Постанова № 109544314, 14.03.2023, Близнюківський районний суд Харківської області

612/8/23

3/612/3/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року смт Близнюки

Суддя Близнюківського районного суду Харківської області Лобановська С.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від начальника сектору поліцейської діяльності № 1 Лозівського районного ВП ГУНП в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка-1 Близнюківського району Харківської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

зач. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

12.12.2022, о 12 годині 20 хвилин, по вул. Патріотів в смт Близнюки Харківськоїобласті, ОСОБА_1 , керував автомобілем Шевроле Авео, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Остапенко С.Ю., надала до суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в яких вказала, що із протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не згодний, так як не вчиняв адміністративного правопорушення та не порушував п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не відмовлявся пройти обстеження на місці зупинки в присутності двох свідків. Також вказала, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права та обов`язки. Крім того, відеодиск з записом з бодікамери працівника поліції не є безперервним, з першого запису не видно обличчя особи, яка керувала транспортним засобом, а тому неможливо стверджувати, що ОСОБА_1 керував автомобілем, оскільки на другому відеозаписі останній повідомляє, що не керував автомобілем.

Крім того, адвокат Остапенко надала клопотання про розгляд справи без її участі, просила суд врахувати надані заперечення.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, факт правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 247863 від 12.12.2022, відеозаписом на DWD R диску, оглянутим в судовому засіданні, з якого вбачається факт керування автомобілем та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та проходження огляду в медичному закладі, яка зафіксована поліцейськими технічними засобами відеозапису, поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він пам`ятає той день, коли, близько 12 години 00 хвилин, він на своєму автомобілі їхав по вул. Південній в смт Близнюки Харківської області. Перед поворотом на вул. Патріотів смт Близнюки Харківської області він помітив автомобіль Шевроле Авео червоного кольору, який рухався йому на зустріч. Наближаючись на нього, водій різко повернув кермо в його сторону, внаслідок чого він злякався та з`їхав на узбіччя, а Шевроле Авео зупинився перед ним на відстані близько 1 метра. Через кілька секунд під`їхали працівники поліції. З автомобіля Шевроле Авео вийшов ОСОБА_1 , в якого була нестійка хода та нерозбірлива мова.

Суд критично ставиться до позиції ОСОБА_1 щодо невизнання вини, оцінюючи її як бажання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, так як винність останнього підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні зазначених вище доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.

Згідно п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Позиція ОСОБА_1 , що він не керував саме в той час автомобілем та йому не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, суд вважає необґрунтованою та такою, що спростовується сукупністю досліджених доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 247863 від 12.12.2022, відеозаписом на DWD R диску, поясненнями ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що дії працівників поліції оскаржувались під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС України або до керівництва поліції з метою проведення службової перевірки.

Отже, твердження, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки є суб`єктивними, тобто незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, внаслідок чого суд позбавлений процесуальної можливості їх врахувати.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав посвідчення водія 29.01.2015, тобто ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

Протокол складався внаслідок саме відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який визначений статтею 266 КУпАП, відповідно до якої, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду на місці або у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів.

Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Також суд при прийнятті даної постанови застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів сторони захисту), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що інші доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенко С.Ю., викладені письмово в запереченнях, долучених до справи, не впливають на висновки суду щодо встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та є юридично не вирішальними.

Приймаючи до уваги викладене, роблю висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 34 КУпАП обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відсутні.

Згідно ст. 35 КУпАП обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відсутні.

Громадянин ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 , яке під час оформлення адміністративного матеріалу у правопорушника тимчасово не вилучалося, про що зроблено запис в протоколі про адміністративне правопорушення від 12.12.2022.

При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, наявність обставини, що її пом`якшує та вважає накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст.40-1КУпАП підлягає стягненню з особи, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 249, 251, 252, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушеннята накласти на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000(сімнадцятьтисяч)гривень зпозбавленням правакерування транспортнимизасобами настрок 1(один)рік.

Штраф підлягає оплаті у 15-денний строк (Призначення платежу: *;21081300; протокол серії БД № 247863; отримувач ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Суддя С.М. Лобановська

14 березня 2023 року