Рішення № 10953728, 26.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.08.10 р.                     Справа № 38/154                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 184 587,82грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 9 511,38грн., 3% річних у розмірі 2 247,90грн., індексу інфляції у розмірі 7 739,47грн., пені у розмірі 8 619,24грн.

за участю представників:

від позивача: Любкіна В.С.- за дов. №49-10”Д” від 30.12.2009р.

від відповідача: Колбіна Г.В. - за дов. №юр/984 від 12.04.2010р.

У судовому засіданні оголошувалася

                                                                      перерва з 10.08.2010р. по 26.08.2010р.

                                                                       згідно ст. 77 ГПК України

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 184 587,82грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 9 511,38грн., 3% річних у розмірі 2 247,90грн., індексу інфляції у розмірі 7 739,47грн., пені у розмірі 8 619,24грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №85 від 01.01.2003р. з додатками; протокол розбіжностей до договору, додаток №5 до договору №85 від 01.01.2003р., акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за жовтень, грудень 2009р.; січень 2010р., рахунки №02/5085 за жовтень, грудень 2009р.; січень 2010р., розрахунок суми боргу; невиконання відповідачем договірних зобов’язань.

У відзиві на позовну заяву №юр/2145 від 10.08.2010р. відповідач визнає позов частково, та підтвердив наявність боргу у розмірі 184 587,82грн.- заборгованість за активну електроенергію за грудень 2009р. та січень 2010р., 5362,80грн. – заборгованість за реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р., січень 2010р.

Заборгованість по реактивній електроенергії у розмірі 4148,90грн. за січень 2010р. оплачена відповідачем 30.06.2010р.

У відзиві відповідач посилаючись на скрутне фінансове становище, просить суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення пені у сумі 8 619,24грн. Крім того, відповідач просить суд розстрочити суму боргу на 12 місяців від дня винесення рішення. Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх доводів відповідач надав суду баланс станом на 01.07.2010р.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

10.08.2010р. позивач надав суду заперечення №03юр-10316/10, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру пені та відмовити у задоволенні клопотання щодо розстрочки (відстрочки) виконання рішення.

Заперечення та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

26.08.2010р. відповідач надіслав на адресу суду заяву №юр/2244 від 19.08.2010р., у порядку ст.22 ГПК України, в якій зазначив, що здійснив перерахунок штрафних санкцій нарахованих позивачем та не заперечує проти визначеного позивачем розміру 3% річних та інфляційних.

Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №85 від 01.01.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору.

Оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватися протягом не більше 5 календарних днів (п. 3 Додатку № 5 до договору).

Згідно п.9.5 договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2003р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, постачав Споживачу електричну енергію, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії за жовтень, грудень 2009р., січень 2010р.

Акти прийняття-передавання електроенергії були підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.

Виставлені рахунки за активну та реактивну електроенергію №02/5085 за жовтень, грудень 2009р., січень 2010р. були отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на цих рахунках.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної сплати отриманої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

У відзиві на позов відповідач визнав наявність заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію за період грудень 2009р., січень 2010р. в розмірі 189 950,62грн. із яких: 184587,82грн. – заборгованість за активну електроенергію за грудень 2009р., січень 2010р.; 5362,80грн.- заборгованість за реактивну електроенергію.

Заборгованість по реактивній електроенергії у розмірі 4148,90грн. за січень 2010р. відповідачем оплачена 30.06.2010р., що підтверджено банківською випискою.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №85 від 01.01.2003р. (з додатками), згідно з яким Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі – Правила), закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Відповідно до п.3 додатку №5 до Договору остаточний розрахунок споживач здійснює протягом не більше 5 календарних днів з дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу у грудні 2009р. та січні 2010р. активну електроенергію на суму 184 587,82грн., у жовтні 2009р, у грудні 2009р. та січні 2010р. реактивну електроенергію на суму 9 511,38грн., що підтверджено актами прийому-передачі електроенергії за вказаний період.

Рахунки на оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію №02/5085 за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. були вручені представнику відповідача для оплати, 29.10.2009р., 28.12.2009р. та 26.01.2010р. відповідно, про що свідчать підпис уповноважених осіб відповідача на них.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, ПКЕЕ відповідач зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати отриманої в жовтні, грудні 2009р. та січні 2010р. активної та реактивної електричної енергії у встановлені строки не виконав.

10.08.2010р. у відзиві на позов відповідач повідомив суду, що заборгованість по реактивній електроенергії у розмірі 4148,90грн. за січень 2010р. оплачена останнім 30.06.2010р.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені відповідачем документи, суд встановив, що відповідно до платіжних доручень, відповідачем 30.06.2010р. було сплачено вартість спожитої реактивної електроенергії в сумі 4 148,90грн. за січень 2010р.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки відповідач погасив суму заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 4 148,90грн. за січень 2010р., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок неповної та несвоєчасної оплати відповідачем електричної енергії, що була поставлена за Договором №85 від 01.01.2003р., з боку відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період грудень 2009р., січень 2010р. у сумі 184 587,82грн. та за спожиту реактивну електричну енергію за період жовтень, грудень 2009р. у сумі 5 362,80грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 184 587,82грн. (актив) та в сумі 5 362,80грн. (реактив) не погасив, тому зазначені суми підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 247,90грн. та інфляційні в сумі 7 739,47грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційні суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 8619,24грн. за прострочення платежів за Договором, суд вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення пені, позивач посилався на прострочку виконання зобов’язань за договором № 85 від 01.01.2003р., а також положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України як на підставу заявленої суми.

Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Положеннями ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Положеннями ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З аналізу вищевказаних норм суд приходить до висновку, що обов’язковою умовою виникнення права у кредитора щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення господарського зобов’язання є передбачення вказаної санкції умовами договору з встановленням її розміру.

Пункт 4.2.1 Договору, який повинен передбачати відповідальність за прострочення платежів у вигляді пені, не містить її розміру.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сторони не передбачили умовами Договору відповідальність за порушення строків оплати електроенергії.

Таким чином, у позивача відсутнє право щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення відповідачем строків оплати спожитої електричної енергії.

Висновок суду в цій частині узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, що викладена в постанові від 08.07.2010р. №10/180.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючі рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочення виконання рішення може надаватися лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

При розстрочці виконання рішення для позивача можуть наступити негативні наслідки, оскільки розстрочка суттєво зачіпає інтереси позивача, віддаляючи реальне виконання.

Приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст. 256, 257, 261, 267, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 184 587,82грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 9 511,38грн., 3% річних у розмірі 2 247,90грн., індексу інфляції у розмірі 7 739,47грн., пені у розмірі 8 619,24грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі №38/154 у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за січень 2010р. в сумі 4148,90грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 260313061291 в ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130915 – заборгованість за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р., січень 2010р. у розмірі 184 587,82грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26005301620066 у АК ПІБ м.Красноармійськ, Донецької області, МФО 334497, ЄДРПОУ 00130915 заборгованість за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. у розмірі 5 362,80грн., 3% річних у розмірі 2 247,90грн., індекс інфляції у розмірі 7 739,47грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268 державне мито у розмірі 2040,86грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 226,44грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.08.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2010р.

Суддя