Рішення № 10954003, 19.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.10 р.                     Справа № 34/175                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі Донецького регіонального виробничого управління, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьксількомунгосп”, м. Донецьк

про стягнення 92992,09грн.           

за участю представників сторін:

від позивача – Дояр Є.В. (за довіреністю)

від відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” в особі Донецького регіонального виробничого управління, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьксількомунгосп”, м. Донецьк про стягнення 92992,09грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати послуг за постачання питної води, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 82941,74грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7627,17грн., інфляційні нарахування у сумі 1821, 48грн. та 3% річних у сумі 601,70грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається із матеріалів справи адреса відповідача зазначена у позові є вірною та співпадає з юридичною адресою, вказаною відповідачем при укладанні договору, тобто він був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника у судове засідання не направив.

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” в особі Донецького регіонального виробничого управління, (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецьксількомунгосп” (Споживач) 07.12.2007р. укладено договір №7 на постачання питної послуг з централізованого питного водопостачання. За умовами зазначеного договору Підприємство зобов’язується надавати Споживачу послуги з централізованого питного водопостачання в обсягах відповідно до щомісячного графіка в межах технічних можливостей Підприємства, а Споживач зобов’язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами в строки та на умовах передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 5.1. договору Споживач оплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами, які встановлені відповідно до діючого законодавства та не підлягають погодженню сторонами.

Орієнтована сума договору на дату його укладання складає 188190,00грн. та ПДВ 20% - 37638грн., всього з ПДВ 225828,00грн. (п. 5.2. договору).

Відповідно до п.5.4. договору Споживач згідно заявлених об’ємів води на поточний місяць самостійно здійснює платежі по діючому тарифу у наступні строки:

-          До початку поточного місяця у розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за перше декаду;

-          До 10 числа поточного місяця у розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за другу декаду;

-          До 20 числа поточного місяця у розмірі 1/3 заявленого місячного об’єму за третю декаду;

Згідно п.5.6. договору остаточний розрахунок за надані послуги за місяць який сплинув Споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту за отримання води платіжним дорученням з урахуванням здійснених платежів, в строк до першого числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 6.6. договору встановлено, що Споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за послуги питного водопостачання.

У разі несвоєчасної оплати послуг водопостачання Споживач зобов’язаний оплатити Підприємству пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент виникнення заборгованості, на суму заборгованості у відсотковому відношенні, юридичних осіб Споживачу у період виникнення заборгованості. (п 7.3. Договору з урахуванням протоколу погодження розбіжностей).

Договір набуває чинності при досягненні сторонами згоди по всім істотним умовам та діє до 31.12.2008року. Дія договору продовжується на наступний рік на тих же умовах, шляхом підписання додаткової угоди, з урахуванням зміни заявки на споживання води, яка є невід»ємною частиною даного договору. (п 9.1., 9.3. Договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Додатковою угодою від 23.12.2009року сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010р. та внесли зміни до п.5.2. даного договору: Орієнтована сума договору на дату укладання додаткової угоди складає 1105126, 36грн., ПДВ 20% 221025,27 грн., всього 1326151, 63грн.

Додаткова угода підписана обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

За період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. відповідачу були надані послуги з водопостачання на суму 104941,74грн. Споживання відповідачем питної води підтверджується актами о кількості наданої води від 29.01.2010р., від 26.02.2010р., від 31.03.2010р., та від 30.04.2010р. За зазначений період відповідач частково сплатив надані послуги в сумі 22000,00грн., в зв’язку з чим станом на 10.06.2010р. за відповідачем утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 82941, 74грн.

Супровідним листом від 18.08.2010р. (вх.№02-41/35599) позивач надав оригінал довідки про заборгованість відповідача станом на 13.08.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором №7 від 20.12.2007р. належним чином не виконав, надані йому послуги з постачання питної води не оплатив, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 82941,74грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було. Більш того, позивачем наданий акт звірки розрахунків від 13 серпня 2010р., підписаний обома сторонами відповідно до якого відповідач підтвердив суму заборгованості в розмірі 82941,74грн. Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 82941,74грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1821,48грн. та 3% річних в сумі 601,70грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 1821,48грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 601,70грн. підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення пені згідно п.5.7 договору у розмірі 7627,17грн

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні суд за згодою позивача оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі Донецького регіонального виробничого управління, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьксількомунгосп”, м. Донецьк про стягнення 92992,09грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьксількомунгосп” (83008, м. Донецьк, вул.Умова, 1, р/р 26002301532601в філіалі «Київського відділення ПИБ м. Донецька», МФО 334271, код ЄДРПОУ 25122448) на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі Донецького регіонального виробничого управління (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, р/р № 260083011429 в філіалі Донецького обласного управління ОАО «Держаний ощадний банк України», МФО 335106, код ЄДРПОУ 35397790) суму боргу в розмірі 82941, 74грн., пеню у сумі 7627,17грн., інфляційні нарахування у сумі 1821, 48грн. та 3% річних у сумі 601,70грн., державне мито в розмірі 929,92грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлене у повному обсязі 25.08.2010р.

Суддя