Рішення № 109549556, 02.03.2023, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5774/17

пр.№ 2/464/20/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2023 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Шманько О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Топорович Наталії Василівни, ОСОБА_3 , про визнання договору позики грошових коштів укладеним під впливом насильства, недійсним,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики, укладеного між ними 09.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1286, як такий, що укладений під впливом насильства. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 09.08.2017 між позивачем між сторонами у справі укладено вищевказаний договір позики грошових коштів у розмірі 377754,57 грн. В період з 15.05.2015 до серпня 2017 позивач на підставі довготривалого стажування працював менеджером у ТОВ «Кано», директором якого є ОСОБА_4 , офіційно працевлаштований не був, хоча за дорученням товариства виконував певні завдання та отримував заробітну плату. На початку серпня 2017 звернувся до відповідача ОСОБА_4 з проханням працевлаштувати його офіційно, натомість відповідач відмовила та повідомила, що він винен товариству грошову суму у розмірі 377754,57 грн. Оскільки таких коштів не отримував та самовільно їх не брав, відмовився їх відшкодовувати. З серпня 2017 року зі сторони ОСОБА_4 почались погрози, телефонні дзвінки та відвідування позивача з невідомими особами. Під час розмов остання дала зрозуміти, що у випадку неповернення коштів у позивача виникнуть проблеми. Проте позивач настоював на тому, що коштів не брав. В свою чергу, відповідачка вирішила додатково чинити тиск на дружину позивача ОСОБА_3 та висловлювала погрози. Внаслідок цього, під впливом тиску позивач підписав документ про отримання вищевказаних коштів. 09.07.2017 ОСОБА_4 примусом зобов`язала позивача прибути до приватного нотаріуса Топоровської Н.В., де під тиском ОСОБА_1 підписав договір позики та склав розписку. Враховуючи вищевикладене, просив суд визнати договір позики недійсним, оскільки такий укладений під впливом насильства та не відповідає волевиявленню позивача.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, що викладені у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, що в такому викладені. Додатково зазначив, що відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні надала суперечливі пояснення, зокрема, не змогла пояснити те, в яких саме купюрах і в якій валюті передавала кошти, не змогла відповісти на питання щодо походження таких коштів, що свідчить про те, що передачі коштів не було. Просив суд взяти до уваги висновок поліграфолога та позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву (Т. 1 а.с. 85-88), відповідно до якого зазначила, що директором ТОВ «Кано» не була, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак у неї були відсутні повноваження щодо працевлаштування позивача. Між укладенням договору позики грошових коштів та працевлаштуванням і роботою позивача немає жодного зв`язку. Позивачем не надано жодних доказів, що б підтверджували факт вчинення будь-яких незаконних дій відповідачем щодо нього. Позивач ствердив, що відповідачка, примушуючи його, зобов`язала прибути до приватного нотаріуса, де під тиском було підписано договір позики. Проте позивачем не вказано того, в який спосіб його примушувала відповідачка до вчинення таких дій та не надано жодних доказів на підтвердження цього. Позивач прибув до нотаріуса разом із дружиною, яка відповідно до п. 9 договору позики надала належним чином оформлену заяву про згоду на укладення договору позики. Приватний нотаріус ОСОБА_5 перед нотаріальним посвідченням договору позики пересвідчилась у намірах позивача, справжності його волевиявлення укласти договір позики. Таким чином, позивач міг заперечувати проти укладення договору та відмовитись від його підписання у разі відсутності у нього наміру на укладення договору позики. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору позики грошових коштів укладеним під впливом насильства недійсним є таким, що не підлягає задоволенню у зв`язку з безпідставністю та відсутністю належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження позиції позивача. Додатково зазначила, що познайомилась із ОСОБА_1 навесні 2017 року. Дізналась про потребу позивача у коштах та погодилась позичити необхідну суму. Про зустріч в нотаріуса домовлялась із ОСОБА_1 , контакти якого він знайшов в мережі інтернет, послуги нотаріуса оплачувала відповідачка. Нотаріус перевірила документи у сторін, з`ясувала у позивача те, чи добровільно і не під примусом останній укладає договір. Кошти ОСОБА_1 передала в валюті України в кабінеті приватного нотаріуса, в яких купюрах не пригадала, чи останній перераховував кошти, не пригадує. Кошти є заощадженнями відповідача та її батька. В судове засідання від 02.03.2023 не з`явилась, належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Звернулась до суду з письмовим обґрунтуванням недопустимості доказу, а саме висновку за результатами проведення судової психологічної експертизи (опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою комп`ютерного поліграфа). Зокрема, зазначила, що кожна сторінка висновку засвідчена підписом експерта-поліграфолога М.Ю. Пенцака та відбитком печатки з реквізитами ГО «Асоціація «Єдиний реєстр поліграфологів» та з зображенням малого державного герба України. Однак, ГО «Асоціація «Єдиний реєстр поліграфологів» є громадською організацією, основним видом діяльності якої є діяльність інших громадських організацій, відтак не могла використовувати гербову печатку. Для проведення судової психологічної експертизи експерт використовував комп`ютерний поліграф «КРИС», про що свідчить наданий позивачем документ під назвою «Технический паспорт», проте такий не відповідає вимогам ДСТУ 8692:2016. Документи про особу експерта-поліграфолога ОСОБА_7 не підтверджують, що останній є фахівцем у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу в розумінні Закону України «Про судову експертизу». В судове засідання від 02.03.2023 не з`явилась, належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги, пояснення позивача та представника позивача підтримала. Окрім цього, до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначила, що 09.08.2017 між її чоловіком ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено договір позики грошових коштів на суму 377754,57 грн., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1286. В період з 15.08.2015 до початку серпня 2017 року чоловік на підставі довготривалого стажування працював менеджером у ТОВ «Кано», функції директора якого на той час виконувала ОСОБА_4 , офіційно оформлений не був, хоча за дорученням товариства виконував певні завдання, за що і отримував заробітну плату. В кінці червня 2017 року чоловік приходив додому дуже стурбованим, часто вечорами погано себе почував, кілька разів для нього викликали швидку допомогу. На її запитання відповідав, що у ТОВ «Кано» йому відмовляють у працевлаштуванні та вимагають повернути грошову суму у розмірі 377754,57 грн., які він повертати не буде, оскільки жодного грошових коштів не отримував та самовільно не брав. З червня 2017 року зі сторони ОСОБА_4 почались погрози, остання постійно телефонувала, приїжджала до них додому з невідомими чоловіками, які погрожували спочатку її чоловіку фізичною розправою, а потім всій сім`ї. Згодом ОСОБА_4 повідомила, що якщо вони надалі не повертатимуть кошти, проблеми виникнуть не лише у них, а й у їх новонародженої дитини. Це стало критичною межею, яка змусила їх під впливом тиску підписати документи про отримання вищевказаних коштів. Додатково зазначила, що погрози та психологічний тиск в сторону їх сім`ї мали реальний характер, вони постійно побоювались повертатись додому. 09.08.2017 ОСОБА_4 , примушуючи їх, зобов`язала прибути до приватного нотаріуса Топоровської Н.В. за адресою: АДРЕСА_1 , де під тиском ОСОБА_9 підписав договір позики, а також склав розписку на аркуші паперу, яка дублювала нотаріально посвідчений договір. Однак, кошти за договором вони не отримували ні до підписання договору, ні під час чи після підписання такого. З огляду на викладене, вважає, що такий договір необхідно визнати недійсним.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Топоровська Н.В. в судове засідання не з`явилась. До суду надійшли письмові пояснення (Т. 1 а.с. 51), в яких зазначила про те, що 09.08.2017 до неї звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_3 , з якими раніше знайома не була,, з метою посвідчення договору позики грошових коштів. Вищевказані особи надали оригінали документів, які необхідні для вчинення вищевказаного правочину. Роз`яснила сторонам зміст договору, положення Цивільного Кодексу, суть зобов`язань, які виникають у ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 . Під час спілкування із ОСОБА_1 останній поводив себе цілком адекватно, чітко і впевнено відповідав на її запитання, з чого вона могла зробити висновок, що позичальник розумів значення його дій та можливих наслідків невиконання умов договору позики грошових коштів. ОСОБА_1 без будь-яких зусиль, чітким, рівним та розбірливим почерком власноручно написав розписку, не скаржився на власне здоров`я або погане самопочуття, був спокійним. ОСОБА_4 не здійснювала психологічного тиску та погроз з її боку відносно позичальника вона не чула. Кошти за договором позики були передані ОСОБА_1 в приміщенні, що є її робочим місцем. Договір підписано добровільно, без будь-якого тиску, з наданням усіх необхідних документів. Просила суд розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Заслухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Встановлено, що 09.08.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1286 (Т. 1 а.с. 4).

Відповідно до п. 1 договору позики позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 377754,57 грн., а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених цим договором не пізніше 09.08.2019.

У п. 3 договору сторони погодили, що за весь час фактичного користування грошовими коштами позичальник не сплачує відсотків за користування такими.

Відповідно до п. 9 Договору позики у зв`язку з перебуванням у шлюбі позичальника його дружина ОСОБА_3 підписала заяву про згоду на укладення цього договору, справжність підпису на якій також засвідчено нотаріусом.

Договір підписаний сторонами у присутності нотаріуса, зміст Договору та відповідні положення ЦК України сторонам нотаріусом роз`яснено.

Окрім цього, відповідно до розписки від 09.07.2017 ОСОБА_1 отримав позику від ОСОБА_4 у розмірі 377754,57 грн., у якій позичальник своїм підписом підтвердив, що станом на момент написання розписки отримав суму позики від позикодавця (Т. 1 а.с. 5).

Таким чином, факт передачі позикодавцем ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_1 коштів, підтверджується його особистим підписом у договорі позики від 09.08.2017, а також розпискою від 09.08.2017.

Третьою особою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.І. надано суду належним чином завірені копії паспортів та карток платників податків сторін договору ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , на підставі яких було встановлено їх особи при вчиненні нотаріальної дії. Також долучено копію паспорта дружини позичальника ОСОБА_3 , яка 09.08.2017 надала заяву (згоду) на укладення договору позики, що зареєстрована в реєстрі за №1285 (копія заяви та свідоцтва про шлюб долучені до матеріалів справи) (Т. 1 а.с. 151-163).

Згідно зі статтею 45 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Разом з тим, договір підписано у присутності нотаріуса, особи сторін встановлено, обсяг їх цивільної дієздатності перевірено, в момент посвідчення договору нотаріусом перевірено волевиявлення сторін щодо укладення правочину, їх дійсні наміри, відсутність заперечень щодо умов договору, встановлене однакове розуміння сторонами умов договору та його правові наслідки, при цьому достовірність підпису сторін договору засвідчена уповноваженою особою (нотаріусом).

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3ст. 215 ЦК Україниякщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним (ст. 231 ЦК України).

Під насильством слід розуміти заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. На відміну від насильства, погроза полягає в здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце при наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Погроза може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли з обставин, які мали місце на момент його вчинення, випливає, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

Відповідно дост. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Отже, при наявності договору позики, саме позивач зобов`язаний довести, що грошові кошти за договором не передавались та ці обставини мають бути підтверджені доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав суду показання про те, що є товаришем ОСОБА_1 , який в 2017 році працював у ТОВ «Кана». Зі слів останнього свідку відомо, що після прохання офіційного працевлаштування ОСОБА_4 погрожувала ОСОБА_1 та його сім`ї. ОСОБА_1 був у стресовому стані та переживав за своє здоров`я. ОСОБА_4 приїжджала до його дому з невідомими чоловіками, погрожувала розправою. Позивач не знав, як йому діяти та питав пораду, але до поліції звертатись свідок йому не радив. Під тиском та погрозами в серпні 2017 року ОСОБА_1 підписав договір позики коштів від ОСОБА_4 . Як саме йому погрожували та у зв`язку з чим ОСОБА_1 винен кошти, свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні надав показання про те, що є товаришем позивача ОСОБА_1 . Останній скаржився йому, що працював у ТОВ «Кано», проте офіційно працевлаштованим не був. У липні та серпні 2017 року ОСОБА_1 був знервованим, оскільки йому та його сім`ї погрожувала ОСОБА_4 . В серпні 2017 року позивач ходив до нотаріуса підписувати договір позики, за яких обставин укладено цей договір, свідок не знає. Був присутній під час однієї телефонної розмови ОСОБА_1 , з інтонації якого зрозумів, що йому погрожували. Зокрема, невідомі особи погрожували, що його поб`ють, чинили тиск на його дружину, погрожували розправою над нею та дитиною. Разом з тим, свідок не рекомендував ОСОБА_1 звертатись до поліції.

Згідно з висновком експерта №9948 за результатами проведення судової психологічної експертизи, складеного експертами Рівненського відділення Львівського НДІСЕ 30 листопада 2021 року, опрацювавши документи, що наявні в матеріалах цивільної справи №464/5774/17 не доведено того, що в період з 01.08.2017 по день посвідчення 09.08.2017 нотаріусом договору позики на ОСОБА_1 з боку ОСОБА_4 чинився саме психологічний тиск. На основі показів самого ОСОБА_1 , враховуючи його індивідуально психологічні характеристики, експертиза не вбачає вчинення на нього психологічного тиску у прийнятті рішення підписання договору позики. ОСОБА_1 за станом психіки чітко усвідомлював значення своїх дій, керував ними та мав змогу уникнути підписання договору позики та розписки 09.08.2017 (Т. 3 а.с. 2-13).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно висновком експерта №0523/022-С за результатами проведення судової психологічної експертизи (опитування із застосуванням спеціально технічного пристрою комп`ютерного поліграфа), складеним 23.05.2022 експертом ОСОБА_7 , в ході опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою комп`ютерного поліграфа (експертизи): не виявлялися у ОСОБА_8 психологічні реакції, які вказують на те, що він отримав за договором позики від 09.08.2017 у ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 377754,54 грн. у приміщенні приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Топоровської Н.В. за адресою АДРЕСА_1 ; не виявлялися у ОСОБА_1 психофізіологічні реакції, які вказують на те, що він отримав за договором позики від 09.08.2017 у ОСОБА_4 грошові в іноземній валюті на суму, еквівалентну 377754,54 грн., у приміщенні приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Топоровської Н.В. за адресою АДРЕСА_1 ; виявлялися у ОСОБА_1 психологічні реакції, які вказують на те, що він підписав договір позики від 09.08.2017 з ОСОБА_4 про отримання грошей у розмірі 377754,54 грн. у приміщенні приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Топоровської Н.В. за адресою АДРЕСА_1 , внаслідок психологічного тиску та погроз фізичною розправою на тим та членами його сім`ї (Т. 3 а.с. 74-108).

Згідно з частинами 1, 5 ст. 106 ЦПК Україниучасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Разом з тим, наданий суду висновок експерта №0523/022-С за результатами проведення судової психологічної експертизи від 23.05.2022 наданий фахівцем, який не є експертом. Крім цього, викладені у такому висновку твердження, які не є категоричними, не підтверджуються сукупністю інших доказів у справі.

В свою чергу, висновок №9948 судової психологічної експертизи від 30.11.2021, наданий експертом, попередженим про кримінальну відповідальність серед іншого за завідомо неправдивий висновок. Достатніх підстав для визнання цього висновку необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, не встановлено. Експерта ОСОБА_12 за клопотанням представника позивача судом не допитано у зв`язку зі звільненням останньої з експертної установи, що підтверджується листом від 09.01.2023 (Т. 3 а.с. 169).

Показання допитаних в судовому засіданні свідків не є належними доказами на підтвердження факту застосування щодо ОСОБА_1 тиску, зокрема з метою укладення між сторонами у справі договору позики.

Інші наявні у справі докази, серед яких медичні довідки щодо виїзду 18.08.2017 на виклик до ОСОБА_1 бригади екстреної медичної допомоги (Т. 1 а.с. 44-46), достатнього взаємозв`язку між якими та укладенням оскаржуваного договору позики не встановлено, також вищевказаних висновків суду не спростовують та не змінюють.

Таким чином, в ході розгляду справи не доведено факту застосування ОСОБА_4 щодо ОСОБА_1 фізичного та/або психічного тиску з метою укладення 09.08.2017 договору позики та написання відповідної розписки.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 2, 81, 141, 247, 263 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Топорович Наталії Василівни, ОСОБА_3 , про визнання договору позики грошових коштів укладеним під впливом насильства, недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.03.2023.

Головуючий Дулебко Н.І.