Ухвала суду № 109562384, 14.03.2023, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4699/21

провадження № 1-кп/619/15/23

УХВАЛА

14 березня 2023 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021220500000082 від 27.01.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 313, ч.1 ст. 263 КК України.

Сторони кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4

захисник: - ОСОБА_5

обвинувачений - ОСОБА_3 .

Суть питання, що вирішується ухвалою.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи наявністю існування ризику переховування від суду, оскільки санкція найтяжчого злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років. При цьому ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв`язків. Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою. З метою уникнення від кримінальної відповідальності обвинувачений може незаконно впливати на свідків та понятих, які ще не допитані, оскільки йому відомі адреси цих осіб. Крім того, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений вчиняв злочини впродовж тривалого періоду часу з корисливих мотивів, не має будь-яких офіційних джерел доходу.

Захисник та обвинувачений проти клопотання заперечують, просять змінити на запобіжний захід на інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що обвинувачений бажає вступити до лав ЗСУ для захисту країни та виконання свого громадянського обов`язку. Прокурором не надано доказів на підтвердження зазначених ним ризиків.

Заслухавши клопотання прокурора та думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як установлено ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За змістом ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 17.01.2023 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 до 17.03.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст. 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Разом із тим, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Що стосується обґрунтованої підозри, то в силу положень частини другоїстатті 42 КПК України ОСОБА_3 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

У обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у частині першійстатті 177 Кримінального процесуального кодексу України: ризик переховування від органу досудового розслідування та суду; ризик впливу на свідків; ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.

Так, у обґрунтування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду прокурор посилається на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим за вчинення особливо тяжких злочинів, що може бути само по собі мотивом переховуватись від суду.

Дійсно, два із злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 є особливо тяжкими.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити спроби переховуватися від органів суду, у зв`язку з чим наявність вказаного ризику, на думку суду, є доведеною.

Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, як зазначив прокурор, наявність цього ризику обумовлена характером та обставинами вчинення злочину, наявністю свідків, показання яких відкриті ОСОБА_3 з визначенням їх контактних даних, що дає можливість впливати на їх свідчення.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченоїКримінальним процесуальним кодексом Українипроцедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та ч. 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_3 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Оскільки допит свідків на стадії судового розгляду ще не здійснено, указане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.

Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень прокурором зазначено, що характер, неодноразовість вчинених дій, тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень дають підстави вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, враховуючи, що не маючи законних джерел існування, він обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів.

Згідно з ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 178КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, ризики, передбаченіп.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,не зменшилисята продовжуютьіснувати,отже виправдовуютьпродовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До того ж , фактичні обставини інкримінованих останньому тяжких та особливо тяжких злочинів свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.

Суд вважає, що клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , наявні у справі дані щодо його особи, а також з огляду на те, що розуміючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим, останній може переховуватись від суду, що не забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків та не зможе запобігти ризику втечі, висока ймовірність реалізації якого існує на даний час, а доводи обвинуваченого про те, що він хоче вступити до лав Збройних Сил України не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.

Враховуючи вищевикладене, наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .

Керуючись ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 392 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 12 травня 2023 року.

У клопотанні обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1