Рішення № 109543152, 01.02.2023, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5764/20

Провадження № 2/362/195/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.23 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Берковської Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Гребінківської селищної ради та орган опіки та піклування Гребінківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить винести рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що позивачка є матір`ю неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає разом із позивачкою. Батьком дитини є Відповідач ОСОБА_2 .

Відповідач від самого народження доньки ОСОБА_4 , тобто останні шість років, не проживає з ними однією сім`єю, не переймається здоров`ям доньки, її навчанням, вихованням, розвитком та лікуванням.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2015 року по справі № 362/7362/15-ц шлюб між сторонами було розірвано.

Залишивши позивачку з донькою самою з моменту її народження, Відповідач не надавав її матеріальної допомоги на утримання дитини, не піклувався про її стан здоров`я та умови її проживання, що змусило позивачку звернутися до суду із позовною заявою про стягнення із Відповідача аліментів у примусовому порядку. Позов про стягнення аліментів із Відповідача на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 було задоволено судом та звернено вказане рішення до примусового виконання ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

10 липня 2014 року на виконання вказаного рішення суду про стягнення із Відповідача аліментів на утримання дитини у примусовому порядку, Відділом ДВС Васильківського МРУЮ Київської області було відкрито виконавче провадження № 43974642 з примусового виконання виконавчого листа № 2/362/1677, виданого 08.07.2014 року Васильківським міськрайонним судом Київської області. Відповідач зобов`язаний був сплачувати на утримання дитини щомісячно частину від усіх своїх заробітків (доходів), починаючи із 02 липня 2014 року і до повноліття доньки ОСОБА_4 , проте навіть такого розміру аліментів Відповідач не сплачував , чим поставив її та неповнолітню доньку у скрутне матеріальне становище. Наразі заборгованість Відповідача по сплаті аліментів становить 95 574, 52 грн.

Відповідач злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини присуджених йому за рішенням суду, хоча має можливість утримувати дитину, оскільки є людиною здоровою та працездатного віку. На неодноразові та систематичні прохання сплачувати аліменти - Відповідач не реагує.

На початку жовтня 2020 року позивачкою було ініційовано звернення до правоохоронних органів із заявою про притягнення Відповідача за злісне ухилення від сплати аліментів, про що Відповідач довідався, що стимулювало його заплатити за весь період стягнення аліментів у жовтні 2020 року суму у розмірі 4 999 грн. Проживаючи в одному населеному пункті разом із дитиною Відповідач жодного разу не відвідав доньку, жодного разу не відвідав навчальний заклад дошкільної освіти та шкільний навчальний заклад у яких навчалася та навчається донька, не поцікавився навчанням доньки, її здоров`ям, побутом, вподобаннями, проблемами тощо. На клопотання щодо участі Відповідача у спілкуванні та вихованні доньки - останній не реагує, ігнорує дитячі свята та дні народження доньки.

Наразі про рід занять Відповідача їй нічого не відомо, будь-яку інформацію з даного приводу у батьків Відповідача позивачка отримати не може. Повне відокремлення Відповідача від участі у житті та вихованні дитини робить неможливим будь-який контакт між дитиною та її батьком.

Наразі донька ОСОБА_4 відвідує Лосятинську загальноосвітню школу 1-ІІІ ступенів, де навчається у першому класі вказаного навчального закладу. Як учениця загальноосвітнього закладу донька характеризується виключно позитивно.

Вкрай негативне ставлення Відповідача до долі доньки ОСОБА_4 , ухилення від матеріальної допомоги на її утримання виховання та розвитку, невиконання Відповідачем своїх батьківських обов`язків - змусило її звернутися до служби у справах дітей Васильківської РДА із заявою про надання Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав Відповідача щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та розпочато підготовчі дії (а.с.58-59).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.08.2021 року замінено у цивільній справі третіх осіб Орган опіки та піклування Васильківської Райдержадміністрації Київської області та Служба у справах дітей Васильківської РДА Київської області на їх правонаступників Службу у справах дітей та сім`ї Гребінківської селищної ради та органу опіки та піклування Гребінківської селищної ради (а.с.116-117).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.10.2021 року закрито підготовче провадження у справі(а.с. 135-136).

ОСОБА_1 та її представник Лютий О.В. , в судове засідання не з`явилися, направили до суду клопотання про слухання справи у їхній відсутності. Позовні вимоги підтримують та просили їх задовольнити (а.с. 187).

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав (а.с. 138, 158, 172).

Начальниця служби у справах дітей та сім`ї Гребінківської селищної ради, в судове засідання не з`явився, направила до суду клопотання про слухання справи у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі (а.с. 188).

Практичний психолог Гребінківського академічного ліцею Білоцерківського району Київської області подала до суду заяву, в якій зазначено, що пояснення малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були написані неї власноручно та в її присутності, жодного психологічного впливу на дитину не було. Дитина перебуває у задовільному психо-емоційному стані (а.с. 191).

Неповнолітня ОСОБА_3 у своїх поясненнях зазначила, що навчається у 3 класі, у школі має багато друзів, живе з мамою, бабусею та дідусем. Свого тата вона не знає та ніколи не бачила. Вона весела і добра дівчинка (а.с. 194).

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи думку неповнолітньої дитини, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2015 року було розірвано (а.с. 13).

Від шлюбу сторони мають доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 11.03.2014 року (а.с. 11).

Відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2014 року державним виконавцем Семеновою А.В. відділу ДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2/362/1677 виданого 08.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки (а.с. 14).

Згідно довідки-розрахунку від 30.10.2020 року №53291223 Васильківського міськрайонного відділу ДВС станом на 30.10.2020 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становить 95 574,52 гривень (а.с. 15-16).

Відповідно до Довідки виданою виконавчим комітетом Лосятинської сільської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що її дитина: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на її утриманні (а.с. 17).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 26.10.2020 року, для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є окрема кімната, робочий стіл, забезпечена одягом, взуттям та іншими речами для розвитку. Умови проживання - задовільні (а.с. 18).

Згідно до характеристики Сільського голови Лосятинської сільської ради Клопенко П.О. №276 від 26.10.2020 року на жительку с. Лосятин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання характеризує себе з позитивної сторони. За характером добра. В громадських місцях веде себе добре, адекватно реагує на всі ситуації. За час проживання в селі жодних зауважень та скарг з боку громадян про порушення громадського порядку до Лосятинської сільської ради на її адресу не надходило (а.с. 19).

Відповідно до характеристики учениці 1 класу Лосятинської ЗОШ І-ІІІ ступенів зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має хороший фізичний і розумовий розвиток. В школі навчається в повну міри своїх сил. Виявляє зацікавленість до навчання. Програмовий матеріал засвоює на достатньому та високому рівні. На уроках ОСОБА_3 уважна, зосереджена та активна. Учениця дуже старанна і дисциплінована. Вона вже вміє читати, рахувати. Велику турботу, підтримку та любов отримує від своєї мами, яку дуже любить. Мама учениці, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу навчанню та вихованню своєї доньки. Тато учениці, ОСОБА_2 , ніякої участі у вихованні своєї доньки ОСОБА_3 не приймає. На батьківські збори він не приходив, до школи ніколи не з`являвся та не цікавився навчанням своєї доньки ОСОБА_3 (а.с. 21).

05.01.2021 року Васильківська районна державна адміністрація Київської області за №448/12.140 надано Висновок відповідно до якого вони вважають за доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.56-57).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

З огляду на зазначене, та встановлено в ході розгляду справи, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своєї доньки, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини; не створює умов для отримання дитини освіти, а також враховуючи думку неповнолітньої ОСОБА_3 , яка не заперечувала щодо позбавлення її батька батьківських прав, суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.

Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - адвокат Лютий О.В. подав до позовної заяви договір про надання правової допомоги № 37-ц від 31 жовтня 2020 року, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 778, протокол узгодження видів, виконаних робіт від 31.10.2020 року (а.с.25-28).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Що узгоджується з правовим висновком Великої палати Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі №755/9215/15 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи довідки - розрахунку сплаченого позивачкою або меморіальний ордер, відсутність заяви ОСОБА_1 про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 150, 152, 155, 164, 166, 167, 171 СК України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Гребінківської селищної ради та орган опіки та піклування Гребінківської селищної ради, про позбавлення батьківських прав- задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

У частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. залишити без розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2023 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко