Рішення № 109569994, 08.03.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2023 року Чернігів Справа № 620/4674/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Васил`євій А.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Кінебаса О.М., представника відповідача Дарди О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області № 489 від 13.06.2022 в частині пункту: «за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 Розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 16.03.2022 від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського, зокрема, як керівника, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» під час дії правового режиму воєнного стану на території України, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема, місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, заступника начальника Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_1 (0096851) звільнити зі служби в поліції»;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області № 332о/с від 28.06.2022 про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 (0096851), заступника начальника Чернігівського районного управління ГУНП, 29.06.2022;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції з 29.06.2022;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 16.03.2022, за згодою свого безпосереднього начальника полковника поліції ОСОБА_2 , враховуючи тяжкий морально-психологічний стан сім`ї та близьких родичів, виявлення ознак психічних розладів у членів сім`ї, внаслідок постійних обстрілів та бомбардувань, влученням снаряду у автомобільний міст через річку Десна, який єдиний сполучав м. Чернігів із м. Києвом, відсутність «зеленого коридору» для мирних мешканців, можливою окупацією обласного центру, ним було прийнято рішення евакуювати свою сім`ю та інших осіб з м. Чернігова. Зазначає, що 19.03.2022 в ГУНП в Івано-Франківській області його було ознайомлено з вимогами наказу Голови Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 та написано письмове зобов`язання про повернення до місця дислокації для подальшого несення служби. Під час слідування по маршруту Івано-Франківськ - Чернігів, по прибуттю до Київської області 21.03.2022, на блок-посту військові заборонили проїзд у зв`язку із введенням посиленої комендантської години, у період часу з 21.03.2022 до 23.03.2022 на території м. Києва та Київської області та повним зупиненням транспортного сполучення до кінцевого пункту призначення (м. Чернігів), у зв`язку з мінуванням автошляхів та обстрілами. Про вказані обставини позивач повідомив безпосереднього начальника полковника поліції ОСОБА_2 . Також позивач вказує, що у період з 16.03.2022 по 21.03.2022 (дата першого наказу про звільнення) він перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними доказами та є поважною причиною не перебування на роботі в цей період. Тому вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що наказом ГУНП в Чернігівській області № 489 від 13.06.2022 за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 Розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 16.03.2022 від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського, зокрема як керівника, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» під час дії правового режиму воєнного стану на території України, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема, місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, заступника начальника Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Вказує, що реалізовано даний наказ шляхом видання наказу ГУНП в Чернігівській області від 28.06.2022 № 332о/с. Стверджує, що матеріалами службового розслідування повністю підтверджується факт безпідставної відсутності позивача на службі, самоусунення від виконання обов`язків, визначених законодавством для Національної поліції України, та здійснення заходів з протидії військової агресії РФ проти України. При цьому, у період посиленого (надзвичайного) варіанту несення служби, воєнного стану, право надати дозвіл поліцейському залишити територію гарнізону або підрозділу, місця дислокації підрозділу, звільнити від обов`язків несення служби належить до виключної компетенції керівника органу поліції на підставі поданого рапорту.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Вислухавши пояснення учасників справи, свідка, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління ГУНП в Чернігівській області.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в країні було введено воєнний стан.

21.03.2022 на розгляд керівництву ГУНП в Чернігівській області подано рапорт начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області майора поліції Ігоря Папченка від 21.03.2022 за фактом відсутності на службі та небажання продовження служби в Національній поліції України окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, у зв`язку з військовою агресією російської федерації та введенням воєнного стану на території України.

За фактами, викладеними у рапорті майора поліції ОСОБА_3 , наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 21.03.2022 № 502 було призначено службове розслідування (т. 1, а.с. 31-32).

21.03.2022 начальником ГУНП в Чернігівській області полковником поліції Нідзельським Володимиром затверджено висновок службового розслідування за відомостями, викладеними у рапорті начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області майора поліції Ігоря Папченка від 21.03.2022 (т. 1, а.с. 33-55).

Так, за наслідками службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що, зокрема, позивач відсутній за місцем дислокації свого підрозділу та не виконує обов`язки поліцейського, а тому за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», присяги Працівника поліції, у частині відсутності на службі та невиконання службових обов`язків під час воєнного стану на території України, на території дислокації підрозділу, заступник начальника Чернігівського районного управління поліції ГУНП підполковник поліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (т. 1, а.с. 41).

Наказом ГУНП Чернігівській області від 21.03.2022 № 120о/с, на підставі наказу ГУНП в Чернігівській області від 21.03.2022 № 383 підполковника поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (т. 1, а.с. 56-71, 72-78).

13.05.2022 начальнику ГУНП в Чернігівській області було подано доповідну записку начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Олега Роєнка з пропозицією скасування як передчасних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських та наказів по особовому складу ГУНП в Чернігівській області, які були видані в процесі реалізації висновків службових розслідувань, проведених дисциплінарними комісіями, в тому числі наказ ГУНП в Чернігівській області від 21.03.2022 № 383 та № 120о/с від 21.03.2022 відносно позивача, оскільки під час проведення службового розслідування не були відібранні пояснення у поліцейських (т. 1, а.с. 132-134).

Наказами ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 424 та від 13.05.2022 № 212 о/с накази ГУНП в Чернігівській області від 21.03.2022 № 383 та від 21.03.2022 № 120 о/с були скасовано, як передчасні, а позивача поновлено на службі в поліції (т. 1, а.с. 79, 81).

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 212 о/с, на підставі наказу ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 425 ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування (т. 1, а.с. 80, 82).

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 595 за фактами, викладеними у доповідній записці начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Олега Роєнка від 13.05.2022, було призначено службове розслідування (т. 1, а.с. 99-101).

За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів складено висновок службового розслідування, який затверджений 11.06.2022 начальником ГУНП в Чернігівській області Володимиром Нідзельським (т. 2, а.с. 1-32).

Проведеним службовим розслідуванням було встановлено в діях підполковника поліції ОСОБА_1 факт грубого порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 Розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, Присяги поліцейського, у частині самоусунення з 16.03.2022 від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави, зокрема як керівника, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» під час дії правового режиму воєнного стану на території України, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема, місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, за що останнього було запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 13.06.2022 № 489, підполковника поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, не належне невиконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 Розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 16.03.2022 від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави, зокрема, як керівника, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» під час дії правового режиму воєнного стану на території України, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема, місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні (т. 1, а.с. 9).

Даний вид стягнення реалізований наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 28.06.2022 № 332 о/с, яким позивача з 29.06.2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (т. 1, а.с. 10).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Конституційним принципом є принцип верховенства права який закріплений у статті 8 Конституції України, громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», а державні органи та їх посадові особи за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом». Україна визнає пріоритет загальнолюдських цінностей, дотримується загальновизнаних норм і принципів міжнародного права.

Так, позивач на момент виникнення спірних правовідносин мав спеціальний статус працівника поліції, що додатково покладало на нього певні обмеження та обов`язки пов`язані із проходженням служби в поліції. В свою чергу відповідач, як орган державної влади, повинен діяти виключно в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку.

У відповідності до положень статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері використання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, звітувати перед роботодавцем за свої протиправні винні дії та понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.

Законодавцем визначено процедуру щодо проведення службових розслідувань, за результатами яких поліцейські притягаються до дисциплінарної відповідальності, та процедуру дотримання прав на захист поліцейського, реалізації стягнення, оскарження таких рішень.

За приписами частини другої статті 6, частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

Для вирішення даної справи підлягає встановленню, зокрема, дотримання відповідачем визначеного законодавством порядку призначення, проведення, оцінки, затвердження висновків службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення.

Щодо підстав для проведення нового службового розслідування.

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частини перша, третя та четверта статті 14 Дисциплінарного статуту визначають, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини сьомої статті 14 Дисциплінарного статуту у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

Повноваження керівників щодо застосування дисциплінарних стягнень регулюються частинами сьомою, восьмою статі 20 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно вказаних норм, керівник, який перевищив надані йому дисциплінарні повноваження, несе відповідальність відповідно до цього Статуту. Дисциплінарне стягнення, застосоване з порушенням вимог цього Статуту, скасовується як незаконне керівником, який його застосував, або прямим керівником. Протягом двох місяців з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його скасувати, пом`якшити або застосувати суворіше дисциплінарне стягнення, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.

За встановленими обставинами, відповідачем у зв`язку з недотриманням процедури під час проведення службового розслідування призначеного наказом від 21.03.2022 № 502, а саме не відібрання пояснень у поліцейського, відносно позивача було призначено нове службове розслідування наказом від 13.05.2022 № 595, а накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були скасовані як передчасні.

Як слідує з вказаних наказів від 21.03.2022 № 502 та від 13.05.2022 № 595 службові розслідування призначалися за фактом відсутності позивача на службі.

У зв`язку з чим суд зазначає:

- по-перше: Дисциплінарний статут не наділяє правом відповідача скасовувати накази відносно поліцейського про звільнення зі служби в поліції саме як передчасні та призначати повторне службове розслідування;

- по-друге: Дисциплінарним статут чітко визначено, що відносно поліцейського може проводитися одне службове розслідування, навіть за умови вчинення більше двох дисциплінарних порушень;

- по-третє: єдиний випадок проведення нового службового розслідування це вчинення поліцейським іншого дисциплінарного проступку під час проведення відносно нього службового розслідування.

В судовому засіданні встановлено, що позивач після 21.03.2022 (звільнення зі служби з поліції) та 13.05.2022 (поновлення та відсторонення від виконання службових обов`язків) не вчиняв іншого дисциплінарного проступку, а тому і підстав для проведення нового службового розслідування у відповідача були відсутні.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Таким чином, дії відповідача стосовно призначення нового (повторного) службового розслідування не можуть вважатися такими, що переслідували законну мету захисту прав позивача, а свідчать про те, що відповідач діяв поза межами повноважень визначених Конституцією та законами України з метою виправлення власних помилок.

Суд звертає увагу, що відповідач своїми діями створив ситуацію, що за один дисциплінарний проступок за фактом відсутності на службі, невиконання службових обов`язків у зв`язку з військовою агресією російської федерації та введенням воєнного стану на території України, відносно позивача проведено два службових розслідування та складено висновки, якими запропоновано звільнити позивача зі служби в поліції, а також було винесено два накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Вказані дії відповідача суперечать положенням статті 14 Дисциплінарного статуту (заборона проводити два службових розслідування за один вчинений дисциплінарний проступок) та статті 61 Конституції України (заборона двічі притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення).

Щодо строків застосування дисциплінарних стягнень.

У відповідності до частин першої, другої, четвертої, сьомої, десятої, п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Статтею 16 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно частин першої-другої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування, зокрема, зазначаються: підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

В силу вимог частин першої та другої статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

З аналізу викладених норм слідує, що:

1) накладенню дисциплінарного стягнення передує службове розслідування, прийняття рішення про його проведення належить до дискреційних повноважень керівника;

2) висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції;

3) дисциплінарне стягнення на поліцейського може бути накладено не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку, який у разі проведення службового розслідування, вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Як заначено вище, відносно позивача проведено два службових розслідування, в яких надавалася оцінка факту відсутності на службі, невиконання службових обов`язків у зв`язку з військовою агресією російської федерації та введенням воєнного стану на території України.

Так, висновок за результатами першого службового розслідування був затверджений 21.03.2022 начальником ГУНП в Чернігівській області полковником поліції Нідзельським Володимиром, а висновок за результатами другого службового розслідування був затверджений 11.06.2022 начальником ГУНП в Чернігівській області Володимиром Нідзельським. Дані висновки є чинними.

Враховуючи вимоги положень статей 16 та 21 Дисциплінарного статуту, суд приходить до висновку, що факт порушення позивачем службової дисципліни, який виразився у відсутності на службі, невиконання службових обов`язків у зв`язку з військовою агресією російської федерації та введенням воєнного стану на території України, був встановлений 21.03.2022 за результатами якого був затверджений висновок, а тому перебіг строку застосування дисциплінарного стягнення до позивача розпочався 21.03.2022, з дня затвердження даного висновку, і сплив 22.04.2022.

Тобто, накладення на позивача дисциплінарного стягнення після 22.04.2022 порушує вимоги статті 21 Дисциплінарного статуту.

Суд зазначає, що важливість дотримання і неухильного виконання етапів процедури, зокрема, строків проведення службового розслідування та прийняття за наслідками відповідного наказу, безпосередньо пов`язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується.

Недотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності суб`єктом владних повноважень порушує принципи правової визначеності, викликає у особи сумніви щодо прозорості та відкритості проведення перевірки, прийняття за її наслідками безстороннього, законного рішення.

В питаннях, пов`язаних із застосуванням строків давності, Європейський суд з прав людини висловив свою позицію, зокрема, в справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11 остаточне рішення від 27.05.2013, §137), вказавши, що «…строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від суддів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень».

Таким чином, враховуючи, що зазначені процедурні порушення передували винесенню оскаржуваних наказів в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, суд приходить до висновку, що у своїй сукупності встановлені порушення ставлять під сумнів законність оскаржуваних наказів від 13.06.2022 № 489 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», від 28.06.2022 № 332о/с «По особовому складу», яким звільнено позивача зі служби в поліції, та є достатньою підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

За вказаних обставин, враховуючи, що оскаржуваний наказ від 28.06.2022 № 332о/с «По особовому складу», яким звільнено позивача зі служби в поліції, підлягає скасуванню, а також те, що останнім робочим днем позивача був 29.06.2022, позовна вимога позивача про поновлення його на службі з 29.06.2022 підлягає задоволенню частково, шляхом поновлення на службі в поліції на посаді старшого інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 30.06.2022.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.06.2022 (наступний день після звільнення) по 08.03.2023 (дата винесення рішення про поновлення).

При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Абзацом другим пункту 3 Порядку передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Чернігівській області від 22.02.2023 № 82/124/21/01-2023 розмір середньоденного грошового забезпечення позивача з розрахунку календарних днів становить 603,29 грн. (т. 2, а.с. 94).

Таким чином, стягненню підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.06.2022 по 08.03.2023 в розмірі 152029,08 грн. (252 дні вимушеного прогулу * середньоденне грошове забезпечення 603,29 грн.).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 18098,70 грн. (30 днів вимушеного прогулу * середньоденне грошове забезпечення 603,29 грн.) підлягає негайному виконанню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.06.2022 № 489 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині, що стосується підполковника поліції ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 28.06.2022 № 332о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 30.06.2022.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2022 по 08.03.2023 в розмірі 152029,08 грн.

В решті позову відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 18098,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.03.2023.

Суддя В.О. Непочатих