Постанова № 10954915, 25.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3734/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Вовченко Т.П.,

за участю:

представника позивача - Белько І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Комунального виробничого підприємства "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва"про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2010 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернулосядо Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального виробничого підприємства "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва"про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 15000 грн. та пені - у розмірі 472 грн. 50 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у звязку із не виконанням нормативуробочого місця попрацевлаштуванню інвалідів (однієї особи) відповідачем не нараховано та не сплачено адміністративно господарську санкцію в розмірі 15000 грн. та пеню в сумі 472 грн. 50 коп., які підлягають стягненню на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в порядку ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Надав суду заяву, у якій просив прийняти рішення про перенесення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у звязку із тяжким матеріальним становищем підприємства та просив розглянути справу за відсутності представника підприємства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Як зазначено у статті 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Згідно п. 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Пункт 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.

Судом встановлено, що 22 лютого 2010 року (вх. № 2959) Комунальним виробничим підприємством "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 10 осіб. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) становить 0 осіб та кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (рядок 03) становить 1 особу.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною 1 статті 19 Закону встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, який становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів на даному підприємстві відповідно до нормативу 4% становить 1 особу (10 х 0,04).

Згідно із статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відтак, Комунальне виробниче підприємство "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва" повинно було вчинити дії щодо виділення одного робочого місця для інваліда або сплатити адміністративно господарську санкцію згідно ст. 20 Закону.

Відповідно до частин 3, 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність у підприємства в 2009 році прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Докази на підтвердження факту, що відповідач інформував центр зайнятості або інші служби про створення робочого місця для інваліда та просив направити інваліда для працевлаштування, суду не надавались.

Згідно із частиною 2 статті 20 цього Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Із розрахунку наданого позивачем вбачається, що сума пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 472 грн. 50 коп. (15000 грн. х 0,03%) х 105 днів.

Станом на момент розгляду справи кошти адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 15472 грн. 50 коп. відповідачем до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не сплачено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального виробничого підприємства "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва" про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва" (39600, м. Кременчук, вул. Г. Жадова, 12, код ЄДРПОУ 04057617, р/р 26009050002228 в АКБ "Індустріалбанк") на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1; одержувач: УДК в м. Кременчук, код 34698778, р/р 31212230700008 в ГУДК у Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 15000 грн. (п"ятнадцять тисяч гривень) та пеню у розмірі 472 грн. 50 коп. (чотириста сімдесят дві гривні п"ятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2010 року.

СуддяА.Б. Головко