерго» (https://www.soe.com.ua), судове засідання у справі 19.12.2022 о 12:30 не відбулось.

З огляду на викладене, Господарський суд Сумської області визначив іншу дату судового засідання, ухвалою від 19.12.2022 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначив підготовче засідання на 11.01.2023, 09:30.

2.10. У судовому засіданні 11.01.2023 Господарський суд Сумської області постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду та долучення до матеріалів справи листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях № 10-214-01227 від 28.10.2022 з доказами направлення позовної заяви третій особі (вх. № 5161 від 28.10.2022), клопотання № 01-25/530 від 08.12.2022 Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадскістю про поновлення строку для подання пояснень щодо позову (вх. 3169 від 15.12.2022) та пояснення щодо позову № 01-25/531 від 08.12.2022.

2.11. Ухвалою від 11.01.2023 Господарський суд Сумської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті з повідомленням сторін на 25.01.2023, 11:30.

2.12. У судовому засіданні 25.01.2023, за участю позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Господарський суд Сумської області постановив протокольну хвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 15.02.2023, 12:30, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

2.13. 14.02.2023 позивач подав до суду пояснення № 10-125-00650 від 10.02.2023 (вх. № 932 від 14.02.2023), в яких зазначає, що листи від 24.12.2021 № 18-212-03014 та від 02.06.2022 № 18-212-00542 «Про припинення договору оренди та повернення державного нерухомого майна» відповідачу надсилались простою поштовою кореспонденцією, тому у Регіонального відділення відсутні розрахункові документи (чеки), що підтверджують направлення таких листів. Крім того, лист від 02.06.2022 № 18-212-00542 «Про припинення договору оренди та повернення державного нерухомого майна» направлений відповідачу також електронною поштою на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

2.14. У судовому засіданні 15.02.2023, за участю позивача, Господарський суд Сумської області постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 22.02.2023, 10:30 для надання можливості учасникам справи ознайомитись із поясненнями позивача; повідомлення відповідача та третю особу про дату, час та місце проведення судового засідання в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

2.15. Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 09:07 до 12:01 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу «Тривога. Сумська область»), судове засідання у справі 22.02.2023 не відбулось.

Ухвалою від 22.02.2023 Господарський суд Сумської області визначив іншу дату судового засідання; призначив справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи на 06.03.2023, 11:30.

2.16. У судовому засіданні 06.03.2023 представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги.

2.17. Представник третьої особи підтримує позовні вимоги.

2.18. Відповідач у судове засідання 06.03.2023 не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань не подав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

2.19. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.10.2022, ухвали від 23.11.2022, від 19.12.2022, від 11.01.2023, від 25.01.2023, від 15.02.2023, від 22.02.2023 направлені на адресу відповідача, відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40009, м. Суми, вул. Н.Лепехівська, буд. 30.

2.20. Враховуючи, що, ухвали суду направлялась на адресу відповідача, підтверджену даними з реєстру, отримані відповідачем особисто, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, оскільки судом вчинені всі дії, які передбачені ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

2.21. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.22. Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи можуть взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

2.23. Можливістю взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно ст. 197 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався.

2.24. Згідно п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

2.25. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1. 07.03.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області, та відповідачем - Фізичною особою - підприємцем Пащетником Віктором Івановичем укладено договір оренди державного майна № 2048, відповідно до умов якого, РВ Фонду державного майна України по Сумській області передає, а відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю гаражів-майстерні загальною площею 55,2 кв. м. (в технічному паспорті на плані поз. літ. «З-І»: гараж № І площею 15,4 кв. м; гараж № ІІ площею 13,2 кв. м; майстерня № ІІІ площею 14,0 кв. м; майстерня № IV площею 12,6 кв. м), що становить 9/1000 часток ідеальної долі нерухомого майна, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.01.2014 і становить за незалежною оцінкою 45130,00 грн.

3.2. Факт передачі нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 07.03.2014 (а. с. 17).

3.3. Право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом з реєстру (а. с. 18).

3.4. Договір укладено строком на 5 років, що діє з 07.03.2014 до 06.03.2019 (п. 10.1 договору).

3.5. Договором про внесення змін від 03.02.2015 до договору оренди державного майна № 2048 від 07.03.2014 було змінено балансоутримувача на Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації. Інші умови договору залишаються незмінними.

В подальшому: згідно п. 6 розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.03.2020 № 118-ОД» від 23.06.2020 № 280-ОД, Управління інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації було перейменоване на Департамент культури, інформаційної політики та туризму Сумської обласної державної адміністрації; згідно п. 7 розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.03.2020 № 118-ОД» від 18.01.2021 № 25-ОД, Департамент культури, інформаційної політики та туризму Сумської обласної державної адміністрації було перейменоване на Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації.

3.6. 06.03.2019 між сторонами укладений договір про внесення змін до договору оренди державного майна № 2048 від 07.03.2014, зокрема викладено розділи 1-11 у новій редакції.

3.7. Згідно з новою редакцією договору предмет договору не змінився (відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю гаражів-майстерні загальною площею 55,2 кв. м., розташовані за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебувають на балансі Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.12.2018 і становить за незалежною оцінкою 72720,00 грн.).

Відповідно до п. 3.1, 3.3 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - січень 2019 року - 925 грн 36 коп. Орендна плата за перший місяць оренди після перегляду її розміру - березень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляцій за березень 2019 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 3.9. договору зобов`язання щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі не меншому ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.

Відповідно до п. 5.3, 5.9, 5.10 договору орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу, щомісяця до 15 числа сплачувати орендну плату за попередній місяць, у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з п. 10.1 договору, його укладено строком на 2 роки і 364 дні з 06.03.2019 до 04.03.2022 включно.

У разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку нього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін, який є невід`ємною частиною договору (п. 10.4 договору).

Відповідно до п. 10.6 договору, його чинність припиняється зокрема внаслідок закінчення строку, на який договір було укладено.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.11 договору).

Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (п. 10.12 договору).

3.8. Договором про внесення змін від 14.06.2019 до договору оренди державного майна від № 2048 від 07.03.2014 був змінений орендодавець на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

3.9. Згідно листа № 18-212-02391 від 23.10.2021 про продовження дії договору оренди державного майна, позивач зазначає, що договір оренди № 2048 від 07.03.2014 припиняється 04.03.2022 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. У вказаному листі, для можливості продовження дії договору позивач просить балансоутримувача надати орендодавцю довідку з зазначенням інформації про наявність або відсутність зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки, факти суттєвого прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів та інформацію про отримання погодження органу управління балансоутримувача (а. с. 31).

3.10. 03.12.2021 відповідач звернувся до позивача з заявою про продовження дії договору оренди № 2048 від 07.03.2014 (а. с. 32).

3.11. Згідно листа № 02-212-02909від 13.12.2021 про продовження дії договору оренди державного майна, позивач звертається до балансоутримувача, у зв`язку з надходженням заяви орендаря про подовження договору оренди. В листі позивач просить надати довідку з зазначенням інформації про наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки, факти суттєвого прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів та інформацію про отримання погодження органу управління балансоутримувача (а. с. 37).

3.12. Згідно листа від 16.12.2021 № 01-45/16111, Сумська обласна державна адміністрація, як орган уповноважений управляти державним майном, не надає згоди на продовження дії договору оренди, у зв`язку з необхідністю використання державного майна для власних (державних) потреб та у зв`язку із тим, що орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців (а. с. 38).

3.13. Балансоутримувач у листі від 23.12.2021 № 01-26/1506 зазначає про ненадання згоди на продовження дії договору оренди (а. с. 39).

3.14. Згідно листа від 24.12.2021 № 18-212-03014 про припинення договору оренди державного майна, позивач зазначає, що договір оренди № 2048 від 07.03.2014 припиняється, у зв`язку з закінченням строку договору, на який його було укладено, та вказано, що балансоутримувач та орган, уповноважений управляти державним майном згоди на продовження дії договору не надавали (а. с. 40).

3.15. Враховуючи невиконання умов договору оренди в частині своєчасного внесення орендних платежів, позивач у претензіях № 18-125-02774 від 26.11.2021, № 18-125-03049 від 28.12.2021 та № 18-125-00185 від 28.01.2022 інформує про наявність заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій (а. с. 42-44).

3.16. Згідно листа від 02.06.2022 № 18-212-00542 про припинення договору оренди та повернення державного нерухомого майна, позивач зазначає, що договір оренди № 2048 від 07.03.2014 припинився 04.03.2022 на підставі ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 10.6 договору, у зв`язку з закінчення строку договору, на який його було укладено (а. с. 41).

4. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Щодо припинення дії договору та стягнення неустойки.

4.1. Позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути державне нерухоме майно - будівлю гаражів-майстерні, площею 55,2 кв. м (в технічному паспорті на плані поз. літ. «З-І»: гараж № І площею 15,4 кв. м; гараж № ІІ площею 13,2 кв. м; майстерня № ІІІ площею 14,0 кв. м; майстерня № IV площею 12,6 кв. м), що становить 9/1000 часток ідеальної долі нерухомого майна, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2 балансоутримувачу - Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000) за актом приймання-передавання майна, а також стягнути з відповідача неустойку в розмірі 18656 грн 56 коп.

4.2. Суд зазначає, що на час укладення спірного договору діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ.

4.3. На час виникнення спірних правовідносин вже діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, який введено в дію з 01.02.2020.

4.4. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

4.5. Отже, Законом від 03.10.2019 № 157-ІХ чітко визначено, що після 01.07.2020 на правовідносини, що виникають із продовження договору оренди поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 918/977/20).

4.6. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

4.7. Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

4.8. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

4.9. Після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:

- про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;

- про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

4.10. Відповідно до ст. 19 Закону, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

4.11. За приписами ст. 24 Закону, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

4.12. Суд установив, що згідно листа № 18-212-02391 від 23.10.2021 про продовження дії договору оренди державного майна, позивач зазначає, що договір оренди № 2048 від 07.03.2014 припиняється 04.03.2022 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. У вказаному листі, для можливості продовження дії договору позивач просить балансоутримувача надати орендодавцю довідку з зазначенням інформації про наявність або відсутність зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки, факти суттєвого прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів та інформацію про отримання погодження органу управління балансоутримувача (а. с. 31).

4.13. 03.12.2021 відповідач звернувся до позивача з заявою про продовження дії договору оренди № 2048 від 07.03.2014 (а. с. 32).

4.14. Згідно листа № 02-212-02909 від 13.12.2021 про продовження дії договору оренди державного майна, позивач звертається до балансоутримувача, у зв`язку з надходженням заяви орендаря про подовження договору оренди. В листі позивач просить надати довідку з зазначенням інформації про наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки, факти суттєвого прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів та інформацію про отримання погодження органу управління балансоутримувача (а. с. 37).

4.15. За встановленими судом обставинами, відповідач мав усі підстави розраховувати на певний стан речей, зокрема, подальшого проведення позивачем дій, пов`язаних із продовженням орендних правовідносин. Однак, дані дії вчинені позивачем не були, що спричиняє відсутність у відповідача можливості «правомірно очікувати» продовження орендних правовідносин.

4.16. За змістом судової практики Європейського суду з прав людини, захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

4.17. У межах підходів ЄСПЛ до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

4.18. Майнове право (стаття 190 Цивільного кодексу України), яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому (п.84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

4.19. Разом з цим, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, у справі «Грецькі нафтопереробні заводи «Стрен» і «СтратісАндреадіс» проти Греції" від 09 грудня 1994 року) Європейський суд з прав людини вказав, що право вимоги (що також не належить до об`єктів матеріального світу), яке належить особі, становить її майно, на котре поширюється дія статті 1 Протоколу № 1, що гарантує право власності ("Кожна фізична або юридична особа має право безперешкодно користуватися своїм майном").

4.20. Отже Європейський суд з прав людини під «майном» розуміє не тільки речові права, але й майнові права, що виникають із зобов`язань.

4.21. Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

4.22. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала підстави вважати що таке буде прийнятим та розраховувати на певний стан речей. Тобто в рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань є передумовою для відповідного захисту». У свою чергу умовою наявності правомірних очікувань у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Таким чином, «правомірні законні очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого.

4.23. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначено, що «правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

4.24. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

4.25. Суд установив, що з 2014 року відповідач має договірні стосунки із позивачем, останньою датою, до якої учасники визначили дію договору оренди є 04.03.2022 року.

4.26. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач може вважатись таким, що набув права «правомірного очікування», зокрема здійснив активні дії, покликані на продовження орендних правовідносин з позивачем, шляхом звернення з заявою про продовження терміну дії договору оренди.

4.27. Разом з цим, згідно листа від 16.12.2021 № 01-45/16111, Сумська обласна державна адміністрація, як орган уповноважений управляти державним майном, не надає згоди на продовження дії договору оренди, у зв`язку з необхідністю використання державного майна для власних (державних) потреб та у зв`язку із тим, що орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців (а. с. 38).

4.28. Балансоутримувач у листі від 23.12.2021 № 01-26/1506 зазначає про ненадання згоди на продовження дії договору оренди (а. с. 39).

4.29. Згідно листа від 24.12.2021 № 18-212-03014 про припинення договору оренди державного майна, позивач зазначає, що договір оренди № 2048 від 07.03.2014 припиняється, у зв`язку з закінченням строку договору, на який його було укладено, та вказано, що балансоутримувач та орган, уповноважений управляти державним майном згоди на продовження дії договору не надавали (а. с. 40).

4.30. Згідно листа від 02.06.2022 № 18-212-00542 про припинення договору оренди та повернення державного нерухомого майна, позивач зазначає, що договір оренди № 2048 від 07.03.2014 припинився 04.03.2022 на підставі ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 10.6 договору, у зв`язку з закінчення строку договору, на який його було укладено (а. с. 41).

4.31. Згідно наявних в матеріалах справи доказів, про ненадання згоди на продовження договору оренди, у зв`язку з необхідністю використання державного майна для власних потреб, Департамент та Сумська обласна державна адміністрація, як орган, уповноважений управляти держаним майном, інформують тільки позивача листами від 16.12.2021 № 01-45/16111 та від 23.12.2021 № 01-26/1506.

4.32. Доказів повідомлення про зазначені обставини балансоутримувачем відповідача, як орендаря, матеріали справи не містять.

4.33. Згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджені постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05.03.2009 підтвердженням надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, а підтвердженням переліку відправлених документів є опис вкладення встановленої форми.

4.34. Докази надсилання листів від 24.12.2021 № 18-212-03014 про припинення договору оренди державного майна та від 02.06.2022 № 18-212-00542 про припинення договору оренди та повернення державного нерухомого майна на адресу відповідача, зокрема, засобами поштового зв`язку, в матеріалах справи відсутні, такі докази позивачем не подані.

4.35. Разом з тим, позивач надав витяги вихідних документів, направлених електронною поштою, як доказ повідомлення відповідача про припинення договору оренди. Проте, такі витяги не є підтвердженням повідомлення останнього про припинення договору оренди, оскільки неможливо встановити, який саме файл відправлено.

4.36. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.

4.37. Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору. Разом з тим, орендуючи спірне майно, відповідач діє як суб`єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.

4.38. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором.

4.39. Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

4.40. Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

4.41. Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

4.42. Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, принцип справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, зокрема, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що також підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

4.43. Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

4.44. Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

4.45. Суд установив, що матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідача, як орендаря про припинення дії договору оренди, надіславши йому заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністру України № 270 від 5 березня 2009 року.

4.46. Зазначене вище в сукупності свідчить про те, що дії позивача щодо продовження дії договору оренди державного майна, а згодом, пред`явлення позову про повернення державного нерухомого майна, у зв`язку з закінченням строку дії договору, без належного повідомлення орендаря, суперечать попередній поведінці і є недобросовісними.

4.47. Крім цього, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

4.48. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 19.02.2023.

4.49. Пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019 визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

4.50. Відповідну постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» було прийнято Кабінетом Міністрів України 27.05.2022 (далі - Постанова КМУ № 634) та вона набрала законної сили 01.06.2022.

4.51. Згідно п. 5 Постанови КМУ № 634, договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

У разі, коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування.

4.52. Пунктом 16 Постанови КМУ № 634 визначено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.

4.53. Отже, за змістом наведених положень Постанови КМУ № 634, встановлений автоматичний порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна з початку введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, за наступних умов:

- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;

- відсутність повідомлення балансоутримувачем орендаря з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону

4.54. Оскільки строк дії договору оренди згідно з п. 10.1 закінчується 04.03.2022, тобто в період дії воєнного стану, визначальним є з`ясування наявності виключного випадку згідно із п. 5 Постанови КМУ № 634, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону «Про оренду державного та комунального майна», а також питання зворотної дії в часі приписів Постанови КМУ № 634.

4.55. Суд встановив, що матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження повідомлення відповідача, як орендаря про припинення дії договору оренди.

4.56. Доказів повідомлення балансоутримувачем відповідача про відмову у продовженні договору оренди матеріали справи також не містять.

4.57. За цих обставин, зокрема, відсутності доказів обґрунтованого письмового звернення третьої особи до відповідача за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про відмову у продовженні договору оренди у зв`язку з необхідністю орендованого приміщення для власних потреб, немає підстав для застосування виключного випадку згідно із п. 5 Постанови КМУ № 634.

4.58. Досліджуючи питання зворотної дії в часі Постанови КМУ № 634, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

4.59. У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

4.60. За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

4.61. Рішенням Конституційного Суду України від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019 визначено, що за змістом ч. 1 ст. 58 Основного Закону України, новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

4.62. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

4.63. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-р/2018 від 22.05.2018).

4.64. Поряд з цим, Суд звертає увагу на позицію Комітету міністрів РЄ, висловлену у Рекомендаціях CM/Rec (2007) 7 державам-членам щодо належного адміністрування. Так, у ст. 6 вказаних Рекомендацій зазначено, що державні органи діють відповідно до принципу правової визначеності. Вони не можуть вживати жодних заходів із зворотною силою, за винятком юридично обґрунтованих обставин.

4.65. Суд також враховує, що ЄСПЛ навіть допускає ретроактивну дію закону, коли це забезпечує захист суспільних інтересів, у тому числі уточнює початкові наміри законодавця (P. Plaisier B.V. v. the Netherlands, заява № 46184/16).

4.66. Так, у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності (п. 50 вказаної постанови).

4.67. Враховуючи вищенаведене, чітку вказівку у п. 16 Постанови КМУ № 634 про продовження та припинення договорів оренди відповідно до п. 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року, має місце зворотна сила такого нормативно-правового акту в часі (ретроактивна дія). Така ретроактивна дія Постанови КМУ № 634 уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану.

4.68. За цих обставин, договір оренди державного майна № 2048 від 07.03.2014 є таким, що продовжився з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір. Для продовження договору оренди на строк, передбачений п. 5 Постанови КМУ № 634, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

4.69. Оскільки суд не встановив факту припинення договору оренди, у зв`язку з закінченням строку його дії, зокрема договір є автоматично продовженим в силу прямої норми закону, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу за актом приймання-передавання державне нерухоме майно - будівлю гаражів-майстерні загальною площею 55,2 кв. м., розташовані за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, а також відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 18656 грн 56 коп. неустойки, нарахованої на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення майна.

Щодо стягнення орендної плати.

4.70. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.71. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 цієї статті передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

4.72. Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.73. Згідно із абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

4.74. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (ст. 626 ЦК України).

4.75. Відповідно до ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

4.76. Згідно зі ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

4.77. Згідно зі ст. 525, 526, Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.78. Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

4.79. Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.80. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.81. Факт заборгованості відповідача за договором оренди підтверджується наданим позивачем розрахунком та не спростований відповідачем. Заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачем за період жовтень 2021 року - лютий 2022 року становить 2381 грн 41 коп. (із зарахуванням в рахунок сплати орендної плати завдатку в сумі 282 грн 63 коп.).

4.82. Відповідач не подав ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти позовних вимог.

4.83. Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати за період жовтень 2021 року - лютий 2022 року та підтвердження наявності заборгованості відповідача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2381 грн. 41 коп. заборгованості зі сплати орендної плати.

Щодо стягнення пені.

4.84. Вважається, що боржник прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

4.85. У відповідності до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

4.86. Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

4.87. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

4.88. Відповідно до ч. 1 ст.і 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

4.89. За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.90. Частиною 4 статті 231 Цивільного кодексу України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

4.91. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

4.92. Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

4.93. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватись принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

4.94. Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

4.95. Згідно з поданим розрахунком, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 625 грн 72 коп., виходячи з суми заборгованості з орендної плати за період жовтень 2021 року - лютий 2022 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором, у тому числі: за період з 16.11.2021 до 14.10.2022, виходячи з суми заборгованості з орендної плати за жовтень 2021 року - 156 грн. 55 коп.; за період з 16.12.2021 до 14.10.2022, виходячи з суми заборгованості з орендної плати за листопад 2021 року - 150 грн. 07 коп.; за період з 16.01.2022 до 14.10.2022, виходячи з суми заборгованості з орендної плати за грудень 2021 року - 142 грн. 55 коп.; за період з 16.02.2022 до 14.10.2022, виходячи з суми заборгованості з орендної плати за січень 2022 року - 135 грн. 08 коп.; за період з 16.03.2022 до 14.10.2022, виходячи з суми заборгованості з орендної плати за лютий 2022 року - 41 грн. 47 коп.

4.96. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

4.97. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

4.98. Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

4.99. Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

4.100. У постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

4.101. З урахуванням положень ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, суд установив, що пункт 3.7 договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення «до дати фактичного виконання», тощо. Умову, передбачену у п. 3.7 договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

4.102. Розрахунок позивача перевірений судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.

4.103. Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 311 грн 06 коп., нарахованої в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано). В іншій частині стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю, оскільки пеня в цій частині нарахована поза межами строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

5. Розподіл судових витрат між сторонам.

5.1. Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2481 грн. 00 коп., з урахуванням того, що спір в частині стягнення орендної плати та пені виник у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 42769539) 2381 грн 41 коп. заборгованості з орендної плати, 311 грн 06 коп. пені, 2481 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 16.03.2023.

Суддя Є.А. Жерьобкіна