Ухвала суду № 109534087, 13.03.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
13.03.2023
Номер справи
283/315/23
Номер документу
109534087
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 березня 2023 року м. Житомир справа № 283/315/23

категорія 102000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної служби України з питань праці про зобов`язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) звернулись до Малинського районного суду Житомирської області з позовом про усунення Державною службою праці (далі відповідач) порушень їх прав щодо використання персональних даних.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2023 року справу передано на розгляд за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.

До Житомирського окружного адміністративного суду адміністративна справа надійшла 06 березня 2023 року.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Окис Т.В.

Зазначений позов не може бути прийнятий до провадження суду та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Усупереч зазначеним вимогам, у позовній заяві не зазначено відомостей щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за його наявності або номера і серії паспорта, а також ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача.

Також, ОСОБА_1 не вказано її місце проживання чи перебування та поштовий індекс.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Судом установлено, що у прохальній частині позову позивачі просять зобов`язати відповідача усунути порушення їх прав щодо використання персональних даних у псевдо-звинуваченнях про порушення вимог російськомовних актів СРСР, а самі обвинувачення у вчиненні правопорушення визнати незаконними. Окрім цього, із мотивувальної частини позову також убачається, що позивачі оскаржують факт вчинення ними 25 правопорушень і оприлюднення відповідачем інформації про їх участь у таких.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з пунктами 1 6 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 4 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень позивач зазначає обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Проаналізувавши означені вище норми суд зазначає, що вимоги позовної заяви не відповідають наведеним положенням Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, позивачам необхідно уточнити прохальну частину заявленого позову, привівши зміст позовних вимог у відповідність до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

У порушення пунктів 7 та 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві не вказано відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, а також не зазначено власне письмове підтвердження позивачів про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Пунктом 8 названої правової норми чітко визначено, що в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), а також зазначається щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Також, відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У свою чергу, з аналізу поданої позивачами позовної заяви, судом установлено, що позовна заява ґрунтуються на тому, що відповідач оприлюднив у мережі Інтернет неправдиву інформацію про участь позивачів у 25 порушеннях вимог законодавства. На підтвердження вказаного факту, надано Е-доказ на звороті позовної заяви та вказано посилання на Е-доказ.

Суд уважає за необхідне звернути увагу на главу 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої встановлено відповідність доказів та порядок доказування.

Положеннями частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 вказаної правової норми встановлено, що ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

В свою чергу, статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено «Належність доказів», зі змісту частини 1 якої вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює «Допустимість доказів», якою чітко встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями статей 75 76 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України чітко передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Також, суд звертає увагу, що приписами статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено правила щодо подання доказів. Приписами названої правової норми закріплено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Як зазначено вище, на обґрунтування позовних вимог позивачі наводять посилання з мережі Інтернет про розміщену там інформацію. Тобто, в обґрунтовування позовної заяви, позивачами вказано про існування певного електронного доказу, на якому ґрунтується як позовна заява так і безпосередньо позовні вимоги.

У свою чергу, з урахуванням викладеного, суд уважає звернути увагу на приписи статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено поняття та вимоги щодо подання електронних доказів.

Так, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Частинами 2 5 цієї правової норми визначено певний порядок подання електронних доказів. Зокрема, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Також, відповідно до частин 1 4 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено певний порядок щодо оцінки доказів, з якого вбачається, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту наведених норм убачається, що дослідження доказів, як стадія процесу доказування полягає в безпосередньому сприйнятті та вивченні судом інформації про факти, що містяться у передбачених законом джерелах доказів. Дослідження доказів здійснюється під час судового розгляду справи, ознайомлення зі змістом доказів поза процесом не має значення для вирішення справи.

Дослідження доказів повинно відбуватись у чітко регламентованому адміністративним процесуальним законодавством порядку. У протилежному випадку доказ, який не досліджений або досліджений з порушенням норм адміністративного процесу, судом не враховується при прийнятті судового рішення.

Також, суд уважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд, висновки якого є обов`язковими для суду, встановив:

"Водночас, судам потрібно враховувати, що оскільки інформація з мережі Інтернет може бути змінена або видалена, вона підлягає обов`язковому дослідженню безпосередньо в ході судового розгляду з долученням її до матеріалів справи на електронних носіях."

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/19844/16.

Електронний доказ, названий у позовній заяві, у встановленому порядку до матеріалів позову не доданий, а посилання на нього не відкривається.

Таким чином, позивачам необхідно надати належні, засвідчені у відповідності до вимог чинного законодавства, електронні докази на обґрунтувань вимог позовної заяви.

Окрім цього, позивачі вказали у позовній заяві про третіх осіб на стороні позивачів Уповноваженого із захисту державної мови та Уповноваженого Верховної ради прав людини.

Суд звертає увагу позивачів, що відповідно до положень частини 1 та 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Відповідно частини 5 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Отже, зміст наведених норм процесуального Закону свідчить на користь висновку, що саме суд уповноважений вирішувати питання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача чи відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання (в залежності від порядку провадження спрощене чи загальне), з власної ініціативи або за клопотанням учасників справи.

Згідно частини 4 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, визначені статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, самостійне залучення позивачем до участі в справі третьої особи шляхом зазначення її в позовній заяві суперечить вимогам статей 49 та 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк вступ третіх осіб до участі у справі відбувається за ухвалою суду.

У разі необхідності, позивач одночасно з поданням до суду позовної заяви може подати заяву про залучення третьої особи на стороні позивача чи відповідача. Втім, така заява повинна бути викладена з урахуванням положень частини 4 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України та, у разі її оформлення окремим документом, відповідно до частини 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України додана до позову.

Також, ОСОБА_2 на порушення вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України не додала до позову документ про сплату судового збору або обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору з належним чином оформленими доказами існування підстав, визначених законом для такого звільнення.

Приписи частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у відповідній редакції (далі Закон).

Перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмету спору встановлений статтею 5 Закону. Позивач до цього переліку не відноситься.

Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З огляду на те, що предметом позову є дії суб`єкта владних повноважень, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону визначено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2023 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

З огляду на викладене, розмір судового збору за подання позову складає 1073,60 грн (2684,00 грн. х 0,4) та підлягає сплаті на такі реквізити:отримувач коштів - ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37976485; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача - UA048999980313181206084006797; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом 5 днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачам усунути недоліки, наведені у цій ухвалі суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без руху.

Надати позивачам строк для усунення недоліків 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачам.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Окис

Часті запитання

Який тип судового документу № 109534087 ?

Документ № 109534087 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 109534087 ?

Дата ухвалення - 13.03.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 109534087 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 109534087 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 109534087, Житомирський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 109534087, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 13.03.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 109534087 відноситься до справи № 283/315/23

Це рішення відноситься до справи № 283/315/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 109534086
Наступний документ : 109534091