Ухвала суду № 109537853, 14.03.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3490/23

УХВАЛА

14 березня 2023 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Гнап Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0071431-5706-2220 від 10.05.2019 про нарахування суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 2457,18 грн;

- №0059592-5705-2220 від 23.04.2020 про нарахування суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 2295,15 грн;

- №0237606-2406-2220 від 17.05.2021 про нарахування суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 1904,94 грн.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

У вказаній постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення можуть бути оскаржені до суду у строки, встановлені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачка звернулася до суду 10.03.2023, тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення.

У позовні заяві вказано, що про дані податкові повідомлення - рішення позивачці стало відомо 07.03.2023 з отримання позовної заяви, однак позивачкою не додано доказів отримання оскаржуваних податкових повідомлень - рішень саме 07.03.2023.

Згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з тим, позивачем не надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2684 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу, що кожне з оскаржуваних позивачкою податкових повідомлень-рішень є окремим рішенням суб`єкта владних повноважень і може бути предметом окремого розгляду.

Крім того, статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Заявлені позивачкою вимоги не є похідними, оскільки їх задоволення не залежить одна від одної, а тому ставка судового збору за подання цього позову становить 3220,80 грн (1073,60 грн х 3).

При цьому, позивачкою не додано до позову доказів сплати судового збору.

В позовній заяві позивачка просить звільнити її від сплати судового збору, оскільки є членом багатодітної сім`ї і її доходи не дають змоги нести додаткові витрати зі сплати судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, звільнити від сплати судового збору за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відтак, підставою для звільнення від сплати судового збору у адміністративному судочинстві є майновий стан сторони, визначення якого є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується його рівень.

Позивачка не надала суду відомостей про свій майновий стан та не підтвердила неспроможність сплати судового збору.

Таким чином, суд не враховує обґрунтування клопотання позивачки про звільнення від сплати судового збору, оскільки остання не надала жодних та належних доказів, які б підтверджували майновий стан та неможливість сплати судового збору.

Також, відповідно до частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частинами четвертою, п`ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Усупереч зазначеному до позовної заяви додані не засвідчені належним чином копії документів.

За таких обставин адміністративний позов належить залишити без руху. Перелічені недоліки можуть бути усунені позивачем шляхом:

- подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів наявності поважних причин його пропуску;

- подання доказів сплати судового збору в розмірі 3220,80 грн або доказів на обґрунтування неспроможності сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору;

- подання належним чином засвідчених копій документів (у порядку, встановленому чинним законодавством), доданих до позовної заяви (у двох екземплярах).

Керуючись частиною 1 статті 123, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуюча суддяД.Д. Гнап