Рішення № 109542841, 14.03.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1169/23

Провадження № 2-а/344/82/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Татарінової О.А.,

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області поліцейської капрал поліції Ельців Богдани Богданівни, ГУ НП в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови. В обґрунтування позову зазначив, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії EAP № 6396183 від 11.01.2023 винесеною поліцейською патрульної Управління поліції в Івано-Франківській області капралом поліції Ельців Богданою Богданівною, на позивача накладено адміністративне стягнення передбачене ч.6 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. До відповідальності позивача притягнуто за порушення пункту 2.1.а ПДР України, за те, що він керував транспортним засобом марки BMW модель 318C1 номерний знак НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначає, що з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії EAP № 6396183 від 11.01.2023 винесеною поліцейською патрульної Управління поліції в Івано-Франківській області капралом поліції Ельців Б.Б, незгідний, оскільки позивач є громадянином Хашимітського Королівства Йорданія та має посвідку на тимчасове проживання в Україні з 15.09.2021 по 14.09.2031. Вказані обставини підтверджуються копією паспорта та посвідки. Має іноземне посвідчення водія НОМЕР_2 від 26.03.2014 строком дії до 25.03.2024. У відповідності до довідки від 21.09.2017 про те, що він дійсно звертався у ГУ поліції в Івано-Франківській області по факту втрати посвідчення водія НОМЕР_3 . При зупинці транспортного засобу позивачем пред`явлено копію права водія, однак капралом поліції Ельців Богданою Богданівною не взято таке до уваги та винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушения у сфері забезпечения безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії EAP № 6396183 від 11.01.2023, якою накладено на позивача штраф у розмірі 3400 грн.

Також позивачем зазначається, що він пред`явив інспектору копію посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому продубльовані літерами латинського алфавіту. Так, і Україна, і Хашимітське Королівство Йорданія є державами, що приєдналися до Віденської Конвенції 1968 року, відповідно до якої держави учасниці визнають національні водійські посвідчення відповідної держави на своїй території. За таких обставин, він керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія іноземної держави Королівство Йорданія, який є дійсним на території України, і на вимогу поліцейського пред`явив документ, що у законний спосіб підтверджує право керування транспортним засобом. Крім того, звертає увагу суду на те, що у постанові про адміністративне правопорушення зазначено прізвище ОСОБА_2 , однак вірне ім`я ОСОБА_1 . Вважає, що з метою відновлення законності та порушеного його права слід визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії EAP № 6396183 від 11.01.2023, провадження у справі закрити.

01.03.2023 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що 11.01.2023 року відповідач зі своїм напарником під час несення служби, по вул. Миколайчука в м. Івано-Франківську, виявили транспортний засіб BMW 318CI, д.н.з НОМЕР_1 , водій якого здійснив рух у не відповідності до увімкнутого покажчика повороту. Відповідач будучи при виконанні службових обов`язків при несенні служби, виявивши ТЗ який здійснював рух із вищевказаним правопорушенням, подав сигнал та зобов`язав зупинитися водія ТЗ, останній вимогу інспекторів патрульної поліції виконав та зупинився.

Відповідач підійшов до ТЗ Позивача, представився відповідно до ч. 3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», проінформував водія про суть та причину зупинки ТЗ. Після виконання вимог, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», інспектор пред`явив законну вимогу до водія про пред`явлення документів, передбачених п.п. «а», «б», «т» п. 2.1 та «а» 2.4 ПДР. Позивач на таку вимогу поліцейського пред`явив посвідчення водія яке відповідно до Віденської Конвенції про дорожній рух від 1968 року являється не дійсним на території України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, інспектором після розгляду адміністративної справи винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

На законну вимогу Відповідача щодо пред`явлення документів на право керування ТЗ, Позивач пред`явив посвідчення водія іноземного зразка (Хашимітського Королівства Йорданія) яке відповідно до Віденської Конвенції про дорожній рух 1968 року не визнається дійсним на території України. Окрім цього, Позивач на місці пред`явив поліцейському посвідку на постійне місце проживання на території України виданою 15.09.2021, хоча в позові вказав, що має посвідку на тимчасове проживання в Україні. Тобто пояснення наведені в змісті позовної заяви не відповідають дійсності.

Враховуючи дату видачі посвідки на постійне проживання на території України 15.09.2021 ОСОБА_1 термін дійсності посвідчення водія Позивача НОМЕР_2 від 26.03.2014, на території України закінчився 15.11.2021 року. Відтак на момент винесення оскаржуваної постанови EAP № 6396183 від 11.01.2023 року щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, останній здійснював рух на ТЗ не маючи права керування ТЗ на території України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. Таким чином пояснення позивача не містять в собі обгрунтування щодо звільнення його від адміністративної відповідальності, а лише спрямовані на уникнення від відповідальності без належних на те правових підстав. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просив суд про задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Положеннями ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

21.09.2017 року ОСОБА_1 черговим поліції в Івано-Франківській області видано довідку про те, що він дійсно звертався у Головне управління поліції в Івано-Франківській області по факту втрати посвідчення водія ІАА3656SP на власне ім`я.

Як вбачається з копії посвідки на постійне місце проживання№ НОМЕР_4 позивач ОСОБА_1 , є громадянином Йорданії. Зазначену вище посвідку на постійне місце проживання ОСОБА_1 видано 15.09.2021 року із терміном закінчення 14.09.2031 року.

Відповідно до копії прав водія, які перекладені з англійської мови на українську, Хашимітським Королівством Йорданія Міністерством внутрішніх справ, Департаменту ліцензування видано 26.03.2014 року ОСОБА_1 права водія, із терміном дії прав 25.03.2024 року.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6396183 від 11.01.2023 року складену поліцейською Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області капралом поліції Ельців Б.Б. 11.01.2023 року о 15 год. 50 хв. Мohammad Maewan Abidallah Alanasweh у м.Івано-Франківську по вул.Хоткевича, 148 керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а Правил Дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.

Вказаною постановою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції і у даному випадку не можуть виступати самостійними суб`єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення.

Оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6396183 від 11.01.2023 року винесена поліцейською Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, позов до Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови заявлено безпідставно.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною 2 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом та накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 2.1.а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п.1 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 Положення є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

Згідно п.2 Положення особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Пунктом 30 цього ж Положення встановлено, що особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР. Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати національне посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку. Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на національне посвідчення водія, а також видача їм національних посвідчень водія замість утраченого у зв`язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.

Посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).

Як встановлено судом, позивач є громадянином Йорданії та має права водія, видані 26.03.2014 року Хашимітським Королівством Йорданія Міністерством внутрішніх справ, Департаменту ліцензування, із строком їх дії 25.03.2024 року.

В той же час, 15.09.2021 року позивач в установленому законом порядку отримав дозвіл на постійне місце проживання в Україні, що підтверджується наданою Посвідкою, отже з цього часу термін дії його водійського посвідчення, отриманого в Хашимітському Королівства Йорданія, тривав протягом 60 днів, після чого підлягав обміну.

Вказаний термін сплинув 15.11.2021 року, в зв`язку з чим, відповідно до діючих нормативних актів, водійське посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , виданого Хашимітським Королівством Йорданія, 26.03.2014 року, строком дії до 25.03.2024 року, є недійсним на території України.

Таким чином, на час складення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №6396183 від 11.01.2023, поліцейська Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Ельців Б.Б., діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та встановлено, що останній дійсно керував транспортним засобом не маючи права керування транспортними засобами. Позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6396183 від 11.01.2023 року відсутні, а тому адміністративний позов слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9 КАС України, ст. ст. 247, 280, 288, 289, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя О.А. Татарінова