Рішення № 109561581, 14.03.2023, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Провадження номер № 2/0186/2/23

Справа № 186/843/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м.Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Янжули С.А.,

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Першотравенську впорядку загальногопозовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше, як п`ять років до часу відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2021 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше, як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіту померла не залишила. Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить померлій на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 04 серпня 2004 року, а також на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 серпня 2009 року.

Він є спадкоємцем четвертої черги після померлої ОСОБА_2 , оскільки з 10 січня 2014 року постійно проживав разом із нею однією сім`єю, до її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших спадкоємців після неї немає, оскільки її син та чоловік померли. Він своєчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 12 грудня 2019 року, після закінчення строків, визначених ст.1270 ЦК України, він звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримав відмову, оскільки не надав документів на підтвердження його родинних відносин з померлою. Вказані документи він надати не може, оскільки ОСОБА_2 йому не рідна тітка, рідним йому був дядько - чоловік померлої - ОСОБА_3 . Нотаріус рекомендувала йому звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини.

18 лютого 2020 року він звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнання за ним права власності на вказане житлове приміщення.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №186/215/20 від 09 червня 2020 року йому було відмовлено в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю факту сумісного проживання зі спадкодавцем.

Постановою Дніпровського апеляційного суду вказане рішення залишене без змін, однак у ньому зазначено, що це не позбавляє його права на звернення до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не на момент її смерті, а не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Скориставшись своїм правом, він звернувся до суду з даним позовом.

Його дядько ОСОБА_3 та його дружина - ОСОБА_2 були самими близькими йому людьми, вони весь час підтримували родинні стосунки, постійно спілкувалися, з віком вони почали частіше хворіти, потребували сторонньої допомоги, тому він все частіше приїздив до них, проживав з ними по декілька місяців, допомагав їм у веденні домашнього господарства. Після смерті дядька, ОСОБА_2 залишилася зовсім сама і він був для неї єдиною близькою людиною. У кінці 2013 року її стан здоров`я значно погіршився, 10 січня 2014 року він вимушений був переїхати до неї для здійснення постійного нагляду, проживав з нею у її квартирі, що підтверджується актом від 24 березня 2014 року.

З січня 2014 року і по день смерті ОСОБА_2 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 він проживав разом з нею, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, він підтримував квартиру у належному стані, ремонтував її, сплачував комунальні послуги, забезпечував їх продуктами харчування, побутовими засобами, купував ліки. Бюджет у них був спільним. Після її смерті він забезпечив її поховання, догляд за могилою.

Факт проживання його з ОСОБА_2 з січня 2014 року по 16 травня 2019 року підтверджується актами від 14 квітня 2021 року, від 15 квітня 2021 року, показами свідків.

Просить суд встановити факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме: з ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, останній надав заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги не визнають, оскільки рішенням суду вже встановлено, що позивач не проживав зі спадкодавцем однією сім`єю на час відкриття спадщини. Позивач первісно надав акт від 18 лютого 2020 року в якому було вказано, що він проживав з ОСОБА_2 з 2015 року, потім він взяв новий акт від 24 березня 2014 року, де зазначено, що проживав із нею з 10 січня 2014 року по зазначений час (24 березня 2014 року), що є недостатнім для здобуття права на спадщину. 05 липня 2021 року спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 визнано відумерлою. Доказів того, що позивач проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 не менше, як п`ять років до моменту відкриття спадщини, не надано. Просить розглянути справу у її відсутність та відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи - Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, поклався на розсуд суду при ухваленні рішення по справі.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що ОСОБА_1 є племінником чоловіка ОСОБА_2 . Він проживав разом з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , ще до війни, приблизно з Нового року 2014 року. Єршова померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він проживав з нею п`ять років. Про це йому відомо тому, що він дружив з сім`єю ОСОБА_5 , спілкувалися, якщо ОСОБА_1 затримувався на роботі, то просив його передати Єршовій ліки, продукти харчування. У квартирі знаходилися речі позивача: взуття, одяг. ОСОБА_6 хворіла, позивач за нею доглядав, купував ліки, викликав лікарів. Саме він давав гроші на купівлю продуктів харчування, ліків, бо у неї таких грошей не було, тобто був напевно у них спільний бюджет. Єршов на шахті працює, заробляє хороші гроші, а ОСОБА_7 дохід він не знає який. Вони жили, як одна сім`я, ОСОБА_5 дуже терплячий. Він працював разом з дядьком позивача на шахті, ОСОБА_7 працювала поваром, дружили. Позивача знає давно, бо він постійно приїжджав у гості до ОСОБА_5 , разом відпочивали. Коли помер чоловік ОСОБА_5 , вона почала хворіти і у 2014 році позивач змушений був переїхати до неї, щоб доглядати її. Так він і жив у неї, до її смерті, він же її і поховав.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_2 їй дуже відома, разом працювали, дружили. У травні 2019 року ОСОБА_5 померла в лікарні. Позивач проживав разом з нею у її квартирі з січня 2014 року, у квартирі були його речі, він купував їм продукти харчування, ліки для ОСОБА_5 , вони вели спільне господарство, він за нею доглядав. Він працював на шахті, отримував хорошу зарплату, вона отримувала маленьку пенсію, він забезпечував її всім необхідним, жили у її квартирі постійно, до її смерті. Вони разом платили комуналку, купували харчі. Єршова говорила, що позивач у неї єдина рідна людина залишилася, хотіла написати на нього заповіт. Він сам повністю за все платив, бо вони жили спільно, вели спільне господарство.

Судом оглянуті фотографії, на яких зображена свідок, разом з ОСОБА_2 , перебувають у дружніх стосунках.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона працює директором ПП "Комунальщик-4". До них звертався позивач не один раз, просив видати акт по квартирі АДРЕСА_1 про проживання. Вона особисто видавала акт від 14 квітня 2021 року про те, що ОСОБА_1 проживав у вказаній квартирі без реєстрації, разом з ОСОБА_2 , з січня 2014 року до її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать сусіди: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Це відповідає дійсності. Цей факт підтвердили сусіди. Журнал видачі актів у них ведеться, однак за 2014 рік вже знищено.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що працює головним інженером ПП "Комунальщик-4", акт №221 від 14 квітня 2021 року складено нею, документ цей дійсний, свідчили сусіди. Вона знає, що ОСОБА_1 проживав з померлою ОСОБА_2 в одній квартирі, поховав її, заборгованість по комунальних послугах він заплатив, акт видають на підставі пояснень сусідів.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона працює начальником дільниці ПП "Комунальщик-4", акт №221 від 14 квітня 2021 року вона писала, підписувала, акт є дійсним, бо вона його писала зі слів сусідів. Акт від 24 березня 2014 року вона писала, підтверджували факт проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_5 сусіди, з їх слів і був складений цей акт. Попередній акт складала ОСОБА_14 , але вона померла.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_1 років 8-10 проживав і проживає зараз у квартирі ОСОБА_5 , приблизно з 2011-2012 року, точно не пам`ятає. Це йому відомо особисто, бо він їх сусід, курить на балконі, Єршов теж на балкон виходить. Позивач жив з ОСОБА_5 однією сім`єю, він племінник, ходив по магазинах, купував ліки, продукти харчування. В квартирі два окремих ліжка у них, його речі там знаходяться, ОСОБА_5 розповідала, що ОСОБА_16 живе у неї, доглядає за нею. Він постійно бачив його у квартирі ОСОБА_5 , той скуплявся, доглядав, а коли вона померла - поховав її.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що є сусідом ОСОБА_5 . Він бачив, що ОСОБА_1 проживав разом з тіткою - ОСОБА_5 у її квартирі. Бачив того часто, він скуплявся постійно, ночував там. Коли ОСОБА_5 померла, він заходив у її квартиру, ОСОБА_1 її поховав, ніс всі витрати, бачив його там роки 2-3. Коли приходили з ПП "Комунальщик-4" він підтверджував, що Єршов жив з ОСОБА_5 , складали акти, він підписував. Єршов робив у квартирі ремонт, вікна поміняв, двері. Якщо в акті, ним підписаному, написано, що Єршов проживав з ОСОБА_5 п`ять років, значить так і є.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_5 . У період часу з січня 2014 року по травень 2019 року вона завжди бачила позивача у квартирі ОСОБА_5 , ще й до 2014 року, коли помер дядько позивача - чоловік ОСОБА_5 , позивач часто приїжджав, провідував ОСОБА_5 , та почала хворіти і з 2014 року він став постійно жити у неї, тобто вона постійно бачила, що він входить і виходить з квартири ОСОБА_5 . В квартирі ОСОБА_5 вона бувала, бачила там ОСОБА_5 , він племінник, там знаходився, значить жив. Єршова говорила, що племінник дуже їй допомагає по господарству, сплачував її борги по комунальних послугах. Коли ОСОБА_5 хворіла, він купував їй ліки, викликав лікарів, возив по лікарнях. В м.Павлограді живуть батьки позивача, він туди їздить і до них, а жив у ОСОБА_5 . Акти вона підписувала, стверджувала, що він проживає у квартирі, разом з ОСОБА_5 п`ять років. Зараз там живуть інші люди. Стверджує, що ОСОБА_16 з 2014 року проживав постійно з ОСОБА_5 , вели спільне господарство, він працює, купував усе, забезпечував ОСОБА_5 всім необхідним, допомагав їй грошима, їжу купував, коли помер чоловік ОСОБА_5 - вона не працювала і пенсійного віку ще не було, ОСОБА_16 її утримував, потім вона почала пенсію отримувати, але було недостатньо коштів, тому її позивач утримував. Коли ОСОБА_5 позивача у неї гроші, то борги повертав позивач ОСОБА_19 попередньому засіданні вона казала, що ОСОБА_16 приїжджав до ОСОБА_5 , так це дійсно так, він приїжджав постійно, піклувався, жив у неї, але їздив провідувати і своїх батьків у м.Павлоград, коли ОСОБА_5 стала хворіти дужче, він став жити у неї і дбати про неї.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона сусідка ОСОБА_5 . З січня 2014 року по травень 2019 року вона бачила постійно ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_5 , і вдень, і вранці, і ввечері. У неї собака, з нею гуляє, Єршов рано вранці виходив з квартири, увечері повертався назад, тому і свідчить про те, що він там постійно проживав. Часто бачила його з пакунками. Коли померла ОСОБА_5 , її не було, вона виїжджала, коли повернулася, сусіди сказали, що ОСОБА_7 померла. Акт від 24 березня 2014 року вона підписувала про те, що ОСОБА_5 проживає постійно з ОСОБА_5 у її квартирі.

Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06 травня 2005 року по теперішній час зареєстрований у м.Павлограді, Дніпропетровської області.

Його рідним дядьком є ОСОБА_3 .

Останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мали сина - ОСОБА_21 .

Згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 04 серпня 2004 року р.н.№8460 квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності по 1/3 частки кожному, належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_21 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер син ОСОБА_22 . Його спадкоємцем був батько - ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину у вигляді 1/3 частки вказаної квартири, але не оформив своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 20 грудня 2006 року.

Після його смерті його дружина - ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 серпня 2009 року, р.н.1-4633 та стала єдиним власником вказаного житлового приміщення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 17 травня 2019 року.

Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .

У передбачений законом строк, ОСОБА_1 звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують його родинні стосунки з померлою, тому він звернувся до суду з позовом про встановлення факту його проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №186/215/20 від 09 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за законом - відмовлено; судові витрати по справі залишено за позивачем.

Додатковим рішенням від 20 липня 2020 року доповнено резолютивну частину рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за законом: стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Кімовськ, Тульської області, Російської Федерації, РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір на користь держави у розмірі 841 (вісімсот сорок одна) гривня.

Рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року.

15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року у цивільній справі № 186/215/20 за позовом ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за законом. Окрім цього, ОСОБА_1 прохав поновити пропущений строк для подання заяви про перегляд судового рішення.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року поновлено строк ОСОБА_1 на звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року у цивільній справі № 186/215/20 за позовом ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за законом; відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року у цивільній справі № 186/215/20 за позовом ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за законом - залишивши це рішення в силі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду було задоволено частково, ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2020 року відмовлено. Апеляційним судом встановлено, що письмовий документ - акт ПП «Комунальщик - 4» від 24 березня 2014 року - самий по собі не є нововиявленою обставиною, а являється новим письмовим доказом, який не був вчасно наданий суду при розгляді даної справи по суті. Більше того, інформація, яка викладена в акті ПП «Комунальщик - 4» від 24 березня 2014 року також не є нововиявленою обставиною, оскільки на час розгляду справи позивач, безперечно, знав протягом якого часу він проживав зі спадкодавцем однією сім`єю.

Крім того,постановою Дніпровськогоапеляційного судувід 06жовтня 2021року булозадоволено апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалуПершотравенського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від17червня 2021року,ухвалу судупро відмовуу відкриттісудового провадження№186/843/21у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше, як п`ять років до часу відкриття спадщини - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції і зазначено про право позивача звернутися з даним позовом до суду, оскільки раніше він звертався із позовом, не тотожнім даному, а про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час смерті останньої, а не не менше п`яти років.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року №186/420/21 визнано відумерлою спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 .

Актом ПП "Комунальщик-4" від 24 березня 2014 року підтверджується, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 з 10 січня 2014 року по теперішній час (24 березня 2014 року), про що свідчать сусіди: ОСОБА_23 , ОСОБА_20 .

Актом ПП "Комунальщик-4" від 14 квітня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 проживав у вказаній квартирі без реєстрації, разом з ОСОБА_2 , з січня 2014 року до її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать сусіди: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Актом ТОВ "ТБЦ Оптімус" від 15 квітня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_3 не проживав з січня 2014 року до червня 2019 року.

Витрати на поховання ОСОБА_2 були здійснені позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується договором-замовленням, квитанцією, накладною, свідоцтвом про поховання.

Копією спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 №802/2019 від 02 жовтня 2019 року підтверджується, що із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 . Інші спадкоємці у ОСОБА_2 відсутні.

Довідкою Першотравенського МЖКП від 06 березня 2023 року та копіями квитанцій підтверджується, що заборгованість по сплаті комунальних послуг, послуг з електропостачання, розподіл газу, інших послуг по квартирі АДРЕСА_1 - станом на 01 березня 2023 року відсутня.

Актом ПП "Комунальщик-4" від 06 березня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_24 проживає без реєстрації у вказаній квартирі з вересня 2020 року по теперішній час.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Як визначено в ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

На підставі ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Оскільки в даному випадку наявний спір про право на спадкове майно, суд розглянув вказану цивільну справу в порядку позовного провадження

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема факт проживання однією сім`єю спадкоємця разом зі спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Предметом доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю, передусім є сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, які визначені ч. 2 ст. 3 СК України.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних сім`ї. Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні сім`ї. Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 180/2536/18 (провадження № 61-18579св19), від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Для позивача встановлення факту проживання однією сім`єю разом зі спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини породжує юридичні наслідки, він зможе оформити спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особі, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Тобто, у разі відсутності заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Судом встановлено, що заповіт померла ОСОБА_2 не складала.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлено та підтверджується вищеописаними доказами та поясненнями свідків, що позивач та померла ОСОБА_2 протягом останніх 5 років проживали однією сім`єю аж до смерті останньої, разом систематично вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, тому вимоги про встановлення факту його проживання разом із ОСОБА_2 понад п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з січня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту її спадкових прав, зважаючи на те, що позивач немає іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи суд вважає, що дана позовна заява підлягає задоволенню, оскільки вимога її законна, обґрунтована та доказово підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Оскільки позивач не просить стягнути судові витрати по справі з відповідача, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15, 16, 1216, 1217, 1223, 1258, 1264 Цивільного кодексу України, ст. 3 Сімейного кодексу України, ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 293, 315, 318 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 319 ЦПК України, -суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше, як п`ять років до часу відкриття спадщини - задовільнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_2 не менше, як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме: з ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати по справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя: С.А.Янжула.

Повний текст рішення суду виготовлено 14 березня 2023 року.