Рішення № 10953704, 19.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.10 р.                     Справа № 36/148                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” м.Донецьк

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс-Сервіс” м.Маріуполь

про: стягнення 57662,05грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Полунов Є.В. – по дов.;

від відповідача: не з”явився;

          СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс-Сервіс” м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 57662,05грн., яка складається з основного боргу в сумі 28000грн., суми інфляції 2013,20грн., 60% річних в сумі 27648,85грн.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №03-07/Г від 03.07.09р., видаткові накладні, довіреності, рахунок-фактури, банківські виписки.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду спору був повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалами від 20.07.10р., 04.08.10р.

Оскільки про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, в матеріалах справи достатньо документів та доказів для вирішення спору по суті, господарський суд вважає можливим розглянути справу відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

          03.07.09р. сторони уклали договір №03-07/Г, згідно якого позивач зобов’язався передати окремими партіями у власність відповідача належну позивачу продукцію, а відповідач зобов’язався прийняти ці партії та сплатити за них грошову суму у відповідності з умовами п.4 договору, або припинити зобов’язання платежу іншим способом, передбаченим додатковою угодою.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу продукцію за видатковими накладними №РН-0000216 від 14.07.09р., №РН-0000217 від 14.07.09р., №РН-0000218 від 14.07.09р., №РН-0000241 від 23.07.09р. на загальну суму 278869,79грн.

Відповідачем товар отримано, що підтверджується вищевказаними накладними, а також довіреностями №14/07 від 14.07.09р., №23/07 від 23.07.09р.

За приписами п.4.1 договору відповідач сплачує позивачу кожну партію продукції не пізніше ніж через 50 календарних днів з дня приймання такої партії продукції.

Однак в порушення умов договору відповідач належним чином взяті на себе зобов’язання не виконав, отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 28000грн.

          Доказів погашення боргу в сумі 28 000грн. відповідач не представив, у зв’язку з чим господарський суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 ЦК України.

          За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості в сумі 28 000грн. підтверджений матеріалами справи та відповідачем визнаний, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.           

          Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляції 2013,20грн., та з урахуванням приписів п.8.1 договору 60% річних в сумі 27648,85грн.

          Перевіривши наданий позивачем розрахунок 60% річних по кожній накладній за період з 03.09.09р. по 14.07.10р., з огляду на наявність заборгованості, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

          Водночас, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 2013,20грн. є арифметично невірним, у зв’язку з чим суд позовні вимоги в цій частині задовольняє та стягує з відповідача суму інфляції 2012,76грн.

          Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 614 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс-Сервіс” м.Маріуполь про стягнення 57662,05грн. задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс-Сервіс” (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Енгельса, 60, п/р 26004900177983 в філії ПУМБ в м.Маріуполь, МФО 335742, ЄДРПОУ 34843227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” (83096, м.Донецьк, вул. Воїнська, 37а, п/р26004002752000 в ЦО ПАО „Донгорбанк” в м.Донецьк, МФО 334970) основний борг в сумі 28000грн., 60% річних в сумі 27648,85грн., суму інфляції 2012,76грн., витрати по оплаті держмита в сумі 576,62грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,99грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          В іншій частині позову відмовити.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суддя                               

Повне рішення складено 19.08.10р.