Рішення № 109551301, 14.03.2023, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/257/23

Номер провадження 2/573/91/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2023 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Свиргуненко Ю.М.,

за участю секретаря Калініченко А.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

14 лютого 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.

Позовна заява вмотивована наступним чином.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За життя вона склала заповіт, яким все своє майно заповіла батьку позивачів - ОСОБА_4 . Останній здійснив поховання ОСОБА_3 , розпорядився її речами, доглядав за спадковим будинком та зберігав документи, а отже фактично прийняв спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Спадщину після його смерті прийняла дружина та мати позивачів - ОСОБА_5 шляхом спільного проживання з спадкодавцем на день смерті. Крім того, за її заявою Улянівською державною нотаріальною конторою Білопільського району Сумської області заведена спадкова справа №43481294 від 21 листопада 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєчасно прийняли спадщину після смерті матері та 23 грудня 2017 року кожен з них окремо отримав у приватного нотаріуса Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Бойко О.І. свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної частки (паю) площею 4,16 в умовних кадастрових гектарах, яка на підставі сертифікату належала ОСОБА_3 , спадщину після якої фактично прийняв ОСОБА_4 , а після нього - ОСОБА_5 .

Крім зазначеної вище земельної ділянки, до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ввійшли земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,13 га, а також для ведення особистого підсобного господарства площею 0,35 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , передані спадкодавцю у приватну власність рішенням 14 сесії Тучненської сільської ради народних депутатів Білопільського району Сумської області від 06 серпня 1993 року, на підставі Закону України «Про приватизацію земельних ділянок».

За життя ОСОБА_3 розпочала приватизацію вказаних земельних ділянки, однак не встигла отримати правовстановлюючі документи на них.

Посилаючись на викладені вище обставини, позивачі просять визнати за кожним з них у порядку спадкування за законом право на закінчення приватизації 1/2 частини земельної ділянки площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,35 га для ведення особистого підсобного господарства, переданих відповідно до рішення 14 сесії Тучненської сільської ради народних депутатів Білопільського району Сумської області №27 від 06 серпня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок» у приватну власність ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 15 лютого 2023 року відкрито провадження в справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 14 березня 2023 року. У п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою у приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Сумської області Бойко О.І. витребувано копії спадкових справ відносно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 32-33).

Ухвалою від 14 березня 2023 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 95).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовезасідання нез`явилися,надіслали заявипро розглядсправи безїх участі,позов підтримують (а. с. 87, 90).

Представник відповідача Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Селищний голова надіслав листа про розгляд справи без участі їх представника (а. с. 85-86).

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Інші клопотання та заяви, пов`язані з розглядом справи, від учасників судового процесу не надходили.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тучне Білопільського району Сумської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшов житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , побудований у 1947 році, що підтверджується даними погосподарської книги №3 Тучненської сільської ради Білопільського району Сумської області за 1982 рік (а. с. 20).

Також, відповідно до рішення 14 сесії Тучненської сільської ради народних депутатів Білопільського району Сумської області від 06 серпня 1993 року, ОСОБА_3 передано в приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибну ділянку) в с. Тучне, площею 0,13 га та для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,35 га (а. с. 19).

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Тучненської сільської ради 18 грудня 1985 року, зареєстрований у реєстрі за №26, яким все своє майно заповіла племіннику ОСОБА_4 (а. с. 15).

За інформацією старостинського округу №2 Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт від імені померлої, посвідчений секретарем виконавчого комітету Тучненської сільської ради 18 грудня 1985 року за №26, не скасовувався. Арешт на майно не накладався. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її племінник ОСОБА_4 , який протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця зберігав документи, доглядав за будинком та городом, розпоряджався особистим майном (а. с. 21).

Згідно з інформаційними довідками з Спадкового реєстру №71559032 та №71559064 від 21 лютого 2023 року, спадкова справа після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заведена. Водночас у Спадковому реєстрі зареєстрований заповіт за №39556073, посвідчений Тучненською сільською радою 18 грудня 1985 року, номер у реєстрі нотаріальних дій 26, який є чинним (а. с. 81-82).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Тучне Білопільського району Сумської області помер батько позивачів ОСОБА_4 (а. с. 9-11, 13).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, в тому числі і на майно, яке останній фактично успадкував після смерті ОСОБА_3

21 листопада 2007 року державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори за заявою ОСОБА_5 заведена спадкова справа №375 після її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в Спадковому реєстрі за №43481294. ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за законом №2116 від 21 листопада 2007 року, номер у Спадковому реєстрі 43481338 на земельну ділянку площею 3,991 га, розташовану на території Тучненської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії СМ №082860, виданого Білопільською районною державною адміністрацією 27 грудня 2005 року (а. с. 52-55, 80).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачів ОСОБА_5 (а. с. 14).

10 листопада 2017 року приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заведена спадкова справа №276/2017 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , зареєстрована в Спадковому реєстрі за №61536546, в якій позивачам видані свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом на частину спадкового майна (а. с. 41-79).

Відповідно до письмових роз`яснень приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Сумської області Бойко О.І. від 08 березня 2023 року, позивачам роз`яснено вимоги чинного законодавства щодо підстав видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (а. с. 93).

Листом від 20 січня 2023 року Миколаївська селищна рада Сумського району Сумської області повідомила ОСОБА_1 про те, що селищна рада не уповноважена вирішувати питання переходу права на завершення приватизації земельних ділянок, наданих у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення Тучненської сільської ради «Про приватизацію земельних ділянок» (а. с. 22).

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Згідно з ст. ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В силу ст. 13 Конвенції кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Згідно з п. п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У пунктах 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Таким чином, враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми ЦК УРСР, які діяли на той час.

Згідно з положеннями ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР 1960 року, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

За приписами ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин міг залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів домашнього вжитку) одній або кільком особам як тим, що входили, так і тим, що не входили до кола спадкоємців за законом.

Для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або застереженням. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та (або) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1 ст. 548, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР).

Згідно з п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 18 червня 1994 року (в редакції від 17 жовтня 2000 року), яка діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном могла бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.

Тобто, спадкоємець, який протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважався таким, що відповідно до ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняв спадщину.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

За загальними правилами про спадкування, передбаченими ст. ст. 1216, 1218, 1220 Цивільного кодексу України 2003 року, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У Перехідних положеннях Земельного Кодексу України визначено, у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. 3.5 правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя спадкодавець та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

Якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №14-652цс18, постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі №128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року в справі №723/1061/17.

VІ. Висновки суду

Виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства, поданих доказів, які не викликають сумнівів у їх допустимості та достовірності, суд дійшов до наступних висновків.

Спадкодавець ОСОБА_3 за життя розпочала процедуру отримання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибну ділянку) в с. Тучне, площею 0,13 га та для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,35 га на підставі рішення 14 сесії Тучненської сільської ради народних депутатів Білопільського району Сумської області від 06 серпня 1993 року.

Оскільки на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не набула у визначеному законом порядку право власності на вказані земельні ділянки, то ці земельні ділянки як об`єкт права власності не увійшли до спадкової маси і на них у порядку спадкування не може бути набуте право власності. У такому випадку до спадкоємців у порядку спадкування переходять усі інші наявні у спадкодавця майнові права, в тому числі право на завершення розпочатої спадкодавцем при житті процедури приватизації вказаних земельних ділянок.

Спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 був батько позивачів ОСОБА_4 , який фактично вступив в управління спадковим майном, тобто відповідно до ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняв спадщину.

Таким чином, до ОСОБА_4 , як спадкоємця ОСОБА_3 за заповітом, перейшли усі права та обов`язки, що належали останній на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, в тому числі і на право на завершення приватизації спірних земельних ділянок та одержання правовстановлюючих документів на них.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Спадщину після його смерті приняла його дружина та мати позивачів ОСОБА_5 , шляхом подачі нотаріусу відповідної заяви. Після її смерті за заявою позивачів була відкрита спадкова справа та видані свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна.

Отже, до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 перейшло право на завершення приватизації земельних ділянок, яка була розпочата ОСОБА_3 та одержання правовстановлюючих документів на них.

Органами місцевого самоврядування позивачам відмовлено в завершенні процедури приватизації, розпочатої ОСОБА_3 .

Свої спадкові права позивачі реалізували, своєчасно звернувшись до нотаріуса з заявами про відкриття спадкової справи після смерті матері ОСОБА_5 , а тому, враховуючи відмову органу місцевого самоврядування в наданні права на завершення приватизації земельних ділянок, свої спадкові права вони можуть захистити і підтвердити лише у судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а за позивачами має бути визнано їх право (набуте в порядку спадкування) на завершення розпочатої спадкодавцем за життя процедури приватизації земельних ділянок (набуття їх у власність).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 524, 525, 534, 548, 549 ЦК УРСР, ст. ст. ст. 15, 16, 1216, 1218, 1220, 1225, 1261, 1269 ЦК України, ст. ст. 81, 152, Перехідними положеннями Земельного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12-13, 76-78, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, ЄДРПОУ 04390083, юридична адреса: Сумська область, Сумський район, смт. Миколаївка, бульвар Свободи, 2 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ,право на завершення приватизації 1/2 частини земельної ділянки площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,35 га для ведення особистого підсобного господарства, які були передані померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у приватну власність відповідно до рішення 14 сесії Тучненської сільської ради народних депутатів Білопільського району Сумської області №27 від 06 серпня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок».

Визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на завершення приватизації 1/2 частини земельної ділянки площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,35 га для ведення особистого підсобного господарства, які були передані померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у приватну власність відповідно до рішення 14 сесії Тучненської сільської ради народних депутатів Білопільського району Сумської області №27 від 06 серпня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок».

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :