Рішення № 109588619, 07.03.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 Справа № 910/5874/22

Господарський суд Львівської області у складі у складі судді Кидисюка Р.А. за участю секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом Головного центру капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карпати», м. Перемишляни Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ

про зобов`язання до вчинення дій (про зобов`язання відповідача забезпечити належне виконання зобов`язань згідно умов Договору від 24.12.2007 року №312-07/40 щодо виконання у повному обсязі внутрішніх опоряджувальних робіт)

за участю представників:

від позивача: Кучер О.О.

від відповідача: Шубка К.П.

від третьої особи: Бєляєв В.М.

Судові процедури

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Головного центру капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карпати» про визнання протиправною та скасування відмови у продовженні договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 06.11.2017 №С-10659-17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 матеріали позовної заяви Головного центру капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карпати» про зобов`язання вчинити дії з доданими до неї документами направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 21.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.12.2022, залучено Адміністрацію Державної прикордонної служби України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

В судовому засіданні 13.12.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 27.12.2022.

В судовому засіданні 27.12.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 24.01.2023, дозволити представнику третьої особи брати участь в такому в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 24.01.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 16.02.2023, дозволити представнику третьої особи брати участь у такому в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 16.02.2023 у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою в судовому засіданні оголошено перерву, після відбою повітряної тривоги розгляд справи по суті продовжено, суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 07.03.2023.

Представник позивача в судове засідання 07.03.2023 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання 07.03.2023 з`явився, проти задоволення позовну заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченні.

Позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання Планувально-технологічного завдання на обладнання квартир відповідно до умов договору від 24.12.2007 №312-07/40 про спільну діяльність у будівництві в частині внутрішніх опоряджувальних робіт квартир. Враховуючи наведене, просить зобов`язати відповідача забезпечити належне виконання зобов`язань згідно умов договору щодо виконання у повному обсязі внутрішніх опоряджувальних робіт у житлі (квартирах), які призначені для передачі позивачу (для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей) відповідно до Планувально-технологічного завдання на обладнання квартир та в межах діючих нормативів.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві (вх.№25472/22 від 09.12.2022).

Зокрема, зазначив, що за предметом договору є будівництво саме Об`єкту в цілому. Згідно проектної документації у складі комплексу (Об`єкту) запроектовано 5 багатоквартирних житлових будинків (черг/пускових комплексів), 4 з яких введено в експлуатацію. 5 черга перебуває на стадії будівництва. Тобто, Об`єкт на даний час перебуває на стадії будівництва.

Наголосив, що умовами Договору не передбачено зобов`язань відповідача щодо виконання оздоблювальних робіт у квартирах в Об`єкті, як не передбачено і зобов`язань відповідача щодо фінансування оздоблювальних робіт у квартирах в Об`єкті. Відповідні вимоги виходять за межі договірних зобов`язань відповідача, не охоплюються його вкладом до спільної діяльності.

Щодо планувально-технологічного завдання на обладнання квартир в межах діючих нормативів, то лист № 723/160-22-Вих від 21.02.2022 від Позивача надіслано з порушенням строку, визначеного п. 6.1.10 Договору. Позивачем, як замовником будівництва, затверджено завдання на проектування щодо Об`єкту (усіх будинків), на їх підставі здійснено розробку усієї проектної документації. Проектна документація відповідає ДБН, отримала позитивні висновки експертизи. На даний час Об`єкт спроектовано, а окремі його частини (будівлі) завершено, інші перебувають на стадії звершення, при цьому виконання внутрішніх оздоблювальних робіт в Об`єкті проектною документацією не передбачено.

Крім того, Договором про спільну діяльність № 312-07/40 від 24.12.2007 не передбачається передача квартир безпосередньо громадянам для проживання, як це зазначено в статті 50 ЖК УРСР. Метою Договору спільної діяльності є здійснення будівництва Об`єкту та розподіл його між сторонами договору. При цьому Договором про спільну діяльність не передбачений перелік оздоблювальних робіт щодо квартир, а також не передбачені подальші наміри сторін щодо розпорядження квартирами. Тобто, на момент укладення Договору про спільну діяльність і при подальшому його виконанні, сторонами не встановлювався порядок дій щодо розпорядження поділеними квадратними метрами здійснення подальшого оздоблення власними силами або передача кінцевим користувачам (громадянам) у стані, в якому приміщення здані в експлуатацію. Таким чином, на думку відповідача, обов`язок дотримання вимог, встановлених для квартир що передаються для проживання згідно ст. 50 ЖК УРСР, цілком покладаються на сторону Договору спільної діяльності, яка буде передавати такі квартири громадянам.

У Відповіді на відзив (вх.№267/23 від 04.01.2023) позивач зазначив, що Сторони, укладаючи Договір, передбачали можливість розподілу результатів спільної діяльності до введення всього комплексу будинків Об?єкту в експлуатацію, оскільки оформлення права власності на квартири неможливе без здійснення сторонами розподілу результатів спільної діяльності. Договором передбачений обов?язок відповідача ввести в експлуатацію будинки та враховуючи акт попереднього розподілу передати позивачу його частку, яка погоджена сторонами, тобто твердження позивача, щодо відсутності у відповідача відповідно до Договору зобов?язання по передачі частки позивачу в кожній черзі є необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, як і те, що пропорція частки позивача розраховується по комплексу в цілому.

Щодо непідписання сторонами Договору протоколів, а підписання актів з переліком квартир та приміщень, які будуть розподілені між сторонами за результатами будівництва об?єкту, то Сторони погодили та підписали попередній акт розподілу загальної площі житла у житлових будинках №№ 3, 4, 5 по генплану з вбудованим приміщенням громадської функції та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , що є додатком № 1 до додаткової угоди № 21/312-07/40 від 14.06.2019 до Договору та додаткову угоду № 23-21 від 15.09.2021 до Договору, внаслідок чого позивачем отримано майнові права на квартири, які у майбутньому (після введення об?єкту в експлуатацію) дозволять позивачу отримати розподілені між сторонами квартири та передати їх спільно з відповідачем експлуатуючому органу (стаття 190 ЦІК України наголошує, що майном як особливим об?єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права на обов?язки, майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами).

Крім того, саме відповідач ухилився від обов?язку складання Планово-технологічного завдання та подання його на затвердження позивачу, як передбачено п. 4.6. та 4.5. Договору.

Договором не передбачено затвердження Планувально-технологічного завдання на весь комплекс. Крім того, враховуючи предмет Договору, яким є спільна діяльність сторін з метою досягнення соціального ефекту: будівництва на земельній ділянці об?єкту, у тому числі житла для військовослужбовців та членів їх сімей, Планувально-техногологічне завдання стосується виключно квартир, які є часткою Позивача.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що своєчасно (тобто до введення V черги будівництва в експлуатацію), з метою забезпечення отримання належного житла військовослужбовцями та членами їх сімей, звернувся та направив на адресу відповідача лист листом 21.02.2022 № 723/160-22-Вих з Планувально-технологічним завданням на обладнання квартир в межах діючих нормативів.

Як стверджує позивач, Договором передбачено будівництво квартир (житла), у тому числі для військовослужбовців та членів їх сімей для подальшого їх проживання, а отже і дотримання відповідачем вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Житлового кодексу Української РСР, Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 № 26 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.2021 за № 344/35966).

Щодо доказів, що надав відповідач, то на думку відповідача, Лист № 250I-вих-60264 від 06.08.2020 Львівської міської ради не є належним доказом у справі, оскільки не стосується матеріалів справи, а висновок в галузі права від 27.04.2021 №l26/65-е є скоріш науковою працею, аніж будь-яким офіційним документом доказового змісту.

У Запереченні (вх.№1833/23 від 25.01.2023) відповідач зазначив, що доводи позивача щодо виникнення у нього майнових прав на окремі приміщення в Об?єкті та заборгованості відповідача виходять за межі предмета спору, яким є зобов?язання щодо виконання внутрішніх опоряджувальних робіт у житлі (квартирах), які призначені для передачі позивачу (для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей) відповідно до ОСОБА_1 -технологічного завдання на обладнання квартир та в межах діючих нормативів. Будь-які претензії щодо виникнення заборгованості за договором чи її стягнення до відповідача не надходили.

При цьому, відповідач не заперечує щодо передачі за підсумками будівництва Об?єкту належної позивачу частки в Об?єкті, що підлягає врегулюванню шляхом укладення відповідного Протоколу із переліком квартир та не є предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідач наголосив, що забезпечує фінансування будівництва Об?єкту та витрат пов?язаних із будівництвом, введенням в експлуатацію і передачею об?єкту на баланс експлуатуючим організаціям. Будівництво Об?єкту триває навіть упродовж воєнного часу. Претензії щодо відсутності фінансування чи неналежного виконання обов?язків щодо Договору до відповідача не надходили. Відповідач належно виконує визначені 6.2.6 Договору зобов' язання.

Вирішення питань щодо забезпечення військовослужбовців житлом (обладнання житла, виконання у житлі ремонтних робіт, встановлення сантехніки, електричних прилалів) виходить за межі зобов`язань відповідача. Відтак, посилання позивача на п.6.2.13 Договору є безпідставними.

Норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Житлового кодексу, а також відомчих інструкцій щодо забезпечення військовослужбовців житлом не застосовуються до спірних правовідносин.

Питання щодо виконання ремонтних робіт у квартирах та визначення джерел фінансування таких робіт повинно вирішуватись позивачем, уповноваженими органами державної влади шляхом проведення процедур державних закупівель чи в іншому визначеному чинним законодавством порядку.

Водночас, обов?язку відповідача щодо виконання оздоблювальних робіт y квартирах, що входять до частки позивача в Об?єкті чи фінансувати такі роботи Договором не передбачено, відповідні вимоги виходять за межі договірних зобов?язань відповідача, не охоплюються його вкладом до спільної діяльності. Відповідач розраховує на добросовісне виконання позивачем власних договірних зобов?язань, а також отримання після завершення будівництва Об?єкту частки у спільній діяльності. Водночас, покладення на відповідача без його згоди додаткових, не передбачених договором зобов?язань, порушить принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності, призведе до позбавлення відповідача очікуваного від спільної діяльності результату.

Обставини справи

24.12.2007 між Департаментом забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карпати» (Сторона-2) укладено Договір № 312-07/40 про спільну діяльність у будівництві (Договір), відповідно до п.2.1. якого предметом якого є спільна діяльність сторін з метою досягнення соціального ефекту: будівництва на земельній ділянці об`єкту (багатофункціонального комплексу житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, остаточна площа якого визначається згідно з проектно-кошторисною документацією), у тому числі житла для військовослужбовців та членів їх сімей, та подальшого розподілу результатів спільної діяльності відповідно до умов Договору.

Правонаступником Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України за усіма розрахунками, договірними та іншими зобов`язаннями є Головний центр капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України, який є органом забезпечення Державної прикордонної служби України, створеним з метою виконання функцій замовника з будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів житлового та іншого призначення для потреб Державної прикордонної служби України та діє на підставі Положення про Головний центр капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.01.2021 № ОД-7/0/8-21.

Відповідно до п. 6.1.10. Договору, Сторона-1 в одномісячний строк після підписання Договору надає Стороні-2 проект планувально-технологічного завдання на обладнання квартир в межах діючих нормативів.

21 лютого 2022 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 21.02.2022 № 723/160-22-Вих з планувально-технологічним завданням на обладнання квартир в межах діючих нормативів, з метою забезпечення отримання належного житла військовослужбовцями та членами їх сімей.

Планувально-технологічне завдання на обладнання квартир, що було надіслане позивачем відповідачу, містить вимоги щодо внутрішнього опорядження (підлоги, стін та перегородок, стелі, дверей) та внутрішніх інженерних мереж (вентиляції, водопостачання та каналізації, газопостачання, електрообладнання та електроосвітлення, санітарно-технічного обладнання).

У листі-відповіді від 12.05.2022 № 12/05/22 відповідач зазначив, що не вбачає необхідності у здійсненні в повному обсязі внутрішніх опоряджувальних робіт, згідно планувально-технологічного завдання на обладнання квартир, оскільки здійснення таких робіт не передбачено Договором.

Враховуючи той факт, що дія Договору не закінчилася, V черга будівництва не введена в експлуатацію, Позивач вважає безпідставною відмову Відповідача від виконання внутрішніх опоряджувальних робіт у квартирах в V черзі будівництва, майнові права на які належать Позивачу.

Позиція суду

Спір між сторонами виник через відмову відповідача виконувати роботи, визначені у надісланому позивачем разом з листом від 21.02.2022 № 723/160-22-Вих Планувально-технологічному завданні на обладнання квартир, що будуються відповідно до Договору від 24.12.2007 №312-07/40 про спільну діяльність у будівництві.

Зокрема, позивач обгрунтовує обов`язок виконання відповідачем робіт з обладнання квартир відповідно до п.4.4, 4.6, 6.2.6, 10.9.2 Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору спільна діяльність це діяльність Сторін для досягнення певної мети: будівництва об`єкту, у тому числі житла для військовослужбовців та членів їх сімей з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного, готельного та адміністративного призначення, будівництво яких заплановано Сторонами на земельній ділянці військової частини № НОМЕР_1 загальною площею 5,0 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка передбачає розподіл результатів та ризиків цієї діяльності і регулюється цим Договором та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до п. 6.1.10. Договору, Сторона-1 в одномісячний строк після підписання Договору надає Стороні-2 проект планувально-технологічного завдання на обладнання квартир в межах діючих нормативів.

Пунктом 6.2.6. Договору визначено обов`язок Сторони-2 протягом дії Договору в повному обсязі фінансувати витрати за планом проектування та будівництва Об`єкту, а також всі інші витрати, пов`язані з будівництвом, введенням в експлуатацію і передачею Об`єкту на баланс експлуатаційним організаціям.

21 лютого 2022 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 723/160-22-Вих щодо приведення квартир, які підлягають передачі позивачу, до належного стану забезпечення виконання у повному обсязі внутрішніх опоряджувальних робіт із долученим планувально-технологічним завданням на обладнання квартир.

Відповідно до п.4.6. Договору сторони погодили і встановили, що для досягнення мети цього Договору відповідач приймає повноваження на виконання функцій забудовника по об?єкту, зокрема: складання Планово-технологічного завдання, завдання на проектування та проектної документації.

Водночас, відповідно до п. 4.5. Договору, до повноважень позивача, зокрема, відноситься затвердження планово-технологічного завдання, завдання на проектування та проектної документації.

Проектування та будівництво Об`єкту здійснюється у відповідності до вимог Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», ДБН та інших нормативно-правових актів.

Згідно вимог ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження, технічні умови, а також завдання на проектування. Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.

Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

У відповідності до норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (наказ № 45 від 16.05.2011) завдання на проектування об`єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).

На дату укладення Договору були чинні ДБН А.2.2-3-2004, які на той час визначали поняття планово-технологічного завдання, як додатку до завдання на проектування. Так, орієнтовні склад та характеристики приміщень, їх функціональні особливості розробляються у складі планово-технологічного завдання, як додаток до завдання на проектування (див. примітка 3 Додаток Д).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, таке завдання у визначений п. 6.1.10. Договору одномісячний строк після підписання Договору позивачем не надавалось.

Натомість, чинними ДБН не передбачено наявності у складі завдання на проектування планувально-технологічного завдання на обладнання квартир.

Позивачем, як замовником будівництва, затверджено завдання на проектування щодо Об`єкту (усіх будинків), на їх підставі здійснено розробку усієї проектної документації. Проектна документація відповідає ДБН, отримала позитивні висновки експертизи. При цьому виконання внутрішніх оздоблювальних робіт в Об`єкті проектною документацією не передбачено.

Таким чином, суд відхиляє твердження позивача про те, що планово-технологічне завдання не було схвалено відповідачем, а відтак, відповідач порушуючи п. 4.6. Договору ухилився від виконання внутрішнього опорядження квартир.

Як зазначив відповідач та підтвердив позивач, на даний час Об`єкт спроектовано, а окремі його частини (будівлі) завершено, інші перебувають на стадії звершення.

У позивача наявна проектна документація щодо Об`єкту, затверджена ним, будь-яких зауважень щодо складу та характеристик спроектованого Об`єкту від позивача до відповідача не надходило.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.01.2014 № 2 передбачено перелік внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків.

Внутрішні опоряджувальні роботи виконуються в повному обсязі лише для квартир, побудованих за кошти державного та місцевих бюджетів для інвалідів, учасників Великої Вітчизняної війни, багатодітних сімей, громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших соціально незахищених верств населення.

В той час як будівництво Об`єкту здійснюється без залучення бюджетних коштів, частка житла позивача в Об`єкті не відноситься до жодної із перелічених вище категорій. Обов`язкові нормативи щодо виконання опоряджувальних робіт у квартирах, що входять до частки позивача не передбачені.

Твердження позивача про нібито вчасне звернення з листом, до якого додано планувально-технологічне завдання на обладнання квартир в межах діючих нормативів не заслуговує на увагу, оскільки прямо суперечить умовам договору (п.6.1.10.). Крім того, проектна документація щодо Об`єкту будівництва затверджена сторонами та будівництво по ній тривалий час реалізовується.

Положеннями п.п. 4.6, 6.2.6 Договору передбачено, що відповідач протягом дії Договору в повному обсязі фінансує витрати за планом проектування та будівництва Об`єкту, а також всі інші витрати пов`язані з будівництвом, введенням в експлуатацію і передачею Об`єкту на баланс експлуатаційним організаціям.

При цьому, у Договорі відсутні зобов`язання відповідача як щодо виконання внутрішніх оздоблювальних робіт у квартирах відповідно до планувально-технологічного завдання, так і щодо фінансування таких робіт.

Відповідно до вимог ст. 50 Житлового кодексу Української РСР, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним відповідно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Додатком до листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.08.2009 № 11/23-1094 «Щодо вимог до внутрішнього опорядження у житлових будинках для громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов», затверджено Перелік вимог до внутрішнього опорядження та обладнання квартир і приміщень загального користування у житлових будинках для громадян, які відповідно законодавства потребують поліпшення житлових умов.

Як стверджує позивач, направляючи відповідачу планувально-технічне завдання на облаштування квартир, він діяв виключно в межах чинного законодавства що регулює питання санітарних та технічних вимог до житла, що в подальшому буде передано військовослужбовцям.

Варто зазначити, що завдання на проектування, додатком до якого є планово-технологічне завдання (ДБН А.2.2-3-2004) затверджене сторонами і лист 21.02.2022 №723/160-22-Вих з Планувально-технологічним завданням на обладнання квартир є фактично пропозицією внести зміни в діючу проектну документацію.

Матеріалами справи встановлено, що лист від 21.02.2022 № 723/160-22-Вих з Планувально-технологічним завданням надісланий позивачем відповідачу із порушенням строку, встановленого п.6.1.10 Договору.

Відповідно до п. 1.4. договору об`єкт (результат спільної діяльності за договором) це багатофункціональний комплекс житлових будинків і об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративною призначення, остаточна площа якого визначається згідно з проектно-кошторисною документацією, який запланований сторонами до будівництва на Земельній ділянці.

З аналізу положень Договору від 24.12.2007 №312-07/40 про спільну діяльність у будівництві вбачається, що сторони чітко не визначили обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карпати» виконувати чи фінансувати виконання опоряджувальних робіт на обладнання квартир.

Таким чином, будь-які дії, шо вчиняють сторони договору, мають бути направлені на досягнення мети договору побудова комплексу житлових будинків. Відтак, і планувально-технологічне завдання мають затверджуватися на весь комплекс, а не на окремі черги будників, як це зазначив позивач у своєму позові.

Позивач акцентує увагу суду на тому, що спірні роботи мають бути виконані відповідачем у квартирах, призначених для передачі військовослужбовцям.

З даного приводу суд враховує аргументи відповідача та зазначає, що Договором про спільну діяльність від 24.12.2007 №312-07/40 не передбачається передача квартир безпосередньо громадянам для проживання (військовослужбовцям в тому числі). Метою Договору спільної діяльності є здійснення будівництва Об`єкту та розподіл його між сторонами договору.

Відповідно до листа № 2501-вих-60264 від 06.08.2020 Львівська міська рада повідомила. що не встановлювала умов благоустрою жилих приміщень відповідно до ст. 50 ЖК УРСР.

Суд погоджується із запереченянми відповідача про безпідставність застосування до спірних правовідносин положень ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», норм ст. 42 Житлового кодексу, Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МВС України від 18.01.2021 № 26 та норм ст. 50 ЖК УРСР, листа Міністерства регіонального розвитку від 11.08.2009 №11/23-1094.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору від 24.12.2007 №312-07/40 про спільну діяльність у будівництві.

Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення покладено на державу в особі її державних органів.

Лист Міністерства регіонального розвитку від 11.08.2009 № 11/23-1094, на який покликається позивач, стосується житла, яке придбавається за бюджетні кошти, щодо якого Кабінетом Міністрів України встановлено вартісні обмеження та яке підлягає наданню пільговим категоріям населення.

Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено придбання житла за бюджетні кошти. Відповідно до умов договору позивач не здійснює фінансування будівництва об`єкту.

Покладення на відповідача обов?язку щодо виконання оздоблювальних робіт y квартирах, що входять до частки позивача в Об?єкті, Договором не передбачено, відповідні вимоги виходять за межі договірних зобов?язань відповідача, не охоплюються його вкладом до спільної діяльності.

Питання щодо виконання ремонтних робіт у квартирах та визначення джерел фінансування таких робіт повинно вирішуватись позивачем, уповноваженими органами державної влади шляхом проведення процедур державних закупівель чи в іншому визначеному чинним законодавством порядку.

Також, вказані вище нормативно-правові акти та роз`яснення прийнято після укладення сторонами Договору та затвердження проектної документації.

Відповідно до положень ст.ст. 1130, 1131 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Умовами Договору, а також укладеними до нього додатковими угодами врегульовано питання вкладів сторін, їх часток у спільній діяльності. Відповідно до п.3.2 Договору передбачено вклад відповідача на цілі спільної діяльності - фінансові, майнові ресурси у вигляді рухомого та нерухомого майна, майнових прав, цінних паперів, майнових зобов`язань, прав інтелектуальної власності, матеріальних, виробничих ресурсів, професійних та інших знань тощо. Вклад відповідача визначений сторонами як стовідсоткове фінансування будівництва.

Щодо Висновку науково-правової експертизи від 27.04.2021 №126/65-е, який подав відповідач, то керуючись ст.108-109 ГПК України, суд його оцінює в сукупності з іншими доказами у справі, враховуючи його консультативний зміст.

Враховуючи наведене вище у сукупності, зокрема, те, що умовами договору про спільну діяльність від 24.12.2007 №312-07/40 не визначено обов`язку відповідача виконувати чи фінансувати виконання опоряджувальних робіт на обладнання квартир, та передачі таких безпосередньо громадянам для проживання (в тому числі й військовослужбовцям), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2600,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №15 від 05.07.2022.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.03.2023.

Суддя Кидисюк Р.А.