Рішення № 10955726, 26.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.10                                                                                 Справа № 8/183пн

          За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугбудкомплект-2009», м. Зимогір’я Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод»», м. Зимогір’я Луганської області,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Публічного акціонерного товариства «Фінексбанк», м. Київ, -

про визнання права власності.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від позивача –Сєдих В.І. –представник, - довіреність №б/н від 07.06.10 року;

від відповідача –Власов О.М. –представник, - довіреність №б/н від 03.08.009 року;

від третьої особи – Феденко С.В. –представник, - довіреність №б/н від 12.07.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

          суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугбудкомплект-2009»(далі –ТОВ «Лугбудкомплект-2009») звернулося до суду з позовною заявою (вих.№ б/н від 01.07.10 року) про визнання за ним права власності на:

1.Комплекс нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Зимогір’я Слов’яносербського району Луганської області, вул. Заводська, 1 та складається з:

літераназва

г, г', г-2, г-3Будівля ящичного наповнювача

Б-2Будівля побутового корпусу

в-7Будівля облицювального цеху

в-1, в-2Будівля завантаження вагонів

ВБудівля формовки; пічного відділення; тунельного сушила з вбудованою будівлею трансформаторної підстанції

ЗБудівля матеріального складу

ГБудівля помольного вузла

з-2, з-3Будівля допоміжного цеху

в-4Будівля приготування ангоба

КУбиральня

ЖСклад ПММ

в'Естакада

в-3Приймальня харчування

в-5Бокс

в-6Намет

в-8Нарядна

в-9Підсобне приміщення

в-10Склад

в-11Литтєва цегли

ДЕкскаваторне приміщення

ЕПрохідна

ЛКиснева

МГРП

р-1, р-2Резервуари

№ 2Огорожа

СНавіс

ІІВодопровід 2.Рухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Зимогір’я Слов’яносербського району Луганської області, вул. Заводська, 1 та складається з:

-          автонавантажувач «Тойота»7F G15 (інвентарний номер 978);

-          вагонетка пічна:

-          вагонетка пічна –4шт. (інв. номер 1032);

-          вагонетка пічна б/у –12 шт. (інв. номер 989);

-          пічний штовхач (інв. номер 1034);

-          піч тунельна № 2 (інв. номер 1037).

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22.07.09 року до 09.08.10 року та з 09.08.10 року до 26.08.10 року –з метою надання учасникам розгляду спору можливості подати додаткові докази.

          До початку судового засідання 26.08.10 року від сторін та третьої особи надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.

          Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що відповідач оспорює право його власності на спірне рухоме та нерухоме майно.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що спірне майно перебуває у заставі у зв’язку з укладенням між відповідачем та третьою особою кредитного договору (відзив на позов від 21.07.10 року за вих. №б/н).

Третя особа - Публічне акціонерне товариство «Фінексбанк»(далі - ПАТ «Фінексбанк», Банк) заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що спірне рухоме майно є предметом договору застави від 22.11.07 року, а нерухоме майно - предметом іпотечного договору від 27.03.08 року, за реєстром №1820, а тому відповідно до ст. 9 Закону України від 05.06.03 року №898-ІУ «Про іпотеку»(далі –Закону «Про іпотеку») 1-й відповідач не мав права без письмового дозволу банку як іпотекодержателя здійснювати відчуження предмету іпотеки; крім того, відповідно до ст.ст.59-61 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) 1-й відповідач був зобов’язаний здійснити публікацію у засобах масової інформації про здійснення реорганізації, однак, не зробив цього; він також порушив умови п. 7.1.2 кредитного договору - про обов’язкове попереднє письмове повідомлення банку (іпотекодержателя) про намір здійснити реорганізацію ТОВ «СП «Цегельний завод»»(відзив на позов від 20.07.10 року за вих. №1983/16).

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          22.11.07 року між Відкритим акціонерним товариством «Фінексбанк»(далі –Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод»(далі - Позичальник, Завод) укладено кредитний договір №К/199-0000, відповідно до якого банк зобов’язується надати позичальникові грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі, на строк та на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов’язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити відсотки за користування кредитною лінією та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у строки, передбачені договором (п.1.1).

          Розмір кредитної лінії –1.500.000,00 грн. (п.1.2), строк користування нею –з 22.11.07 року по 19.11.10 року (п.1.3), процентна ставка –18% річних (п.1.4).

Позичальник зобов’язався письмово попередити банк про злиття, поділ, приєднання, перетворення, виділ, заснування нових юридичних осіб чи прийняття рішення про ліквідацію позичальника, а також щодо внесення змін та доповнень до установчих та інших документів про статус позичальника не пізніше, ніж за 1 місяць до початку вчинення таких дій (п.7.1.2).

Наслідки порушення позичальником цього зобов’язання сторони визначили у розділі 8 договору, а саме: банк у такому випадку має право звернути стягнення на предмет застави чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов’язань за цим договором, у т.ч. –відмовитися від надання позичальникові нових траншів кредитів (п.8.1.1; 8.3; 8.4) (том 1, а.с.34-36).

В подальшому сторони вносили зміни до цього договору, внаслідок чого загальна сума кредиту склала 12.000.000,00 грн.

          З метою забезпечення виконання позичальником основного зобов’язання за кредитним договором сторони 22.11.07 року у простій письмовій формі уклали договір застави, відповідно до якого завод (заставодавець) передав, а банк (заставодержатель) прийняв у заставу належне йому (заводу) на праві власності рухоме майно згідно додатку №1, який є невід’ємною частиною договору застави (пункти 1.3; 3) вартістю 1.282.476,35 грн. (п.3.1), яке знаходиться за адресою: м.Зимогір’я, вул. Заводська, 1 Слов’яносербського району Луганської області (п.3.2); заставна вартість предмету застави згідно домовленості сторін становить 2.726.960,00 грн. (п.6).

          Заставодавець: має право: володіти і користуватися заставним майном згідно з його призначенням (п.10.1); зобов’язаний: у разі прийняття рішення про припинення (реорганізацію, ліквідацію) заставодавця як юридичної особи сповістити заставодержателя про таке рекомендованим листом у 5-тиденний термін із моменту прийняття цього рішення та не здійснювати такі дії без письмової згоди на це заставодержателя (п.11.2).

          Пункт 11.2 договору застави суперечить чинному законодавству, а саме: ст.ст.59-61 ГКУ, які не ставлять можливість здійснення реорганізації або ліквідації однієї юридичної особи у залежність від волевиявлення іншої юридичної особи у спосіб, вказаний у договорі.

          Договором застави, далі, передбачено, що заставодержатель у разі порушення заставодавцем умов цього договору має право, незалежно від строку настання виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, вимагати дострокового його виконання, а у випадку незадоволення цієї вимоги –достроково звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його у порядку, передбаченому цим договором (п.12.3), що кореспондується зі ст. 589 Цивільного кодексу України та ст.20 Закону України від 02.10.92 року №2654-ХІІ «Про заставу».

          У випадку прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію заставодавця або порушення справи про його банкрутство у відповідності з чинним законодавством України банк має право достроково звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його у порядку, передбаченому цим договором (п.12.4).

У разі вчинення заставодавцем перешкод у реалізації заставодержателем заходів, передбачених пунктами 12.3 та 12.4, він має право стягнути з нього збитки (п.12.5).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється у безспірному порядку на підставі акту про звернення стягнення на предмет застави (п.14).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником основного зобов’язання чи настання одного з випадків, з яким законодавство пов’язує припинення права застави. (том 1, а.с.37-38).

27.03.08 року сторони уклали додаткову угоду до цього договору, якою, серед іншого, внесли зміни до п.1 та встановили, що розмір кредитної лінії становить 6.750.000,00 грн. (том 1, а.с.38).

Застава зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 08.04.08 року, що підтверджується витягом №17978078 (том 1, а.с.135).

27.03.08 року відповідачі по цій справі уклали між собою іпотечний договір, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А., за реєстром №1820, - відповідно до якого банк (іпотекодержатель) та завод (іпотекодавець), з метою забезпечення виконання заводом основного зобов’язання за кредитним договором №К/199-0000 від 22.11.07 року - погашення кредитної лінії у сумі 6.750.000,00 грн., - уклали цей договір, при цьому завод (іпотекодавець) передає, а банк (іпотекодерждатель) приймає в іпотеку комплекс нерухомого майна, який розташований у м. Зимогір’я, вул. Заводська, 1, загальною площею 9079,7 кв.м, та в цілому складається з: літ. г, г', г-2, г-3 –будівлі ящичного наповнювача загальною площею 532,7 кв.м; літ. Б-2 –будівлі побутового корпусу загальною площею 613,7 кв.м; літ. в-7 –будівлі облицювального цеху загальною площею 298,7 кв.м; літ. в-1, в-2 - будівлі завантаження вагонів загальною площею 433,1 кв.м; літ. В –будівлі формовки, пічного відділення, тунельного сушила з вбудованою трансформаторною підстанцією загальною площею 5294,0 кв.м; літ. З –будівлі матеріального складу загальною площею 450,3 кв.м; літ. Г –будівлі помольного вузла загальною площею 1322.1 кв.м; літ. з-2, з-3 –будівлі допомоміжного цеху загальною площею 4,9 кв.м; літ. в-4 –будівлі приготування ангоба загальною площею 43,9 кв.м; літ. К –убиральні; літ. Ж –складу ПММ загальною площею 23,4 кв.м; літ. в’–естакади; літ. в-3 –приймальні харчування; літ. в-5 –боксу; літ. в-6 –намету; літ. в-8 –нарядної; літ. в-9 –підсобного приміщення; літ. в-10 –складу; літ. в-11 –литтєвої цегли; літ. Д –екскаваторного приміщення загальною площею 52,7 кв.м; літ. Е –прохідної загальною площею 10,2 кв.м; літ. Л –кисневої; літ. М –ГРП; літ. р-1, р-2 –резервуарів; літ. №2 –огорожі; літ. С –навісу; літ. ІІ –водопроводу, - що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №972140, вид. виконкомом Зимогір’ївської міської ради 08.02.08 року, зареєстрованого у Слов’яносербському районному бюро технічної інвентаризації 14.02.08 року, реєстраційний номер 2343617 (п.2).

Вартість предмету іпотеки сторони визначили на рівні 19.991.683,00 грн. (п.5).

Іпотекодавець: має право: володіти і користуватися предметом іпотеки (п.11.1); зобов’язаний: не відчужувати предмет іпотеки, будь-яку частину його, не передавати його в оренду, найм, спільну діяльність, лізинг, користування на будь-яких інших підставах іншим особам без письмової згоди іпотекодержателя (п.12.1).

          Заставодержатель у разі невиконання заводом умов основного зобов’язання за кредитним договором та умов іпотеки за цим договором має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання та/або звернути стягнення на предмет іпотеки (п.13.3), - що кореспондується зі ст. 589 ЦКУ та ст.12 Закону України від 05.06.03 року №898-ІУ «Про іпотеку».

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки сторони визначили у п. 15 договору іпотеки, відповідно до якого іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати будь-який спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, вказаний у пунктах 15.1-15.8 договору іпотеки (тобто: за рішенням суду (п.15.1); шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису (п.15.2); шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п.1.5.3); шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання (п.15.4); та ін.).

Крім того, незалежно від того, який спосіб звернення стягнення він фактично обере у разі порушення умов договору позичальником (іпотекодавцем), іпотекодержатель має право застосувати інші, встановлені Законом України «Про іпотеку», способи звернення стягнення на предмет іпотеки (п.16 договору).

Сторони домовилися, що відповідно до ст.ст.23 та 24 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною, якщо предмет іпотеки переходить у власність інших осіб (п.22) (том 1, а.с.29-33).

27.03.08 року, за реєстром №1821, вищеназваним приватним нотаріусом накладено заборону відчуження зазначеного у договорі комплексу нерухомого майна до припинення іпотечного договору (том 1, а.с.33).

Іпотека зареєстрована: у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 27.03.08 року, що підтверджується витягом №17768703 від 27.03.08 року (том «т.1, а.с.136) та у Державному реєстрі іпотек 27.03.08 року, що підтверджується витягом №17769067 від 27.03.08 року (том 1, а.с.137).

21.04.09 року, за реєстром №2007, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. за заявою ПАТ «Фінексбанк»вчинив виконавчий напис з метою звернення стягнення на предмети іпотеки, про який йдеться вище у цьому рішенні, що не суперечить вимогам ст. 590 Цивільного кодексу, якою передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини 2 ст. 592 ЦКУ заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави у разі порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави та у інших випадках, встановлених договором.

Згідно приписам ст. 593 Кодексу право застави припиняється у разі припинення зобов’язання, забезпеченого заставою та у інших випадках, встановлених законом (аналогічна норма міститься у ст. 17 Закону «Про іпотеку»).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.27 Закону України від 01.07.04 року №1952-ІУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній на час укладення кредитного договору та договору іпотеки) державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

З наявних у справі доказів вбачається, що ТОВ «СП «Цегельний завод»» не погодилося з вищезгаданими діями нотаріуса (вчиненням виконавчого напису) та банку (іпотекодержателя) і звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.07.09 року по адміністративній справі №2а-24374/09/1270 за позовом ТОВ «СП «Цегельний завод»»до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ВАТ «Фінексбанк»та Приватного нотаріуса Латанюк І.А., - про визнання дій протиправними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, - було вжито заходів до забезпечення адміністративного позову, відповідно до яких було зупинено дію вищезгаданої постанови про порушення виконавчого провадження та заборонено Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби здійснювати виконавчі дії на підставі виконавчого напису від 21.04.09 року, за реєстром №2007.

Вищезгадані заходи забезпечення адміністративного позову були скасовані лише 20.04.2010 року (ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.10 року по справі №2а-24374/09/1270 (том 1, а.с.146).

Таким чином, арешт на спірне нерухоме майно (предмет іпотеки), починаючи з 21.07.09 року і до 20.04.10 року, не був накладений.

Як встановлено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.06.10 року по адміністративній справі №2а-4247/10/1270 за позовом ТОВ СП «Цегельний завод»»до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. - ВАТ «Фінексбанк»та ТОВ «ЛБК-2009», - про здійснення заміни вибулої сторони правонаступником, - 21.04.09 року вищеназваним приватним нотаріусом був вчинений виконавчий напис, за реєстром №2007, згідно якому звернуто стягнення на комплекс нерухомого майна, яке є предметом спору по цій справі, завдяки чому банк отримав можливість задовольнити свої вимоги за вищезгаданим кредитним договором у розмірі 13.162.708,00 грн.

З постанови вбачається, що на підставі виконавчого напису 01.07.09 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження ВП №13525627, але не вживалися заходи до його належного виконання, у т.ч. –до заміни сторони виконавчого провадження з боржника в особі ТОВ «СП «Цегельний завод»»- на боржника в особі ТОВ «ЛБК-2009».

Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено: здійснено заміну сторони виконавчого провадження –боржника з ТОВ «СП «Цегельний завод»»- на боржника в особі ТОВ «ЛБК-2009».

Постанова суду набрала законної сили (том 1, а.с.110-112).

Отже, на думку суду, цією постановою охоронювані законом права та інтереси банку не порушені, оскільки звернення на предмет іпотеки здійснено 21.04.09 року; у встановленому Законом України від 21.04.1999 року №606-ІУ «Про виконавче провадження»порядку 01.07.09 року відкрито виконавче провадження, стороною якого (боржником) визнано (шляхом заміни на належного боржника) юридичну особу, яка з 19.10.09 року фактично стала власником предмету іпотеки, - тобто ТОВ «ЛБК-2009».

Керуючись ст.35 ГПК України, а також ч.2 ст. 14 та ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ), суд вважає факти вчинення виконавчого напису, відкриття виконавчого провадження ВП №13525627 та заміни боржника як сторони у ньому - доведеними.

Майже 4 місяці поспіль після вчинення виконавчого напису - 12.08.09 року загальні збори ТОВ «СП «Цегельний завод»»прийняли рішення про реорганізацію товариства шляхом виділу із нього нової юридичної особи (протокол №б/н від 12.08.09 року) (том 1, а.с. 39).

19.10.09 року загальні збори ТОВ «СП «Цегельний завод»»: затвердили звіт комісії з реорганізації товариства шляхом виділу та утворення нової юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугбудкомплект-2009»(далі – ТОВ «ЛБК-2009», - позивач); затвердили розподільчий баланс станом на 18.10.09 року (том 1, а.с.27) та акт приймання-передачі майна від ТОВ «СП «Цегельний завод»»- на користь ТОВ «ЛБК-2009»»(том 1, а.с.28) (протокол №б/н від 19.10.09 року) (том 1, а.с.39-41).

Загальні збори ТОВ «ЛБК-2009»від 19.10.09 року, протокол №1, прийняли рішення про створення цього господарського товариства, затвердили порядок формування його статутного капіталу та статут, а також вирішили низку інших організаційних питань (том 1, а.с.42-43).

          Усі вищезгадані рішення загальних зборів ТОВ «СП «Цегельний завод»»та ТОВ «ЛБК-2009»станом на час вирішення цього спору по суті є чинними.

          Згідно вищезгаданому акту приймання-передачі активів та зобов’язань ТОВ «СП «Цегельний завод»»відповідно до розподільчого балансу на користь ТОВ «ЛБК-2009»передало:

1.Комплекс нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Зимогір’я Слов’яносербського району Луганської області, вул. Заводська, 1 та складається з:

літераназва

г, г', г-2, г-3Будівля ящичного наповнювача

Б-2Будівля побутового корпусу

в-7Будівля облицювального цеху

в-1, в-2Будівля завантаження вагонів

ВБудівля формовки; пічного відділення; тунельного сушила з вбудованою будівлею трансформаторної підстанції

ЗБудівля матеріального складу

ГБудівля помольного вузла

з-2, з-3Будівля допоміжного цеху

в-4Будівля приготування ангоба

КУбиральня

ЖСклад ПММ

в'Естакада

в-3Приймальня харчування

в-5Бокс

в-6Намет

в-8Нарядна

в-9Підсобне приміщення

в-10Склад

в-11Литтєва цегли

ДЕкскаваторне приміщення

ЕПрохідна

ЛКиснева

МГРП

р-1, р-2Резервуари

№ 2Огорожа

СНавіс

ІІВодопровід 2.Рухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Зимогір’я Слов’яносербського району Луганської області, вул. Заводська, 1 та складається з:

-          автонавантажувач «Тойота»7F G15 (інвентарний номер 978);

-          вагонетка пічна:

-          вагонетка пічна –4шт. (інв. номер 1032);

-          вагонетка пічна б/у –12 шт. (інв. номер 989);

-          пічний штовхач (інв. номер 1034);

-          піч тунельна № 2 (інв. номер 1037).

          Таким чином, згідно розподільчому балансу та акту приймання-передачі відповідач передав на користь позивача усе нерухоме та рухоме майно, яке є предметом спору по цій справі.

          Станом на час вирішення спору по суті зазначене рухоме та нерухоме майно обліковується на балансі позивача (том 1, а.с.109).

          Крім того, відповідач на підставі вищезазначених документів передав на користь позивача власну кредиторську заборгованість перед ВАТ «Фінексбанк»за кредитним договором у розмірі 13.162.708,93 грн., з яких сума заборгованості по кредиту становить 11.999.795,00 грн., а заборгованість по процентах – 1.162.913,93 грн. (том 1, а.с.28).

          Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугбудкомплект-2009», затвердженому його загальними зборами (протокол №1 від 19.10.09 року) та зареєстрованому державним реєстратором Слов’яносербської районної державної адміністрації Луганської області 21.10.09року, реєстраційний запис №13751360000000570, товариство створено шляхом виділу з ТОВ «СП «Цегельний завод»»(п.1.1); воно є юридичною особою приватного права (п.1.2) з моменту державної реєстрації (п.1.5).

          Статутний капітал товариства у розмірі 2.194.741,68 грн. створений відповідно до розподільчого балансу та акту прийому-передачі майна, майнових прав та інших видів активів і зобов’язань, які були йому передані, з огляду на що воно є правонаступником ТОВ «СП «Цегельний завод»» у цій частині (п.4.1).

          Цей капітал створено шляхом здійснення вкладу учасником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглетехпоставка» - у сумі 2.192.546,94 грн., що становить 99,95% капіталу, та учасником - Солошенко Т.О., яка внесла вклад у розмірі 2194,74 грн. (0,1% капіталу).

Ці положення статуту узгоджуються з приписами ст. 86 Господарського кодексу України.

          Відповідно до п.7.1 товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу (том 1, а.с.15-26), - що кореспондується зі ст.ст.12-13 Закону України від 19.09.91 року №1576-ХІІ «Про господарські товариства».

          Статтею 59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації—за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб— засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом,—за рішенням суду.

У разі поділу суб’єкта господарювання усі його майнові права і обов’язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов’язки реорганізованого суб’єкта.

З п.22 договору іпотеки, а також з вищенаведеного аналізу чинного законодавства вбачається, що ані сторони за договором, ані чинне законодавство не виключають можливості переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи.

Так, згідно ч.1 ст. 23 Закону «Про іпотеку»у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Звідси, - позивач - ТОВ «ЛБК-2009»правомірно просить визнати його власником тієї частки майна, яка йому передана згідно розподільчому балансу та акту приймання-передачі цього майна, при цьому він підтвердив свій обов’язок виконати зобов’язання колишнього власника –ТОВ «СП «Цегельний завод»»перед банком як позичальника, а також виконати зобов’язання останнього як іпотекодавця.

          З урахуванням вищевикладеного факт повідомлення ТОВ «СП «Цегельний завод»»банку - про здійснення реорганізації товариства не до моменту реорганізації (у жовтні 2009 року), а після її здійснення, а саме: 01.12.09 року, - не впливає на вирішення цього спору (том 1, а.с.129-130).

          З наявних у справі доказів видно, що ПАТ «Фінексбанк»станом на вказану дату уже скористалося своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) та жодну з вищезгаданих дій відповідача по даній справі в рамках укладених договорів у встановленому законом порядку не оскаржило.

          ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Розподільчий баланс та акт приймання-передачі активів та зобов’язань ТОВ «СП «Цегельний завод» відповідно до розподільчого балансу, складені ТОВ «СП «Цегельний завод»та ТОВ «ЛБК-2009»19.10.09 року, не є правочинами у розумінні ст.ст.202 та 203 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ).

          Статтею 11 ЦКУ встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, серед інших, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.                     Частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Різновидом правочину є договір.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Однак, розподільчий баланс та акт приймання-передачі за своїми формою та змістом не є ані правочинами, ані договорами, - з огляду на що, а також на обставини цієї справи, відсутні фактичні та правові підстави говорити про відчуження відповідачем спірного рухомого та нерухомого майна на користь позивача.

          Звідси, при вирішенні цього спору відсутні підстави для застосування приписів частини 3 ст. 12 Закону «Про іпотеку», згідно якій правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

          Такий висновок підтверджується також тим, що сторони у пункті 22 договору іпотеки передбачили можливість переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи та наслідки такого переходу: у такому разі ця особа несе оболв’язки та права іпотекодавця.

          Відповідач здійснив реорганізацію, а не ліквідацію ТОВ «СП «Цегельний завод»», при цьому він та банк (третя особа) були достеменно обізнані з приводу того, що банк на час реорганізації відповідача уже звернув стягнення на предмети іпотеки та застави, отримав реальну можливість задовольнити свої вимоги, які витікали з вищезгаданого кредитного договору, з огляду на що у нього відсутні правові підстави стверджувати, що відповідач припустився порушення вимог ч.8 ст. 59 ГКУ.

          Цивільний кодекс України, закони «Про заставу»та «Про іпотеку»не виключають можливості переходу права власності на предмет іпотеки.

Згідно ст.23 Закону «Про іпотеку»у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

          Виходячи з обставин справи та наявних у ній доказів, є підстави дійти висновку, що позивач набув право власності на спірне рухоме та нерухоме майно у відповідності до чинного законодавства (частини 1 та 4 ст. 59 Господарського кодексу).

Цей висновок суду наявними у справі доказами не спростовано.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується також наступним.

Частиною 1 ст. 316 ЦКУ встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

          Згідно ст. 319 ЦКУ власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦКУ).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (ст. 321 ЦКУ).

          Позивач у порядку та у спосіб, встановленні чинним законодавством, довів суду, що він правомірно набув право власності на спірне майно, - тобто його дії відповідають вимогам ст. 328 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Частиною 1 ст. 386 ЦКУ встановлено одну з основоположних засад захисту права власності, а саме: держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

          Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

           Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,16,316-319,321,328,386,392 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75 та ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугбудкомплект-2009», ідентифікаційний код 36658983, яке знаходиться за адресою: місто Зимогір’я, вул. Заводська, 1 Слов’яносербського району Луганської області, - право власності на комплекс нерухомого майна загальною площею 9079,7 кв.м, який знаходиться за адресою: місто Зимогір’я, вул. Заводська, 1 (один) Слов’яносербського району Луганської області та в цілому складається з:

літ. г, г', г-2, г-3 –будівлі ящичного наповнювача загальною площею 532,7 кв.м;

літ. Б-2 – будівлі побутового корпусу загальною площею 613,7 кв.м;

літ. в-7 – будівлі облицювального цеху загальною площею 298,7 кв.м;

літ. в-1, в-2 - будівлі завантаження вагонів загальною площею 433,1 кв.м;

літ. В –будівлі формовки, пічного відділення, тунельного сушила з вбудованою трансформаторною підстанцією загальною площею 5294,0 кв.м;

літ. З –будівлі матеріального складу загальною площею 450,3 кв.м;

літ. Г –будівлі помольного вузла загальною площею 1322.1 кв.м;

літ. з-2, з-3 –будівлі допоміжного цеху загальною площею 4,9 кв.м;

літ. в-4 – будівлі приготування ангоба загальною площею 43,9 кв.м;

літ. К –убиральні;

літ. Ж –складу ПММ загальною площею 23,4 кв.м;

літ. в' –естакади;

літ. в-3 – приймальні харчування;

літ. в-5 –боксу;

літ. в-6 – намету;

літ. в-8 –нарядної;

літ. в-9 – підсобного приміщення;

літ. в-10 –складу;

літ. в-11 –литтєвої цегли;

літ. Д –екскаваторного приміщення загальною площею 52,7 кв.м;

літ. Е –прохідної загальною площею 10,2 кв.м;

літ. Л –кисневої;

літ. М –ГРП;

літ. р-1, р-2 –резервуарів;

літ. №2 –огорожі;

літ. С –навісу;

літ. ІІ –водопроводу.

          На підставі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на перелічені у даному пункті рішення об’єкти нерухомого майна підлягає державній реєстрації.

          3.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугбудкомплект-2009», ідентифікаційний код 36658983, яке знаходиться за адресою: місто Зимогір’я, вул. Заводська, 1 Слов’яносербського району Луганської області, - право власності на наступні об’єкти рухомого майна, які знаходиться за адресою: місто Зимогір’я, вул. Заводська, 1 (один) Слов’яносербського району Луганської області:

автонавантажувач «Тойота»7F G15 (інвентарний номер 978);

вагонетку пічну;

вагонетки пічну у кількості 4 (чотири) шт. (інв. номер 1032);

вагонетки пічні б/у у кількості 12 (дванадцяти) шт. (інв. номер 989);

пічний штовхач (інв. номер 1034);

піч тунельна № 2 (два) (інв. номер 1037).

          4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод»», ідентифікаційний код 32292709, яке знаходиться за адресою: місто Зимогір’я, вул. Заводська, 1 Слов’яносербського району Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугбудкомплект-2009», ідентифікаційний код 36658983, яке знаходиться за адресою: місто Зимогір’я, вул. Заводська, 1 Слов’яносербського району Луганської області, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 26.08.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 30 серпня 2010 року.

          Суддя                                                                                                    А.П.Середа