Ухвала суду № 109558574, 07.03.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

_________________

У Х В А Л А

07.03.2023 Справа № 905/1795/21

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зельман Ю.С., суддів Демідової П.В. та Лейби М.О, при секретарі судового засідання Волошиній А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства Маріупольський морський торговельний порт від 28.02.2023 про розстрочення виконання судового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріола Модуль ЛТД

до відповідача: Державного підприємства Маріупольський морський торговельний порт

про стягнення 11 357 809,03 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не з`явився

від відповідача (заявника): не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.10.2022 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ріола Модуль ЛТД до Державного підприємства Маріупольський морський торговельний порт про стягнення 11 357 809,03 грн. задоволені повністю.

Стягнуто з ДП Маріупольський морський торговельний порт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ріола Модуль ЛТД основний борг в сумі 11 357 809,03 грн, судовий збір в сумі 170 367,14 грн.

19.12.2022 на виконання вищезазначеного рішення суду видано відповідний наказ.

28.02.2023 на адресу господарського суду Донецької області від Державного підприємства Маріупольський морський торговельний порт надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення на один рік рівними частинами.

В обґрунтування означених вимог заявник посилався на те, що перебуває у скрутному фінансовому становищі через збройну агресію Російської Федерації та повну окупацію міста Маріуполя. Так, на підставі наказу Міністерства інфраструктури України №256 від 28.04.2022 «Про закриття морських портів», через зруйноване майно (адміністративні будівлі, техніка та механізми, програмне та комп`ютерне забезпечення), відсутність безперешкодного доступу на територію підприємства, звідки неможливо вивезти первинні документи та таке вивезення пов`язане з ризиком для життя та здоров`я працівників підприємства, їх втрата (можливе знищення, пошкодження, викрадення), Маріупольський порт частково призупинив здійснення окремих видів діяльності згідно установчих документів (на тимчасово окупованій території - повністю), зокрема операційної діяльності (надання послуг, виконання робіт за основним видом діяльності), а тому не отримує основні надходження, які б надали змогу повністю (одноразово) та вчасно виконати судове рішення по справі; призупинено дію трудових договорів з працівниками підприємства.

Крім цього, підприємство має й інші грошові зобов`язання, такі як сплата податків, інших обов`язкових платежів, заробітної плати для працівників, які працюють на підприємстві на умовах дистанційного режиму роботи тощо.

Заявник наголошує на тому, що Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» з 2015 року входить до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015р. № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». На думку заявника, одномоментна сплата всієї суми за рішенням господарського суду негативно вплине на фінансовий стан стратегічного підприємства (Маріупольського порту).

Наведені обставини, за твердженням заявника, можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2022 на один рік рівними частинами.

Ухвалою суду від 02.03.2023 вищезазначену заяву призначено до розгляду на 07.03.2023.

06.03.2023 на адресу суду від заявника надійшли додаткові пояснення до наданої заяви про розстрочення виконання рішення. Як зазначено у вказаних поясненнях, все майно, яке використовувалося та забезпечувало здійснення операційної діяльності залишилося у м. Маріуполі та Маріупольський порт не має доступу до нього. 04 квітня 2022 року наказом №2ВС у Маріупольському порту було оголошено простій. 12 травня 2022 року наказом №25-к/ВС було оголошено про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Маріупольського порту. Майже 2800 працівників тимчасово залишилися без заробітної плати, в результаті чого майже 20 % з них звільнилися задля отримання компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні. Наразі цей процес триває. Паралельно Маріупольський порт здійснює заходи по стягненню дебіторської заборгованості, процедура якої ускладнена відсутністю первинних бухгалтерських документів, які Маріупольський порт не мав можливості вивезти після початку воєнних дій.

Також у вказаних поясненнях заявник наголошує на тому, що у разі швидкого звільнення міста Маріупольський порт матиме змогу повністю розрахуватися з кредиторами за рахунок майна дебіторів, яке до цього часу залишається в окупованому порту. Крім того, в мирні часи сума заборгованості за судовим рішенням по справі складала близько 5% від надходжень Маріупольського порту за місяць.

На думку заявника, сплата частинами в комплексі з роботою по стягненню дебіторської заборгованості дозволить мінімізувати фінансові ризики для порту та надасть можливість максимально швидко відновити роботу стратегічного підприємства після деокупації та повернення у місто Маріуполь.

07.03.2023 на адресу суду від стягувача надійшли пояснення по справі, згідно яких останній просив задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення частково, а саме розстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2022 по справі № 905/1795/21 на 8 місяців рівними частинами. Як вбачається зі змісту вказаних заперечень, позивачем в повній мірі були проведені розрахунки за виконані роботи з власними працівниками (виплата заробітної плати), сплачені всі податки і збори та частково проведені розрахунки із залученими субпідрядними організаціями. Позивач наголошує на тому, що внаслідок несплати відповідачем грошових коштів був вимушений розраховуватися із субпідрядними організаціями власними обіговими коштами, що призвело до їх дефіциту, а також звільнити частину своїх працівників, а з іншою їх частиною призупинити трудові відносини через складну ситуацію в країні. На теперішній час позивач намагається вирішити в досудовому порядку претензії субпідрядних організацій щодо оплати за виконані роботи, а саме надати розстрочку та не звертатися до суду із позовними заявами.

Оскільки заборгованість виникла внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань та небажанням останнього врегулювати спір в досудовому порядку, на думку позивача справедливим та розумним терміном для розстрочення виконання рішення є 8 місяців.

Представники заявника (боржника) та стягувача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційним Судом України зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №1 1-рп/2012. Відповідно до мотивувальної частини рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Згідно ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

За змістом ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.

Законодавець у будь якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено вище, до обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки містяться в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, є джерелом права, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі Чіжов проти України (заява №6962/02) позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00).

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що Державне підприємство Маріупольський морський торговельний порт є державним підприємством, яке входить до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а основним видом господарської діяльності є допоміжне обслуговування водного транспорту.

Заявляючи про наявність підстав розстрочення виконання рішення відповідач посилається на те, що:

- має скрутне фінансове становище через руйнування майна (адміністративні будівлі, техніка та механізми, програмне та комп`ютерне забезпечення), розташованого у м. Маріуполь;

- призупинення здійснення окремих видів діяльності згідно установчих документів (на тимчасово окупованій території - повністю), зокрема операційної діяльності (надання послуг, виконання робіт за основним видом діяльності),

- оголошення простою на підставі Наказу № 2ВС від 04.04.2022 у Маріупольському порту та припинення в подальшому Наказом № 25-к/ВС від 12.05.2022 та призупинення дії трудових договорів з працівниками Маріупольського порту;

- здійснення Маріупольським портом заходів по стягненню дебіторської заборгованості, процедура якої ускладнена відсутністю первинних бухгалтерських документів, які Маріупольський порт не мав можливості вивезти після початку воєнних дій;

- можливість здійснення повного розрахунку з кредиторами за рахунок майна дебіторів, яке до цього часу залишається в окупованому порту, у разі швидкого звільнення міста Маріуполь.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на теперішній час.

Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, яка на території м. Маріуполя майже повністю призвела до зруйнування міста, оскільки результаті обстрілів і бомбардувань знищено близько 90% інфраструктури міста, підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

При цьому, у зв`язку з окупацією м. Маріуполя судом взято до уваги, що встановити ступінь пошкодження майна Маріупольського порту наразі неможливо, так само як і здійснення останнім своєї основної господарської діяльності.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Суд зазначає, що посилаючись на скрутне фінансове становище, відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме одним разовим платежем. Більш того, інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу при збереженні сталої роботи господарства. Так, дії відповідача спрямовані на виконання рішення суду, але з розстроченням сплати боргу. Суд враховує, що інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано в повному обсязі, однак ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до неможливості його виконання взагалі, оскільки існує ризик припинення або призупинення діяльності відповідача.

На думку суду, надання розстрочки виконання судового рішення надасть боржнику можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів частками із певним інтервалом у часі.

Згідно з ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином початок строку відстрочення судового рішення починає перебіг саме з дати ухвалення такого рішення.

У судовому засіданні 06.10.2022 було проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення за відсутності учасників справи. Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2022.

Таким чином період розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати 14.10.2023.

Дослідивши наявні матеріали справи суд доходить висновку, що вказаний строк розстрочення виконання судового рішення не є надмірно тривалим і не може вважатися таким, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року та створить сприятливі умови для виконання боржником судового рішення, з урахуванням його реального майнового стану.

Також суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців).

Враховуючи дотримання балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи скрутний фінансовий стан боржника, з метою недопущення погіршення економічного стану державного підприємства, який відноситься до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та враховуючи інтереси стягувача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Державного підприємства Маріупольський морський торговельний порт від 28.02.2023 про розстрочку виконання рішення суду, у зв`язку з чим надає відповідачу розстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2022 по справі № 905/1795/21 на 8 місяців з моменту винесення вказаної ухвали до 14.10.2023 року шляхом оплати 1 441 022,02 грн. щомісячно.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Державного підприємства Маріупольський морський торговельний порт від 28.02.2023 про розстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 06.10.2022 по справі № 905/1795/21 на вісім місяців шляхом сплати Державним підприємством Маріупольський морський торговельний порт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ріола Модуль ЛТД належних за цим рішенням сум у загальному розмірі 11 528 176,17 грн щомісячними платежами по 1 441 022,02 грн кожен, протягом березня 2023 - 14 жовтня 2023.

У судовому засіданні 07.03.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.03.2023

Ухвала набрала законної сили в день її винесення судом 07.03.20203

Ухвала є невід`ємною частиною рішення у справі № 905/1795/21 від 06.10.22 та наказу від 19.12.22.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ріола Модуль ЛТД (місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4; ідентифікаційний код 21650831);

Боржник: Державне підприємство Маріупольський морський торговельний порт (місцезнаходження: 87510, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, будинок 99; ідентифікаційний код 01125755);

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Ю.С. Зельман

Суддя П.В. Демідова

Суддя М.О. Лейба