Рішення № 10955566, 01.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/25301.07.10 За позовом Дочірнього підприємства "Енергоремонт" Відкритого акціонерного товариства

"Київенергоремонт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд"

про стягнення 139 158,88 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Сизоненко С.В. за довіреністю №07/02 від 04.01.2010р.

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 79927,23 грн. заборгованості за договором №ІА/БЛОК 3/04 від 20.07.2004р. та 8600,55 грн. пені, 43231,36 грн. збитків від інфляції, 7399,74 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. порушено провадження у справі № 8/253, розгляд справи призначений на 01.07.2010р.

У судове засідання, призначене на 01.07.2010р. з‘явився представник позивача.

Через загальний відділ суду 23.06.2010р. від відповідача надійшов відзив з документами, в якому відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі на суму 139158,88 грн. та просив розглядати справу без його участі.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

20.07.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд"- «генпідрядник»та Дочірнім підприємством "Дарниця" Відкритого акціонерного товариства "Київенергоремонт"- «субпідрядник»був укладений договір №ІА/БЛОК 3/04 на виконання будівельно-монтажних робіт по об’єкту: "Розширення ТЕЦ-6. Енергоблок №3" (надалі - договір).

28.02.2006р. на загальних зборах акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Київенергоремонт" було прийнято рішення про припинення Дочірнього підприємства "Дарниця" Відкритого акціонерного товариства "Київенергоремонт" шляхом приєднання до Дочірнього підприємства "Енергоремонт" Відкритого акціонерного товариства "Київенергоремонт", що підтверджується протоколом від 28.02.2006р. (міститься в матеріалах справи).

06.03.2007р. затверджено передавальний акт (баланс) у зв’язку з закінченням реорганізації Дочірнього підприємства "Дарниця" Відкритого акціонерного товариства "Київенергоремонт", відповідно до якого Дочірнє підприємство "Дарниця" Відкритого акціонерного товариства "Київенергоремонт" передала всі свої зобов’язання, в тому числі дебіторську заборгованість за вказаним договором.

Згідно п.1.1 договору «субпідрядник»зобов’язується виконати на свій ризик та здати «генпідряднику»роботи, зазначені в п.1.2 договору, які відповідають вимогам проектно-кошторисної документації, у встановлений договором строк, а «генпідрядник»зобов’язується прийняти та оплатити ці роботи.

Для виконання обсягів робіт у 2006 році сторони уклали додаткову угоду №3 від 28.12.2005р. до договору, якою продовжено термін дії договору на 2006 рік.

Відповідно до договору та додаткових угод між сторонами позивач виконав роботи на об’єкті "Розширення ТЕЦ-6. Енергоблок №3" на загальну суму 305286,48 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт №№1Е, 2Е, 3Е, 4Е, 5Е, 6Е за травень 2006р., що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач виконав власні зобов’язання належним чином.

Згідно ч.2 п.4.1 договору оплата виконаних робіт проводиться «генпідрядником»протягом тридцяти днів з моменту підписання форми №КБ-3, але не пізніше наступного дня після одержання коштів від замовника.

Укладеною між сторонами додатковою угодою №2 від 02.08.2005р. до договору визначено, що «субпідрядник»сплачує «генпідряднику» генпослуги в розмірі 7% від виконаних робіт з урахуванням ПДВ; генпослуги знімаються з оплати за виконані роботи у формі №КБ-3.

31.05.2006р. сторонами було підписано та скріплено печатками довідку про вартість виконаних робіт форми №КБ-3 за травень 2006р. на суму 283916,43 грн. (з вирахуванням генпослуг в розмірі 7%).

Відповідач в свою чергу власні зобов’язання не виконав належним чином, за виконані позивачем роботи в повному обсязі не розрахувався.

Як стверджує позивач, відповідач частково здійснив оплати за виконані позивачем послуги на загальну суму 203989,20 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи в повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем в порушення умов договору не погашена та становить 79927,23 грн. (283916,43 грн. - 203989,20 грн.).

22.06.2010р. сторонами підписаний та скріплений печатками акт звіряння розрахунків, в якому зафіксовано заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 79927,23 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 79927,23 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 8600,55 грн. пені, 43231,36 грн. збитків від інфляції, 7399,74 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт в повному обсязі, відповідачем позовні вимоги визнані в повному обсязі, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 43231,36 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 7399,74 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно п.5.3 договору, при несвоєчасній оплаті з вини «генпідрядника» вартості виконаних робіт, «генпідрядник» сплачує «субпідряднику» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше 10% від несплаченої суми.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню за перерахунком суду в розмірі 7992,72 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач визнав позовні вимоги, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 525, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд" (01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, 5-А; код 32110032) на користь Дочірнього підприємства "Енергоремонт" Відкритого акціонерного товариства "Київенергоремонт" (04071, м.Київ, пров. Електриків, 15; код 32073085) 79 927 (сімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот двадцять сім) грн. 23 коп. основного боргу, 7 992 (сім тисяч дев’ятсот дев’яносто дві) грн. 72 коп. пені, 43 231 (сорок три тисячі двісті тридцять одна) грн. 36 коп. збитків від інфляції, 7 399 (сім тисяч триста дев’яносто дев’ять) грн. 74 коп. трьох відсотків річних, 1 385 (одна тисяча триста вісімдесят п’ять) грн. 51 коп. державного мита, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич