Рішення № 109587269, 07.02.2023, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/296/21

Провадження № 2/486/11/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючої - судді Волкової О.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Жук А.Ю.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович; приватний виконавець міста Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До ЮжноукраїнськогоміськогосудуМиколаївської областінадійшлапозовназаява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Борисенко О.В до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.; приватний виконавець міста Києва Малкова М.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.02.2021 року позивачу стало відомо, що відносно нього відкрито виконавче провадження ВП № 63956418 та звернуто стягнення на його доходи у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 49616 грн 10 коп. за виконавчим написом № 93490 від 20.11.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Гораєм О.С. Проте за останні сім років позивач жодного кредитного договору не укладав, кредитними картками та кредитними відновлювальними лініями не користувався, вимог про погашення кредитної заборгованості не отримував. Тому він не визнає цієї кредитної заборгованості. Вважає, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України і не підлягає виконанню. Просить визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області ухвалою від 02 березня 2021 року відкрив провадження по цивільній справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26 березня 2022 року.

Тривалий час розгляд справи не відбувався у зв`язку з незабезпеченням адміністрацією Южноукраїнського міського суду Миколаївської області суддю Волкову О.І. секретарем судового засідання, перебуванням судді на лікарняному, у відпустці, та неявкою учасників справи.

Від представника відповідача - генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» до Южноукраїнського міського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що для вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості. Вважає, що зазначену заборгованість можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка свідчила б про протилежне.

До Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1 , в якому він пояснив, що в матеріалах справи відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Тому вражає, що приватний нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, встановив права стягувача на стягнення грошових сум, які до цього моменту між учасниками справи не існували, порушуючи при цьому принцип безспірності заборгованості. Просив звернути увагу на те, що будь-якої вимоги про виплату заборгованості він не отримував. Тому про існування відповідної заборгованості він не знав, не мав можливості захистити свої справа, попередити безпідставні та протиправні посягання відповідача на його грошові кошти, а приватний нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис за відсутності безспірності заборгованості, оригіналу кредитного договору та виписки з рахунку боржника.

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області ухвалою від 07 листопада 2022 року вирішив закрити підготовче провадження та призначити цивільну справу до розгляду по суті.

22 листопада 2022 року ухвалою Южноукраїнський міський суд Миколаївської області витребував:

- у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича (свідоцтво №8679) для огляду нотаріальну справу щодо вчиненя виконавчого напису №93490 від 20.112020 року;

- у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича (свідоцтво №8679) належним чином завірені копії нотаріальної справи щодо вчиненя виконавчого напису №93490 від 20.112020 року;

- у приватного виконавця міста Києва Малкової Марії Вікторівни належним чином завірені копії виконавчого провадження №63956418. Суд постановив витребувану інформацію надати в строк не пізніше 16 грудня 2022 року. Проте, станом на 07 лютого 2022 року ухвала виконана не була і до суду не надходили витребувані документи.

У судове засідання 07.02.2023 сторони не з`явились, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Від позивача ОСОБА_1 до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшло клопотання, в якому він просив розглянути справу без його участі та без участі його представника.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

З огляду на матеріали справи,з ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2022 року відраховувались кошти на виконання постанови від 23.12.2020 року ВП №2984310917, відповідно до звіту про здійснені відрахування та виплати №583 від 11.02.2021 року.

Відповідно дост.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зіст. 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

У свою чергуст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII(надалі за текстом - Закон) передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогамст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5(далі за текстом - Порядок).

Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Згідно підпунктів 3.2. і 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, безспірність заборгованостіпідтверджують документи, передбаченіпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

При цьому, згідно підпунктів 6.1. і 6.2. пункту 6 глави 16 розділу ІІ Порядку, за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

Відповідно до підпунктів 7.1. і 7.3. пункту 7 глави 16 розділу ІІ Порядку, у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Згідно із пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Із підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку слідує, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

За змістом вищевказаних норм права на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Зокрема, документом, що підтверджує цей факт, є отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов`язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 і від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц з подібних правовідносин.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) та застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц (провадження № 61-35277св18).

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.

Позивач ОСОБА_1 оспорює виконавчийнапис та стверджує, що його вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України і він не підлягає виконанню. На його думку приватний нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис за відсутності безспірності заборгованості, оригіналу кредитного договору та виписки з рахунку боржника. Просив звернути увагу на те, що будь-якої вимоги про виплату заборгованості він не отримував.

Будь-яких належних доказів на спростування зазначеного доводу суду не було надано, у зв`язку з чим суд приймає цей довід як такий, що відповідає дійсності та визнає, що зазначена заборгованість є спірною.

Відповідачем не було жодним чином повідомлено про обставини, які вплинули на рішення відповідачів звернутись до приватних нотаріусів з метою звернення стягнення з позивача.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимогст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно ч. 2ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року по справі № 6-887цс17.

Згідно пп. 3.5 п. 3 Глави 16 Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нормою ст. 49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові.

Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для визнання такими, що не підлягає виконанню, оспорюваний виконавчий напис, оскільки розмір боргових зобов`язань позивача перед відповідачем, який визначений у виконавчому написі нотаріуса, не підтверджений випискою по рахунку позивача за Договором кредиту, що є порушенням вимоги п. 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, а також відсутні докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов`язковою вимогою відповідно до п.6 ч.10ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 6 560 гривень 41 копійка, які було стягнуто на підставі виконачого документу, не підлягає задоволенню. Позивачем не надано доказів, які у своїй сукупності давали б змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можут підтверджуватися іншими засобами засобами доказування.

Матеріали позовної заяви не містять достатніх доказів для встановлення обставин щодо стягнення з відповідача суми коштів, які було стягнуто на підставі виконачого документу.

Крім того, позовна заява взагалі не містить посилання на норми матеріального права щодо вищезазначеної вимоги.

Також представником позивача не долучено до матеріалів справи такі докази, та не нанаді вони і в судовому засіданні.

До того ж, позивач в позовній заяві просить вирішити питання стягнення судових витрат за надання правової допомоги.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.12.2018 р. у справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

Згідно з Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний суд зазначав, що у підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний правовий висновок щодо витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката міститься у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17 та від 16.09.2019 у справі № 755/6702/16-а.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Також згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Разом із клопотання про розгляд справи без участі сторони представником заявника адвокатом Борисенко О.В. направлено заяву про розподіл судових витрат (а.с. 201-204).

Зміст заяви містить перелік виконаних адвокатом робіт:

1. Вивчення постанов у виконавчому провадженні № 6395641 витрачено робочого часу 1 година;

2. Складання та подання до суду позовної заяви про визнання виконавчого напису № 93490 від 20.11.2020 таким, що не підлягає виконанню витрачено робочого часу 6 годин;

3. Складання та подання до суду заяви про забезпечення позову витрачено робочого часу 1 година;

4. Складання та подання до суду заяви про забезпечення доказів витрачено робочого часу 1 година;

5. Забезпечення присутності на судових засіданнях, з метою представництва інтересів ОСОБА_1 ;

6. Ознайомлення з матеріалами справи № 486/296/21 витрачено робочого часу 0,5 години;

7. Вивчення відзиву на позовну заяву відповідача витрачено робочого часу 1 година;

8. Складання та подання до суду, відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, пояснення до судових дебатів витрачено робочого часу 3 години;

9. Складання та подання до суду заяви про розподіл судових витрат витрачено робочого часу 1 година;

10. Складання та подання до суду клопотання про об`єднання проваджень у справах № 486/296/21 та № 486/225/21 витрачено робочого часу 2 години;

11. Надання правової консультації з питань, поставлених в матеріалах справи (вищевказаних процесуальних документах), під час провадження по справі витрачено робочого часу 1 година.

Всього на підготовку та подання процесуальних документів адвокатом Борисенко О.В. витрачено робочого часу 16 год. 30 хв., не враховуючи час витрачений на забезпечення участі в судових засідань.

В заперечення позовних вимог від представника відповідача до суду надіслано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що доводи позивача щодо розподілу судових витрат не заслуговують на увагу, тому він категорично не погоджується із сумою витрат на правову допомогу. Звернув увагу суду на те, що на підтвердження цих обставин суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, довіреність); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (наданих послуг). На його думку, надання цих документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу, а їх задоволення залежить від рівня деталізації та обґрунтованості. Вважає, що до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату. Звернув суд увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрат на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Просив відмовити позивачеві у стягненні витрат на правову допомогу.

З огляду на матеріали справи між Адвокатським бюро «Борисенко О.В.» в особі ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір № 4 про надання правової допомоги від 02.02.2021 (а.с. 6-7).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 3 від 10.02.2021 ОСОБА_1 сплачено 6 000,00 грн на підставі договору № 4 від 02.02.2021 за надання правової допомоги (а.с.8).

Відповідно до ордеру серії МК № 137319 від 02.02.2021 між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Борисенко О.В.» в особі адвоката Борисенко О.В. укладено договір № 4 про надання правової допомоги (а.с.90).

Згідно із зазначеного в заяві детального опису робіт наданих послуг, виконаних адвокатом, за договором по справі № 486/296/21, вартість послуг становить 6 000,00 грн за надану правничу допомогу відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 3 від 10.02.2021 (а.с. 8).

Судом встановлено, що відповідно до переліку виконаних робіт адвокатом було надано наступні послуги:

- вивчення постанов у виконавчому провадженні № 6395641 витрачено робочого часу 1 година;

- складання та подання до суду позовної заяви про визнання виконавчого напису № 93490 від 20.11.2020 таким, що не підлягає виконанню витрачено робочого часу 6 годин;

- складання та подання до суду заяви про забезпечення позову витрачено робочого часу 1 година;

- складання та подання до суду заяви про забезпечення доказів витрачено робочого часу 1 година;

- забезпечення присутності на судових засіданнях, з метою представництва інтересів ОСОБА_1 ;

- ознайомлення з матеріалами справи № 486/296/21 витрачено робочого часу 0,5 години;

- вивчення відзиву на позовну заяву відповідача витрачено робочого часу 1 година;

- складання та подання до суду, відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, пояснення до судових дебатів витрачено робочого часу 3 години;

- складання та подання до суду заяви про розподіл судових витрат витрачено робочого часу 1 година;

- складання та подання до суду клопотання про об`єднання проваджень у справах № 486/296/21 та № 486/225/21 витрачено робочого часу 2 години;

- надання правової консультації з питань, поставлених в матеріалах справи (вищевказаних процесуальних документах), під час провадження по справі витрачено робочого часу 1 година.

Всього винагорода за виконанні юридичні послуги складає 6000 грн.

Суд проаналізував роботу адвоката Борисенко О.В. при розгляді цивільної справи та прийшов до наступного висновку.

Суд призначав справу до розгляду 14 разів.

Адвокат Борисенко О.В. брала участь у судових засіданнях по цивільній справі один раз, а саме: 19.01.2022, яке тривало 27 хвилин (а.с. 147).

Адвокатом Борисенко О.В. до суду було надіслано заяву про ознайомлення з матеріалами справи від 29.06.2021 (а.с.88). Відповідно до графіка про ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_2 ознайомлювалась з матеріалами справи 18.10.2021 з 10.40 години до 11.00 години, тобто 20 хвилин (а.с.91).

Також адвокат Борисенко О.В. до суду надсилала заяву про забезпечення доказів (а.с. 9-10), заяви про перенесення судових засідань (а.с. 95, 139-140).

Позивачем ОСОБА_1 до суду було надіслано пояснення по суті спору (а.с.142-146), заяву про розгляд справи без його участі та без участі його представника (а.с. 199), заяву про розподіл судових витрат (а.с. 201-204), пояснення до судових дебатів (а.с. 207-211).

Відповідно до Постанови ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Виходячи із системного аналізу Великої Палати, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними:

- відповідний договір про надання правової допомоги;

- розрахунок наданих послуг;

- детальний опис виконаних доручень клієнта;

- акт прийому-передачі виконаних робіт;

- платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом;

- інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 04 березня 2021 року по справі № 280/429/19.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Велика Палата ВС у своїй постанові від 19.02.2020 р. по справі № 755/9215/15-ц роз`яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/4242/15, зазначив, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченому адвокатом на виконання робіт.

Суд враховує складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, реально витрачений адвокатом час, а також те, що нею не було документально підтверджено всі виконані роботи при наданні правничої допомоги. Крім того, суд враховує думку представника відповідча щодо розподілу судових витрат, а саме: витрат на правову допомогу.

Таким чином, суд вважає, що витрати на ведення справи адвокатом Борисенко О.В. частково підтверджені, а тому позовна вимога щодо розподілу судових витрат, а саме: витрат на правову допомогу, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. у редакції від 29.11.2001 року, із змінами та доповненнями, статтями 11, 15, 16, 18, 1054 ЦК України, статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 19, 43, 49, 76, 79, 81, 84, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати такими, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 93490, вчинений 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горієм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 49 616 (сорок дев`ять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 10 (десять) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Олена ВОЛКОВА