Рішення № 109543015, 02.03.2023, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/577/21

Номер провадження 2/350/12/2023

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Видойник І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення селищної ради та стягнення моральної шкоди -

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суду ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення сьомої сесії восьмого демократичного скликання Перегінської селищної ради від 09.03.2021 № 149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , визнати дії Перегінської селищної ради, пов`язані із прийняттям рішення від 09.03.2021 № 149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) ОСОБА_1 неправомірними і такими, що носять характер зловживання правом, стягнути з Перегінської селищної ради на його користь 160 000 гривень моральної шкоди та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у провадженні Рожнятівського районного суду перебувала справа №350/366/17 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ясенської сільської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та визнання незаконним рішення сесії. 02 березня 2021 року Івано-Франківський апеляційний суд розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ясенської сільської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та визнання незаконним рішення сесії за апеляційною скаргою Ясенської сільської ради ( правонаступник - Перегінська селищна рада) на рішення Рожнятівського районного суду від 31 жовтня 2018 року та виніс ухвалу, якою прийняв відмову від позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Ясенської сільської ради третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Ясенської сільської ради щодо непогодження та не підписання збірно-кадастрового плану земельної ділянки; рішення Рожнятівського районного суду від 31 жовтня 2018 року визнати не чинним в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Ясенської сільської ради третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Ясенської сільської ради щодо непогодження та не підписання збірно-кадастрового плану земельної ділянки і закрити провадження у цій частині позову.

З даного приводу позивач звернувся до Перегінської селищної ради із заявою про прийняття рішення, яким затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) пл. 0,0826 громадянина ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 , у тому числі земельну ділянку, площею 0,0157 га, яка використовується як проїзд до домогосподарства та як розворотний майданчик.

Однак, всупереч ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2021 на сьомій сесії Восьмого демократичного скликання Перегінської селищної ради винесено рішення від 09.03.2021 №149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) ОСОБА_1 . Дане рішення аргументовано тим, що рішенням Рожнятівського районного суду від 31.10.2018 року скасовано рішення Ясенської сільської ради від 29.10.2017 року, на підставі якого розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Постановою Верховного Суду від 09.12.2020 року скасовано рішення Рожнятівського районного суду від 31.10.2018 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18.02.2018 року у зв`язку з порушенням норм процесуального права та в частині позовних вимог справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивач вказує, що при винесенні рішення від 09.03.2021 Перегінська селищна рада не взяла до уваги те, що 02.03.2021 Івано-Франківський апеляційний суд виніс ухвалу, якою прийняв відмову від позову, а рішення Рожнятівського районного суду від 31.10.2018 визнав не чинним в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Ясенської сільської ради третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Ясенської сільської ради щодо непогодження та не підписання збірно-кадастрового плану земельної ділянки і закрив провадження у цій частині позову.

Вважає зазначене рішення Перегінської селищної ради незаконним, оскільки воно прийняте всупереч рішення суду та порушує його конституційні права.

У зв`язку із судовими волокітами та ігнорування органами місцевого самоврядування рішень судів йому було завдано душевних страждань, пов`язаних із зловживанням правом та протиправною поведінкою стосовно нього.

Викладені обставини змусили його звертатись за захистом своїх законних прав та інтересів до суду.

Позивач звернувся до суду 02.04.2021, справа перебувала на розгляді під головуванням судді Максиміва І.В., у якого у зв`язку із закінченням 5 річного строку на який його призначено припинені повноваження судді.

18.10.2021 справу за позовом ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради Калуського району про визнання недійсним рішення селищної ради та стягнення моральної шкоди, прийнято до провадження під головування суддею Пуликом М.В.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 03.12.2021 по даній справі закрито підготовче провадження призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.01.2022.

З 10.01.2022 через клопотання представника позивача, розгляд справи відкладався неодноразово.

02.03.2023 представником позивача знову надіслано суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав його зайнятості в іншій справі, якій він віддає перевагу через те, що позивачка хворіє, а також у зв`язку з введенням по всій території України воєнного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Представник позивача у клопотанні про вікладення розгляду справи посилається на те, що він зайнятий в іншій справі, якій він віддає перевагу через те, що позивачка хворіє, однак доказів для підтвердження зазначеної обставини не надав, як не підтвердив і те, що розгляд цивільної справи в якій він представляє інтереси особи, яка потребує стороннього догляду, призначено Коломийським міськрайонним судом 02 березня 2023 року.

Також, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи представник позивача посилається на введений Указом Президента України воєнний стан.

Суд, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи приходить до висновку про його необгрунтованість з огляду на наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому дію воєнного стану неодноразово продовжено та на теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

Разом з тим, слід звернути увагу, що з метою забезпечення безпеки учасників судового процесу, положеннями ЦПК України передбачена можливість прийняття сторонами участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщень суду за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема і власних.

Ні позивач, ні його представник таким правом не скористалися.

Крім того, суд звертає увагу на недопустимість затягування розгляду справи з необґрунтованих причин, які можуть бути розцінені судом, як безпідставні та наслідком розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на наведене, з метою забезпечення права сторін на справедливий і неупереджений розгляд справи в розумні строки, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи через дію воєнного стану та з підстави його зайнятості в іншій справі.

Отже, суд вважає неявку представника позивача в судове засідання такою, що не перешкоджає розгляду справи, рішення у якій слід ухвалити при наявних матеріалах, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов`язки учасників справи.

Інші учасники справи у судове засідання також не прибули.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач звертаючись до суду просить визнати протиправним та скасувати рішення сьомої сесії восьмого демократичного скликання Перегніської селищної ради від 09.03.2021 р. №149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , оскільки на думку позивача селищна рада повинна була врахувати при прийнятті рішення ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2021.

Як вбачається з копії заяви позивача адресованої Перегінській селищній раді 03 лютого 2021 року, ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року до заяви не додано, відповідно вказане судове рішення не було та не могло бути взято до уваги при розгляді заяви ОСОБА_1 на сесії, що відбулася 09 березня 2021 року. ОСОБА_1 направив копію ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, як додаток до своєї заяви, яка поступила до Перегінської селищної ради тільки 12 березня 2021 року, та зареєстрована за вхідним номером Я-620 (а.с.51-53).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, у судовому порядку вирішуються спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за №280/97-ВР (надалі по тексту, також Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За змістом статті 5 Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування, серед іншого, включає: територіальну громаду; міську раду; міського голову; виконавчі органи міської ради.

Згідно частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пунктів 30, 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях, зокрема, сільської ради, поряд з іншим, вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна та вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (частина 1 статті 1 Закону №280/97-ВР)

Згідно частин 1, 2, 5 статті 60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Аналіз вказаних норм закону свідчить, що Перегінська селищна рада є органом місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями, зокрема, у сфері регулювання земельних відносин і розпорядження комунальним майном.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Підстави і порядок набуття прав на землю із земель державної та комунальної власності визначенні ст.ст. 116, 122, 138 ЗК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).

Судом встановлено, що оскаржуване рішення Перегінської селищної ради стосується правовідносин пов`язаних з правом володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. При його прийнятті взято до уваги те, що між заявником ОСОБА_1 та суміжними землекористувачами існує спір з приводу володіння, користування та розпорядження частиною земельної ділянки на яку претендує позивач.

Так, під час розгляду даної справи, судом встановлено, що Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року частково задоволено касаційні скарги Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області та ОСОБА_1 .

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_1 , про зобов`язання Ясенської сільської ради погодити збірно-кадастровий план земельної ділянки та визнання незаконним та скасування рішення Ясенської сільської ради від 29 жовтня 2017 року про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,0826 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання незаконною бездіяльності Ясенської сільської ради щодо непогодження та непідписання збірно-кадастрового плану земельної ділянки скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року прийнято відмову від позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Ясенської сільської ради (правонаступник - Перегінська селищна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Ясенської сільської ради (правонаступник - Перегінська селищна рада) щодо непогодження та непідписання збірно-кадастрового плану земельної ділянки. Рішення Рожнятівського районного суду від 31 жовтня 2018 року визнано нечинним в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Ясенської сільської ради (правонаступник - Перегінська селищна рада) про визнання незаконною бездіяльності Ясенської сільської ради (правонаступник - Перегінська селищна рада) щодо непогодження та непідписання збірно-кадастрового плану земельної ділянки і закрито провадження у цій частині позову, прийняте селищною радою в межах компетенції, не встановлює будь-яких обмежень щодо реалізації позивачем його права на землю, в тому числі не перешкоджає йому звернутися повторно до Перегінської селищної ради про затвердження технічної документації.

Судові рішення, на які посилається позивач, не містять жодних заборон щодо вчинення Перегінською селищною радою дій щодо спірних земельних ділянок.

Оспорюване рішення Перегінської селищної ради ґрунтується на чинному законодавстві, прийняте в межах повноважень, тому підстав для його скасування немає. Зазначені в позовній заяві доводи позивача жодним чином не підтверджують неправомірність дій Перегінської селищної ради, як і відсутні докази на підтвердження того, що дії органу місцевого самоврядування носять характер зловживання правом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Всупереч наявного обов`язку щодо доказування своєї позиції, позивач не довів наявність підстав для визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши правовий характер спірних правовідносин, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, прийшов до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним рішення сесії Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області слід відмовити.

Не підлягає до задоволення і вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди у сумі 160.000 гривень.

Як на підставу своїх позовних вимог, щодо стягнення моральної шкоди, позивач вказував, що йому завдано моральну шкоду внаслідок протиправного прийняття рішення, всупереч ухвали суду та що порушило його конституційні права, що спричинило душевні страждання, пов`язані з протиправною поведінкою відносно нього.

Частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В даному випадку, відшкодування моральної шкоди та її обґрунтованість є похідним від вирішення спору про правомірність рішення сесії, а оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, то суд відмовляє у відшкодуванні моральної шкоди, заявленої позивачем.

Оскільки, в задоволенні позову суд відмовляє повністю, то судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення сьомої сесії восьмого демократичного скликання Перегінської селищної ради від 09.03.2021 № 149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) ОСОБА_1 , про визнання дій Перегінської селищної ради, пов`язаних із прийняттям рішення від 09.03.2021 № 149-7/2021 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) ОСОБА_1 неправомірними і такими, що носять характер зловживання правом, про стягнення з Перегінської селищної ради на користь ОСОБА_1 160 000 гривень моральної шкоди та судових витрат, відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.03.2023.

Суддя: