Рішення № 109563135, 21.02.2023, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/323/23

Провадження № 2/727/435/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Слободян Г.М.

секретар судових засідань Вахнован Д.В

розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 ), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» (ЄДРПОУ: 44015943, адреса місцезнаходження: м.Рівне, вул.Поповича, буд.11, офіс 310) про захист прав споживачів, - В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Шевченківський районний суд м. Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» із позовом про захист прав споживачів, у якому просить визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-11624, укладений 30.12.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансу в розмірі 116013,63 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 29842.40 грн, пеню в розмірі 769170, 367 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» на користь ОСОБА_1 20100 грн. витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що між ними та ТОВ «Авто Ролідас» 30.12.2021 року було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-11624, згідно до п.1.1 та п.1.2 якого передбачалося, що між ТОВ «Авто Ролідас» та ОСОБА_1 згідно з умовами якого позивач та відповідач зобов`язалися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (Основний договір) на належний відповідачу транспортний засіб марки: VOLKSWAGEN модель PASSAT рік випуску 2011 номер шасі (кузова рами) НОМЕР_2 , строком до 30.04.2022 року. Аргументує окрім наведеного вимоги і тим, що на виконання вказаних вище умов договору, ним було сплачено на користь відповідача грошові кошти в розмірі 4264.00 доларів США, що згідно з курсом НБУ на дату укладення договору становить 116013.63 грн з призначенням платежу: оплата за транспортний засіб. Посилається на те, що між ним та ТОВ «Авто Ролідас» було укладено попередній договір купівлі - продажу транспортного засобу, разом з цим, ТОВ «Авто Ролідас» не виконав взятого на себе зобов`язання, не уклав договору купівлі - продажу транспортного засобу у строк до 30 квітня 2022 року, окрім цього вважає, що попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу , укладений між сторонами, є нікчемним через введення позивача в оману щодо істотних його умов. Вважає, що з ТОВ «Авто Ролідас» повинно бути стягнуто на користь позивача: суму сплаченого авансу в розмірі 116013, 63 грн.; пеню у розмірі 769170, 367 грн.; суму інфляційних витрат в розмірі 29842, 40 грн.; а всього 914012, 50 грн.

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.01.2023 року відкрито провадження у вищенаведеній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.02. 2023 року закрито підготовче провадження по справі 727/323/23.

Відзиву на позовну заяву в суд від відповідача не надходило.

Позивач ОСОБА_1 та в його інтересах представник, адвокат Соник В.В в судове засідання не з`явилися, до суду скеровано клопотання про розгляд справи за їх відсутності; не заперечують, щодо закінчення підготовчого засідання у справі, та переходу до судового розгляду; заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач, представник ТОВ «Авто Ролідас» в судове засідання будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи не з`явився повторно, відомостей про поважність причини неявки суду не надав.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, зі згоди позивачів, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутність сторін та ухвалити заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

21.02.2023 року згідно ст.281 ЦПК України, без виходу суду до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи з занесенням до протоколу судового засідання.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом належними доказами наданими сторонами, встановлено, що 30.12.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Ролідас» було складено попередній договір ПКП-11624, відповідно до умов якого передбачалося, що ТОВ «Авто Ролідас» та ОСОБА_1 зобов`язалися укласти в майбутньому договір купівлі - продажу транспортного засобу строком до 30 квітня 2022 року. Згідно умов наведеного договору, ОСОБА_1 повинен сплатити в день підписання договору аванс в розмірі 4, 264 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на дату укладання договору становить 116, 013 грн, що підтверджується копією квитанції про сплату №0.0.2401451090.1 від 31.12.2021 року (а.с.12-13)

ТОВ «Авто Ролідас» на адвокатський запит (№ 05/07-22 від 05.07.2022 р.) повідомлено представнику позивача адвокату про неможливість за деяких обставин виконати зобов`язання за вказаним вище договором (а.с.14-15).

Судом також встановлено, що на момент розгляду справи основного договору купівлі-продажу транспортного засобу, як і будь-якого іншого правочину, між сторонами укладено не було, а сплачені позивачем кошти в сумі 116 013,63 грн. не повернуті.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Інститут свободи договору передбачає можливість сторін вільно визначати зміст договору, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, з врахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому сторони мають право врегулювати й ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства та не суперечать ним.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір В майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основі їй її договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами, який би за своєю формою та змістом відповідав закону.

Оскільки договір купівлі-продажу транспортного засобу, який би за своєю формою та змістом відповідав закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, то передана відповідачу сума коштів є авансом, який підлягає поверненню позивачу.Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Статтею 571 ЦК України встановлено наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. Так, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

На відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. Аванс не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, у разі сплати авансу кредитор не може бути зобов`язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і відповідно до відшкодування збитків.

Аналогічних висновків щодо застосування норми статті 570 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року № 367/661/16-ц. Відповідно до ст. ст. 570, 571 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання й на забезпечення його виконання. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається в кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.

Окрім того, в диспозиції ч. 2 ст. 570 ЦК України зазначено: якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відносно доводів відповідача викладених у письмових поясненнях щодо нікчемності попереднього договору внаслідок його, суд вважає обставини викладені відповідачем необґрунтованими з огляду на наступне.

Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу - це угода, яка створює для сторін зобов`язання, а саме укласти між його учасниками основний договір купівлі-продажу в зазначений термін на конкретних умовах та за конкретною вартістю. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.

Верховний Суд зауважує, що сама по собі нікчемність додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин.

У частині 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 ЦК України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.02.2013 року у справі № 6-176цс12 та Постанові від 02.09.2015 року у справі №6-226цс14, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що попередній договір від 30.12.2021р., укладений був між сторонами , його предметом була купівля-продаж транспортного засобу та укладення основного договору до 30.04.2022 року. При цьому, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ТОВ «Авто Ролідас» суму авансу в розмірі 116013, 63 грн. Однак, відповідачем умови попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу у встановлений строк не виконані, майно не придбане та у власність позивача не передане, основний договір не укладений, ос порений правочин є припиненим.

Таким чином, суд вважає, що нікчемність попереднього договору не має юридичного значення, оскільки позивач ОСОБА_1 не звернувся в суд із позовом про застосування наслідків нікчемності правочину; предметом позову є - повернення коштів, які були надані відповідачу як виконання умов попереднього договору, оплата (аванс). Тобто, має місце наявне зобов`язання з визначеним строком його виконання, яке не дотримано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посилається на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

За ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 13,89 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно з вимог ЦПК України, всі наявні докази для підтвердження своїх вимог та заперечень сторони повинні надати до початку розгляду справи по суті.

Окрім наведеного вище, суд вважає, що заслуговують на увагу і вимоги позивача в частині стягнення інфляційних та 3% річних з огляду на наступне.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Частиною 2 статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Слід зазначити, що стаття 625 ЦК розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на не договірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України. Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22 вересня 2020 року по справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20). Відповідач не виконав свої зобов`язання по договору від 209.06.2017 року № А277. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 83 ч. 3 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт виконанням зобов`язань за договором. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що позивач надав обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання відповідачем умов договору, а відповідач, ТОВ «Авто Ролідас», не надав суду жодних переконливих доказів на спростування доводів позивача ОСОБА_1 , а також те, що під час розгляду справи судом не встановлено підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, суд вважає, що доводи позивача базуються на правовому обґрунтуванні і порушені внаслідок цього його права потребують судового захисту, шляхом стягнення з ТОВ «Авто Ролідас» на користь ОСОБА_1 суму авансу сплаченого на виконання попереднього договору від 30.12.2021 року № ПКП-11624 в розмірі 116013,63 грн.; пеню в розмірі 769170, 367 грн та інфляційні і 3% річних, останні передбачені вимогами ст. 625 ч.2 ЦК України, з розрахунку інфляційних збитків (за період січень 2022 року по листопад 2022 р.), що складає 29842,40 грн.

На підставі частини 1 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 270 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Винести заочне рішення.

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 ), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» (ЄДРПОУ: 44015943, адреса місцезнаходження: м. Рівне, вул. Поповича, буд.11, офіс 310) про захист прав споживачів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» (ЄДРПОУ: 44015943, адреса місцезнаходження: м. Рівне, вул. Поповича, буд.11, офіс 310) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 ) сплачений аванс на виконання попереднього договору купівлі - продажу транспортного засобу за № ПКП-11624 від 30.12.2021 року в розмірі 116013,63 грн.; пеню в розмірі 769170, 367 грн. та інфляційні і 3% річних, останні передбачені вимогами ст. 625 ч.2 ЦК України, з розрахунку інфляційних збитків (за період січень 2022 року по листопад 2022 р.), що складає 29842,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» (ЄДРПОУ: 44015943, адреса місцезнаходження: м. Рівне, вул. Поповича, буд.11, офіс 310) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 ) 20100 грн витрат на правничу допомогу.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 - ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст судового рішення складено 02.03.2023 року.

Суддя Слободян Г.М.