Ухвала суду № 109532024, 14.03.2023, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1114/22

1-кп/215/351/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участі: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 307 ч. 2, 310 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акту відношенніобвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надійшов від Дніпропетровської обласної прокуратури та затверджений прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 ..

Прокурор упідготовчому судовомузасіданні просивпризначити судовийрозгляд провадження.

Обвинувачені та їх захисник не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Захисник прохав у нарадчій кімнаті також вирішити питання повернення обвинуваченому ОСОБА_5 паспорта громадянина України, що знаходиться в матеріалах провадження, для можливості посвідчення його особи під час дії воєнного стану.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає положенням КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та 3) формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується термін «формула обвинувачення»);

3) формулювання самого обвинувачення.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою або винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

При кваліфікації дій ОСОБА_5 , що обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінальних правопорушень разом із обвинуваченим ОСОБА_4 , а саме:

1)незаконному посіві та вирощуванні конопель;

2) незаконних виготовлені з вирощених конопель та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу у будинку в с. Комісарівка П`ятихатського району, з метою збуту;

а також обвинувачується додатково у вчиненні самостійно:

3) незаконних придбання та зберігання за місцем свого фактичного проживання АДРЕСА_1 , особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту, та вказано їх відповідну кваліфікацію: за епізодом № 1, як ч. 2 ст. 310 КК України, за епізодами № № 2, 3 як ч. 2 ст. 307 КК України.

При цьому, викладення кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КПК України по епізодам № 2 та № 3, в частині зазначення такої ознаки як вчинення «особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 310 КК України», відрізняються одне від одного, хоча у фабулі зазначено, що обидва епізоди мали місце після посіву в липні 2021 р. та відповідно початку процесу вирощування конопель.

Так, кваліфікація епізоду № 2 містить вказану ознаку, а кваліфікація епізоду № 3, не містить цієї ознаки.

Тому суду не зрозуміле вказане протиріччя, при викладенні кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, хоча суд при цьому не дає оцінку кваліфікації дій ОСОБА_5 взагалі за цією ознакою ч. 2 ст. 307 КК України, тобто не перевіряє обґрунтованість та законність кваліфікації його дій за вказаною ознакою, як і дій обвинуваченого ОСОБА_4 за епізодом № 2 за вказаною ознакою.

При цьому, враховуючи положення ст. 337 КПК України, вразі наявності в діях ОСОБА_5 по епізоду № 3, як і по епізоду № 2, ознаки «вчинення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 310 КК України», яку суд повинен буде зазначати при викладенні кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, вирок суду в частині його мотивування при викладенні кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення за ст. 307 ч. 2 КК України, буде не відповідати вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, так як висновки суду по епізодам № № 2, 3 повинні будуть протирічити один одному. Також прокурор не має права усувати вказане протиріччя пред`явленого обвинувачення ОСОБА_5 в порядку ст. 338 КПК України, так як зміна обвинувачення шляхом внесення до нього вказаної кваліфікуючої ознаки не є новою фактичною обставиною.

Також, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та фабула у формулюванні обвинувачення фактична модель вчинення злочину, містять протиріччя для кожного обвинуваченого.

При формулюванні фабули обвинувачення як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_4 за епізодами № № 1, 2 допущено протиріччя, оскільки використано одночасно прийменники «до» та «по», що суттєво різниться від фактичних обставин викладених раніше.

Так зазначено, що незаконний посів та вирощування конопель, відбувалися з липня 2021 р. по 28.09.2021 р., що відповідає фактичним обставинам за епізодом № 1.

Але, за епізодом № 2 в формулюванні обвинувачення зазначено, що ці дії відбувалися до 28.09.2021 р., при тому, що обидва кримінальні правопорушення, як слідує з фактичних обставин за обома епізодами, були припинені діями співробітників СБУ 28.09.2021 р., хоча у викладенні фактичних обставин зазначено «до 28.09.2021 р., включно».

Таким чином, формулювання обвинувачення обох обвинувачених за епізодом № 1 не протирічить фактичним обставинам кримінального правопорушення, викладеним у обвинувальному акті, а формулювання обвинувачення за епізодом № 2 протирічить, як фактичним обставинам, так і логіці викладення формулювання обвинувачення за епізодом № 1, так як у цьому випадку потрібно робити логічний висновок про те, що обвинувачені за епізодом № 2 припинили свої дії до 28.09.2021 р., як стверджує сам слідчий, виклавши формулювання обвинувачення за епізодом № 2, і вони відповідно вже 28.09.2021 р. не вчиняли кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України, і ці дії вже не могли припинитися 28.09.2021 р. діями співробітників СБУ, так як були припинені самостійно обвинуваченими до 28.09.2021 р., тобто 27.09.2021 р..

Тобто, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання самого обвинувачення, містить протиріччя, як і правова кваліфікація дій обвинувачених, в тому числі й для кожного обвинуваченого, при тому, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2000 р., ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», вказано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. « b » ч.3 ст.6 Конвенції».

У рішенні від 09.10.2008 р., прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», зазначено: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп. «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Тому суд вважає, важливим вірний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, фабули формулювання обвинувачення, яке висувається обвинуваченим та правову кваліфікацію їх дій, в тому числі окремо кожному з обвинувачених, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення, правової кваліфікації його в суді та для реалізації права на захист.

При цьому, зміна обвинувачення прокурором у суді, згідно з ч.1 ст.338 КПК України, може відбуватися лише в разі, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, а не з метою усунення недоліків, можливих описок, помилок обвинувального акта, більш детальнішого викладення фактів, які повинні були бути встановлені під час досудового розслідування, правової кваліфікації фабули та викладенні в обвинувальному акті, в тому числі для кожного обвинуваченого окремо.

Тому вказані недоліки не можуть бути усунуті під час судового розгляду, а відповідно судовий розгляд кримінального правопорушення не може бути призначений.

Оскільки кримінальне провадження не підлягає призначенню до судового розгляду, то суд вважає неможливим вирішення питання стосовно повернення обвинуваченому ОСОБА_5 паспорта громадянина України на його ім`я, тобто це клопотання потрібно залишити без розгляду.

Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити на недотримання слідчим і прокурором положень «Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України», а саме на те, що том № 1 наданих матеріалів досудового розслідування містить аж 342 аркуші, при тому, що відповідно до п. 11.3.2 вказаної інструкції «справа не повинна перевищувати 250 аркушів».

На підставі викладеного, керуючись ст. 314 ч.3п.3 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню № 22022040000000009 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 307 ч. 2, 310 ч. 2 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2021 р. - повернути прокурору Дніпропетровської обласної прокуратури.

Клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинуваченому ОСОБА_5 паспорта громадянина України на його ім`я залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, протягом семи днів з дня оголошення.

Суддя: