Рішення № 109584872, 15.03.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/6523/22

Провадження № 2-а/711/5/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Котух М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора Люшенка О.А. роти №1 першого батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області серії НОМЕР_1 від 21.11.2022р. про притягнення його ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення та закрити провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що системний аналіз змісту положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію» свідчить, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явити для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі поліс страхування) виключно у тих випадках, коли стосовно водія складається протокол про порушення правил дорожнього руху чи оформлюються матеріли дорожньо-транспортної пригоди. Натомість в даному випадку позивач не порушував жодних вимог Правил дорожнього руху, а тому у відповідача не було правових підстав вимагати у позивача для перевірки поліс страхування у даній дорожній ситуації (перевірка документів на блокпосту в`їзд у м. Черкаси), а відтак і немає правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутність такого полісу. Також позивач послався на порушення поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідач не представився належним чином під час зупинки автомобілю позивача та роз`яснив позивачу права, передбачені ст.268 КУпАП, вже після фактичного складання постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у позові. В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на те, що інспектором роти №1 батальйону УПП в Черкаській області Люшенко О.А. не було порушено жодних, передбачених законом вимог щодо порядку та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Підставою для зупинки автомобілю позивача було не виконання останнім вимог дорожнього знаку 3.41 «Контроль», який забороняє проїзд без зупинки перед контрольними пунктами, а також те, що в країні введено правовий режим воєнного стану та, відповідно, транспортні засоби і водії підлягають перевірці на встановлених блокпостах, де несуть спільно службу працівники СБУ, поліції та ЗСУ. Після зупинки позивача та перевірки його документів поліцейським було встановлено відсутність у позивача відповідного полісу страхування, внаслідок чого у відповідності до вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням положень ст. 280 КУпАП, поліцейський здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому роз`яснив позивачеві права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Розглянувши справу, поліцейський, відповідно до ст. 258 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП, з врахуванням ч. 2 ст. 33, ч. 2 ст. 36, ст.ст. 251, 252 КУпАП виніс постанову серії ЕАР № 6198624 за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Надалі позивачеві було роз`яснено зміст ст.ст. 307, 308 КУпАП щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП щодо порядку її оскарження.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що поліцейський діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

11.01.2023р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку позовного провадження з особливостями, встановленими параграфом 2 глави 11 КАС України.

23.01.2023р. на адресу суду надійшов письмовий відзив відповідача проти позову.

06.02.2023р. позивачем подано до суду відповідь на відзив. У відповіді на відзив зазначено, що стосовно позивача не складалося протоколів про адміністративне правопорушення за порушення вимог дорожнього знаку, хоча відповідальність за таке правопорушення передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Також вказується, що відповідачем не надано суду доказів, зазначених в оскаржуваній постанові (відео з нагрудних камер №472485).

В судовому засіданні позивач пояснив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених в позовній заяві. Пояснив, що він був зупинений поліцейським на блокпосту. На вимогу поліцейського надати поліс страхування він зауважив, що наразі у поліцейського відсутні правові підстави перевіряти такий поліс, а тому відмовився його надавати, хоча на той момент він не мав діючого поліса. Оскаржувану постанову на місці отримувати відмовився і отримав її засобами поштового зв`язку. Зауважив, що права йому роз`яснював не інспектор Люшенко О.А., а інша особа у формі поліцейського.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані учасниками справи суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено дослідженими по справі доказами, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6198624 від 21.11.2022р. позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в сумі 425 грн.

Відповідно до даної постанови, позивач 21.11.2022р. о 14 год. 20 хв. на 56 км. а/д Р-10, керуючи автомобілем марки «БМВ 525», державний номерний знак НОМЕР_2 , керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1ґ ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Копія оскаржуваної постанови не вручалась позивачеві на місці її складання, оскільки той відмовився її отримувати, внаслідок чого 22.11.2022р. вона була надіслана йому рекомендованим листом.

В базі даних МТСБУ на транспортний засіб з держаним номерним знаком НОМЕР_2 відсутні відомості про наявність чинного станом на 21.11.2022р. полісу внутрішнього страхування, що визнається сторонами.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, регулюється положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (далі Закон №580), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. №1395 (далі Інструкція №1395) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №580 поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п. 1 розділу IV Інструкції №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції №1395 встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції №1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до п. 2.4-а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР України), на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Пунктом 2.1-ґ ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Частиною 4 статті 258 КУпАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 21.2 та п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону №580 визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

По обставинам події, що стала підставою винесення оскаржуваної позивачем постанови, судом встановлено, що на момент перевірки поліцейським документів позивача, останній не мав діючого полісу страхування. Натомість підставою позову є та обставина, що, на думку позивача, поліцейський не мав правових підстав здійснювати контроль наявності у позивача відповідного поліса страхування. Таким чином, факт непред`явлення полісу страхування для перевірки на вимогу працівника поліції та факт відсутності у позивача на той момент діючого поліса страхування не заперечується самим позивачем.

Разом з тим, позиція позивача щодо відсутності у поліцейського права здійснення перевірки наявності полісу страхування є помилковою, оскільки положеннями ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено безпосередній обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс.

В контексті доводів позивача щодо правомірності зупинки його автомобілю інспектором ОСОБА_2 суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 5, 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021р. №1456, уповноважена особа Національної поліції має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду для проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу. За таких обставин здійснення зупинки автомобілю позивача інспектором ОСОБА_2 , що мало місце на блокпості в`їзду в м. Черкаси, є правомірним і не залежить від вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху.

Отже, зупинка позивача була правомірною, як і вимога поліцейського пред`явити для перевірки поліс страхування, але позивачем не виконано вимоги вищенаведеного законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності, а відтак твердження позивача про безпідставне притягнення його до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою є необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі 465/6677/16-а та від 13.03.2020р. у справі №161/11159/16-а.

Виявивши порушення ПДР, інспектором Люшенко О.А. було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення із дотриманням порядку, передбаченого КУпАП та у відповідності до вимог розділу ІІІ Інструкції.

Стосовно доводів позивача щодо порушення інспектором Люшенком О.А. процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, то суд звертає увагу, що позивач не заперечує того факту, що йому було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі і право заявляти будь-які клопотання, пов`язані з розглядом справи про адміністративне правопорушення, надати додаткові докази, однак останній лише заперечував факт вчинення ним порушення Правил дорожнього руху.

Варто звернути увагу, що позивач не заперечує факту винесення оскаржуваної постанови у його присутності, а відтак він мав змогу викласти свої заперечення у такій постанові щодо недоліків процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, якщо такі мали. В цьому контексті слід зазначити, що формальні недоліки процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (зокрема, роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав не безпосередньо інспектором, який виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, а іншою уповноваженою особою органу Національної поліції) самі по собі не нівелюють правомірності винесеного рішення суб`єкту владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки мають оцінюватись в аспекті істотності таких недоліків та змісту їх негативного впливу на реалізацію особою законних прав і свобод людини такого ступеню, що ставить під сумнів об`єктивність та обґрунтованість результату розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протилежне розуміння процесуальних норм матиме ознаки надмірного формалізму, що суперечить суспільному інтересу у забезпеченні встановленого правопорядку, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання ними своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи.

По обставинам даної справи суду не надано доказів, які б свідчили про істотне порушення законних прав і свобод позивача, а також про необґрунтованість чи протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою. При цьому суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду відеозапису з портативної камери №472485, посилання на яку міститься в оскаржуваній постанові, що обґрунтовується положеннями пп. 1 п. 3 розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018р. №1026, які передбачають 30-денний строк зберігання таких відеозаписів. В той же час ненадання відповідачем суду такого відеозапису не впливає на об`єктивність висновків суду по суті спору, оскільки сторони не заперечують тієї обставини, що такий відеозапис не містить відомостей про фіксацію обставин вчинення позивачем правопорушення, а лише містить фіксацію порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором Люшенко О.А., а відповідні обставини оцінені судом в контексті доводів позивача з урахуванням обставин, на які він посилався.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність ознак протиправної діяльності в діях поліцейського ОСОБА_2 , а доводи позивача про істотне порушення його прав під час процедури розгляду поліцейським питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими.

Тож з урахуванням всіх обставин справи, перевіривши відповідність дій поліцейського Люшенка О.А. вимогам ст. 2 КАС України при прийнятті постанови серії ЕАР №6198624 від 21.11.2022р., суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 9, 20, 77, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9, 126, 245, 251, 283-285, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 15 березня 2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко