Ухвала суду № 109544236, 14.03.2023, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12838/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого суддіГордійчук І.О.

секретар судового засідання Баланович М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної шкоди завданої органом державної влади в результаті прийняття нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним та скасований, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Державної казначейської служби України, про стягнення з Державного бюджету України на її користь 574320,27 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, якої вона зазнала внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, в даний час отримує пенсію по інвалідності 2 групи (інвалідність пов`язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) відповідно до ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р (II) 2021 встановлено, що громадяни України на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яку рішенням Другого сенату Конституційного Суду України визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною).

З 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року (дата набрання чинності Законом України «Про внесенні змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб від 29 червня 2021 року № 1584-XI) він отримав 326224 грн. 11 коп. пенсії за інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої групи.

Разом з тим, у відповідності до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII він мав отримати пенсію і додаткову щомісячну пенсію за втрату здоров`я в розмірі 6,5 мінімальної пенсії за віком, тобто 728175 грн. 50 коп. Недоплата пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року в розмірі 401951 грн. 39 коп. є шкодою, яку він зазнав внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

За даними Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 1 січня 2015 року по 30 червня 2021 року (дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб від 29.06.2021 року №1584-ХІ) позивач отримала 153 855.23 грн. пенсії.

Разом з тим, у відповідності до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ позивач мала отримувати пенсію і додаткову щомісячну пенсію за втрату здоров`я в розмірі 6,5 розмірів мінімальної пенсії за віком, тобто за період з 01.01.2015 року по 30.06.2021 року мала отримати 728 175.50 грн. пенсії.

Таким чином, недоплата пенсії позивача, в розмірі 574 320.27 грн. за вказаний період є шкодою, яку позивач зазнала внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність , деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-УІІІ.

На звернення позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу отримання компенсації за заподіяну шкоду, надано відповідь від 12.01.2022 року за №262-12565/С-02/8-1700/22, згідно якої в задоволенні заяви було відмовлено з підстав , що у період з 01.01.2015 року по 21.04.2022 року пенсія позивачу виплачувалася у розмірі, визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 01.07.2021 року - відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» №1584-ІХ від 29.06.2021 року.

23.09.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

06.10.2022 від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.09.2022 було відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 25.01.2023 року провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної шкоди завданої органом державної влади в результаті прийняття нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним та скасований, зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 295/15069/21-ц.

Ухвалою суду від 13.02.2023 провадження по справі було відновлено.

У судове засіданні сторони не з`явилися, про час, місце та дату судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

06.12.2022 до суду надійшла заява представника позивача про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача.

25.01.2023 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за її відсутності.

У своїй заяві від 06.12.2022 представник ДКСУ просив розгляд справи провести за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, яка набрала чинності з 01 січня 2015 року, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено у Порядку обчислення пенсії № 1210, зі змінами.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року у справі № 3-333/2018(4498/18) щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи та визначено, що вона втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону у редакції Закону № 76-VIII. Конституційний Суд України у своєму Рішенні зазначив, що з метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважає, що держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок діїстатті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.

Вказані положення статті 54 Закону № 796-XII втратили чинність з 07 липня 2021 року.

З 01 січня 2015 року ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірах, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

В позовній заяві, ОСОБА_1 просить відшкодувати матеріальну шкоду, яку вона зазнала внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII.

При цьому, предметом позову є шкода, яку позивач визначає в розмірі недоотриманої пенсії за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2021 року в розмірі 574320,27 грн.

Слід зазначити, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

У пункті 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 686/6775/18 (провадження № 61-42631сво18) зазначено, що: «до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень».

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

У пункті 4 рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року у справі № 3-333/2018(4498/18) вказано, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року в справі № 400/4436/20 (адміністративне провадження № К/9901/5280/21) вказано, що: «ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що майнова шкода була йому завдана законом, який було визнано неконституційним, у розмірі 17 150,00 грн. у вигляді недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у 2017, 2018 та 2019 роках, який він би реально міг одержати, якби окреме положення пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України не діяло на момент виплати йому цієї щорічної разової грошової допомоги. […] Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, які мали бути нараховані та виплачені позивачу в 2017, 2018 та 2019 роках як учаснику бойових дій. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується права позивача на отримання соціальної виплати - щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій. Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Схожі за своєю суттю висновки та підходи до вирішення питання юрисдикції застосувала Велика Палата Верховного Суду в справах № 757/63985/16 (постанова від 04 березня 2020 року), №0520/17342/18 (постанова від 09 лютого 2021 року), №0686/23445/17 (постанова від 05 червня 2019 року)».

Відтак, вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права.

Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Отже, оскільки предметом спору є матеріальна шкода, розмір якої позивач визначає розміром недоотриманої пенсії, передбаченої частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», такий спір є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 295/15069/21-ц, від 08 лютого 2023 року у справі №751/6418/21.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди слід закрити і відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України роз`яснити позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції Рівненського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. 255, 260, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної шкоди завданої органом державної влади в результаті прийняття нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним та скасований - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Рівненського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеномуст. 261 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, місцезнаходження: вул. Короленка, буд. 7, м. Рівне, код ЄДРПОУ 21084076.

Відповідач Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя І.О. Гордійчук