Рішення № 109535198, 10.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2023 року 320/5853/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у виплаті допомоги на поховання на померлого ОСОБА_2 щодо виплати ОСОБА_3 допомоги на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_3 допомогу на поховання її чоловіка - померлого пенсіонера ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті допомоги на поховання померлого чоловіка - пенсіонера ОСОБА_2 , з підстав розбіжності в імені померлого. Відповідач повідомив, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області перебував саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що вона має право на отримання допомоги на поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував померлий її чоловік ОСОБА_2 на момент своєї смерті, оскільки її чоловік дійсно перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що провести виплату допомоги на поховання не має підстав, оскільки має місце факт розбіжності в імені померлого ( ОСОБА_4 ).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 від 14.11.2017.

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримував пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 26.04.2022, виданого Виконавчим комітетом Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 85 років, про що 26.04.2022 складено відповідний актовий запис №44.

Позивач через свого представника звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про виплату допомоги на поховання її чоловіка ОСОБА_2 .

Рішенням від 31.05.2022 №1000-0501-8/48549 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу у виплаті допомоги на поховання її чоловіка, оскільки на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області перебував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті допомоги на поховання її чоловіка, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) у разі смерті пенсіонера його сім`ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Статтею 53 Закону №1058-IV передбачено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Відповідно до пункту 5.1 розділу V постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 7), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за №691/15382) або довідку про смерть пенсіонера.

Судом встановлено, що позивач через свого представника звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про виплату допомоги на поховання її чоловіка ОСОБА_2 .

Проте, рішенням від 31.05.2022 №1000-0501-8/48549 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу у виплаті допомоги на поховання її чоловіка, оскільки на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області перебував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ОСОБА_2 .

Водночас, судом досліджені матеріали справи та встановлено наступне:

- свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 від 14.11.2017, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 14.11.2017 зареєстрували шлюб, про що 14.11.2017 складено відповідний актовий запис №372;

- паспорт серії НОМЕР_4 , виданого Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 10.10.2003 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду на ім`я ОСОБА_2 ;

- пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 24.05.2006 Пенсійним фондом України на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- посвідчення ветерана праці серії НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_2 ;

- свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_3 від 26.04.2022, виданого Виконавчим комітетом Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 85 років, про що 26.04.2022 складено відповідний актовий запис №44.

Аналіз поданих суду доказів дає підстави вважати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 , дійсно перебував на обліку саме в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримував пенсію за віком.

Отже, позивач має право на отримання допомоги на поховання свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про порушення відповідачем принципу справедливості, добросовісності, розумності під час вирішення питання про виплати допомоги на поховання та про протиправність рішення про відмову у виплаті такої допомоги.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у виплаті допомоги на поховання на померлого ОСОБА_2 від 31.05.2022 №1000-0501-8/48549 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_3 допомогу на поховання її чоловіка - померлого пенсіонера ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Отже, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови у виплаті допомоги на поховання.

Вимогами ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 06.07.2022.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у виплаті допомоги на поховання на померлого ОСОБА_2 від 31.05.2022 №1000-0501-8/ НОМЕР_6 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.